Кон’юнктурні та структурні чинники, що зумовлюють коливання валютних курсів

Україні потрібно виважено підходити  до вибору режиму курсоутворення. Режим валютного курсу має бути адекватним економічній ситуації в країні. Відповідно до цього повинні визначатися цілі та інструменти валютно-курсової політики. НБУ має чітко окреслити коротко-, середньо- та довгострокову стратегію і тактику валютного регулювання. Як відомо, на різних етапах реалізації валютно-курсової політики одні і ті ж інструменти дають різний результат. На сьогоднішньому етапі Україні потрібна виважена середньострокова політика курсоутворення. Щодо довгострокової політики, то на неї впливають певні проблеми: невизначеність світового валютного ринку; невизначеність всієї фінансової системи світу, що виливається у кризові явища світової економіки; великі обсяги грошей спекулятивного характеру; незбалансованість економіки [45, с. 317].

Фіксація офіційного курсу гривні щодо долара в останній час мала лише формальний характер, фактично валютні  курси набули ознак вільного курсоутворення. Готівковий курс формувався в залежності від зміни ринкових факторів. Однак, перехід до вільного курсоутворення на даний момент обумовить для  валютного курсу появу непередбачуваності та волатильності, що загрожує:

По перше, непередбачуваністю валютного курсу та спекуляції на валютному ринку, формуванню  думки, що плаваючий курс рівносильний слабкій валюті.

По друге непрогнозованістю зовнішньоторговельних та інвестиційних потоків та розбалансуванням валютної структури банківських активів та пасивів;

По третє, посиленням загального рівня  невизначеності в економіці та погіршенням  інвестиційного клімату.

По четверте, різким погіршенням платоспроможності позичальників і відповідним підвищенням частки проблемних кредитів та посиленням боргового навантаження на вітчизняну економіку [46, с. 56].

В Україні сформувалися обмеження  зовнішнього та внутрішнього характеру, які звужують можливості запровадження  режиму вільного курсоутворення, якого  потребує перехід до режиму інфляційного таргетування. Разом з тим продовження політики фактичної фіксації курсу гривні до долара США, хоча і дозволяє забезпечити стабільність монетарної економіки у середньостроковій перспективі, проте має низку негативних ефектів:

1. відсутність гарантій, що курс залишиться незмінним протягом тривалого періоду;
2. вимагає постійного нарощення золотовалютного резерву через проведення валютних інтервенцій, обмежує можливості Національного банку здійснювати незалежну грошово-кредитну політику;
3. не сприяє подоланню доларизації в умовах вищих темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою;
4. унеможливлює захист економіки від зовнішніх шоків шляхом коригування валютних курсів;
5. загрожує виникненням суперечності у монетарній політиці з необхідності досягнення двох орієнтирів – інфляційного та курсового [41, с. 210; 47, с. 79].

Таким чином, в Україні склалася суперечлива ситуація, що вимагає  як збереження фактора валютної стабільності, так і підвищення гнучкості валютного  курсу. Формальне проголошення режиму валютного коридору за фактичного збереження прив’язки гривні до долара США не може бути оптимальним вирішенням проблеми, а лише відкладає у часі необхідність удосконалення валютно-курсової політики. Необхідно створити такий механізм регулювання валютних курсів, функціонування якого не суперечить завданню переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності, проте дозволяє запобігти надмірній курсовій волатильності та зберегти контрольованість і передбачуваність курсової динаміки. Саме гнучкий курс має високу стимулюючу функцію, але не загрожує ціновій стабільності і стійкості національної валюти. Розширення меж гнучкості курсу буде залежати від стану соціально-економічних характеристик, серед яких структурні зрушення в економіці, зменшення її імпортозалежності, швидкість розвитку валютного сектору, зменшення доларизації, розширення сфери обігу національної валюти і стабільності попиту на неї тощо[48, с. 24].

Забезпечення необхідного  рівня гнучкості валютних курсів потребує вжити низки заходів, які  мають здійснюватися за такими напрямами:

а) підвищення попиту на національну валюту на внутрішньому ринку;

б) посилення дієвості дисконтної політики; удосконалення девізної політики; удосконалення тактики, форм та методів проведення валютних інтервенцій; зміна структури валютних резервів та вдосконалення системи управління ними на основі досвіду зарубіжних країн,

в) розвиток валютного ринку у відповідності до міжнародних стандартів;

г) ефективне використання інструментів хеджування валютних ризиків: форвардних контрактів, опціонів, валютних «свопів»;

д) підвищення прозорості у валютній сфері та зменшення притоку зовнішнього спекулятивного капіталу;

е) формування дієвих механізмів управління процентними ставками;

є) розробка поетапної стратегії ринкової лібералізації, спрямованої на поетапне забезпечення національних інтересів України;

ж) стимулювання проведення міжнародних розрахунків не лише в доларах США, а й в інших валютах, як євро, російський рубль, китайський юань, швейцарський франк, японська єна, гривня.

Нова вдосконалена політика повинна  ґрунтуватися на захисті і підтримці  Національним банком елементів механізму  само збалансування валютного ринку  на відміну від повного втручання. Зусилля Нацбанку повинні бути спрямовані не на механічне обмеження курсових коливань, а на усунення основних причин різкого коливання валютних курсів. Необхідна відмова від жорсткого  контролю за курсовою динамікою у  короткостроковому періоді та уникненню  суттєвого розриву між поточним курсом та його рівноважним трендом  на довгострокових інтервалах часу.

На основі проаналізованих факторів курсоутворення можна визначити, що Україна повністю не готова перейти  до класичного (вільного) режиму плаваючого курсу. Такий режим вигідний насамперед для країн з розвиненою та потужною економікою. На короткотерміновий період, в умовах фінансової кризи та дестабілізованого валютного ринку, можна повернутися до обмеженого плаваючого курсу, тобто встановити офіційний курс валют в досить вузькому коридорі. У довготерміновій перспективі, за умови стабілізації економіки та валютного ринку, сповільнення темпів зростання інфляції, можливий перехід до режиму вільно плаваючого валютного курсу, використовуючи при цьому досвід провідних зарубіжних країн.

Висновки

1. Валютний є коефіцієнтом перерахунку однієї валюти у іншу та має вагоме значення для зовнішньої торгівлі, виступаючи інструментом зв’язку між вартісними показниками національного та світового ринку, впливаючи на цінові співвідношення експорту та імпорту, викликаючи зміну внутрішньо економічної ситуації, а також змінюючи поведінку суб’єктів зовнішньоекономічних відносин. Цей вплив виражається через коливання валютних курсів, яке спричинено рядом причин. Фактори впливу поділяються на кон’юнктурні (короткострокові) та структурні (довгострокові). Більшою мірою на курсоутворення впливає сукупність структурних факторів, серед яких: економічний розвиток країни, темпи зростання ВВП, стан платіжного балансу, темпи інфляції, різниця відсоткових ставок, динаміка грошової маси, ступінь довіри до національної валюти тощо. Урахування сукупності усіх факторів дає змогу оцінити реальні можливості зміни валютного курсу. За значного коливання валютних курсів виникає необхідність втручання державних органів та застосування різних методів валютного регулювання.
2. Аналіз динаміки валютного курсу гривні показав, що: гривня стабільно втрачала цінність по відношенню не лише до долара, євро та російського рубля, але і до більшості інших іноземних валют; курс національної валюти за останні 5 років знизився вдвічі або майже втричі по відношенню до більшості іноземних валют; найбільші коливання валютного курсу гривні щодо долара США та євро відбувалися у 1998-1999, 2005-2008 роках; курс гривні по відношенню до іноземної валюти досяг свого мінімального значення у 2008-2009 роках та залишається рекордно низьким і на початок 2012 року; найбільш імовірним прогнозом для національної валюти є подальше падіння чи штучна підтримка на уже досягнутому рівні.
3. Основними кон’юнктурними факторами впливу на коливання курсу гривні є зміни у політичній ситуації ат її нестабільністю, поширення через ЗМІ чуток, прогнозів, що породжують ажіотаж на валютному ринку, наявність інфляційних та девальваційних очікувань. На коливання курсу гривні більшою мірою впливає сукупність структурних факторів. Дослідження динаміки рівня ВВП, інфляції, грошової маси, рівня відсоткових ставок за депозитами та рівня доларизації економіки України показали високу залежність коливання валютного курсу гривні та зміни даних показників на протязі 1996-2011 років. Фактори валютного курсоутворення слід розглядати в сукупності, щоб з більшою точністю проаналізувати їх вплив на динаміку коливання курсу гривні та дослідити механізм даного впливу.
4. Основною метою валютно-курсової політики Національного банку України є гарантування стабільності зовнішньої купівельної с<span class="List_0020Paragraph