Кон’юнктурні та структурні чинники, що зумовлюють коливання валютних курсів

Валютно-курсова політика формується залежно від впливу різних факторів. Так, світова економічна та фінансова криза 1997 р. призвела на непрогнозованого переміщення капіталів, посилила попит на долари США, що призвело до девальвації більшості світових валют, включаючи гривню. Це підтвердило нежиттєздатність початкових вузьких рамок валютного коридору. У зв’язку з цим із 21 січня 1998 р. Національний банк розширив межі валютного коридору до 1,8-2,25 грн. за долар США. Застосування нових меж не дало бажаного результату через слабкість вітчизняної економіки та недостатню розвиненість валютного ринку. Перехід до неемісійних джерел фінансування, приплив іноземного капіталу за відсутності позитивних зрушень у реальному секторі економіки спричинили валютну кризу 1998 року та різке знецінення гривні [33, с. 19].

4 вересня 1998 року Національний  банк ввів нові межі валютного  коридору 2,5-3,5 грн. за 1 американський  долар. Підтримання курсу національної  валюти здійснювалося за рахунок  валютних резервів Національного  банку, що призвело до їх  вичерпання. Девальвація офіційного  курсу за 1998 р. сягнула 50% (з  1,89 до 3,42 за 1 дол. США). Центральний банк запровадив ряд заходів, що були спрямовані на забезпечення фінансової стабільності, стримання функціонування міжбанківського валютного ринку, обов’язковий продаж валютних надходжень, жорсткий контроль за купівлею іноземної валюти [31, с. 112].

З 9 лютого 1999 року було визначено нові межі валютного коридору – 3,4-4,6 грн. за долар США. У березні 1999 року на меті було поставлено лібералізацію  валютного ринку та скасовано  більшість валютних обмежень. Сукупність структурних та кон’юнктурних чинників призвели до виходу обмінного курсу  гривні з установленого валютного  коридору. Спроби утримання обмінного  курсу у визначених межах призводили до вичерпання золотовалютних резервів НБУ. Враховуючи ситуацію, Кабінет Міністрів  та Національний банк України запровадили  політику плаваючого валютного курсу. Фактично ж, валютно-курсова політика відбувалася за принципу підтримки  відносної стабільності номінального курсу гривні до долара США. Політика мала неоднозначні результати: дозволила Національному банку накопичити валютні резерви та ремонетизувати економіку, але спостерігалась значна доларизація економіки. Відсотки за розміщення резервів НБУ були меншими за потенційні можливостями розвитку, що були втрачені через недооцінений курс [34, с. 241].

Після 2005 року, коли спостерігалося незначне зміцнення курсу гривні щодо долара США на 4,8% Національний банк утримував  курс гривні на рівні 5,05 грн. за долар США. Встановлення нового рівня валютного курсу забезпечило певну рівновагу на валютному ринку, але не дозволило вирішувати макроекономічні проблеми, що впливають на динаміку обмінного курсу. Протягом 2005-2007 років НБУ штучно утримував офіційний курс гривні щодо американського долара на рівні 5,05 грн. за долар [31, с. 113-114].

 Впродовж 2008 року Національний банк вдосконалював норми валютного регулювання з метою стабілізації  міжбанківського валютного ринку. Було прийняту низку постанов, які мали на меті ліквідувати наслідки світової фінансової кризи, зменшення падіння гривні, зниження відпливу іноземної валюти за кордон. У грудні 2008 введена заборона на здійснення спекулятивних операцій з іноземною валютою для зниження попиту на неї. У 2008 році обсяги міжнародних резерві були найбільшими за останні 7 років і становили 38 млрд. дол. США. Основним джерелом зростання були інтервенції Національного банку, в результаті яких було придбано понад 7 млрд. дол. США [35, с. 55-57].

У 2009 році відповідно до умов Меморандуму  про економічну та фінансову політику в рамках програми «Стенд-бай» Національним банком України було встановлено  офіційний курс гривні до долара США  на рівні середньозваженого курсу продавців і покупців на міжбанківському валютному ринку за попередній робочий день з можливим відхиленням ±2%. Зазначена норма застосовувалася протягом травня-серпня 2009 року. На початку вересня спостерігалось зростання дефіциту іноземної валюти, що спричинило значне коливання курсу гривні в бік знецінення. Національний банк активно проводив політику протидії девальваційному тиску шляхом проведення валютних інтервенцій шляхом продажу іноземної валюти, обсяги яких становили 10,4 млрд. дол. США. Завдяки цьому середньозважений курс гривні до долара США досягнув свого попереднього значення. Система валютного регулювання у 2009 році була спрямована на стабілізацію валютного ринку, було скасовано низку заходів щодо попередження безпідставного відпливу капіталу з України. Національним банком було вдосконалено Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, що мало запобігати штучному завищенню обмінних курсів, сприяти вдосконаленню валютного контролю за операціями купівлю-продажу іноземної валюти [36, с. 50-56].

Важливим аспектом валютно-курсової політики на 2010 р. був намір НБУ змінити механізм курсоутворення національної валюти шляхом переходу до більш гнучкого режиму. Меморандум України з МВФ про економічну та фінансову політику від 16 липня 2010 року передбачив ефективну реалізацію цілей валютної політики шляхом забезпечення гнучкості обмінного курсу. Стратегія інтервенцій повинна сприяти більшій гнучкості курсу з одночасним відновленням достатнього рівня міжнародних резервів. Для цього НБУ має встановлювати офіційний курс на рівні середнього значення курсу на міжбанківському ринку за попередній день з відхиленням ±%, скасувало валютні обмеження та практику існування паралельних обмінних курсів [37, с. 15-17]. На протязі року спостерігалося суттєве коливання пропозиції іноземної валюти, тому НБУ був змушений почергово застосовувати політику інтервенцій щодо купівлі та продажу іноземної валюти, при цьому сальдо інтервенцій за рік було додатним – понад 1,3 млрд. дол. США. Суттєве збільшення валютної пропозиції дало можливість поповнювати міжнародні резерви [19, с. 48-50].

Основним завданням системи  валютного регулювання у 2011 році була стабілізація валютного ринку  України, поліпшення очікувань на ньому, сприяння розвитку міжнародних розрахунків  та зниження рівня інфляції.

Розглянемо динаміку здійснення валютних інтервенцій Національним банком та рівень міжнародних валютних запасів  за 2008-2010 роки на рис. 2.9. Міжнародні валютні  резерви з 2007 по 2008 рік збільшувалися  за рахунок збільшення пропозиції іноземної  валюти, тоді різко скоротилися через  необхідність НБУ підтримувати стабільність курсу в кінці 2008 – 2009 років. Нині завдяки стабілізаційній стратегії НБУ вдалося досягти ріст міжнародних резервів та утримати їх на рівні 34,95 в кінці 2011 року [20, с. 58].

Рис. 2.9. Міжнародні резерви та інтервенції  Національного банку

(систематизовано автором на основі [20, с. 54; 36, с. 56])

Таким чином, розгляд валютно-курсової політики Національного банку України  дає змогу зробити висновок, що її головною метою залишається досягнення стабільності національної грошової одиниці  навіть за її значної девальвації. Процеси  лібералізації валютного ринку  і проведення політики гнучкого обмінного  курсу найбільше сприяють появі  позитивних тенденцій у сфері  зовнішньоекономічних відносин. Подальша політика може бути спрямована на забезпечення гнучкості валютного курсу і  поступового переходу до вільного плавання, що відповідає завданням стримування  інфляції, розвитку зовнішньоекономічної діяльності та внутрішнього виробництва, а також підвищенню довіри до національної грошової одиниці.

 Розділ 3. Проблеми встановлення курсу валюти з урахуванням впливу кон’юнктурних та структурних чинників та шляхи їх вирішення

З розвитком ринкових відносин та удосконаленням механізмів ринкового  саморегулювання, підвищенням рівня  монетизації економіки, формуванням  розвинутої інституціональної та інформаційної  структур, поглибленням ліквідності  валютного ринку посилюється  необхідність у вдосконаленні валютно-курсової політики та ширшому використанні можливостей  валютної політики для реалізації конкурентних переваг країни, стимулювання позитивних структурних зрушень [38, с. 14].

Для вибору оптимального валютного  режиму існують певні критерії, які  пов’язані із структурними та кон’юнктурними чинниками та характеристиками економіки. Перший критерій – рівень розвитку ринкових відносин та ступінь відкритості  економіки, що дало б змогу ефективно  розподіляти ресурси. Вступ України  до Світової організації торгівлі зумовив  відкритість економіки, що є вагомим  аргументом на користь фіксованого  валютного курсу. Другий критерій –  ступінь дестабілізації економіки. В  Україні присутні ознаки економічної  кризи (зростання безробіття, прискорення  темпів інфляції, знецінювання вкладів  населення тощо), отже більш прийнятним буде використання фіксованого валютного  курсу. Третім критерієм, що сприяє фіксації валютного курсу, є масштаб економіки. Чим більше диверсифіковане виробництво та міжнародні зв’язки, які мають більший об’єм, ніж внутрішні товарно-грошові потоки, тим меншими є економічні ризики. Четвертий критерій – рівень інфляції. Він визначає вибір режиму валютного курсу, якщо спостерігається істотна різниця між темпами зростання цін у країні та ціновою динамікою її головних зовнішньоторговельних партнерів. В Україні індекс інфляції у 2011 році становив 8,9%. Цей показник набагато перевищує темпи інфляції країн Європи, тому ефективнішим було б використання фіксованого валютного курсу [39, с. 159-160].

Наступні фактори вказують на користь  вибору плаваючого валютного курсу. Перший з них – рівень золотовалютних резервів країни. З 2010 року валютні резерви досить зросли приблизно на 17 % та становлять близько 34,95 млрд. дол. в кінці 2011 року. Це пов’язано зі значними валютними інтервенціями НБУ задля стабілізації валютного ринку. Оскільки золотовалютні резерви залишаються на нормальному рівні, то це є фактором вибору плаваючого курсу. Другий критерій – диверсифікація експорту, яка визначає структуру зовнішньої торгівлі та обсяг валютних надходжень. Цей процес є актуальним для України, оскільки за останні роки присутня тенденція зростання негативного сальдо. Таким чином девальвація національної валюти не може сприяти істотному збільшенню експорту через високу залежність від імпорту, а девальвація веде до подорожчання імпорту. За таких умов доцільним було б використання плаваючого курсу. Третій критерій – можливість отримання зовнішніх позик для збільшення валютних резервів або здійснення стабілізаційних заходів. Особливою є співпраця Нацбанку з Міжнародним валютним фондом. Наявність можливості надання Україні зовнішніх позик розглядається як аргумент на користь використання плаваючого валютного курсу [40, с. 6-7].

При виборі валютного режиму слід також врахувати їхні переваги та недоліки конкретно для України. Перевагами фіксованого валютного курсу є те, що за високого рівня інфляції він може стати дисциплінуючим фактором внутрішньої економічної політики і сприяти росту довіри до національної валюти, також фіксований режим передбачає стабільність і передбачуваність результатів зовнішньоекономічної діяльності. У сучасних умовах плаваючий валютний курс, або вільний плаваючий, обмежений та керований, мають для України більше вад, ніж переваг  Перевагами є розширення можливостей Національного банку у забезпечення різних цілей монетарної політики. На сьогодні Національний банк використовує режим керованого плавання, який полягає у цілеспрямованій зміні вартості національної валюти, зазвичай, у бік девальвації [39, с. 159-160].

При виборі валютно-курсової політики слід враховувати не лише чинники, які  впливають на курсоутворення, але  і вплив зміни курсу на економіку  країни в цілому. Зміни валютного  курсу не завжди є позитивним явищем і можуть призвести до різних наслідків  у різних сферах економіки. Зміна  валютного курсу безпосередньо впливає на темпи інфляції, міжнародні економічні відносини, величину імпорту та експорту та співвідношення експортних та імпортних цін, величину інвестування в економіку країни, конкурентоспроможність українських підприємств та їх прибуток, зміну платіжного балансу тощо. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки.

При зниженні курсу ціни на товари експорту зменшуються, але одночасно  відбувається і подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін в державі, скорочення ввезення товарів, або розвиток національного виробництва товарів  замість імпортних. Як результат зростають обсяги експорту з одночасним скороченням імпорту, внаслідок його здорожчання. Рівновага на валютному ринку водночас означає рівновагу платіжного балансу, тоді як зміна валютного курсу гривні неоднозначно впливає на стан поточного рахунку платіжного балансу. Зниження валютного курсу збільшує суму зовнішнього боргу, вираженого в іноземній валюті. При зниженні курсу невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країни перебування. При зміцненні національної валюти спостерігаються обернені зміни [41, с. 210; 43, с. 105].

Зміна курсу національної валюти через  різні механізми впливає на ціни в країні, причому не лише на ціни імпортних товарів, а й усіх інших, включаючи експортні, й товари, що присутні лише на внутрішньому ринку. Механізм впливу доволі складний, інтервенційна  політика Нацбанку посилює вплив  зміни валютного курсу на ріст інфляції. Основними шляхами зменшення впливу на ріст інфляції є: зменшення регулювання валютного ринку Національним банком, стабілізація валютного курсу – ефект впливу є меншим у країнах з більш волатильним валютним курсом [42, с. 13].

Щодо діяльності підприємств, девальвація  валюти спричинює здешевшання продукції  підприємств, що діють всередині  країни, як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Девальвація валюти не вигідна для України як для недостатньо промислово розвиненої країни, адже через нерозвиненість власного виробництва підприємства змушені імпортувати технічно- та ресурсномісткі товари, на які є попит на внутрішньому ринку, та експортувати сировину та продукти низького рівня техномісткості. Зміцнення курсу сприяє падінню ціни на імпортну продукцію та зростання попиту на неї по відношенню до більш дорогої вітчизняної продукції. Це змушує підприємства внутрішнього сектору вдосконалювати виробництво та управління, щоб утримати конкурентну позицію на ринку [43, с. 64-65].

Різке падіння курсу гривні може спричинити розгортання фінансової кризи в Україні – прискориться темп росту інфляції, впаде платоспроможність  населення, погіршиться якість активів в банківській системі, де понад половину кредитів надано у іноземній валюті, посилиться боргове навантаження на вітчизняні фінансові і не фінансові корпорації, які мають значні борги в іноземній валюті, загальмується економічний розвиток в галузях, що не пов’язані з експортом.