Оцінка фінансового стану підприємства

 

Ускладнення характеру  діяльності підприємств в сучасних умовах висуває нові вимоги до  управління, до методів дослідження й оцінки результатів діяльності підприємств. Розробка нових рішень теоретичного та прикладного характеру потрібна для забезпечення високої ефективності аналітичної й управлінської діяльності підприємств в ринкових умовах. Саме тому в даний час склалися об'єктивні передумови для застосування в системі управління діяльністю підприємств такого інструмента як фінансова діагностика, який дозволяє проводити детальне дослідження діяльності  підприємства та  служить базою для обґрунтування ефективних управлінських рішень.

Фінансова діагностика  передбачає визначення поточного стану підприємства та динаміки його змін, можливих шляхів вирішення виявлених проблем за допомогою розрахунків, оцінки та інтерпретації комплексу фінансових показників.

Джерелами інформації для діагностики  фінансового стану підприємства є фінансова звітність підприємства (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки річної фінансової звітності), а також статистична та оперативна звітність; нормативна інформація, інформація про технічну підготовку виробництва, висновки експертів, результати різних опитувань і т. д.

Проведення фінансової діагностики  спрямовано на вирішення наступних  задач:

- визначення стану підприємства на момент дослідження ;

- виявлення тенденцій і закономірностей у розвитку підприємства за досліджуваний період;

- визначення «вузьких місць», що негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

- виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану;

- розробка організаційно-технічних заходів щодо поліпшення досліджуваних показників.

Незалежно від методу фінансового  аналізу необхідно завжди досліджувати один або декілька аспектів фінансового  стану підприємства і результатів його діяльності, таких, як фінансова стійкість, короткострокова ліквідність; грошові потоки; структура капіталу та довгострокова платоспроможність; рентабельність інвестованого капіталу; операційна діяльність; використання активів.

Залежно від поставленої задачі формується ступінь деталізації, глибина досліджень за окремими напрямками аналізу та вибір необхідного методу.

В першу чергу потрібно використовувати  горизонтальний аналіз, сутність якого полягає в порівнянні показників звітності попереднього і звітного років. При цьому здійснюється співставлення звітного та попереднього періодів, визначається абсолютне та відносне відхилення. Цей метод притаманний аналізу будь-яких показників фінансового стану та фінансових результатів.

На відміну від горизонтального  аналізу, який відтворює динаміку фінансових показників за ряд років, вертикальний аналіз дозволяє вивчати  внутрішню структуру звітності якщо узагальнюючим показником приймається, наприклад, обсяг реалізованої продукції, то за допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі чи підгрупі реалізованої продукції займає та чи інша товарна позиція. Це дає змогу визначити вплив кожної складової узагальнюючого показника на результат діяльності підприємства.

Специфіка предмету дослідження  обумовлює необхідність використання фінансових коефіцієнтів. Такий аналіз означає вивчення співвідношення між окремими позиціями певного звіту (коефіцієнти розподілу) або показниками з різних форм фінансової звітності (коефіцієнти координації) та  визначення тісноти й характеру зв'язків між ними. Цей аналіз необхідно широко  використовувати  в економічній діагностиці для оцінки ліквідності, фінансової стабільності, ділової активності, рентабельності діяльності та ін.

Схема аналізу за коефіцієнтами  припускає розрахунок фінансових коефіцієнтів у рамках аналізованого періоду діяльності підприємства. Далі розраховані значення порівнюються  і дається оцінка тенденції їхньої зміни. Потім проводиться оцінка розрахованих  коефіцієнтів у порівнянні з нормативними (рекомендованими) їхніми значеннями.

Діагностування стану та результатів  діяльності підприємства доцільно  проводити в наступних  форматах:

- експрес-діагностика, яка передбачає побудову та аналіз системи взаємопов'язаних показників, що характеризують загальний фінансовий стан підприємства з точки зору  його  відповідності оперативним (тактичним) цілям бізнесу;

- фінансова оцінка діяльності підприємства, яка націлена на  побудову та аналіз системи взаємопов'язаних показників, які характеризують ефективність фінансової діяльності з точки зору її відповідності стратегічним цілям бізнесу.

- моніторинг фінансових показників являє собою поточну аналітичну діяльність та контроль обмеженої кількості показників, які характеризують результати діяльності з метою оперативного виявлення недоліків,  визначення негативних тенденцій  та  імовірність погіршення операційної ефективності підприємства.

Процес проведення фінансового  аналізу як доволі складний  повинен  мати свою технологію, а саме: послідовність  кроків, спрямованих на виявлення  причин погіршення стану підприємства і важелів його оптимізації.

Процес фінансової діагностики  підприємства складається  з трьох основних етапів.

По-перше, проводиться оцінка поточного  стану підприємства та його змін у  порівнянні з попереднім періодом. На цьому етапі необхідно охарактеризувати стан підприємства на поточний момент часу та динаміку його змін, визначити, які параметри роботи підприємства є прийнятними в умовах, що склалися, тому  їх необхідно зберігати на сформованому рівні, а які є незадовільними і вимагають оперативного втручання та коригування.

Однією із задач цього етапу є визначення припустимого рівня зниження коефіцієнтів. Проблеми в фінансовому стані підприємства виникають у разі, якщо значення коефіцієнтів стають нижчими за прийнятний рівень. Зниження коефіцієнтів у межах прийнятних значень потребує з'ясування причин зниження показників, а не причин виникнення проблем.

Крім підтвердження наявності  чи відсутності проблем у фінансовому стані підприємства, необхідно дати оцінку ступеню критичності найважливіших проблем.

До основних проблем у фінансовому стані підприємства відноситься:

низька платоспроможність. Це означає, що у підприємства найближчим часом  може не вистачити або вже не вистачає коштів  для того, щоб вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями, а також простроковими заборгованостями перед бюджетом, персоналом, кредиторами. Про можливі проблеми з погашенням зобов'язань свідчить зниження коефіцієнтів ліквідності, а також недостатнє задоволення інтересів власника, тобто власник одержує доходи, неадекватні своїм вкладенням. 
Наслідком такої ситуації може бути і невдоволення менеджментом підприємства та поява бажання вийти з нього.

  Про можливі проблеми з віддачею на вкладений у підприємство капітал свідчить зниження показників рентабельності; зниження  фінансової незалежності  або низька  фінансова стійкість. Це загрожує можливими проблемами в погашенні зобов'язань у майбутньому. Про можливі проблеми зі зростаючою залежністю підприємства від кредиторів свідчить зниження коефіцієнта автономії.

На другому етапі здійснюється визначення причин, які призвели до зміни фінансового стану підприємства. На цьому етапі з'ясовуються причин змін показників та визначаються важелі їх оптимізації. Необхідно встановити не тільки причини проблем, але і причини успіхів. При цьому важливо визначити, в якій площині лежать ці причини - результати діяльності або використання результатів; які дії самого підприємства або зміни зовнішнього середовища призвели до них.

Виходячи з цього , можна  сформулювати декілька основних причин проблем, які  виникають у фінансовому стані підприємства:  відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану; низькі обсяги одержуваного прибутку; нераціональне управління результатами діяльності (або фінансами), або всі разом.

З'ясування того, яка із зазначених вище причин призвела до погіршення фінансового стану підприємства, має принципове значення. Залежно від цього здійснюється вибір управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію фінансового стану організації. Однак визначити, в якій з перерахованих площин лежить причина зниження фінансових показників, не означає провести повноцінний фінансовий аналіз. Необхідні подальші уточнення причин - до рівня конкретних дій підприємства або зовнішнього середовища. Також необхідні управлінські рекомендації з поліпшення стану підприємства.

По-третє, розробка програми дій на майбутнє. На цьому етапі формується підсумковий набір управлінських  рекомендацій, рішень, реалізація яких дозволить покращити, зміцнити фінансовий стан підприємства. Комбінації рішень можуть бути досить різноманітними та змінюватися за періодами.

За висновками вказаних трьох етапів складається  аналітична записка, у  якій  за результатами діагностики бажано дотримуватись порядку, що містить  розгляд кожного напрямку аналізу супроводжуваний  формальною (описовою) та резюмуючою частиною. Формальна частина має на увазі опис методології розрахунку та економічного змісту показників і коефіцієнтів. Для показників, які можна розрахувати декількома способами, приводиться обраний аналітиком варіант розрахунку. Це необхідно для адекватної оцінки абсолютної величини показників. Резюмуюча частина передбачає інтерпретацію отриманих значень відносно підприємства, яке розглядається: порівняння з нормативними (припустимими) значеннями, виявлення причин погіршення фінансового стану підприємства та резервів його оптимізації

Таким чином, діагностика  фінансових результатів дозволяє на основі системного підходу проводити детальну діагностику фінансових результатів від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства, одержувати для цього достовірну і повну інформацію, яка служить базою для розробки та прийняття ефективних управлінський рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вивчивши літературні джерела  та інформаційно-технічну базу, можна  зробти висновки, що, у загальному розумінні моніторинг – це система постійного спостереження за процесами і тенденціями, що мають місце в зовнішньому та/або внутрішньому середовищі підприємства з метою своєчасної оперативної оцінки ситуацій, що виникають.

Фінансовий моніторинг, якщо спиратися на визначення І.А. Бланка, В. А. Забродського та І.Й. Плікуса, є спеціально організованим систематичним і безупинним спостереженням за фінансовою діяльністю і фінансовим станом об'єкта й оперативною їх оцінкою. Таким чином, фінансовий моніторинг можна умовно поділити на два блоки: моніторинг фінансової діяльності підприємства (як процесу) і моніторинг фінансового стану (як характеристики на певний момент часу).

Моніторинг фінансової діяльності підприємства є більш розробленою ланкою системи фінансового моніторингу. Насамперед мова йде про моніторинг грошових потоків, використання залучених коштів і т. п. Він проводиться багатьма суб'єктами господарювання і для нього, оскільки він є спостереженням за процесом, не потрібне специфічне складне методичне забезпечення - досить простого бюджетування і подальшого контролю за виконанням бюджетів.

Інша річ – моніторинг фінансового стану підприємства. По-перше, існує велика кількість поглядів на сутність поняття "оцінка фінансового стану підприємства". Основні з них можна звести до таких суджень: це або сукупність показників, або один інтегральний показник. Якщо фінансовий стан визначається як певний інтегральний показник, то тут погляди різняться: більшість науковців наполягають, що він є кількісним значенням, але окремі вчені відстоюють думку, що інтегральний показник фінансового стану має давати його якісну характеристику. Тобто очевидна неясність стосовно сутності самого об'єкта моніторингу. Адже кожен зі згаданих підходів по-своєму аргументований і правильний. Інша проблема в тому, що існує ще більша кількість методів і методик оцінки фінансового стану. З цієї причини важко визначитися з тим, який і яку з них брати за основу при створенні на підприємстві системи моніторингу його фінансового стану.

Оскільки система моніторингу  фінансового стану підприємства є органічною частиною (підсистемою) системи його фінансового моніторингу, то він має відповідати загальним  принципам її функціонування, а саме:

- достатності інформації: в кожній окремій системі повинна використовуватися тільки відома інформація (нормативна, довідкова, прогнозна) з необхідною точністю для моделювання результатів діяльності підприємства;

- наступності: кожна наступна підсистема не повинна порушувати властивостей об'єкта і критеріїв, установлених системі вищого рівня;

- вірогідності й порівнянності інформації, що дає змогу забезпечити результати, наближені до реальних;

- імовірності помилок, що дозволяє відслідковувати помилки, що виникають у процесі оцінки або моделювання, а також у межах розробленої моделі оцінювати ризик можливої помилки та її наслідки, виробляти основні методи реагування на помилку;

- комплексності: взаємозумовленості і пропорційної взаємоузгодженості розвитку системи як єдиного цілого, що забезпечує зв'язок усіх підсистем і елементів;

Дослідивши розділи, що складають  дану роботу, були виконані наступні завдання:

1. Розглянуто економічну сутність  фінансового стану підприємства  та елементи, що його визначають. Фінансовий стан підприємства  є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства; він визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та господарської діяльності. Що вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) і нижчою собівартість продукції (робіт, послуг), тим вищою буде прибутковість підприємства, а, відтак, - стабільнішим його фінансовий стан.