Кон’юнктурні та структурні чинники, що зумовлюють коливання валютних курсів

Встановлення курсу називають  котируванням валюти. Розрізняють пряме  котирування, якщо розрахунок здійснюється шляхом вираження іноземної валюти певною кількістю одиниць національної, та непряме - якщо національну валюту прирівнюють до певної кількості  одиниць чужоземної валюти.

Правильне визначення валютного  курсу відіграє вирішальну роль у  забезпеченні еквівалентності і  взаємної вигоди у відносинах економічних  суб´єктів різних країн. Якщо в умовах золотого стандарту рівень валютних курсів грошових одиниць різних країн  визначався співвідношенням їхнього  золотого вмісту, то в сучасних умовах в основі валютних курсів лежить співвідношення їх купівельних спроможностей. Суттєво  впливати на валютний курс здатні зміни  попиту і пропозиції іноземної валюти, стан платіжного балансу країни, економічна і політична ситуація в країні, рівень довіри до національної валюти тощо [3, с. 120].

Процес формування курсу  передбачає порівняння купівельної  спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність кожної національної валюти виражається сумою товарів  і послуг, що їх можна придбати на цю грошову одиницю. Співвідношення купівельної спроможності валют  стосовно певної групи товарів і  послуг у двох країнах визначає паритет  купівельної спроможності. Доктрина паритету купівельної спроможності ґрунтується на допущені взаємозв'язку між динамікою обмінного курсу  та динамікою цін у різних країнах [1, c. 56].

Існує декілька методик обчислення паритету купівельної спроможності:

1. на основі зіставлення рівня цін стандартного набору товарів і послуг (споживчого кошика). Цей показник називають абсолютним паритетом. Слід зазначити, що його обчислення досить складне, тому що використання різних цін і різних наборів товарів по країнах дає різні результати. Отже, необхідним є обґрунтування «товарного кошика»
2. на основі співвідношення витрат виробництва. Це неціновий метод, тобто він дає можливість абстрагуватися від цінових коливань.
3. на основі зіставлення ефективних виробничих витрат у країнах. До ефективних виробничих витрат відносять: заробітну плату, ренту, відсоткову ставку, продуктивність праці.  Такий паритет називається відносним. Паритет купівельної спроможності характеризує товарне наповнення грошових одиниць різних країн. Але в дійсності в поточному періоді валютний курс, як правило, суттєво відхиляється від паритету і збігається з ним лише за умови функціонування золотого стандарту [13, с. 145].

Формування валютного  курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти зазвичай супроводжується різкими коливаннями  курсових співвідношень. На ринку складається  реальний валютний курс - показник стану  економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного  курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з валютно-економічної політики [2,c.195].

Державне валютне регулювання  спричинене негативним впливом коливання  валютних курсів на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків. Це викликає необхідність втручання  державних органів у сферу  міжнародних валютних відносин, з  метою обмеження цих коливань за допомогою операцій центральних  банків.

Основними методами регулювання, що використовуються державами наведені в таблиці 1.4

Таблиця 1.4

Основні методи регулювання  валютного курсу*

Метод регулювання	Особливості
1	2
Валютна інтервенція	це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок для протидії зниження чи підвищення курсу національної валюти. Вона зводиться  до купівлі та продажу центральним  банком або казначейством інвалюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання  курсу національної валюти. Валютні інтервенції можуть бути ефективним методом впливу на валютні курси лише в короткостроковому періоді. Тільки валютними інтервенціями неможливо постійно забезпечити бажані рівні курсу національної валюти.

 

Продовження таблиці 1.4

1	2
Девізна політика	це інструмент валютної політики, що впливає на обмінний курс національної валюти через купівлю-продаж державними органами іноземної валюти (девіз). Власне, саме поняття девізи означає  платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків (звідси і назва політики).  Центральний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют купівлею та продажем іноземної валюти на фінансових ринках
Дисконтна політика	слугує для регулювання валютного  курсу та збереження валютних резервів. Центральний банк знижує або підвищує дисконтну ставку з метою впливу на приплив чи відплив зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення ставки стимулює приплив капіталів  з інших країн, сприяє підтриманню  курсу, оскільки стимулює попит на валюту, поліпшенню стану платіжного балансу. Зниження облікової ставки навпаки  призводить до послаблення валюти
Управління валютними  резервами	Валютні резерви – це запаси резервних  активів, які знаходяться на рахунках у центральному банку та у банках за кордоном. Валютні резерви слугують для сплати боргових зобов’язань  та для проведення валютних інтервенцій. Управління валютними резервами  передбачає формування їх оптимальної  структури та раціональне розміщення активів за кордоном, зокрема через  визначення строкової структури  валютних резервів та валютного кошика
Валютні обмеження	система нормативних правил, встановлених у законодавчому або адміністративному  порядку, які спрямовані на обмеження  операцій з іноземною валютою, золотом  та деякими іншими валютними цінностями.  Основними видами валютних обмежень є: заборона вільного продажу й купівлі  іноземної валюти; обов'язковий продаж (або здача) іноземної валюти державі  за офіційним курсом; регулювання  процесу вивезення капіталу, грошових переказів (впровадження особливого порядку  на цю операцію) та ін.; ліцензування для  комерційних банків права здійснювати  валютні операції
Девальвація	офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних  валют або міжнародних розрахункових  одиниць.  Девальвація може проводитись  державою цілеспрямовано або відбуватися  стихійно. Головною метою девальвації  є зниження офіційного курсу для  стимулювання експорту та імпорту, розвитку зовнішньоекономічних відносин, підвищення конкурентоспроможності національного  товару, поліпшення стану платіжного балансу
Ревальвація	офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних  валют або міжнародних розрахункових  одиниць. Підвищення курсу вигідно  для імпортерів та кредиторів. У сучасних умовах девальвація та ревальвація не є засобами стабілізації валютного курсу. Вони являють собою  лише метод приведення офіційного курсу  у тимчасову відповідність з  дійсним, що склався на ринку, та є  досить жорсткими засобами державного втручання в сферу валютних відносин

* Джерело: систематизовано та узагальнено автором на основі даних [5, c.93; 13, с. 502; 14, c.294; 15, с. 30;  16, с. 458; 19, с. 14-15; 5, с. 95].

Розглянуті методи регулювання  валютного курсу є національними. Крім них, регулювання валютного  курсу здійснюється також як міжнародне (колективне) регулювання. Відповідно виокремлюються національні та міжнародні суб'єкти регулювання валютних курсів. Головним національним суб'єктом валютних курсів виступає центральний банк країни. Суб'єктами міжнародного регулювання валютних курсів виступають міжнародні валютно-фінансові організації. Міждержавне регулювання валютних курсів спирається на спільно розроблені державами та закріплені міжнародними угодами принципи та форми реалізації механізмів регулювання валютних курсів [2, с. 195].

Валютне регулювання спрямоване на організацію міжнародних розрахунків, визначення порядку здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями, отже є формою державного впливу на зовнішньоекономічні  відносини країни. Наявність валютного  регулювання і контролю з боку держави – об’єктивна економічна необхідність і практика всіх розвинених країн.

Вибір та впровадження методів валютного  регулювання є важливим завданням  валютної політики. Валютний курс є  ключовою ланкою, що зв’язує економіку  України зі світовою економікою, впливає  на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків. Коливання валютних курсів зазвичай має негативний вплив на економіку  країни та її конкурентоспроможність. Це викликає необхідність втручання  державних органів у сферу валютних відносин, з метою регулювання валютного курсу.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Дослідження валютної політики та коливання валютного курсу в  Україні

2.1. Динаміка валютного курсу національної  грошової одиниці України

Національною грошовою одиницею України  є гривня. Гривня була запроваджена внаслідок грошової реформи протягом 2-16 вересня 1996 року відповідно до указу  Президента України Леоніда Кучми  та статей 99 і 102 Конституції України. Відповідно до «Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» Національний  банк  установлює  офіційний курс гривні до іноземних валют,  міжнародних рахункових та  тимчасових  грошових  одиниць,  а  також  офіційний (обліковий) курс банківських металів.

Офіційний курс гривні установлюється щоденно – для вільно конвертованих валют, для іноземних валют країн, що є головними зовнішньоекономічними партнерами України, серед яких долар США, австралійський долар, англійський фунт стерлінгів, азербайджанський манат, білоруський рубль, російський рубль, датська крона, естонська крона, канадський долар, казахстанський тенге, латвійський лат, литовський літ, молдовські леї, польські злоті, словацька крона, турецька ліра, туркменський манат, угорський форинт, узбецький сум, чеська крона, шведська крона, швейцарський франк, юань, японська єна, євро. Офіційний курс гривні встановлюється один раз на місяць для інших іноземних валют, та один раз на місяць повторно – для спеціальних прав запозичень. Офіційний курс гривні розраховується: до долара США – за курсом, який визначається, як середньозважений курс продавців і покупців на міжбанківському валютному ринку України, що склався за попередній робочий день, з можливим відхиленням ±2%; до інших валют – на підставі інформації про курс гривні до долара США та на підставі про щоденний фіксинг курсів валют до євро Європейського центрального банку [18].

Інформація щодо офіційного середнього курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України щорічно наводиться у  статистичних звітах НБУ:

Таблиця 2.1

Офіційний курс гривні до іноземних валют у 2005-2011 рр. *

Назви валют	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
1	2	3	4	5	6	7	8
100 австралійських доларів	390,88	380,32	423,29	443,77	617,14	729,63	814,86
100 англійських фунтів стерлінгів	867,59	990,45	1009,73	1114,30	1266,47	1229,15	1252,18
100 азербайджанських манатів	574,50	579,46	597,35	961,30	994,27	997,83	1016,19
10 білоруських рублів	0,02	0,02	0,02	0,04	0,03	0,03	0,01
100 датських крон	80,06	89,20	99,50	145,70	153,85	141,84	140,48
100 доларів США	505,00	505,00	505,00	770,00	798,50	796,17	798,97
100 естонських крон	38,17	42,51	47,42	69,38	73,17	67,57
100 ісландських крон	7,93	7,14	8,13	3,74	3,95	3,65	6,53
100 канадських доларів	432,85	435,24	515,63	626,36	761,28	796,47	787,23
100 казахстанських тенге	3,77	3,98	4,19	6,38	5,38	5,40	5,39
100 латвійських латів	851,60	953,94	1064,49	1533,47	614,11	489,59	1498,24
100 литовських літів	173,53	192,62	214,88	314,40	331,58	306,22	302,53
100 молдавських леїв	39,36	39,13	44,62	74,02	64,92	65,51	67,92
100 норвезьких крон	74,49	80,73	93,05	110,32	137,57	135,22	133,93
100 польських злотих	154,70	173,61	206,01	261,80	277,56	266,66	237,68
10 російських рублів	1,75	1,92	2,06	2,62	2,64	2,61	2,53
100 сінгапурських доларів	303,36	329,22	349,22	534,09	568,47	617,16	616,78
100 турецьких лір	374,09	356,81	431,92	502,43	527,84	512,36	420,52
100 туркменських манатів	9,71	9,71	9,71	5,40	280,18	279,36	280,34
1000 угорських форинтів	23,65	26,42	29,23	40,76	42,08	37,90	34,02
100 узбецьких сумів	0,43	0,41	0,39	0,55	0,53	0,49	0,45
100 чеських крон	20,59	24,20	27,91	40,76	43,37	41,89	40,45
100 шведських крон	63,46	73,57	78,53	99,14	11,21	117,31	116,47
100 швейцарських франків	383,17	413,89	446,85	725,49	769,52	847,55	856,49
100 юанів	62,57	64,70	69,14	112,65	116,99	120,62	126,45
1000 японських єн	42,83	42,38	44,66	85,21	86,50	97,68	102,90
100 євро	597,16	665,09	741,95	1085,55	1144,89	1057,31	1044,57
100 СПЗ	721,78	759,72	798,03	1186,01	1251,80	1226,13	1232,47

* Джерело:  систематизовано автором на основі  даних [19, с. 235]

Динаміку зміни курсу гривні доцільніше детальніше розглянути у  відношенні до долара США, євро та російського  рубля.

Національний Банк України проводив політику прив’язки гривні до долара США. На рис. 2.1 наведено динаміку зміни  курсу гривні щодо долара США на протязі 1996-2011 років.

 

Рис. 2.1. Динаміка курсу гривні щодо долара

(систематизовано автором на основі [19, с. 235; 20, с. 213-214])

 

До фінансової кризи 1998 року гривня була досить сильною валютою, її курс гривні був встановлений на рівні 1,88 грн. за долар США. Курс долара у 1996 році є найнижчим за весь час.

У серпні 1998 року гривня змінилась  майже втричі до 5 гривень за долар. На основі середніх курсів можна розрахувати  рівень девальвації за три роки:

Д = (Кн - Кс) / Кс *100%     (2.1)

де Кс — старий курс валюти, рівень девальвації якої обчислюється;

 Кн — новий курс валюти.

Отже  рівень девальвації становив:

Д = (521,63 – 188,9) / 188,9 *100% =  176,14%

Курс  гривні щодо долара змінився у:

521,63 / 188,9 = 2,76 рази.

З 1998 до 2007 року курс гривні коливався  у межах 5,00 – 5,30 грн. за долар, але  національна валюта залишалася стабільною. НБУ підтримував обмінний курс продаючи або купуючи валюту для збалансування  попиту і пропозиції. На протязі  майже 10 років гривня стабілізувалася  щодо долара, спостерігалися лише незначні відхилення, що були пов’язані із деякими  економічними та політичними подіями.

Наступний стрибок курсу був  зумовлений впливом світової кризи  восени 2008 року. Спостерігалось різке  зростання попиту на іноземну валюту з боку населення та підприємств, населення скуповувало валюту, підприємства виводили свої кошти за кордон. Національний банк України не був здатний збалансувати попит та пропозицію на валютному ринку і підтримувати стабільність гривні. У 2008 році гривня різко знецінилась з 5,05 грн. за дол. США на початку року до понад 8 грн. за дол. США в грудні 2008 [21, с. 15-16].

Враховуючи середні курси 2008 та 2007 років, обчислимо рівень девальвації:

Д = (770,00 - 505,00) / 505,00*100% = 52,5%

Курс гривні щодо долара змінився у:

770,00 / 505,00 = 1,52 рази.

З 2008 року НБУ проводить політику, спрямовану на поступове зменшення коливань гривні та стабілізацію курсу. Недопустимим було дозволити збільшення курсу понад 8 грн. за дол. США. НБУ слідував політиці жорстко керованого курсу. За період 2009-2011 рр. діапазон коливань був лише 7,88 – 7,98 грн. за дол. США. Отже не зважаючи на спрямовану стабілізуючу політику НБУ, за досліджуваний період гривня поступово та стабільно знецінювалася по відношенню до долара США.