Кон’юнктурні та структурні чинники, що зумовлюють коливання валютних курсів

 

Продовження таблиці 1.3

1	2	3
Регульований плаваючий	Подібний до вільно плаваючого, але  з більш значним втручанням центрального банку в процес формування курсу	Використовується Україною, Ізраїлем, Туреччиною, Росією, Польщею (всього 36 країн)
Режим спільного плавання курсів валют	Базується на спільному плаванні валют  у формі «європейської валютної змії	Використовувався країнами ЄС до введення єдиної валюти євро для розрахунків  країн-членів Європейського Союзу  з іншими членами що знаходились  в поза союзній зоні.

*  Джерело: систематизовано автором  на основі даних [3, с. 116]

Окрім фіксованого  та плаваючого валютних курсів в світовій економічній практиці використовуються системи множинних валютних курсів, та система подвійного валютного  курсу. Система множинних валютних курсів характеризується розмаїттям валютних курсів, кожний з яких використовується для певного набору операцій. Режим  множинних валютних курсів виникає  тоді, коли для купівлі та продажу  валюти існує більше ніж один курс. Ця система може використовуватися  урядами країн, що розвиваються, як засіб збирання додаткових доходів. Додаткові доходи виникають, коли центральний  банк продає валюту за значно завищеним  валютним курсом, ніж купує.

Система подвійних валютних курсів використовується в умовах активної валютної спекуляції. її сутність полягає в подвійному котируванні національної валюти окремо по комерційним та валютним операціях.

Крім  вищезазначених видів валютних курсів, розрізняють також офіційний  та неофіційний валютні курси (друга  назва – курс чорного ринку). Основним валютним курсом у країні є офіційний  курс. Офіційний курс використовується при здійсненні всіх операцій продажу  та купівлі іноземної валюти, в  бухгалтерському обліку всіх операцій, здійснених в іноземній валюті, розрахунків  з бюджетом і митницею, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної  та бухгалтерської звітності, для міждержавних розрахунків. Офіційний курс використовують усі резиденти країни та нерезиденти, які здійснюють діяльність на її території  незалежно від форми власності  та господарювання, видів операцій та товарних груп [8, с. 67].

Багато  країн маніпулюють валютними  курсами для вирішення своїх  задач як в області економічного розвитку, так і в області захисту  від валютного ризику. Маніпулювання  включає цілий ряд заходів  – від штучного заниження або, навпаки, завищення курсів національних валют, використовування тарифів і  ліцензій до механізму інтервенцій. Іноді встановлюються різні режими валютних курсів для різних учасників  валютного ринку залежно від  операцій, що проводяться: комерційних  або фінансових. Часто по комерційних  операціях застосовується офіційний  валютний курс, а по операціях, пов'язаних з рухом капіталу, - ринковий. Курс по комерційних операціях звичайно є заниженим.

Таким чином, зміни курсу валют впливають  на перерозподіл між країнами частини  сукупного суспільного продукту, яка реалізується на зовнішніх ринках. В умовах плаваючих валютних курсів посилюється дія курсових співвідношень  на ціноутворення і інфляційний  процес.

2. Кон’юнктурні та структурні фактори впливу на формування валютного курсу

 

Ефективна реалізація валютно-курсової політики центрального банку передбачає необхідність урахування всіх факторів, які можуть вплинути на динаміку обмінного курсу  національної валюти. Від цього залежить вибір конкретних інструментів реалізації валютно-курсової політики для впливу на обмінний курс та встановлення режиму курсоутворення, найбільш адекватного потребам поточної економічної ситуації.

Валютний  курс, як ціна однієї валюти, що виражається  в грошових одиницях інших країн, відхиляється від вартісної основи паритету купівельної спроможності валют під впливом співвідношення попиту та пропозиції валюти. Співвідношення попиту та пропозиції залежить від чинників, що відображають зв’язок валютного курсу з іншими економічними категоріями [5, c. 89].

Основні фактори, які зумовлюють указані  відхилення, можна класифікувати  за двома основними групами:

─ кон'юнктурні (короткострокові) фактори;

─ структурні (довгострокові) фактори [8, с. 90].

Кон'юнктурні (короткострокові) фактори впливають  на динаміку валютного курсу відповідно до короткочасних змін ділової активності, не пов'язаних з тими чи іншими зрушеннями у реальному секторі господарства, пов’язані з коливанням політичної та військово-політичної обстановки, з чутками, здогадками, прогнозами [1, с. 319].

До таких  факторів, зокрема, відносять:

─ зміну  представницької влади (законодавчої і виконавчої) та рівень довіри до неї  з боку суб'єктів ринку;

─ політичні  рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни (наприклад, реалізація передвиборних обіцянок за допомогою емісії);

─ участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна  нестабільність (заворушення, протести, терористичні акти);

─ поширювані через засоби масової інформації чутки, прогнози і здогадки, що породжують ажіотаж на валютному ринку;

─ наявність  і рівень протиріч між різними  політичними силами країни (чим глибші такі протиріччя, тим менш стабільною є політична ситуація);

─ стабільність чинності законодавчої бази та рівень виконання законів у економічній  сфері, в тому числі й щодо захисту  приватної власності та прав національного  й іноземного капіталу;

─ надійність управління економічною системою та взаєморозуміння між економічними та політичними структурами;

─ песимістичні настрої в суспільстві щодо перспектив подальшого економічного розвитку, інфляційні та девальваційні очікування [8, с. 90-91].

Результати  дії кон'юнктурних факторів не завжди можна точно передбачити. Але вони мають значний вплив на коливання валютного курсу, особливо для країн з перехідною економікою, з нестабільними умовами та політичною системою. Результатом дії сукупності кон'юнктурних факторів є переміщення потоків капіталів, які безпосередньо пов'язані з політичними подіями в країні (political capital flows). Саме внутрішньополітична нестабільність в країні нерідко породжує відплив капіталу.

Відплив капіталу — це активне вивезення резидентами і нерезидентами своїх капіталів за кордон, зумовлене ймовірністю зниження вартості приватних інвестицій або зазнавання прямих збитків від розміщення коштів у валюті певної країни. Як наслідок, переведення коштів у країни з більш сприятливим кліматом із погляду безпеки вкладень обумовлює зростання попиту на іноземну валюту і зниження обмінного курсу національної валюти [9, с. 115].

Іншу  групу чинників, які впливають  на динаміку валютного курсу і  більшою мірою пов’язані з  перебігом економічних процесів, становлять структурні фактори.

Структурні  фактори відображають реальний стан економіки країни, внутрішні особливості функціонування якої та участь у світовому господарстві мають безпосередній вплив на величину і динаміку обмінного курсу. Вони діють в довгостроковому плані, більш прогнозовані, в основному піддаються державному регулюванню [10].

Серед структурних факторів можна виділити наступні:

1. економічний розвиток країни і темпи зростання  ВВП. Ці фактори визначають вартісне наповнення національної грошової одиниці. Підвищення рівня пропозиції товарів зазвичай зміцнює курс валюти. Збільшення ВВП країни спричинює подорожчання її національної валюти, а зменшення – здешевлення. Згідно з теорією чистої конкуренції, збільшення ВВП країни на 1 % може спричинити подорожчання національної валюти на 1%.

Чим більш  розвинутою є економіка, передусім у плані наявності у ній налагоджених ринкових механізмів (конкурентне середовище, розвинутий приватний сектор), тим міцнішою є національна валюта. Обмінний курс у країні зі слаборозвинутою економічною системою, відсутністю або недостатнім розвитком ринкових механізмів організації виробництва має тенденцію до зниження. Крім того, збільшення ВВП країни за умов відсутності обмежень у міжнародній торгівлі, як правило, призводить до подорожчання національної валюти, а виробничий спад, навпаки, призводить до здешевлення грошової одиниці країни.

2. стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс, тобто коли на внутрішньому, валютному ринку спостерігається надлишок іноземної валюти, сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс, тобто коли на внутрішньому валютному ринку спостерігається недостача іноземної валюти, сприяє зниженню курсу національної валюти, оскільки суб’єкти валютного ринку активно продають її в обмін на іноземну валюту. В сучасних умовах значний вплив на платіжний баланс, а отже і на валютний курс справляє рух капіталу, оскільки фондовий ринок є конкурентом валютного ринку. (Наприклад, в США щорічний рух капіталу приблизно в двадцять п'ять разів перевищує суму експорту та імпорту) [8, с. 92, 94-95];
3. темпи інфляції. Інфляційне знецінення грошей у країні спричинює зниження їх купівельної спроможності та сприяє зниженню курсу національної валюти щодо валют країн, у яких темпи інфляції нижчі. Це призводить до зниження пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку та подальшого знецінення національної валюти. Таким чином, чим вищі темпи інфляції, тим нижчий курс національної валюти [10, с. 22-24];
4. зростання обсягів національного доходу. При зростанні обсягів національного доходу, зростає попит на іноземні товари, що в свою чергу збільшує попит на іноземну валюту, і як наслідок впливає на валютний курс національної грошової одиниці;
5. різниця відсоткових ставок у різних країнах. Зміна відсоткових ставок в державі за інших рівних умов впливає на рух капіталів, особливо короткострокових, так званих "гарячих" грошей. Як правило, підвищення відсоткової ставки стимулює приток іноземної валюти на внутрішній валютний ринок, чим збільшує її пропозицію і таким чином сприяє падінню курсу іноземної валюти. Зниження відсоткової ставки аналогічно сприяє підвищенню курсу іноземної валюти.
6. рівень конвертованості валюти. В залежності від рівня конвертованої валюти, ступеню використання її в міжнародних валютних операціях, залежить попит на валюту тієї чи іншої держави. Навіть якщо купівельна спроможність валюти на внутрішньому ринку буде падати, потреба її на світовому валютному ринку буде підтримувати курс цієї валюти на високому рівні. Прикладом може слугувати долар США, за допомогою якого проводиться 50 % міжнародних розрахунків, та враховується 70 % боргу країн, що розвиваються. Тому періодичне підвищення світових цін, зростання виплат держав по боргах сприяє підвищенню курсу долара навіть в умовах падіння його купівельної спроможності;
7. діяльність валютних ринків та спекулятивні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденцію до зниження, то суб'єкти валютного ринку завчасно продають її, та купують валюту курс якої має тенденцію до підвищення. Звичайно це погіршує позиції ослабленої валюти, зменшує попит на неї і таким чином призводить до зниження її валютного курсу.

Як засвідчують  розрахунки, понад 90 % валютних операцій світового валютного ринку взагалі  не пов'язані з обслуговуванням  реальних торгівельних і фінансових угод. Тому їх вплив на динаміку валютних курсів є винятково високим [11, с 79-84];

8. динаміка грошової маси впливає на рівень обмінного курсу національної валюти за двома каналами. З одного боку, кількість грошей в обігу впливає на рівень внутрішніх цін. Результатом скорочення грошової маси є зниження цін і подорожчання національної валюти, а збільшення маси грошей в обігу має протилежний вплив на обмінний курс, оскільки спричиняє зростання цін та зниження купівельної спроможності національної валюти;
9. державне регулювання валютного курсу є фактором, що визначає масштаби втручання державних органів у діяльність суб’єктів валютних відносин, що впливає на стан обмінного курсу. У країнах, на економіку яких суттєво впливає міжнародна торгівля, для підтримання стабільності в господарстві застосовуються певні заходи державного регулювання валютного курсу: встановлюється режим його зміни, проводяться операції із золотовалютними резервами, застосовуються відповідні інструменти реалізації грошово-кредитної і валютної політики центрального банку. Ці заходи спрямовані на підвищення або зниження курсу національної валюти з метою підтримання макроекономічної рівноваги;
10. ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Цей фактор визначається станом економіки та політичною ситуацією в країні. Чим вища довіра до  валюти, тим більшою є її частка у міжнародних розрахункових операціях і тим вищий попит на неї з боку суб’єктів міжнародної торгівлі Динаміка цього попиту безпосередньо впливає на обмінний курс. Так, більше половини всіх міжнародних розрахунків здійснюється в доларах США, а в розрахунках за нафту цей показник сягає 90%, то навіть за умови зниження купівельної спроможності американської валюти її обмінний курс може зміцнюватись [8, с. 93-96].

Слід зауважити, що поряд з перерахованими основними чинниками, на валютний курс впливають і безліч інших менш значних факторів

Урахування сукупності усіх факторів дає змогу оцінити реальні можливості зміни валютного курсу для того, щоб застосувати необхідні інструменти валютної політики для надання бажаної спрямованості його динаміці, а також застосувати найбільш сприятливі форми реалізації валютно-курсової політики у вигляді вибору відповідного режиму валютного курсу.

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Основні принципи встановлення  та методи регулювання валютного  курсу