Податки. Податкова система

Стосовно податку на додану вартість, слід зазначити, що його вплив  на діяльність підприємства великою  мірою залежить від призначення  товару і типу покупця. Якщо покупець використовує придбаний товар як засіб виробництва, а отже, має  можливість відшкодовувати суми ПДВ, що входять у ціну, з бюджету, то ймовірніше, що ні підвищення, ні пониження ставок ПДВ не справлятимуть значного впливу на фінансовий стан продавця товару. Якщо покупець використовує придбаний товар  як предмет споживання, а отже, не має можливості відносити суми ПДВ  на розрахунки з бюджетом, то ймовірніше, що ефект від зміни ставок ПДВ  буде розглядатися між товаровиробником-продавцем  і споживачем у відповідності  з особливостями еластичності попиту на цей товар.

  Крім того, високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва.

Щодо акцизного збору, то його частка у доходах бюджету  в Україні набагато нижча, ніж  в інших країнах. Оскільки акцизний збір стосується здебільшого предметів  розкошу або предметів вжитку, що не є життєво важливими, то тут  є резерв для підвищення ставок.

Вплив на ефективність діяльності підприємств мають також збори  на обов'язкове пенсійне та соціальне  страхування. Ці збори впливають  на діяльність підприємства опосередковано, оскільки вони включаються у собівартість продукції і перекладаються в  складі ціни на населення. Економічним  результатом є скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а отже, зменшення обсягу виробництва і  зниження сукупного прибутку підприємства.

До аналогічних наслідків  призводить і стягнення податків із населення. Відмінність полягає  лише в тому, що вони справляють пряму  дію на доходи споживача.

Підвищення рівня прямого  оподаткування фізичних осіб призводить до зменшення номінальних, а разом  із тим і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення  на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих  товарів, ціни на них знизяться, скоротяться  прибутки підприємств, зменшаться темпи  нарощування обсягів виробництва.

Ситуацію можна розглядати й з іншого боку: оскільки ціна робочої  сили визначається набором життєво  необхідних благ, то для забезпечення існування робітників при збільшенні державою рівня податків на їх заробітну  плату, підприємці будуть змушені підвищити  зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, які знизились  внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих витрат, прибутки починають також  скорочуватись. Прагнучи запобігти  цьому, підприємці також будуть мінімізувати витрати за рахунок скорочення обсягів  виробництва. Як правило, при підвищенні рівня оподаткування фізичних осіб одночасно спостерігаються обидві зазначені ситуації.

Аналогічною є дія непрямих податків, оскільки кінцевим їх платником  є населення. Дослідники 0.1. Ястремський  та О.Г. Гриценко дослідили вплив  різних видів податків на діяльність підприємства. Авторами проведені систематичні розрахунки основних параметрів підприємства при зміні ПДВ від 0 до 40 % та податку  на фонд оплати праці від 0 до 70 %. Результати розрахунків цих авторів, свідчать про складну взаємодію ставок податків та доходів бюджету від  податкових надходжень. При ставках  податків на фонд оплати праці від 0 до 20 % наявні класичні криві А. Лаффера. Збільшення ставок ПДВ спочатку призводить до збільшення доходу держави від  цього податку, а подальше збільшення, навпаки, зменшує надходження до бюджету. На основі зроблених розрахунків  автори дійшли висновку, що максимальний дохід держава одержує при  відсутності податків на фонд оплати праці та при ставці ПДВ на рівні 15%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ  ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ.

 

 

3.1. Реформування  оподаткування в Україні

 

Податки є складною й надзвичайно  впливовою на всі економічні явища  та процеси фінансовою категорією. З одного боку, податки – фінансове  підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у сві­товому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної   безпеки, зростання суспільного  добробуту громадян. З іншого боку, податки — знаряддя перерозподілу  доходів юридичних і фізичних осіб у державі, їх мобілізація й  використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення  і соціальних груп.

На сьогодні роль податків як регулятора економіки зростає. Держава  шляхом встановлення ставок податків та  їх видів стимулює чи обмежує  розвиток окремих галузей або  сфер економіки. Так, звільняючи від  оподаткування суми, що йдуть на технологічний  розвиток виробництва, а саме  на інновацію та модернізацію, держава сприяє науково-технологічному потенціалу.

На цей час в Україні  діє податкова система, яка за своїм складом та структурою подібна  до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування  розроблено з урахуванням норм європейського  податкового законодавства, а також  аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ  та інших міжнародних економічних  організацій.

Проте на відміну від країн  Європейського Співтовариства  податкова  система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної  активності суб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних  доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно  фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами яких є неузгодженість окремих норм, наявність значних обсягів тіньових оборотів.

Зазначені вище недоліки призвели до таких проблем системного характеру  у податковій системі, як:

• податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами. Ця проблема породжена низкою причин, а саме відсутністю ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань; практикою щодо списання та реструктуризації державою податкової заборгованості підприємств перед бюджетом; проведення масових бюджетних взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків, сприяють укоріненню у суспільній свідомості зневажливого ставлення до податкових зобов’язань;
• широкомасштабне  ухилення від оподаткування. В Україні на масштаби ухилення від податків впливають не стільки розміри податкових ставок, скільки викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податкового тягаря; корупція; недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у тому числі податкового; загальне недотримання норм законів платниками податків;
• бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість. Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов’язань перед платниками податку на додану вартість, є недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування та пред’явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов’язань;
• нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

Враховуючи зазначене, можливо  зробити висновок, що основою реформування податкової системи України має  бути визнання того факту, що в цілому податкова система України вже  склалася, і попри всі свої недоліки, не повинна розглядатись як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Тобто створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно  віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати  світовим тенденціям розвитку податкових систем.

Оскільки відповідно до ст. 1 Конституції Україна є соціальною правовою Державою,  то її податкова  система має відповідати вимогам  соціальної держави, передусім щодо рівня фінансування суспільних благ. Податкова система, сформована внаслідок  податкової реформи, має забезпечувати  акумуляцію фінансових ресурсів, достатніх  для виконання конституційно  закріплених функцій держави.

Результативність податкової реформи залежатиме від вирішення проблеми забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів і на цій основі — безпосереднього взаємозв’язку між обсягом сплачених податків та обсягом і якістю суспільних благ, отриманих платниками. У зв’язку з чим, податкова реформа має передбачити й удосконалення бюджетної політики держави. Метою реформування податкової системи України має бути створення податкової системи, сприятливої для економічного зростання.

Основними завданнями податкової реформи в Україні мають бути:

• формування нового інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань;
• підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращання адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків;
• підвищення регулюючого потенціалу податкової системи на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій з податку на прибуток підприємств;
• забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків;
• демократизація податкової служби України, а саме  зміна ідеології її функціонування на основі реформування податкової служби.

Для сприяння детінізації  економіки розробляється проект лібералізації податкової системи  України, який повинен зробити її зрозумілою як щодо адміністрування, так  і стосовно сплати податків.

Зокрема, акцент буде зроблено на:

• прозорості формування податкових зобов’язань;

• скороченні податкових пільг;

• посиленні нагляду за фінансовими операціями великих  фінансово-промислових груп;

• контролі за виводом коштів за кордон;

• спрощенні податкової звітності.

Крім цього, за дорученням Президента України, Віктора Януковича, органи ДПСУ повинні проводити консультації з підприємцями та громадськістю, особливо приділяючи увагу думці малого й  середнього бізнесу в регіонах, у  тому числі в невеликих містах і на депресивних територіях.

Особлива увага приділяється думці малого та середнього бізнесу  в регіонах. Систематизовані пропозиції щодо вдосконалення функціонування податкової системи з огляду на регіональну  специфіку та ті проблемні моменти із адмініструванням податків, що виникають на місцях, будуть враховані в програмі лібералізації державної податкової політики.

На сьогодні податкова  служба України перебуває у стані  реформування. Головною метою яких є зниження податкового тиску  на бізнес, спрощення дозвільних процедур, перехід від фіскального органу до сервісної служби. Настав час  здійснювати не просто вдосконалення  чи часткову модернізацію, а докорінну  зміну формату діяльності податкової служби. Взято курс на суттєву лібералізацію  податкової політики.

Наразі триває кампанія щодо збору та узагальнення пропозицій для  формування Програми лібералізації  державної податкової політики на 2013-2014 рр.

Ідеальна податкова система  не функціонує в жодній країні світу. Постає закономірне питання: Чому? А  тому що просто не існує моделі ідеальної  податкової системи, яка позбавлена будь-яких недоліків. Громадяни країни завжди незадоволені тим, що повинні  сплачувати податки, але оскільки держава  не в змозі ефективно функціонувати  за відсутності податкового механізму, вона повинна створити такі умови, які  не будуть руйнівними для добробуту  агентів. Адже податки - це одна із форм вирівнювання доходів юридичних  і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Тому теоретики й практики працюють над тим, аби створити таку податкову систему, яка б забезпечила  оптимальне конкурентне середовище  для бізнесу, й одночасно  була ефективним фіскальним інструментом.

 

3.2. Шляхи удосконалення  роботи податкової служби україни

Існуюча система оподаткування  свідчить про те, що діюча сьогодні податкова система внаслідок  нестабільності законодавства перешкоджає  зусиллям суб'єктів підприємницької  діяльності. Нестабільність податкового  законодавства зумовлена численними доповненнями до законів, нечіткими  роз'ясненнями та формулювання ставок сплати податків.

Розглянемо конкретні  приклади. Сьогодні в Україні використовуються три системи спрощеного оподаткування. Перша - для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб - єдиний податок до 200 грн на місяць на для юридичних  осіб за ставкою 6 чи 10% від обороту. Проте нещодавно для фізичних осіб було введено додатковий збір до Пенсійного фонду в розмірі 300 грн, і оподаткування фізичних осіб складало не 200, а 500 грн - це унеможливило діяльність багатьох підприємців. Через  велику кількість скарг та протестів  підприємців, в грудні 2009 року даний  збір відмінили.

Що стосується єдиного  податку, то він тільки звучить "єдиним" оскільки підприємства доплачують збори  до фондів на соціальне страхування, і часто податкове навантаження малого підприємства становить не 10%, а цілих 20-25%, що для малого підприємства є дуже обтяжливим.