Камерческий банк

Якщо криза на світових ринках триватиме довго, то депозитні ставки у валюті цього року підвищаться на декілька пунктів - до 10-12% в доларах і 7-8% в євро. У такій ситуації гривня теж коливатиметься, але не так сильно. З іншого боку, зростання вартості ресурсів спричинить подорожчання кредитів. Навряд чи банки підуть на скорочення маржі, тим більше в умовах обмеженості в коштах. Швидше, навпаки, майбутнім позичальникам дорожче обійдеться не тільки обслуговування кредиту в інвалюті - слід чекати і підвищення вимог до них.[1, с.7]

Примітно, що дефіцит  ресурсів - проблема далеко не всіх банкірів. Більш того, є кредитні установи, яких ці проблеми не торкаються - це банки  з іноземним капіталом, що мають  доступ до дешевих ресурсів материнських структур.

Слід зазначити, що українська банківська система, за оцінками провідних міжнародних експертів та рейтингових агентств на тлі країн СНД менше всього зазнала негативного впливу від міжнародної фінансової кризи. Парадоксально, але нашій системі послужила її недостатня інтегрованість в світові фінансові ринки, відсутність механізмів, властивих відкритим ринкам; регулювання НБУ і присутність потужних іноземних капіталів в українських банках.

3.2. Шляхи вдосконалення банківського обслуговування для населення.

Важливим чинником зростання обсягів ринку послуг в Україні є зростання грошових доходів юридичних та фізичних осіб, що за умови відсутності фінансового ринку, як альтернативи інвестування визначає депозитні вклади як головне джерело портфеля активів. За цих умов особлива увага звертається на фінансові аспекти діяльності банку. Відповідно, ефективність управління та функціонування комерційного банку в значній мірі визначається ефективністю реалізації депозитної політики.

Депозитна  політика на рівні держави – це сукупність заходів, які здійснюються центральним банком і спрямовані на регламентування правил формування депозитів (вкладів) у комерційних і ощадних банках, а також у небанківських грошово-кредитних установах. Необхідність такої регламентації зумовлена тим, що, по-перше, вклади (депозити) самі є специфічним видом грошей (безготівкові або депозитні гроші); по-друге, на основі депозитів формуються кредитні гроші у кратному співвідношенні відповідно до величини грошового мультиплікатора. За відсутності такого державного регламентування правил формування й руху депозитних і кредитних грошей процес творення нових грошей у національній економічній системі був би безконтрольним і міг би непередбачено "розкручувати" маховик інфляції й знецінювати національні грошові одиниці.[7, с. 92]

Депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію  витрат по залученню коштів на депозитному  ринку за умови їх ефективного  використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного  ринку формує ціну на депозитні кошти. Безпосередній вплив на процентні витрати мають середні залишки по оплачуваних депозитах, середня процентна ставка по них. На середню процентну ставку по депозитах впливають наступні чинники:

1) ринковий рівень  процентної ставки по депозитах,  який залежить від кон’юнктури грошового ринку;

2) структура  депозитної бази, управління якою  має важливе значення для регулювання  прибутковості та зниження очікуваних  витрат.

Так, зростання  частки дорогих депозитних інструментів, призводить до зростання процентних витрат, з іншого боку, висока питома вага низькооплачуваних ресурсів сприяє підвищенню рентабельності, але призводить до зниження рівня ліквідності балансу банку. Для комерційного банку найбільш привабливими є строкові депозити, що є найбільш стабільною частиною залучених ресурсів, вони дозволяють здійснювати кредитування на більш тривалі строки і відповідно під більш високий процент. Рекомендований їх рівень у ресурсній базі – не менше 50%.

Зростання кредитування економіки та населення свідчать про послідовну активізацію ролі банківської системи у соціально-економічному розвитку країни. У той же час не вдалося забезпечити суттєвого зниження вартості кредитів: вона залишається високою, що обмежує фінансові можливості переходу до інноваційної моделі зростання національної економіки.

При дослідженні  методів управління залученими ресурсами  необхідно зауважити, що у практиці українських банків перевага надається  ціновим методам, що визначає самостійність  при встановленні ціни по депозитах  комерційними банками. Хоча зростання конкуренції змушує комерційні банки йти на затрати для реалізації маркетингової політики і розширення спектру банківських послуг з метою залучення потенційних клієнтів.

На сьогодні обсяг готівки на руках у населення  є досить значним, і ті комерційні банки, які зможуть запропонувати індивідуальним вкладникам більший комплекс високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження значні суми додаткових ресурсів. Розвиток таких послуг вимагає від банківських установ нових підходів до встановлення форм депозитних рахунків, впровадження нової техніки та технології ведення банківських операцій із застосуванням різноманітних засобів (чекових книжок, кредитних карток та ін.). Це дозволило б повніше задовольнити потреби клієнтів банку у різноманітних послугах, поліпшити якість обслуговування, підвищити зацікавленість фізичних осіб у розміщенні своїх коштів на поточних рахунках в банку і таким чином залучити нових вкладників.

Як перспективний  напрям удосконалення депозитних операцій можна запропонувати розширення кола депозитних рахунків клієнтів з різноманітним режимом функціонування, що надаватиме вкладникам банку додаткові можливості по використанню своїх коштів із прийнятним рівнем доходів.[7, с. 88]

У відносинах комерційних  банків з різними групами клієнтів, як з фізичними особами, так і з юридичним, доцільно було б використовувати депозитні рахунки, що мають змішаний режим функціонування. Корисним щодо цього є досвід зарубіжних комерційних банків у застосуванні NOW рахунків. З одного боку, кошти, що зберігаються на таких рахунках, можуть використовуватися для здійснення платежів, а з іншого - вони є своєрідними фінансовими інвестиціями, що приносять їх власникам певні доходи.

З метою оптимізації  депозитного портфеля та для забезпечення більшого надходження коштів на строкові та ощадні депозити можна рекомендувати спрощення режиму функціонування відповідних рахунків, тобто порядку зарахування коштів на вклади, видачі готівки та перерахування з депозитних рахунків. Слід більш широко застосовувати строкові вклади з додатковими внесками, а також скоротити обмеження на здійснення розрахунків із використанням коштів, що містяться на ощадних та строкових депозитах. У перспективі чітке розмежування різних видів депозитів - до запитання, строкових, ощадних, - буде поступово зникати, що підтверджується досвідом комерційних банків розвинених країн, де все більше розширюється сфера застосування змішаних типів рахунків.[10, с.145]

Ефективним  методом додаткового залучення  комерційними банками коштів на депозити може стати застосування комплексного обслуговування клієнтури. Крім традиційного кредитно-розрахункового та касового обслуговування, комерційні банки надаватимуть своїм клієнтам низку додаткових послуг. Постійне розширення діапазону послуг, зниження їх вартості, покращення якості кредитно-розрахункового та касового обслуговування, надання різноманітних консультацій сприятимуть збільшенню обсягів кредитних ресурсів банку, забезпечуючи йому належний рівень прибутковості при здійсненні активних операцій.[10, с. 17]

Стимулюючими  факторами, що сприяють розширенню спектра  послуг є, по-перше, зростання конкуренції  у банківській сфері, по-друге, зниження прибутковості традиційних операцій, зокрема кредитних, по-третє, прагнення  банків мати прибуток, по-четверте, відносна свобода, надана законами, які регулюють банківську сферу. Серед найперспективніших напрямів діяльності комерційного банку можна назвати трастові послуги, лізинг, факторинг, консультаційні та інформаційні послуги тощо.

ВИСНОВКИ

В даній роботі узагальнено і систематизовано особливості ринку банківських послуг. З даної роботи можна зробити наступні висновки. Перший розділ присвячений теоретичному дослідженню функціонування комерційних банків, які види їх є, основні функції, та на основі яких законодавчих засадах вони діють. Державне регулювання банківської діяльності являє собою об’єктивний процес, основою якого є вплив держави на економічний розвиток банківської діяльності через застосування певних підходів, методів та інструментів, що є в її розпорядженні та реалізовуються через нормативно-правову базу. Головна мета банківського регулювання та нагляду – безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Нині основними органами державної влади, що регулюють банківську діяльність є: 1) Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, що здійснюють банківське регулювання шляхом розробки та прийняття нормативної бази, що регламентує діяльність банківських установ, розробки державної економічної, у тому числі податкової політики; 2) Національний банк України, який займається розробкою грошово-кредитної політики, контролем та наглядом за банківською діяльністю; 3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який займається страхуванням депозитів, моніторингом та визначенням рейтингу банківської діяльності.

Другий розділ був присвяченим сутності банківських  операцій та послуг, які надаються  населенню.

Банківський продукт  являє собою комплекс послуг банку  по активних і пасивних операціях.

Банківська  послуга є сферою банківської  діяльності, пов’язана із задоволенням фінансових потреб клієнтів банку. На даний момент ані у чинному  законодавстві, ані серед вітчизняних  науковців немає однозначного визначення поняття банківська послуга. Трактуючи сутність банківської послуги автори наукових праць розкривають її через взаємозв’язок з банківською операцією, яка, на думку багатьох вчених, нетотожна банківській послузі. Отримуючи ліцензію на здійснення окремої операції, банки на її основі можуть надавати декілька видів послуг. Основними критеріями, за якими класифікуються послуги, є: а) залежно від фінансових потреб; б) з погляду традиційності; в) залежно від суб’єктів – одержувачів банківських послуг; г) залежно від правил ліцензування.

Нині в Україні  спостерігається процес бурхливого розвитку сфери банківських послуг, що потребує відповідного контролю та нагляду з боку держави. Поряд  з традиційними, базовими для банків, операціями та послугами з’являються  нові нетрадиційні банківські послуги. Стимулюючими факторами, що сприяють розширенню спектра послуг є, по-перше, зростання конкуренції у банківській сфері, по-друге, зниження прибутковості традиційних операцій, зокрема кредитних, по-третє, прагнення банків мати прибуток, по-четверте, відносна свобода, надана законами, які регулюють банківську сферу. Серед найперспективніших напрямів діяльності комерційного банку можна назвати консультаційні та інформаційні послуги тощо.

В третьому розділі  було досліджено сучасний стан ринку  банківських послуг, які надаються для населення. І було виявлено, що банківська система України знаходиться на етапі якісного зростання, що визначається загостренням конкуренції і посиленням вимог до діяльності банківських інститутів, що визначає необхідність розробки ефективної депозитної політики з метою залучення потенційних клієнтів.  Відкриття депозитних вкладів на сьогодні є першим етапом співпраці банку і клієнта; встановлення взаємовідносин через відкриття депозитного рахунку дозволяє зацікавити клієнта в отриманні подальших послуг комерційного банку і сформувати механізм різнопланової співпраці “клієнт-банк”, який характеризується високим ступенем довіри, мінімізацією ризику та зацікавленістю сторін в ефективній діяльності кожного із суб’єктів.

Низький рівень власного капіталу українських комерційних банків посилює значення залучених через депозитні рахунки коштів при формуванні ресурсної бази банківських інститутів, та визначає необхідність реалізації ефективної депозитної політики в системі банківського менеджменту. Депозитна політика повинна бути взаємопов’язаною із кредитною політикою і забезпечувати реалізацію останньої. Саме такий підхід на сьогодні може забезпечувати ліквідність, фінансову стійкість і одночасно прибутковість комерційного банку.

Зростання конкуренції на депозитному ринку за умови одночасного зниження відсоткової ставки визначає необхідність для банківських інститутів запровадження якісно нових депозитних інструментів, використання яких забезпечує клієнтам банку можливість їх реалізації як фінансових активів при здійсненні кредитних операцій. У подальшому це стане передумовою для використання депозитних інструментів на фондовому ринку.

На сьогодні обсяг готівки на руках у населення  є досить значним, і ті комерційні банки, які зможуть запропонувати індивідуальним вкладникам більший комплекс високоякісних послуг, отримають у своє розпорядження значні суми додаткових ресурсів. Розвиток таких послуг вимагає від банківських установ нових підходів до встановлення форм депозитних рахунків, впровадження нової техніки та технології ведення банківських операцій із застосуванням різноманітних засобів (чекових книжок, кредитних карток та ін.). Це дозволило б повніше задовольнити потреби клієнтів банку у різноманітних послугах, поліпшити якість обслуговування, підвищити зацікавленість фізичних осіб у розміщенні своїх коштів на поточних рахунках в банку і таким чином залучити нових вкладників.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонюк В.В. Фінансова криза може коштувати Україні дорого. «Економічна правда»,с. 5-7. 29 жовтня 2008 р.