Податки. Податкова система

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації  справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або зменшення  державного обсягу податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування  окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню  чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури  на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої  соціальної політики. Використовуючи податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування здійснює значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених  перед суспільством завдань, серед  яких виділяють довгострокові і  короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові  цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обґрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряду України.

Першочерговим слід вважати  максимізацію функції соціального  добробуту шляхом створення таких  умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором  довгострокового зростання національного  виробництва з одночасним збереженням  помірних темпів інфляції та поступового  покращання стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.

Податкова політика є однією з найважливіших основ макроекономічної політики будь-якої країни, оскільки має  здатність впливати на сукупний попит. Рішення уряду підвищити процентні ставки призводить до скорочення витрат приватного сектору на інвестиції. Падіння рівня інвестиційних витрат призводить до того, що податкова політика може скоротити норму накопичення. Таким чином, відбувається ефект заміщення, який має місце в тому випадку, коли виникає бюджетний дефіцит і уряд змушений збільшувати борги для покриття своїх видатків. Збільшення державних видатків підвищує сукупний попит і приводить до того, що набирає силу тенденція до збільшення виробництва, що підвищує відсоткову ставку на ринках активів і тим самим пом'якшує вплив податкової політики на виробництво. Найбільш ефективна податкова політика за стабільного обмінного курсу і стійкого руху капіталів.

Тобто надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.

Проблема формування ефективної податкової політики — одна з найактуальніших  у період становлення в Україні  ринкових відносин та інтегрування української  економіки у міжнародний ринок. її розв'язання має здійснюватися  шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі  досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої  податкової політики, яка б гарантувала  або хоча б не гальмувала розвиток економіки.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

— можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

— здатність податкової політики визначати прийнятну податкову  базу;

— спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується  на діяльності держави у сфері  запровадження, правового регламентування  та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих  фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у взаємозв'язку і взаємодії з платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою, і критерієм її ефективності.

Податкова політика, яка  проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати  два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система — це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства (рис. 1.1).

 

 

Рис. 1.1. Структура податкової системи України

 

Отже, податкова система  — сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування  і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних  цільових фондів.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через основні складові податкової системи — податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов'язки і відповідальність — держава ставить єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.

Важливою складовою податкової системи є принципи її побудови (рис. 1.2), які розробляються на основі загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і практикою.

 

 

Рис. 1.2. Основні принципи побудови податкової системи

 

Суттєві умови оподаткування, що характеризують податкову систему  держави в цілому:

— порядок встановлення і введення в дію податків і  зборів;

— види податків і зборів;

— права та обов'язки платників  податків;

— порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

— відповідальність учасників  податкових відносин.

Податкові системи не однакові в різних країнах. Кожна з них має свої особливості, оскільки створювались і розвивались вони у різні історичні періоди в різних економічних умовах. Але е загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є податковий тиск — відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту; тобто податковий тиск показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Науковий підхід до побудови раціональної податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення основобудовної бази цієї системи і, по-третє, формування правової бази.

Потреба системності полягає  в тому, що всі податки мають бути взаємопов'язані й органічно доповнювати один одного, не суперечити системі оподаткування в цілому і окремим її елементам.

Основоположною базою  побудови податкової системи є обсяг  бюджетних видатків. Податки —  не самоціль, а засіб для виконання  державою своїх функцій, і з цих  позицій вони походять від державних  видатків.

Податкова система — продукт  податкового законодавства. Вона створюється  в результаті прийняття низки  законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування й  утримання кожного з них, обов'язки для всіх суб'єктів оподаткування.

Принципи оподаткування, які вперше були сформульовані А. Смітом у праці "Дослідження природи  і причин багатства народів" і  з якими пізніше, як правило, погоджувались  вчені, зводяться до чотирьох понять: загальність, справедливість, визначеність, зручність. Ці загальні принципи оподаткування поступово розширювалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень у світі.

Принципи побудови та призначення  системи оподаткування України  визначені Законом "Про систему  оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1261:

— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника  на світовий ринок високо технологічної продукції;

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

— обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період; встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

— рівнозначність і пропорційність — справляння Податків з юридичних осіб, що здійснюється у відповідній частці від отриманого прибутку; забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;

— рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання за визначення обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

— соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

— стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових  платежів), їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

— економічна обґрунтованість  — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

— рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

— компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових  платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;

— єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроблення  податкових законів з обов'язковим  визначенням платника податку і  збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати, податкового  періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), підстав для  надання податкових пільг;

— доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства  для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, система оподаткування  буде ефективною тоді, коли в державі будуть дотримуватися всі принципи оподаткування і коли вона буде зручною як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.

Загальнодержавні податки  і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і  справляються на всій території України. Порядок їх зарахування до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно із законами України.

Серед загальнодержавних  податків особливе місце в податковій системі займають податки, якими  обкладаються процеси споживання, та податки на доходи і прибутки.

Оподаткування процесів споживання в Україні здійснюється через  використання акцизів і мита. Акциз  — це непрямий податок, який становить  надбавку до ціни. Акцизи мають дві  форми: специфічну та універсальну.

Формою універсального акцизу є податок на додану вартість, специфіка  нарахування і сплати якого полягає  в тому, що ця форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача. Характерною ознакою справляння ПДВ є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів з реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка сплачена або підлягає сплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Податок на додану вартість є непрямим, а тому сплачується  за рахунок покупця, а не за рахунок  доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги.

Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР платником  податку на додану вартість визначена  особа, яка згідно із законодавством зобов'язана здійснювати утримання  та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.