Пенсійний фонд України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Декабря 2013 в 20:38, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є дослідження і наукова обробка кола проблем, які вирізняють діяльність Пенсійного фонду України та узагальнення висновків і відомостей, що стосуються цієї проблеми.
Реалізація поставленої мети здійснюється вирішення кількох основних завдань:
1. Визначити теоретичні засади і необхідність створення та функціонування Пенсійного фонду.
2. Здійснити аналіз формування та використання коштів Пенсійного фонду в Україні.
3. Висвітлити особливості управління Пенсійним фондом та шляхи його удосконалення.

Содержание работы

ВСТУП…………………………………..………………………………………......3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ…………………………………………….…..5
1.1. Становлення та розвиток пенсійної системи України……………………….5
1.2. Місце та роль Пенсійного фонду України у системі пенсійного страхування громадян……………………………………………………………………….12
1.3.Теоретико-економічні засади формування та використання Пенсійного фонду України …………………...…………………………………………….15
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ГРОМАДЯН ДЕРЖАВИ………....20
2.1. Фінансовий стан та основні проблеми діяльності Пенсійного фонду України ………………………………………………………………………………..…20
2.2.Аналіз формування та використання коштів Пенсійного фонду України…………………………………………………………………...…..…25
РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ УКРАЇНИ ТА НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ………………………………….…29
3.1. Система управління Пенсійним фондом України …………………………29
3.2.Перспективи подальшого реформування пенсійної системи держави…………………………………………………………….………………..33
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….41

Файлы: 1 файл

Курсова Пенсійний Фонд 01,12.docx

— 121.96 Кб (Скачать файл)

Стабілізація фінансового  стану Пенсійного фонду стала  однією з передумов здійснення пенсійної  реформи. Основні напрями та шляхи  впровадження пенсійної реформи  були окреслені в таких державних  документах: Концепція соціального  забезпечення населення України, схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 року, Основи законодавства України  Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, прийняті Верховною  Радою України 14 січня 1998 року, Указ Президента України від 13.04.98 року "Про  Основні напрями пенсійного забезпечення в Україні", Послання Президента України до Верховної Ради України  та Кабінету Міністрів України "Про  Основні напрями реформування системи  пенсійного забезпечення населення  України" від 10 жовтня 2001 року[9].

Важливу роль у розвитку Пенсійного фонду та його утвердженні  як центрального органу виконавчої влади  відіграла передача органам Фонду  функцій з призначення та виплати  пенсій, які раніше здійснювались  органами соціального захисту населення.

Цей процес розпочався 1 січня 1999 року з експерименту у  Львівській області (Указ Президента України "Про проведення у Львівській області експерименту з призначення  та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України" від 20.10.1998 № 1156) і  остаточно завершився 1 липня 2002 року.

Під керівництвом Зайчука  Б.О. впроваджено унікальну систему  персоніфікованого обліку відомостей  у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, акумульовано функції нарахування і виплати пенсій у Пенсійному фонді, створено механізми впливу на боржників, налагоджено чіткий контроль за платежами, електронний режим обробки даних, розроблено базове пенсійне законодавство.

З грудня 2007 по березень 2010 року Пенсійний фонд України очолював Олексій Борисович Зарудний, народний депутат України VІ скликання, який продовжив справу щодо реформування пенсійної системи та удосконалення  пенсійного законодавства[9].

Вперше з дати набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"[6], починаючи з січня 2008 року проведено перерахунки пенсій з урахуванням нового, "осучасненого" показника середньої заробітної плати. Для обчислення всіх пенсій, які були призначені до 2008 року, застосовувався показник середньої заробітної плати за 2006 рік – 928,81 грн.

Починаючи з 1 січня 2010 року було запроваджено щомісячну  звітність роботодавців до системи  персоніфікованого обліку внесків, що дало змогу забезпечити щомісячне  оновлення бази даних про сплату страхових внесків за кожного  громадянина.

У 2010 році відповідно до Програми економічних реформ "Заможне  суспільство, конкурентоспроможна  економіка, ефективна держава" передбачено  черговий етап реформування пенсійної  системи у період з 2010 по 2014 роки.

Виконання положень цієї Програми в частині удосконалення  пенсійного забезпечення було покладено  на Бориса Олександровича Зайчука, якого  знову було призначено на посаду Голови правління Пенсійного фонду України  в березні 2010 року.

Реалізуючи Програму економічних реформ та на виконання  соціальних ініціатив Президента України 12,9 млн. осіб з 01.05.2012 р. проведено перерахунки  у зв’язку з осучасненням заробітної плати для призначення пенсій, встановленням доплат до пенсій не нижче 100, 50 та 30 гривень, збільшення розмірів підвищень 1,2 млн. учасникам війни  на 5 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та членам сімей померлих інвалідів війни на 14 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

З 1 липня та 1 вересня 2012 року в два етапи здійснено  підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім пенсій військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.

Нині триває робота щодо створення інституційних компонентів  функціонування накопичувальної системи  загальнообов’язкового пенсійного страхування, необхідних для запровадження  другого рівня пенсійної системи. Ця система буде запроваджена після  досягнення бездефіцитності бюджету  Пенсійного фонду.

1.2 Місце та роль Пенсійного фонду України у системі пенсійного страхування громадян

 

Пенсійне страхування - це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Поняття "соціальне страхування" пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Вітчизняне пенсійне законодавство  передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пенсію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми  недержавного пенсійного страхування (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійного страхування.[7]

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (підписаний 9 серпня 2003 р.) фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов'язкових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-економічного та політичного становища в нашій державі.[6]

Цей Закон України став правовою основою розв'язання наявних  проблем системи пенсійного страхування  держави.

Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а  саме:

  • коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні права, обов'язки та відповідальність;
  • порядок сплати та обліку страхових внесків;
  • види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;
  • механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;
  • систему управління пенсійним страхуванням.

Пенсійна  система України



 

 



Солідарна Система


Обов’язкова накопичувальна система


Система недержавного пенсійного забезпечення



 

 

 

 

Рис.1.Трирівневе пенсійне забезпечення в Україні

 

 

З прийняттям законів України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»[6]  і «Про недержавне пенсійне забезпечення»  в 2004 розпочато впровадження пенсійної реформи, сутність якої полягає в переході до трирівневої пенсійної системи (Рис.1):

  1. Перший рівень — це солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
  2. Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Внески будуть мати персоніфікований характер і враховуватися на індивідуальних пенсійних рахунках.

Загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується  на засадах накопичення коштів застрахованих  осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. Перерахування  страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується  починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

Учасниками накопичувальної  системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню  згідно із Законом України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким на дату запровадження  перерахування страхових внесків  до Накопичувального пенсійного фонду  виповнилося не більш як 35 років  та які сплачують внески/за яких сплачуються внески до накопичувальної  системи пенсійного страхування.

Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою  частиною єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками накопичувальної системи  пенсійного страхування, і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду в таких розмірах: у рік  запровадження перерахування - 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування, встановленого для  таких учасників, кожного наступного року - у розмірі, збільшеному на 1 відсоток, до досягнення 7 відсотків  і подальшої сплати у зазначеному  розмірі.

  1. Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення

Створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

  • недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
  • страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
  • банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб[10].

 

1.3. Теоретико-економічні  засади формування та використання  Пенсійного фонду України 

 

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого указом Президента України  від 6 квітня 2011 року № 384/2011 Пенсійний  фонд України є центральним органом  виконавчої влади, діяльність якого  спрямовується і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить  до системи органів виконавчої влади  і забезпечує реалізацію державної  політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування.

Пенсійний фонд України у  своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра[11]. 

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

  • реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску;
  • внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
  • керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
  • призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;
  • забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;
  • ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів;
  • забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою,   забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб;
  • виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України[11].

Информация о работе Пенсійний фонд України