Камерческий банк

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

Основною ланкою суспільного відтворення є банківська система якій належить провідне місце  у загальному механізмі організації  й регулювання господарського життя  суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Розвиток банківської  системи покликаний прискорити трансформацію  суспільства загалом і розвиток бізнесів зокрема, оскільки значний  вплив банків на українське середовище є очевидним.

Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального  функціонування економіки, для функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу  банківську систему можна здійснити  реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації.

Сьогодні практично  усі банки України (крім НБУ) належать до корпоративного сектора банківської  системи.[1, с. 42] Серед них як за кількістю, так і за обсягами операцій провідне місце посідають комерційні банки.

Банківська  система України сьогодні вважається одним із найрозвинутіших елементів  господарського механізму, оскільки її реформування було розпочато раніше за інші сектори економіки, що визначалося  ключовою роллю банків при вирішенні  завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності у банківському секторі країни значно кращі за ті, які спостерігалися у минулі роки. Сьогодні спостерігається зростання ділової активності населення.

Актуальність даної роботи заклечається в тому, що населення на даний момент є мало інформованим в сфері банківської діяльності, особливо враховуючи стан кризової економіки. Оскільки велика частина капіталу населення находиться саме в банках, населення є наданий момент стурбованим і зацікавленість в надані послуг банками є більш високою.

Метою роботи є  систематизація та опрацювання, щодо діяльності комерційних банків, а також дослідження  і аналізування основних операцій банку в надані послуг населенню та наданні певних рекомендації, щодо їхнього вдосконалення.

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом є банківська діяльність. Предметом є банківські послуги, які надаються населенню.

Завдання курсової роботи: систематизація і ознайомлення з теоретичними основами, щодо діяльності комерційних банків; аналіз інформації стосовно діяльності комерційних банків, та послуг, які вони надають населенню; дослідження сучасного стану ринку банківських послуг, які надаються населенню та надання певних рекомендацій, щодо їх поліпшення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I РОЗДІЛ. Теоретичні основи діяльності  комерційного банку

1.1 Організаційна структура та управління.

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

• структурою управління банком;
• структурою його функціональних підрозділів та служб.

Згідно  з положеннями законів України «Про господарські товариства» та «Про банки і банківську діяльність» структура управління кооперативними, пайовими та акціонерними банками з недержавною формою власності (наприклад: «див. рис. 1.1»)

Рис. 1.1

 

 

 

 

Вищим органом управління акціонерного, пайового та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників. Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

• визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;
• обрання та відкликання голів і членів спостережної ради та ревізійної комісії;
• внесення змін та доповнень до статуту банку;
• затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;
• прийняття рішення про додатковий випуск акцій (для акціонерного банку) чи встановлення розміру та порядку внесення учасниками додаткових вкладів для збільшення статутного капіталу (для пайового чи кооперативного банку);
• затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;
• прийняття рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;
• інші питання, що віднесені статутом банку до компетенції загальних зборів учасників.

Загальні  збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищим органом управління державного банку  є наглядова рада, діяльність якої визначається відповідним положенням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». Вони охоплюють:

• визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;
• затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;

Учасниками  банку є акціонери акціонерного банку, учасники пайового банку та учасники (пайовики) кооперативного банку.

Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління та захищає інтереси держави  як акціонера, не втручаючись в оперативну діяльність банку.[3, с. 317]

До  складу наглядової ради входять сім членів, призначених на посаду постановою Верховної Ради України, та сім членів, призначених на посаду Указом Президента. Строк повноважень членів наглядової ради — п'ять років. До складу наглядової ради можуть входити громадяни України, у тому числі народні депутати та представники органів законодавчої влади, які відповідають таким вимогам:

• наявність вищої економічної або юридичної освіти чи наукового ступеня у галузі економіки, фінансів, права;
• досвід роботи в органах законодавчої влади, на керівних посадах центральної виконавчої влади, банківських установах чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права.

Очолює  вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим  органом управління банків недержавної  форми власності є правління (рада директорів). Правління банку (рада директорів) діє на основі затвердженого загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Роботою правління керує голова правління, який обирається чи призначається згідно зі статутом банку. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників.[6, 384 с]

Виконавчим  органом державного банку є правління, повноваження якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов'язково узгоджуються з Національним банком України.[12, с. 42]

з

З метою  оперативного контролю за поточною діяльністю виконавчого органу всі банки створюють службу внутрішнього аудиту, який підзвітний та підпорядкований правлінню банку. Його повноваження та порядок роботи визначаються відповідним положенням про внутрішній аудит, затвердженим виконавчим органом банку.

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту обов'язково узгоджується із Національним банком України, а працівники цієї служби під час призначення на посаду дають письмове зобов'язання про збереження банківської таємниці і нерозголошення інформації щодо діяльності банку.

З метою  оперативного контролю за поточною діяльністю виконавчого органу всі банки створюють службу внутрішнього аудиту, який підзвітний та підпорядкований правлінню банку. Його повноваження та порядок роботи визначаються відповідним положенням про внутрішній аудит, затвердженим виконавчим органом банку.[21]

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту обов'язково узгоджується із Національним банком України, а працівники цієї служби під час призначення на посаду дають письмове зобов'язання про збереження банківської таємниці і нерозголошення інформації щодо діяльності банку.

Комерційні  банки з недержавною формою власності  за рішенням загальних зборів учасників  створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління (ради директорів) та ревізійної комісії. Таким органом є спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством та нормативними актами НБУ. На спостережну раду згідно з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладається виконання таких функцій:[12, с. 42]

• призначення та звільнення з посади голови та членів правління (ради директорів) банку;
• контроль за діяльністю виконавчого органу банку;
• визначення зовнішнього аудитора;
• установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку:
• прийняття рішення щодо покриття збитків;
• прийняття рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій, представництв банку; затвердження їх статутів, положень;
• затвердження умов оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;
• підготовка пропозицій щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;
• здійснення інших повноважень, делегованих загальними зборами учасників банку.

Організаційна структура комерційного банку включає  функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими. Так, у структурі найбільших банків України основна функціональна ланка — департаменти, окремі з яких складаються з управлінь і відділів. Однак найпоширенішою структурною одиницею у більшості вітчизняних банків є управління. Незалежно від виду комерційного банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій усі вони обов'язково створюють функціональні підрозділи, які виконують базові банківські операції, а також підрозділи, які відповідають за управління ризиками банківської установи. Так, виконання депозитних операцій та операцій із кредитного і розрахунково-касового обслуговування вимагає створення всіма банками управлінь депозитних операцій, розрахунково-касового обслуговування клієнтів та кредитних управлінь, а з метою управління ризиками всі банки створюють в обов'язковому порядку підрозділ з питань аналізу та управління ризиками і постійно діючі комітети: кредитний, комітет з питань управління активами і пасивами, тарифний комітет.[13]

Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку.

Управління кредитних операцій здійснює кредитування юридичних та фізичних осіб. Банк може надавати кредити підприємствам та організаціям різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Специфіка кожного виду кредиту, їх призначення, сфери використання, строк та механізм кредитування обумовлюють створення окремих відділів у межах кредитного управління. Так, відділ загальної організації кредитних операцій визначає загальну політику банку і механізм її реалізації в конкретних економічних умовах; розробляє загальну методику кредитування, оцінювання кредитоспроможності потенційного позичальника; вивчає кредитні ризики і визначає способи їх мінімізації. Відділи короткострокового, довгострокового кредитування та кредитування населення визначають потребу в кредиті, вивчають кредитоспроможність клієнтів, укладають кредитні договори, організовують видачу, контролюють цільове використання та своєчасність погашення відповідно короткострокових, довгострокових та споживчих кредитів.