Податки. Податкова система

Вплив платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, збільшує обсяг чистого прибутку. Якщо вказані платежі відносяться на собівартість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг прибутку.

Практика оподаткування  використовує кілька видів непрямих податків —універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів.

Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування  є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування  здійснюється один раз. Ця форма використовувалась  нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу.

Податок з обороту. Стягується з валового обороту на всіх стадіях  руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у  валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Ставки податку  з обороту диференційовано за видами товарів. Цей податок широко і протягом тривалого періоду (з  початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався у Радянському  Союзі.

Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг (Додаток 2.3, 2.4).

Об'єктом оподаткування  є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки. Це полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку  на додану вартість потребує чіткого  визначення об'єкта оподаткування —  доданої вартості. Можливі два  способи її визначення: заробітна  плата + прибуток; виручка від реалізації — матеріальні витрати. Цей податок  набув значного поширення в країнах  Західної Європи.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок  на додану вартість (універсальний  акциз), ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають  у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Слід звернути увагу, що є  особливості у визначенні бази (об'єкта) для обчислення (включення) окремих  видів непрямих податків залежно  від сфери діяльності, умов придбання  товарів.

У відпускну ціну продукції  підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

Акцизний збір, що включається  в ціну, розраховується або у твердих  ставках в ЕКЮ (ЄВРО), або виходячи з відсоткової ставки податку  до ціни виробника продукції, включаючи  акцизний збір.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку  до ціни виробника і суми акцизного  збору, включеного в ціну.

Такий самий порядок включення  ПДВ в ціну виконаних робіт  і надання послуг. Різниця в  тім, що роботи, які виконуються (будівельні, монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послуги  не обкладаються акцизним збором.

Акцизний збір — це непрямий податок, що встановлюється на високорентабельні  й монопольні товари та включається  в їхню ціну.

Платниками податку в  бюджет є суб'єкти підприємницької  діяльності — виробники або імпортери  підакцизних товарів.

Платниками акцизного  збору в бюджет є підприємства, організації, установи (їхні філії, відділення, підрозділи) як юридичні особи, що знаходяться  на території України, мають рахунки  в банках і виготовляють, реалізують, імпортують підакцизні товари; використовують підакцизні товари, виготовлені на давальницьких умовах.

Збори і цільові відрахування

Законом України “Про систему оподаткування” встановлює участь суб’єктів господарювання у формуванні централізованих державних  цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування  в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив  виявляється в такому.

По-перше, через формування валових витрат, які виключаються з суми скоригованого  валового доходу. Таким чином, відрахування в цільові державні фонди зменшують  оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

По-третє, через використання прибутку. Це має  місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Єдиний внесок на загальообовязкове  державне соціальне страхування  до органів Пенсійного фонду України.

Платниками  такого збору є:

• суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншому терені;
• фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;
• фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Суб’єкти  підприємницької діяльності – платники збору зобов’язані зареєструватися  в органах Пенсійного фонду України. Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці. В кінці звітного поріоду підприємство подає Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого внеску на загальнообов’язкове державне соціальне стахування  до органів Пенсійного фонду України (Додаток 2.5).

Збір на обов’язкове соціальне  страхування.

Особливість збору полягає в тім, що він  включає і збір на обов’язкове  соціальне страхування на випадок  безробіття. Суб’єкти підприємницької  діяльності, що використовують працю  найманих працівників, збір на обов’язкове  соціальне страхування, включають  до складу валових витрат за обчислення оподаткованого прибутку, а також  відносять на собівартість. Збір на обов’язкове соціальне страхування  перераховується в Державний  бюджет платниками збору.

Внески в державний інноваційний фонд.

Для формування вказаного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного  збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові  організації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу валового доходу. Указані відрахування включаються  в собівартість продукції (робіт, послуг).

Перерахування обов’язкових платежів у Державний  інноваційний фонд і галузеві фонди  позабюджетних засобів підприємство повинно робити не пізніше 15 числа  місяця, наступного за звітним. За несвоєчасне  перерахування внесків у Державний  інноваційний фонд стягується пеня у  розмірі 0,3% за кожний день затримки, включаючи  день сплати.

Фіксо́ваний сільськогоспо́дарський пода́ток —  це інтегрований, або узагальнений податок, який стягують тільки з виробників товарів, сільськогосподарської продукції. Суть цього податку полягає в  тому, що він заміняє 12 інших податків та обов'язкових платежів, які мають  сплачуватись виробниками товарної сільськогосподарської продукції. Перехід сільськогосподарських товаровиробників на сплату фіксованого сільськогосподарського податку спрощує нарахування податкових платежів, а також зменшує рівень податкового навантаження на сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, Адже розмір фіксованого сільськогосподарського податку значно меншим від суми 12 податків, які він заміняє.

Фіксований  сільськогосподарський податок, який не змінюється протягом визначеного  терміну і справляється з одиниці  земельної площі. Фіксований сільськогосподарський  податок сплачується в рахунок  таких податків і зборів (обов'язкових  платежів):

• податку на прибуток підприємств;
• плати (податку) за землю;
• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• комунального податку;
• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані коштом державного бюджету;
• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства). В кінці звітного періоду подається Декларація з фіксованог сільськогосподарського податку (Додаток 2.6).

 

2.3. Вплив системи оподаткування на фінансово-госодарську діяльність підприємства.

 

Характер взаємозв’язків податкової та господарської діяльності досить складний. З одного боку, податкові  процеси відчутно впливають на фінансово-економічний  стан підприємств (величину прибутку, обсяги оборотних коштів, можливість вести активну інвестиційну та інноваційну  діяльність тощо), з іншого – особливості  суб’єктів господарювання (форма  власності, конкурентоспроможність, рентабельність виробництва, заміна обсягів вироблених товарів чи послуг тощо) активно  впливають на формування бази оподаткування  і, відповідно, на обсяги податкових надходжень.

Аналізуючи вплив податкової системи на функціонування суб’єктів  господарської діяльності, слід наголосити на таких особливостях, як значна диференціація  обсягів податкових надходжень та рівень податкового навантаження на підприємствах  різних галузей.

Природно, що загальні риси взаємодії податкових і фінансово-економічних  аспектів діяльності підприємств знайшли  своє реальне відображення у практиці економічного життя.

З підвищенням ролі держави  зростає значення регулюючої функції  податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні  напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання (рис. 1.4).

 

 

Рис. 1.4. Схема впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємства

 

Система оподаткування —  це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням  досвіду інших країн, власних  національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних  і соціальних завдань.

Система оподаткування —  це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Податки впливають на виробничу  діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив  окремих податків на доходи бюджету  і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу.

Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється  при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку  на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань  на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб.

Критерієм оцінки впливу зазначених податків на роботу підприємств може бути прибуток, що є основним власним  джерелом фінансових ресурсів для розвитку виробництва. Податок на прибуток сплачується  як частина від отриманого підприємством  прибутку і тому має значний вплив  на функціонування суб'єктів господарювання, адже при цьому зменшуються можливості розширеного відтворення. Тому встановлення ставки податку на прибуток у розмірі, менш як 100 % є необхідною (але, зрозуміло, недостатньою) умовою забезпечення розвитку бізнесу. Європейські країни демонструють розкид ставок податку на прибуток підприємств в діапазоні від 10 до 33,3 %. В Україні, як відомо, діє  ставка 25 %.