Камерческий банк

Другою складовою частиною банківського продукту є різного  роду послуги, що надаються комерційними банками, депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. В основу їх класифікації може бути покладено кілька критеріїв.

Насамперед залежно від  особливостей формування та розміщення ресурсів комерційного банку, його послуги можуть бути реалізовані у формі проведення трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких. При здійсненні пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні грошові кошти для формування своїх ресурсів. Активні операції полягають у розміщенні банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому випадку має місце не власне формування і розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або здійснення інших операцій, які не пов’язані безпосередньо з рухом грошей так звані збалансовані послуги.

Виходячи із специфіки основних функцій банку, його операції можна поділити на базові й додаткові. Базові операції пов’язані з реалізацією банком своїх функцій посередництва в кредиті та посередництва в платежах, що знаходить відображення у проведенні депозитних, кредитних, та розрахунково-касових операцій. Окремі з них можуть здійснюватись іншими фінансовими установами (наприклад, прийом вкладів і видача кредитів спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами, деякі види розрахунків поштовими відділеннями). Однак у своїй сукупності ці операції проводяться лише банками, визначаючи їх місце і роль у кредитній системі, а тому є базовими. Усі інші операції, що здійснюються банком відповідно до потреб своїх клієнтів у різних послугах і не визначають фундаментальні аспекти суті комерційного банку, можна вважати додатковими (хоча у деяких спеціалізованих банках їм може належати досить значна і навіть пріоритетна частка операцій). До складу додаткових відносяться валютні операції, операції з цінними паперами, трастові, факторингові, лізингові, консультаційні та деякі інші операції.[2, с.12-13]

Залежно від  суб’єктів одержання, тобто клієнтів, банківські операції поділяються на два види: операції, що здійснюються для юридичних осіб, та операції для фізичних осіб. За конкретним змістом ці операції можуть і не відрізнятися між собою (за виключенням деяких нюансів, що вводяться законодавством або самими банками). Головна відмінність полягає у масштабах здійснюваних операцій (обсяги розрахунків, величина коштів, розміщених у депозити, сума наданих позик та ін.).

Основною властивістю  операцій комерційних банків є їх продуктивний характер. Акумулюючи тимчасово  вільні від обороту кошти, банки  перетворюють їх на капітал, тобто непрацюючі ресурси примушують працювати на користь як окремих суб’єктів ринку, так і економіки в цілому. Використання банківських кредитів у виробництві є необхідною умовою процесу розширеного відтворення, а позики, видані на споживчі цілі, збільшують платоспроможний попит, що також сприяє економічному росту. Організація і своєчасне проведення банками розрахункових операцій забезпечує умови неперервного товарообороту та створює можливості для ефективного переливу капіталів у господарстві. Реалізація інших банківських послуг також створює умови для нормальної господарської діяльності у різних секторах економіки.[15, 39 с]

Зростання конкуренції  у банківській справі, опанування сучасних технологій, винайдення нових  банківських продуктів призводять до постійного розширення складу операцій комерційних банків та зростання їх загального обсягу на фінансових ринках. Однак при всій нинішній розмаїтості та універсальності набору банківських операцій будь-яку з них можна віднести до однієї з трьох основних груп: пасивних, активних чи комісійно-посередницьких.

Пасивні операції комерційних банків

Банківські  операції відображаються в балансі  відповідно в активній і пасивній його частинах (див. баланс). Баланс банку  дає можливість отримувати загальні показники про стан коштів банку  і містить дані про розміщення цих коштів (актив), а також про джерела їх утворення (пасив).

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських  ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичкових ресурсів.

Операції з  формування власних ресурсів охоплюють:

• Операції з формування статутного капіталу банку;
• Операції з формування резервного фонду банку;
• Операції з формування страхових фондів банку;
• Операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;
• Операції, пов’язанні з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з  формуванням залучених ресурсів називаються пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках.  Вкладниками можуть бути як юридичні так і фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку, так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.[14, 385с]

У банківській  практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання та на строк. Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції створюють можливість користування тимчасово вільними коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках та строкових депозитів.

Отже, пасивні  операції можна класифікувати:

За категорією вкладника:

• Операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб – на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;
• Операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб – на поточні, депозитні рахунки;
• Операції із залучення тимчасом вільних коштів банків-кореспондентів – на кореспондентські та депозитні рахунки;

За строком:

• Операції із залучення тимчасово вільних коштів – на рахунки до запитання з метою подальшого використання для поточних рахунків;
• Операції із залучення тимчасово вільних коштів – на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду;

Крім мобілізації  власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов’язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку або ресурси не депозитного характеру. Ця частина банківських ресурсів є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції – це операції комерційного банку, пов’язані з отриманням кредитів міжбанківському ринку. Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції – НБУ, який сьогодні надає кредити під заставу державних цінних паперів і комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством  НБУ може здійснювати продаж комерційним банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані комерційним банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування.

Пасивні інвестиційні операції – це операції комерційного банку, пов’язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов’язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.[8, 324 с]

Мобілізовані  через здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, акціонерів, учасників, вкладників, кредиторів та інвесторів акумулюються на кореспондентському рахунку банку або в касі. Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямками через проведення активних операцій.

Пасивні операції це операції, що пов’язані з формуванням  банківських ресурсів. Вони відіграють первинну і вирішальну роль по відношенню до активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме, в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти.

Банківські  ресурси це сукупність коштів, що знаходяться  в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

Виходячи з  джерел формування, кошти комерційного банку поділяються на власні і залучені.

Власні ресурси  комерційного банку, тобто його власний  капітал, є основою для залучення  коштів інших суб’єктів ринку  і необхідною умовою розвитку діяльності банку. Власні кошти утворюються  за рахунок коштів акціонерів, учасників  банку або з відрахувань від поточного прибутку. В банківському балансі власні кошти знаходяться в різних фондах банку.

Статутний фонд формується за рахунок пайових внесків  власників банку (якщо це приватне підприємство), або шляхом мобілізації коштів від  випуску і розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство). Оскільки комерційний банки створюються переважно на корпоративних засадах, то статутний капітал відповідно у більшості випадків набуває форми акціонерного. Його величина дорівнює сумі випущених банком простих та привілейованих акцій. Подальше збільшення акціонерного капіталу банку можливе за рахунок додаткових випусків акцій або за рахунок банківського прибутку, спрямованого на поповнення величини власних коштів банку.

Резервний фонд утворюється за рахунок щорічних відрахувань з прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціонерів банку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що витікають з основної діяльності банку і за якими не формуються спеціальні резерви. Він також може бути використаний для виплати дивідендів і процентів у випадку нестачі поточного банківського прибутку. Як правило, резервний капітал використовується для покриття тільки непередбачених видатків.[5, 476 с]

Нерозподілений  прибуток це частина прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду. За рахунок коштів нерозподіленого прибутку формується ряд спеціальних фондів для розвитку банку розширення його матеріально-технічної бази, матеріального стимулювання персоналу, вирішення соціальних питань та ін.

Власний капітал  комерційного банку виконує три  основні функції: захисну, оперативну і регулюючу. Захисна функція  полягає у реалізації інтересів  вкладників і кредиторів шляхом виплати їм компенсацій у випадку виникнення збитків або банкрутства банку. Її значення пов’язане з продовженням діяльності банку незалежно від загрози виникнення збитків. Оперативна функція полягає у забезпеченні фінансової основи діяльності банку, тобто адекватного росту його активних операцій. Регулююча функція пов’язана із встановленням центральним банком для комерційних банків певних нормативів щодо дотримання належної величини власного капіталу з метою нормального функціонування банків.[3, с. 318.]

Таким чином, власний банківський капітал має важливе значення для забезпечення стійкості банку і ефективності його роботи. Водночас власні кошти, як правило, забезпечують менше 10% потреби комерційних банків у ресурсах, що визначається специфікою їх діяльності та посередницькою роллю на фінансових ринках. Наприклад, власні капітали комерційних банків США складали у 1993р. лише 8,1% від загального обсягу їх ресурсів.

Головним джерелом ресурсів комерційних банків є залучені кошти, основну частину яких складають депозити.

Під депозитом прийнято розуміти грошові  кошти, що віддані на зберігання у  фінансово-кредитну установу з відповідним  режимом їх використання, що регулюється  банківським законодавством. Усі  депозити поділяються на три основні  види: депозити до запитання, строкові депозити та ощадні депозити.[16, с. 247]

Активні операції

Активні операції – це операції з розміщення мобілізованих  комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. [8, с. 324]Отже, до активних операцій належать:

• Операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банку;
• Розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;
• Касові операції з приймання і видавання готівки;
• Кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;
• Інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери на тривалий строк;
• Фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;
• Валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринків;
• Депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших комерційних банках;
• Операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;
• Операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.