Фінансові важелі управління державним боргом

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Мая 2012 в 12:32, дипломная работа

Описание работы

Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі основних тенденцій та специфічних особливостей формування державного боргу України, а також розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо механізму його управління та обслуговування.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається ряд завдань головними з яких є:
- виявлення основних тенденцій в розвитку державного боргу України, його сучасних розмірів;
- аналіз структури, основних принципів формування державного боргу України та механізму його обслуговування;
- досліження місця і ролі держави на фінансовому ринку;
- виявлення економічних передумов формування державного боргу;
- проведення аналізу структури окремих компонентів державного внутрішнього боргу та його специфіки;
- дослідження механізму управління державним боргом;
- обгрунтування шляхів удосконалення управління державним боргом в Україні;
- розробка підходів до визначення його оптимальних розмірів і структури.

Содержание работы

ВСТУП………………………………………………………………………………………..
3
РОЗДІЛ І. Економічна природа державного боргу…………………………………..
6
1.1. Державний борг в системі державних фінансів………………………………….
6
1.2. Економічні передумови формування державного боргу………………………..

12
РОЗДІЛ ІІ. Моніторинг внутрішнього державного боргу в Україні……………..
21
2.1. Структура державного внутрішнього боргу України……………………………
21
2.2. Специфіка внутрішнього боргу держави………………………………………….
37
2.3. Управління та обслуговування державного внутрішнього боргу.................

45
РОЗДІЛ ІІІ. Зовнішні запозичення в системі економічного розвитку та безпеки України……………………………………………………………………………..

62
3.1. Динаміка формування зовнішньої заборгованості України……………………
62
3.2. Застосування нововведень в управлінні та обслуговуванні державним зовнішнім боргом.......................................................................................

77
3.3. Державний борг в контексті економічної безпеки……………………………….

89
ВИСНОВКИ.............................................................................................

100
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……

Файлы: 1 файл

Диплом ГОСУД ДОЛГ.doc

— 709.00 Кб (Скачать файл)

     Управління  державним внутрішнім боргом безпосередньо  пов’язане із управлінням грошово-кредитною  сферою. До статутної діяльності НБУ належить виконання функцій ділера на вторинному ринку ОВДП. Ці функції пов’язані із регулюванням обсягів грошової маси, що знаходиться в обігу. Такий вплив на обсяги грошової маси здійснюється шляхом укладання угод купівлі-продажу державних зобов’язань на біржовому та позабіржовому ринках.

     З липня 1997 року було законодавчо регламентовано діяльність нерезидентів на ринку державних  цінних паперів України. Операції з  облігаціями проводять на договірній основі з нерезидентами лише уповноважені банки-резиденти, які уклали відповідні договори з НБУ. Таким чином на підставі угоди з уповноваженими банками Національний банк може обмежувати обсяги придбання нерезидентами ОВДП.

     На  початок 1998 року на користь нерезидентів було виплачено 2,9 млрд. гривень у  рахунок погашення та обслуговування ОВДП, в той час як вкладення їх за рік становили 0,6 млрд. гривень. Таким чином, 2,3 млрд. гривень було проконвертовано і репатрійовано за кордон.

     Стрімке зростання обсягів боргових зобов’язань  уряду у 1996-1997 роках при збереженні високого рівня державних витрат та спаду виробництва знижували довіру до уряду з боку кредиторів, а отже призводили до зменшення терміну залучення коштів і зростання процентних ставок та вартості обслуговування боргу. Основні показники функціонування ринку облігації внутрішньої державної позики у 1995-1998 роках наведені в таблиці 2.7.

     Виплата боргу та процентів за облігаціями  внутрішньої державної позики постійно зростає, в 1996 році вона склала 15% усіх доходів державного бюджету, а в 1997 році вже 23,7% доходів бюджету та 57,8% від загальної суми залучених коштів із ринку ОВДП. В 1997 році витрати на виплату заборгованості становили більше половини залучених коштів. Особливої гостроти проблема обслуговування боргу набула в 1998 році. Видатки по виплаті боргу та процентів за ОВДП у 1998 році склали 55,5% доходів державного бюджету, та 121,4% до залучених коштів, тобто виплати заборгованості перевищили надходження на 1,555 млрд.гривень. [25, c.23] 
 

 

     Таблиця 2.7

Ринок облігацій внутрішньої  державної позики України в 1995-1998 роках

  Залучені кошти (млн.грн.) Ефективна річна  ставка доходу (%) Виплата боргу  та процентів (млн.грн) Залишки заборгованості (млн.грн)
1995 Q1 0,3 244,9 - 0
1995 Q2 5,0 101,1 62 7
1995 Q3 11,7 85,0 11 21
1995 Q4 13,5 142,0 117 26
1996 Q1 35,4 148,6 242 48
1996 Q2 529,4 125,4 401 741
1996 Q3 881,6 69,1 623 1408
1996 Q4 1141,4 64,7 604 2219
1997 Q1 1946,8 42,9 798 3883
1997 Q2 2414,0 25,4 1447 5485
1997 Q3 2318,3 25,7 1169 7195
1997 Q4 1259,8 40,6 1174 7628
1998 Q1 2137 51,1 2469 8416
1998 Q2 2268,0 65,7 2670 9039
1998 Q3 2821,3 61,8 2325 11189
1998 Q4 48,8 41,8 1366 12630

 

     На  кінець 1998 року заборгованість уряду за ОВДП склала 12,63 млрд.гривень. Чисті витрати бюджету від побудови піраміди ОВДП за всі роки її існування складають 7,64 млрд.гривень [36, с.21].

     Брак  попиту на державні цінні папери при  наявності значних зобов’язань  з погашення їх змусив уряд застосувати конверсію ОВДП. В другому півріччі 1998 року проводилась конверсія існуючого портфеля облігацій з метою продовження терміну їх обігу на період від двох до п’яти з половиною років із застосування різних механізмів конверсії для трьох категорій отримувачів облігацій: для резидентів, для нерезидентів та Національного банку України.

     В ході першого етапу конверсії, яка  відбулася в період з 27 по 31 серпня 1998 року, було замінено облігацій на загальну суму 803 млн.гривень. Наступним  кроком щодо конверсії стала заміна облігацій, які належали нерезидентам, в ході якої було замінено короткострокових зобов’язань на суму 1,1 млрд.гривень.

     Проведена конверсія дала можливість через  заміну облігацій внутрішньої державної  позики продовжити строк повернення залучених коштів, а також зменшити виплати по облігаціях в 1998 році на загальну суму 1,2 млрд.гривень і в 1999 році на 659 млн.гривень Завершення процедур конверсії ОВДП дозволило знизити навантаження з обслуговування і погашення державного боргу.

     У конверсії для резидентів України взяли участь 16 комерційних банків, які конвертували ОВДП на 35% від всієї суми облігацій, якими володіли українські банки. Процес конверсії ОВДП що перебувають у власності НБУ не завершено. Пропозицію Міністерства фінансів щодо конвертації портфеля НБУ на 5–100 років Національним банком було відхилено, він запропонував випустити нові цінні папери з більш привабливою дохідністю та строковістю, що влаштовувала б комерційні банки.

     За  результатами конверсії для нерезидентів було замінено ОВДП на суму 1,07 млрд.гривень. ОВДП, що належать нерезидентам було конвертовано у 2-річні єврооблігації з гарантованою валютною дохідністю 22% річних. Вважаємо, що нерезидентам за конверсійними облігаціями було запропоновано занадто вигідні умови, конвертувати ОВДП варто було на тих умовах, на яких вони купувалися, забезпечивши їм дохідність у гривнях, без гарантій валютної дохідності та конвертації в єврооблігації.

     Проведена реструктуризація підірвала довіру кредиторів до держави та засвідчила неспроможність уряду виконувати свої зобов’язання. В Україні не створено економічних передумов для погашення дедалі зростаючих державних боргів.

     Основними обставинами цього були недоліки в управлінні та обслуговуванні державним  внутрішнім боргом. Їх умовно можна  поділити на проблеми стратегічного управління та безпосереднього обслуговування боргу. До проблем стратегічного управління слід віднести: необгрунтоване зростання внутрішньої короткотермінової заборгованості та видатків на обслуговування боргу; за рахунок залучених коштів фінансувалися неефективні поточні видатки бюджету, що призвело до створення “фінансової піраміди” на ринку державних зобов’язань. До проблеми безпосереднього обслуговування боргу можна віднести непрозорість ринку та встановлення цін на аукціонах без врахування реального попиту та пропозиції.

     Недовіра  до кредитоспроможності уряду посилюється  цілим рядом додаткових обставин:

  • уряд, який відмовився платити за своїми зобов’язаннями, не зазнав ніякого покарання (крім недовіри інвесторів, яку можна вважати своєрідним покаранням), жодного урядовця не було відправлено у відставку. Таким чином створено прецедент для аналогічної поведінки у майбутньому;
  • незважаючи на неодноразові завіряння, уряд не в змозі не лише погасити, а навіть зупинити зростання заборгованості із соціальних виплат населенню. Це викликає недовіру до кредитоспроможності уряду з боку його потенційних кредиторів.

      Конверсія ОВДП, яка була проведена урядом у вересні-жовтні 1998 року, незважаючи на непривабливі умови обміну для  вітчизняних інвесторів, на нашу думку, це реальний шлях виходу із ситуації, що склалася на ринку державних цінних паперів.

      Витрати на обслуговування внутрішнього державного боргу в Україні невпинно збільшуються, тому найбільші зусилля потрібно зосередити саме в напрямі здешевлення вартості запозичень. За останні роки значні зміни відбулись в структурі самих витрат по обслуговуванню і погашенню державного боргу по видах запозичень, частка витрат по обслуговуванню облігацій внутрішньої державної позики почала різко збільшуватись в структурі витрат, починаючи з 1997 року.

    Світовий  досвід свідчить, що причинами росту  вартості обслуговування можуть бути:

    а) високий рівень боргу по відношенню до об’єму заощаджень, що призводить до необхідності підвищення процентних ставок для залучення коштів в державні цінні папери;

    б) втрата довіри до уряду (по самих різноманітних  причинах: відсутності стабільної політики і твердої влади, незадовільна оцінка структури бюджетних витрат, невиконання  зобов’язань по обслуговуванню боргу);

    в) можливість вивозу капіталу в країни з більш високими ставками процентів;

    г) інвестиційний бум, викликаний різким злетом економіки.

    Перша і друга причина зростання  обслуговування державного боргу із перелічених вище в сучасних умовах в Україні хоч і впливає  на рівень проценту, але не самим  суттєвим чином, третя і четверта – практично не виявляє ніякого  впливу.

    Враховуючи  свій і міжнародний досвід обслуговування державного внутрішнього боргу, вважаємо за доцільне запропонувати такі заходи для врегулювання проблеми на українському ринку ОВДП:

  1. Потрібно розробити нормативно-законодавчі акти з питань регулювання ринку внутрішніх запозичень держави, де встановити нормативні співвідношення між обсягами емісії державних позик, їх дохідністю та величиною ВВП. Наприклад, Польща має законодавчі обмеження державних запозичень, що не перевищує 30% ВВП.
  2. Поряд зі скороченням обсягів державних запозичень потрібно диференціювати ринок ОВДП за типами боргових фінансових інструментів і умовами їх обігу та реструктуризації: при емісії нових облігацій доцільно передбачити збільшення строку позичкового боргу, перевагу віддавати довгостроковим облігаціям. Це значно розширило б операційний діапазон на ринку ОВДП.
  3. Необхідно зменшити вартість позичкових коштів і відповідно вартість обслуговування державного боргу. Дохідність державних цінних паперів не повинна бути вищою за дохідність інших фінансових інструментів, депозитних ставок банків.
  4. Випуск державних позик повинен бути зумовлений не лише покриттям поточного дефіциту бюджету, а й інвестиційними потребами. Держава повинна фінансувати продуктивні інвестиції. За рахунок коштів, залучених на ринку державних облігацій, в першу чергу слід фінансувати галузі, розвиток яких сприятиме швидкому збільшенню виробничого та експортного потенціалу економіки України і зростанню ВВП. Від цього виграє як економіка, так і держава, адже залучені кошти з процентами можна повернути за рахунок прибутку, а не за рахунок нових позик чи податкових надходжень.
  5. Першочерговим завданням політики управління державним внутрішнім боргом є забезпечення принципу ефективного використання залучених коштів. Адже борги держави виправдані лише у випадках, якщо здійснювані за їх рахунок витрати сприяють збільшенню майбутніх бюджетних доходів, або скороченню майбутніх витрат. До них відносяться інвестиції та витрати на проведення структурних реформ.

     Треба зазначити, що відповідно до зростання  ринку державних цінних паперів, збільшується і його вплив на фінансовий сектор країни, курс національної грошової одиниці, напрямки використання та обсяги потоків грошових ресурсів, а також можливості їх залучення до фінансування розвитку вітчизняного виробництва. Все це потребує виключної уваги з боку держави до процесів, що відбуваються на ринку державних цінних паперів.

    Можливість  залучення коштів на тривалі строки виникає лише на такому етапі розвитку, коли стабільність економічної ситуації і економічної політики є незмінним законом. Тому найбільш реальним строком для розміщення цінних паперів в Україні на сучасному етапі є 2-3 роки.

     Немаловажне значення мають і умови запозичення. В багатьох країнах широко використовуються цінні папери з фіксованим купонним доходом, які повністю погашаються на встановлену дату, цінні папери з плаваючим купоном, з індексованим доходом. Великим недоліком українського ринку державних цінних паперів є те, що всі найбільш популярні інструменти ринку прив’язані по дохідності в кінцевому рахунку до одного параметру – дохідності ОВДП. Це не дозволяє суб’єктам ринку застрахувати себе від різких коливань факторів, які впливають на дохідність цінних паперів, а також призводить до подорожчання обслуговування державного боргу, обмежуючи можливості держави по маневруванню інструментами ринку через зміни їх об’ємів і ставок. Тому існує, на наш погляд, необхідність випуску в обіг середньострокових цінних паперів з більш низьким, але фіксованим доходом.

     Для підвищення ефективності управління державним боргом необхідно забезпечити чітку координацію дій Національного банку України і Міністерства фінансів України. Грошово-кредитна, інвестиційна і фіскальна політика повинні розроблятись і реалізовуватись синхронно і координовано. В першу чергу це стосується управління державним боргом.

 

Розділ 3. ЗОВНІШНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 

    3.1. Динаміка формування  зовнішньої заборгованості  України

          Інтенсивне залучення  іноземних кредитів під гарантії уряду у різноманітних формах і на різних умовах закономірно веде до утворення зовнішнього державного боргу.

          Аналізуючи проблему зовнішнього боргу України, доцільно зупинитися на наступних аспектах проблеми: а) причини, що викликають зростання  державного боргу країни; б) розміри  зовнішнього державного боргу та його динаміка; в) можливі соціально-економічні наслідки, до яких призведе зростання зовнішнього державного боргу в Україні; г) заходи, що їх було б доцільно вжити для того, щоб загальмувати зростання зовнішнього державного боргу в Україні, а ще краще – припинити його зростання.

Информация о работе Фінансові важелі управління державним боргом