Фінансове посередництво

1) дотримання учасниками лізингу  вимог законодавства;

2) забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

3) забезпечення рівних можливостей  для доступу до ринку лізингових  послуг;

4) забезпечення прозорості та  відкритості ринку лізингу.

До чинників, які стримують розвиток факторингу в Україні, належать: відсутність спеціального законодавчого забезпечення; недостатня довіра підприємців до функціонування факторингу; здійснення банками факторингових послуг лише як операції з фінансування, без додаткових послуг; відсутність державного контролю за якістю факторингових послуг; великий відсоток переуступлення боргу.

З метою розвитку ринку факторингу пропонується: створити передумови для формування спеціалізованих факторингових компаній; впровадити більш лояльну відсоткову політику викупу заборгованостей; забезпечити стабільну законодавчу базу стосовно здійснення факторингових операцій.

Упродовж останніх років спостерігалося підвищення темпів зростання страхового бізнесу в Україні, чому сприяли певні законодавчі зміни. Проте у вітчизняній сфері страхових послуг серйозною проблемою залишається дефіцит ліквідних фінансових інструментів, спрямованих на реалізацію ефективного інвестування страхових резервів. Крім того, відкритим питанням залишається гарантування довгострокових зобов’язань стосовно страхування життя.

Недержавні пенсійні фонди (далі НПФ) також відіграють надзвичайно важливу роль у забезпеченні гідного рівня життя громадян після виходу на пенсію і забезпечують економічний розвиток країни, оскільки сформовані фонди за рахунок внесків вкладників є стабільним джерелом інвестицій.

Головними проблемами розвитку НПФ є:

1. Низький рівень довіри населення  до нового фінансового ринку  як споживача його послуг.

2. Неефективна діяльність фінансового ринку. Досить складною і проблематичною залишається процедура доступу недержавних пенсійних фондів до зовнішніх фінансових ринків, тобто до іноземних інвесторів. Про що свідчить факт, що у інвестиційних портфелях недержавних пенсійних фондів практично відсутні іноземні цінні папери.

3. Недостатній рівень державної  підтримки в сфері пропаганди  НПФ. Населення здебільшого є  непоінформованим про концепцію  пенсійної реформи в Україні  та значення у ній системи  недержавного пенсійного забезпечення, що гальмує подальший її розвиток.

Тому, на основі результатів аналізу, пропонуються такі напрямки вдосконалення системи НПФ:

– розроблення комплексних заходів для забезпечення належного рівня державної підтримки розвитку пенсійної системи України загалом, а також сфери недержавного пенсійного забезпечення;

– розроблення моделі контролю за діяльністю НПФ, яка дасть змогу дати реальну оцінку рівня розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні;

– опрацювання недоліків системи оподаткування діяльності НПФ;

– інформування громадян про розвиток НПЗ, діяльність НПФ та спектр послуг, які вони надають, а також перспективи їх розвитку.

На нашу думку, ринок фінансових послуг є інфраструктурою, яка вимагає комплексного підходу до вирішення своїх проблем. Тож, проаналізувавши становище фінансового посередництва в Україні, можна зробити висновок щодо загальних проблем, які притаманні усім фінансовим посередникам:

1) недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб;

2) відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників;

3) неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників;

4) нестабільність економіки та фінансового ринку, через що позичальники та кредитори зменшують свою активність та не здійснюють інвестиційну діяльність у тих обсягах, які могли б сприяти прискореному розвитку як фінансових відносин, так і фінансового посередництва та ін.

Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства.

Отже, в Україні інститут фінансового посередництва знаходиться на стадії становлення та розвитку. Подолання проблем в діяльності фінансових установ, що здійснюють посередницьку діяльність і прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг. У зв’язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників  ринку в якісних і різноманітних послугах сучасне фінансове посередництво набуває універсальних форм.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

За peзультатами викoнанoї курсoвoї poбoти можна зpoбити виснoвoк, що розвиток фінансового ринку передбачає як необхідну умову наявність фінансових посередників. Тому що завдяки їм вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку, де відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових  ресурсів.

На сьогоднішній день існує чимало визначень понять «фінансове посередництво» та «фінансові посередники». Але узагальнюючим, на нашу думку, є наступне поняття: фінансовий посередник − це фінансова установа,  що здійснює свою діяльність на фінансовому ринку з метою отримання прибутку або задоволення потреб суб’єктів цього ринку в фінансових послугах.

Ми бачимо, що наявність ефективних фінансових посередників (банків, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок та інших фінансових установ) є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки країни, так як це сприяє стабільному та прогнозованому функціонуванню всіх економічних процесів у суспільстві. В Україні фінансові посередники також є потужним джерелом інвестицій в економіку, оскільки акумулюють значні обсяги коштів.

Однак, існує низка таких фінансових посередників, які мають свої особливості з точки зору діяльності. Це зумовлює існування досить широкої класифікації фінансових посередників.

Що стосується банківської системи, то  за 3 квартали 2014 року доходи склали 120,9 млрд. грн., витрати – 119,2 млрд. грн., а прибуток – 1,7 млрд. грн. В порівнянні з минулим роком слід констатувати випереджаюче зростання витрат над доходами банків та загальне зменшення прибутковості, пов’язане з посиленням конкуренції в фінансовому секторі. Збільшення ресурсної бази пов'язане зі збільшенням обсягів безготівкових розрахунків та загальним відновленням довіри населення до банківської системи.

Проаналізувавши статистичну інформацію ринку основних небанківських фінансових послуг України за 9 місяців 2012-2014 рр. спостерігаємо значне збільшення кількості учасників ринку, зокрема це стосується фінансових, факторингових, лізингових компаній та ломбардів. Однак при цьому відбулося скорочення кількості діючих страхових компаній та недержавних пенсійних фондів.

Проаналізувавши становище фінансового посередництва в Україні, можна зробити висновок, що розвиток даного інституту в нашій країні знаходиться все ще у зародковому стані. Це пов’язано з рядом проблем макроекономічного характеру. Головними з яких, на нашу думку, є:

– високі рівні «тінізації» вітчизняної економіки та корупції у системі державних контрольно-регулювальних органів, що збільшує трансакційні витрати, асиметричність інформації та конфлікти інтересів;

– недобросовісна (неринкова) конкуренція, в результаті якої не відбувається ні поліпшення якості фінансових послуг, ні збільшення асортименту пропонованих послуг.

Проаналізувавши проблеми розвитку фінансового посередництва в Україні бачимо, що інститут фінансового посередництва знаходиться на стадії становлення та розвитку. А подолання проблем в діяльності фінансових установ, що здійснюють посередницьку діяльність і прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг.

Отже, у зв’язку з посиленням державного регулювання національних ринків та зростаючими потребами учасників  ринку в якісних і різноманітних послугах сучасне фінансове посередництво набуває універсальних форм.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Господарський кодекс України; Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами і доповненнями).

2. Про затвердження Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами ; Розпорядження, Положення від 26.04.2005 № 3981 (із змінами і доповненнями).

3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; Верховна Рада України; Закон від 12.07.2001 № 2664-III.

4. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні; Верховна Рада України; Закон від 30.10.1996 № 448/96-ВР (із змінами і доповненнями).

5. Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку; Президент України; Указ, Положення від 23.11.2011 № 1063/2011.

6. Про страхування; Верховна Рада України; Закон від 07.03.1996 № 85/96-ВР (із змінами і доповненнями).

7. Про банки і банківську діяльність; Верховна Рада України; Закон від 07.12.2000 № 2121-III (із змінами і доповненнями).

8. Черкасова, С. Роль небанківських фінансових інститутів в інвестиційних процесах / С. Черкасова // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2010. – № 1. – С. 293 – 300.

9. Бала, О. Фінансове посередництво в Україні: сутність та види / О. Бала, О. Цідза // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 20. – C. 169–174.

10. Бобров, Є. Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансового ринку / Є. Бобров // Фінанси України. − 2007. − № 4. − С. 88−94

11. Черкасова, С. В. Ринок фінансових послуг : навч. посіб. / С. В. Черкасова. – Львів : Магнолія 2006, 2007. – 496 с.

12. Корнєєв, В. В. Фінансові посередники як інститути розвитку : монографія / В. В. Корнєєв. – К. : Основа, 2007. – 192 с.

13. Гаркуша, Ю. Теоретико-методологічний розвиток фінансового посередництва  / Ю. Гаркуша // Мін-во освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”. – Львів : Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. – С. 63–66.

14. Еш, С. М. Фінансовий ринок : навч. посіб. / С. М. Еш; Мін-во освіти і науки України, Національний університет харчових технологій. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 528 с.

15. Мишкін, Ф. С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків  : пер. з англ. / Ф. С. Мишкін. − К. : Основи, 1998. − 963 с.

16. Вовчак, О. Фінансове посередництво: сутність і класифікація: / О. Вовчак, Л. Крантовська // Вісник Національного банку України. − 2012. − № 8. − С. 4−10.

17. Скоков Б. Г. Гроші і кредит: / Б. Г. Сколов, І. А. Краївська. − Харків. : ХНАМГ, 2009. − 244 с.

18. Еш, С. Формування фінансового посередництва на ринку фінансових послуг : / С. Еш // Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. − 2013. − Т.18 №2. − С. 226-230.

19. Волощенко, Л. Актуальні проблеми розвитку посередництва на фінансовому ринку України: / Л Волощенко, Л. Козина // Економічний простір. – 2009. − №21. – с. 199-205.

20. Ткаченко Н. Шляхи розвитку посередництва на страховому ринку України : / Н. Ткаченко // Вісник KHTEУ. - 2007. - №6. - С. 77-84.

21. Білостоцька, В. О. Посередницька діяльність в Україні: / В. О. Білостоцька // Фінанси України. − 2006. −N 3. − C.35-46.

22. Буднік, М. М. Фінансовий ринок: навч. посіб. / М. М. Буднік, Л. С. Мартюшева, Н. В. Сабліна; за ред. Б. А. Сладкевича. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 334 с.

23. Школьник, І. О. Фінансовий ринок України : сучасний стан і стратегія розвитку : монографія / І. О. Школьник. − Суми: Мрія: УАБС НБУ, 2008. − 348 с.