Камерческий банк

Сучасні тенденції  у розвитку банківської справи в  країнах з розвинутою ринковою економікою характеризуються збільшенням числа здійснюваних банками операцій та глобальним характером політики, що проводиться на ринку, пошуком нових її форм та методів. Це призводить до поступового втручання банків у традиційні сфери діяльності спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що забезпечує можливості для перемоги у конкурентній боротьбі за клієнтів.

Однак при тому, що банки в основній своїй масі надають величезну кількість  послуг компаніям, фірмам, населенню, вони можуть робити і акценти в своїй  діяльності на окремі види операцій, орієнтуючись на потреби різних груп клієнтів у відповідності з обраною для себе стратегією застосування капіталу. Тому універсальність комерційних банків як загальна притаманна їм риса не виключає і їх спеціалізації.

Спеціалізовані  комерційні банки, не відмовляючись в принципі від можливості надання універсального набору послуг, концентрують зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація впливає на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтурою. Загалом в силу набуття досвіду роботи у певній сфері банківської справи, розробки технічних прийомів і методів реалізації тих чи інших операцій підвищується їх якісний рівень. Це в свою чергу зумовлює зростання дохідності окремих спеціальних операцій комерційних банків, а тому їхня діяльність в інших сферах стає необов’язковою.[3, с. 313]

У розвинутих країнах  найбільш поширеними видами спеціалізованих банків є інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Інноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний строк і надання позик приватним особам. Іпотечні банки видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна, землі, житлових будинків, споруд виробничого призначення. Експортно-імпортні банки займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов’язаними в основному із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів.

В рамках тенденції  до спеціалізації банківської діяльності у промислово розвинутих країнах  можна відзначити створення комерційними банками вузькоспеціалізованих дочірніх компаній, що займаються одним-двома видами операцій (наприклад, лізингом, факторингом та ін.).

Окрім певного  типу операцій комерційні банки можуть також зосереджуватись на обслуговуванні окремих галузей економіки промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку.

Територіальна ознака класифікації банків вказує на обсяг мережі філіалів того чи іншого банку, а також масштаби здійснюваних ним операцій. Залежно від територіального розміщення комерційні банки прийнято поділяти на:

• міжнародні, що обслуговують клієнтів у різних країнах, здійснюючи операції на міжнародних ринках позичкових капіталів;
• національні, які функціонують в масштабах країн;
• міжрегіональні, що обслуговують потреби у кредитно-фінансових послугах кількох регіонів;
• регіональні, масштаби операцій яких обмежуються рамками певного регіону країни.

Серед критеріїв  класифікації комерційних банків важлива  роль належить формі власності, що визначає особливості формування статутного фонду банку та порядок управління ним. Відповідно до цього критерію розрізняють наступні типи банків: державні, приватні та змішані.

У державних банків капітал  повністю належить державі в особі  центральних органів влади й  управління, зокрема, міністерству фінансів або галузевим відомствам, які виступають засновниками банків. Створення таких банківських установ має на меті, як правило, реалізацію певних загальнонаціональних програм розвитку тих чи інших галузей або регіонів. Державні банки можуть бути створені також місцевими органами влади. Основним завданням таких муніципальних банків є кредитно-фінансове обслуговування місцевого господарства.

Приватні банки можуть бути створені у формі: акціонерних  товариств відкритого чи закритого типу, капітал яких формується шляхом емісії акцій; товариств з обмеженою відповідальністю, та повних товариств, що створюються на основі пайових внесків юридичних та фізичних осіб.[21]

Змішаний тип організації  банку передбачає можливість поєднання  державної і приватної форм власності на його капітал у різних співвідношеннях відповідно до інтересів господарюючих суб’єктів та держави у реалізації певних програм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II РОЗДІЛ. ОСНОВНІ ВИДИ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ ТА БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1.Загальна характеристика послуг, які надаються комерційними банками.

Послуги комерційних  банків - вид діяльності комерційних  банків, спрямований на залучення  юридичних і фізичних осіб як постійних клієнтів. Послуги комерційних банків включають посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові) та інші послуги.

Загострення конкуренції  між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій та послуг тощо вплинули на розширення кола операцій та послуг, які може виконувати сучасний універсальний банк. Надання банківських послуг сприяє підвищенню якості обслуговування клієнтів, залученню нових клієнтів, зростанню та диверсифікації банківських доходів, що зрештою впливає на розширення та вдосконалення ресурсної бази комерційного банку.

Банки здійснюють наступні послуги: приймання вкладів (депозитiв) від юридичних i фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів i банкiв-кореспондентiв, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого iменi, на власних умовах та на власний ризик; надання гарантій i поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб; випуск, купівлю, продаж i обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток i здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та iнформацiйних послуг щодо банківських операцій; операції з валютними цінностями : неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в iноземнiй валюті та клiєнтiв-нерезидентiв у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів i нерезидентів) в iноземнiй валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; інкасація коштів та ін.

Банки здiйснюють  всi банкiвськi операцiї в нацiональнiй та iноземних валютах на пiдставi лiцензiї НБУ № 138 вiд 03 грудня 2001 року та письмового Дозволу НБУ № 138-3 вiд 01 вересня 2003 р., та Додатку до Дозволу НБУ №138-3 вiд 01 вересня 2003 р.[21]

Банки можуть здiйснювати свою дiяльнiсть спiльно з контрагентами рiзних секторiв економiки - банками, небанкiвськими установами, суб'єктами домашнього господарства, суб'єктами пiдприємницької дiяльностi (пiдприємства i органiзацiї рiзних форм власностi), а також з державними установами i органiзацiями, фiзичними особами. Поряд iз розвитком класичних напрямкiв дiяльностi (розрахунково-касове обслуговування, кредитування, iнвестицiйнi операцiї).

Серед нетрадиційних  банківських послуг дедалі важливішу  роль відіграють посередницькі послуги.

Агентські послуги характеризуються тим, що одна особа (агент) вчиняє як юридичні, так і фактичні дії за дорученням і за рахунок іншої особи (принципала). Кінцевою метою агентських послуг є встановлення договірних зобов’язань між принципалом і третьою особою. Агент, а ним може бути траст-відділ банку, діє, як правило, від імені принципала, і відповідно укладені ним або за його сприяння договори створюють права та обов’язки безпосередньо для принципала.

Агентські послуги  включають, зокрема: збереження активів, наприклад, цінних паперів; одержання доходів за ними та повідомлення клієнта; купівлю-продаж цінних паперів та доставку їх до клієнта; обмін цінних паперів; погашення облігацій; сплату податків; оформлення страхових полісів; оплату рахунків; укладання від імені клієнта договорів; отримування кредитів; купівлю-продаж іноземної валюти і дорогоцінних металів.

Комерційні  банки надають різноманітні види посередницьких послуг. Найпоширенішими  серед них є посередництво  в одержанні клієнтом кредиту, в  операціях з майном, зокрема, цінними паперами, валютою. [5, 476 с]

Істотно збільшилося  надання посередницьких послуг в  операціях з цінними паперами. При первинному розміщенні цінних паперів  комерційні банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента виконувати обов’язки з організації передплати на цінні папери чи їх реалізації іншим способом.

Комерційні  банки можуть вести і брокерську діяльність, тобто здійснювати цивільно-правові  угоди щодо цінних паперів, що передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Посередництво комерційних банків у валютних операціях, зокрема, передбачає купівлю-продаж іноземної  валюти чи платіжних документів у  ній, конверсію однієї іноземної  валюти в іншу, конвертацію протягом визначеного строку національної валюти в іноземну, і навпаки; переказ за дорученням громадян іноземної валюти за кордон та виплату громадянам отриманих на їхнє ім’я з-за кордону переказів; інкасування іноземної валюти та платіжних документів у ній тощо.

Комерційні  банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони консультують клієнтів з питань бухгалтерського  обліку, звітності, оподаткування, аналізу  фінансово-господарської діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Консультаційні  послуги можуть надаватись усно чи письмово, а плата за їх надання  в ряді випадків включається в  плату за основний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням, які завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або оприлюднених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дозволяє комерційним банкам надавати інформаційні послуги — доводити інформаційну продукцію до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Довірчі (трастові) послуги є видом діяльності комерційного банку у віданні; майном, переданим  клієнтом банку за дорученням. Довірене управління майном за своєю специфікою споріднене з банківського діяльністю і пов'язане з виконанням робіт у обліку операцій, збереження цінностей, розміщення коштів, фінансового аналізу тощо.[6, с 232]

З метою розширення переліку послуг, захисту майнових, фінансових інтересів громадян та юридичних осіб банки можуть активно спiвпрацювати зi страховими компанiями , які надають клiєнтам банку рiзноманiтнi страховi послуги, консультацiї i допомогу у страхуваннi. Для поглиблення взаємин з клiєнтами, дiє система дисконтів, також створюють спiльні платiжно-дисконтні картки, яка надають можливiсть отримувати знижки як на туристичнi послуги, брати участь у спiльних акцiях, розiграшах призiв. Необхiдними послугами банків високого рiвня є прийом платежiв вiд населення. Комунальнi платежi, оплату за мiський та мобiльний телефонний зв'язок, кабельне телебачення, iншi необхiднi платежі. Працюють депозитнi програми. "Пенсiйні програми", призначена для пенсiонерiв та осiб передпенсiйного вiку. В рамках "Пенсiйної програми" регулярно проводяться акцiї та розiграшi грошових призiв.

2.2. Активні і пасивні операції комерційного банку

Діяльність  комерційних банків у ринкових умовах різноманітна. Банки слід розрізняти насамперед як самостійні господарюючі суб’єкти, що функціонують на засадах  комерційного розрахунку, виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. І хоча результати діяльності банків не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сільського господарства), вони носять вартісний характер, маючи у своїй основі суспільні затрати. Специфіка функціонування комерційних банків полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різного роду послуг шляхом проведення пасивних, активних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого, створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій.[2, с. 31]

Безготівкові платіжні засобі створюються комерційними банками  у процесі депозитної емісії на основі видачі позик клієнтам, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту зменшувати її. Тому здатність комерційних банків створювати гроші має важливе значення для економіки, що реалізується в еластичній грошовій системі, яка є необхідною умовою відносно стійких темпів економічного росту.