Оцінка фінансового стану підприємства

Таке джерело інформації забезпечує вчасне та безпомилкове отримання звітних  даних, які дають можливість одразу побачити недоліки роботи підприємства [1]

Аналіз фактичних фінансових даних  може допомогти кількісно та якісно оцінити фінансовий стан підприємства. Такі дослідження обґрунтовують  проекти управлінських рішень, які  мають на меті усунення виявлених в процесі моніторингу недоліків та попередження негативних наслідків і забезпечення сприятливих перспектив розвитку підприємства.

Процес розроблення плану та його виконання здійснюються для  виявлення внутрішніх господарських  резервів з метою підвищення економічної та соціальної ефективності підприємства, визначення основних шляхів реалізації даного плану. Процес підготовки плану включає два напрями, які визначають комплексну орієнтацію функціонування торговельного підприємства:

Перший напрям передбачає дослідження, що допомагає обґрунтувати ті управлінські рішення, які укладаються на різних рівнях в певні часові строки.

Другий напрям визначає вибір та обґрунтовує механізми реалізації прийнятих на даному підприємстві рішень – тобто, визначення конкретного економічного механізму, що дозволяє втілити певне рішення на підприємстві.

З метою реалізації поставленого завдання, необхідно вирішити наступні завдання:

- Здійснити об’єктивну оцінку діяльності даного підприємства та встановити стан його на ринку, де воно функціонує;

- Здійснити пошук додаткової або іншої ринкової ніші для визначення оптимального для підприємства плану діяльності;

- Визначити ступінь ефективності діяльності всіх контрагентів, які діють на тому ж ринку, що і дане підприємство;

- Оцінити діяльність торговельного підприємства відповідно до кінцевих господарсько-фінансових результатів та конкурентоспроможності продукції даного підприємства на ринку;

- Проаналізувати організаційно-технічні заходи підприємства та його менеджмент [6].

Моніторинг фінансового стану допомагає досить критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства у статиці за певний період та в динаміці – за низку періодів. Це дає змогу знайти «больові точки» підприємства та вчасно вжити заходів для більш ефективного використання фінансових ресурсів та більш раціонального їх розміщення на підприємстві.

Однією із особливостей моніторингу  фінансового стану підприємства є те, що його можна оцінювати  з позицій довгострокової і короткострокової перспектив. Короткострокова перспектива критерієм оцінки стану підприємства визначає платоспроможність та ліквідність, тобто можливість підприємства своєчасно та в повному обсязі погасити борги за короткостроковими зобов’язаннями.

Так, ліквідність балансу  підприємства може бути визначена як можливість покриття зобов’язань активами підприємства, період перетворення яких в грошові кошти відповідає періоду сплати за зобов’язаннями. На відміну від ліквідності балансу ліквідність активів, яка є величиною, оберненою часу, який необхідний для перетворення їх у гроші. Зменшення часу на процес перетворення характеризує підвищення ліквідність.

Моніторинг ліквідності балансу, як один з етапів здійснення загального моніторингу фінансового стану, здійснюється посередництвом порівняння засобів активу, які згрупуються у балансі за ступенем ліквідності і розміщені в порядку її зменшення, із зобов’язаннями підприємства по пасиву, які згруповані за термінами погашення та розташовані в порядку їх (термінів) зростання.

Ще одним показником, який входить  до системи моніторингу фінансового стану є рентабельність, яка відображає ефективність окремих напрямів діяльності підприємства за аналітичний період. У більш широкому розумінні вона вказує на рівень прибутковості певних напрямів діяльності підприємства; а також і на рівень дохідності підприємств в цілому.

Ще одним з головних елементів  системи моніторингу є дослідження  ділової активності підприємства.

Моніторинг фінансового стану  може здійснюватись і у формі  експрес-аналізу. Метою його є оперативна і нескладна за методикою здійснення оцінка фінансового добробуту та перспектив розвитку підприємства. Проведення експрес-аналізу здійснюється в три етапи: перший - підготовчий; другий - попереднє ознайомлення з бухгалтерською звітністю; третій – її аналіз.

Перший етап передбачає перевірку балансу на готовність до читання. Для цього здійснюється перевірка правильності заповнення граф, підписи відповідальних осіб, присутність необхідних реквізитів, наявність всіх необхідних додатків і форм, які можуть знадобитись в процесі аналізу, перевірка валюти балансу та проміжних підсумків.

Другий етап передбачає оцінку тенденцій  ключових показників діяльності, якісну модифікацію в фінансовому і  майновому становищі підприємства.

Основний етап в експрес-аналізі  – останній, що передбачає безпосередній аналіз балансу та інших форм звітності. На цьому етапі і здійснюється розрахунок коефіцієнтів, що визначають фінансовий стан підприємства.

Зрозуміло, що фінансовий стан будь-якого  підприємства постійно перебуває під  негативним або позитивним впливом певних факторів, які в сукупності і визначають його.

Вплив внутрішніх факторів характеризується:

- галузевою належністю підприємства;

- співвідношенням витрат з грошовими  доходами;

- часткою оплаченого статутного  капіталу;

- часткою продукції чи послуг, які формують платоспроможний попит;

- структурою майна.

Ступінь фінансової стійкості характеризується специфікою економічного циклу, в якому  розвивається економіка країни. Криза  в економіці тягне за собою  уповільнення процесів реалізації продукції та її виробництва, які мають місце в Україні останні роки. Такі умови впливають на зменшення потоку інвестицій в товарні запаси, що також негативно впливає на збут. Це пов’язано передусім із зменшенням в цілому доходів підприємств, оскільки такі умови провокують падіння обсягів їх прибутку. Все це в сукупності знижує ліквідність підприємств, їх платоспроможність, та як наслідок формує передумови для масових банкрутств.

Властивий економічній кризі незадовільний  платоспроможний попит призводить до загострення конкурентної боротьби та збільшення обсягів неплатежів. Конкурентна боротьба, в свою чергу, - найбільш впливовий зовнішній фактор, з усіх, які визначають фінансову стійкість підприємств.

Податкова та кредитна політика також  здійснює істотний вплив на фінансову стійкість, визначає стан фінансового ринку, зовнішньоекономічних зв'язків та системи страхування.

Отже, фінансовий моніторинг використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва  підприємством. Тільки такий моніторинг дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки всієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотримання розділів бізнес-плану.

Методи фінансового аналізу  та моніторингу постійно вдосконалюються  в міру настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері, в першу чергу, доходять до користувачів періодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки цієї роботи. [8].

 

 

 

 

 

 

2. Моніторинг як інформаційне забезпечення системи контролінгу підприємства

 

В умовах  ринкової  економіки надзвичайно велике  значення  має формування та використання фінансових ресурсів. Держава відійшла від сфери розподілу продукції, виробники залишились  практично без орієнтирів  щодо  вигідних  для них каналів збуту продукції, реальних  цін на  неї,  тому  виявилися неспроможними планувати свою  поточну і перспективну діяльність. Умови сьогодення  визначають  суворі  вимоги  до  системи управління  підприємства,  тому необхідне більш швидке  реагування  на  зміну господарської  ситуації  з  метою  підтримки  стійкого фінансового  стану  і  постійного  вдосконалення  виробництва  відповідно  до  зміни  кон’юнктури  ринку, прямих  споживачів  та  раціонального  використання  ресурсного  потенціалу  підприємства. Управлінський апарат має оперативно виявляти  зміни в  зовнішньому  і внутрішньому  середовищі на основі  отриманих  даних  та  розробляти  стратегію  виживання  підприємства  в  умовах  жорстокої конкуренції..

В  якості  системи  спостереження  за  діяльністю  підприємства  в  усій  її  багатоаспектності виділяється  контролінг,  основною  складовою  якого  є  моніторинг.  Саме  система  моніторингу відповідає за відбір, оцінку та  інтерпретацію фінансових, економічних та  інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних і фінансових рішень.

Контролінг – спеціальна  саморегулююча  система методів  та  інструментів,  яка  спрямована  на функціональну  підтримку  менеджменту  підприємства  і  включає  інформаційне  забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг.

Контролінг сприяє досягненню головної вартісної  цілі  підприємства  –  оптимізація  фінансового  результату  через максимізацію  прибутку  і цінності  капіталу  за  гарантованої  ліквідності. Однією  з  складових  контролінгу  є  моніторинг виконання  планових  параметрів  фінансово-господарської  діяльності  підприємства  та  дотримання цільових значень. Моніторинг стану  підприємства  розглядає  як функціональну  підсистему, що  містить  такі функції  управління: прогнозування;  планування;  облік,  контроль,  аналіз  та  оцінка  показників  фінансового  стану підприємства.

Отже, це система методів та  інструментів, спрямована на функціональну  підтримку менеджменту  підприємства  в  галузі  його  інформаційного  забезпечення. Метою  моніторингу  є діагностування  фактичного  економічного  і  фінансового  стану,  порівняння  його  з  прогнозованим, виявлення тенденцій  і закономірностей розвитку економіки підприємств відповідно до  головної мети, попередження  негативного впливу  внутрішніх  і зовнішніх факторів  на  фінансовий  результат та становище на ринку.

Система моніторингу представляє  собою розроблений на підприємстві механізм постійного  спостереження  за  показниками  фінансової  діяльності,  визначення  розмірів  відхилень фактичних результатів від передбачених та виявлення причин цих відхилень.

Моніторинг  фінансових  потоків  спрямовано  на  перевірку  відповідності  реальних  фінансових потоків підприємства запланованим в його бюджеті грошовим засобам, а також розробку адекватних результатів  перевірки  управлінських  рішень  з  прямим  та  зворотнім  зв’язком.  В  якості забезпечувальних  функцій  управління  фінансовими  потоками  підприємства  приймають бухгалтерський облік та фінансовий аналіз, який є діагнозом його фінансового стану, що уможливлює визначення  недоліків  та  прорахунків,  виявлення  та  мобілізацію  внутрішньогосподарських  резервів, збільшення  доходів  та  прибутків.  Результати  аналізу  використовуються  в  процесі  фінансового планування та прогнозування.

Забезпеченість  фінансовими  ресурсами  оцінюють  за  фінансовим  станом  підприємства,  що свідчить  про  здатність  останнього  наявними  і  швидко  ліквідними  засобами  здійснити  успішне виконання  планів з усіх видів діяльності і своєчасно виконувати при цьому зобов’язання за платежами.

Аналіз  фінансового  стану  система  моніторингу  поділяє  на  два  напрями:  аналіз  фінансових коефіцієнтів  та  аналіз фінансових  потоків.  Аналіз  фінансових  коефіцієнтів  дозволяє  дати  статичну оцінку фінансового  стану підприємства на визначені дати – на дати  складання фінансової  звітності. Аналіз  фінансових  потоків  дозволяє  оцінити  фінансову  динаміку  підприємства,  тобто  зміни  його фінансового  стану,  виражені  рухом  його  фінансових  потоків.  Забезпечення  збалансованості фінансових потоків становить основу для  їх оптимізації.

Негативні наслідки дефіцитного фінансового  потоку  виявляються  у  знижені  ліквідності  активів  і  платоспроможності  підприємства  в  цілому,  в зростанні недопустимої  кредиторської заборгованості,  затримках погашення кредитів,  а в кінцевому результаті  – у зниженні  рентабельності  авансованого  капіталу. Негативні наслідки  надлишкового фінансового потоку  виявляються у зменшенні внаслідок  інфляції  реальної  вартості  надлишкових коштів, втраті прибутку від залученого в обіг капіталу .

Моніторинг  дозволяє  підприємству  адаптуватись  до  постійної  зміни  середовища  та  успішно виживати  в  умовах  конкуренції.  Адаптація  вимагає  здатності  до  розвитку,  трансформації  елементів господарської  діяльності  та  системи  управління  в  такому  напрямку,  який  забезпечує  виживання суб’єкта  господарювання. Критерієм  здатності  адаптуватися  для  підприємства  є  отримання результату фінансової діяльності, а тому орієнтація на прибуток показує, що підприємство демонструє свою волю вистояти, долаючи зміни, часто небажані у навколишньому середовищі. Для моніторингу важливим  є  врахування  змін  внутрішнього  і  зовнішнього  середовища.

На відміну від фінансового  обліку, який відстежує, в основному, внутрішні зміни в господарській  діяльності та управлінні, враховує зміни  всередині системи спостереження  лише певною мірою за її межами (рис. 1.1). 

 

 

 

Таким чином, система моніторингу  у ході аналізу фінансового стану підприємства використовує різноманітні  прийоми,  методи  аналізу,  адекватні  методам  оперативного  контролінгу.

Цей  факт доводить, що моніторинг є важливою складовою контролінгу, саме за допомогою моніторингу служба контролінгу одержує необхідну інформацію про фінансовий стан підприємства.