Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи Національного банку України»

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Міжнародні фінанси»

 

Проблеми та перспективи  залучення іноземних інвестицій

 

 

Виконав:  студентка групи МЕ-92

Радченко Дар’я Володимирівна

 

Перевірив:  д.е.н., завідувач кафедри,

            професор 

Д’яконова І.І.

 

 

Суми – 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ………..7

1. Особливості іноземного інвестування в умовах глобалізації………………..7
2. Основні види та форми іноземного інвестування…………………………...12
3. Механізм залучення іноземного капіталу……………………………….…...15

Висновки до розділу 1……………………………………………………………...19

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНУ…………………………………………………………………….....20

2.1 Характеристика та обсяги іноземного інвестування в Україні………….....20

2.2  Регіональна структура іноземних інвестицій……………………………......28

2.3 Оцінка іноземного інвестування  за видами економічної діяльності..……...33

Висновки до розділу 2……………………………………………………………..36

РОЗДІЛ 3  ШЛЯХИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В  УКРАЇНІ ………………………………………………..37

3.1 Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні………………......37

3.2 Шляхи вдосконалення державного регулювання і основні напрямки

    інвестиційних процесів………………………………………………………….43

 Висновки до розділу 3…………………………………………………...………...51

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………….………………......52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….....54

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Сучасна світова економічна система перебуває у безупинному  процесі глобальних трансформацій, каталізатором яких виступають суперечливі  закономірності міжнародного руху товарів, послуг, інтелектуальних ресурсів, і насамперед руху капіталів. Масштабні, динамічні, оптимально збалансовані та, водночас, географічно непропорційні  й кон’юнктурно обумовлені інвестиційні потоки, з одного боку, відіграють продуктивну інтегруючу роль для усталеного соціально-економічного розвитку країн, а, з другого, провокують системні галузево-регіональні диспропорції, особливо в країнах, що розвиваються.

В умовах глобалізації для  цілей стійкого економічного зростання  країн та підвищення їх конкурентоспроможності важлива мобілізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів і, в першу  чергу, інвестиційних. У цьому контексті  перед Україною постає першочергове завдання - формування оптимально збалансованої  структури інвестиційного забезпечення національного економічного прориву. Пряме іноземне інвестування в економіку  України за умов наявності пріоритетів  залучення зовнішніх ресурсів, ефективного  регуляторного механізму та чітких і паритетних умов спроможне забезпечити  конкурентний розвиток національної економіки.

В умовах структурної перебудови економіки України гострою проблемою є потреба у великих іноземних інвестиціях. У більшості країн (США, Німеччині, Франції, Великобританії) каталізатором інвестиційної активності став саме іноземний капітал, який відіграв активну роль у розвитку та структурній перебудові економіки. Останніми роками ця тенденція особливо характерна для економіки індустріальних країн Південно-Східної Азії. Обсяг прямих інвестицій у ці відносно невеликі країни в кінці 80-х років перевищував 20 млрд. дол. США. В обсязі промислового виробництва Бразилії питома вага спільних та іноземних підприємств у машинобудуванні, металургії, хімії, нафтохімії перевищує 30 %. Україні слід використати досвід цих країн

(особливо індустріально  розвинених країн Азії) задля залучення на вигідних засадах прямих іноземних інвестицій з ціллю вирішення основних завдань структурної трансформації, прогресу імпортозамінних виробництв і поступового нарощування експортного потенціалу [13].

Серед наукових робіт, у яких досліджуються саме проблеми руху й  регулювання іноземних інвестицій, слід відзначити дослідження зарубіжних учених, Ф. Рута, Г. Ройбера, Б. Сітумеанга, А. Северна, котрі висувають припущення, що полягає в існуванні досконалої або майже досконалої конкуренції на національних ринках факторів та продуктів виробництва; Я. Ахароні, Р. Вернона, Дж. Даннінга, П. Джуля, Х. Шерера, які визнають ринкову недосконалість і припускають, що фірми, котрі інвестують у інші країни, мають певні порівняльні переваги перед своїми конкурентами на ринку країни-реципієнта; С. Александера та Д. Мерфі, Р. Алібера, Ф. Модільяні та М. Міллера, Т. Хоста, праці яких присвячені аналізу схильності країн, галузей та фірм до здійснення прямих іноземних інвестицій; Е. Барлоу та І. Вендера, Я. Ітона, та А. Тамури, Р. Робінсона, Ц. Воллоса, котрі концентрують увагу на проблемах факторного впливу на надходження прямих іноземних інвестицій; Я. Агарвала, С. Брайнарда, П. Брентона, Е. Грехема, Е. Гундлаха та Д. Маркусена, які присвятили свої роботи аналізу взаємозвязку інтегральних процесів та руху  прямих іноземних інвестицій та регулюванню деяких його аспектів у межах окремих регіонів та країн світу.

Питання пов’язані з перевагами, недоліками та ризиками іноземного інвестиванням, розробка цієї проблеми відповідно до особливостей та потреб розвитку української економіки висвітлені у працях В.Г. Андрійчука,  
О.Г. Білоруса, В.Г. Буткевича, В.М. Гейця, А.М. Поручника, О.І. Рогача,  
С.В. Сіденко, А.С. Філіпенка та інших.

Разом з тим швидкоплинні якісні зміни зовнішнього конкурентного  середовища висувають перед науковцями у сфері економіки необхідність обґрунтування та дослідження оптимальних  шляхів залучення прямих іноземних  інвестицій в економіки країн, підвищення їх ефективності, аналізу впливу макроекономічного регулювання на якісні трансформації економічної системи країни-реципієнта. Вкрай необхідним є подальше поглиблене дослідження сучасних проявів і перспективних трендів міжнародних інвестиційних процесів та розроблення системи заходів щодо нейтралізації чинників, які гальмують залучення іноземних інвестицій, що і обумовило вибір теми курсової роботи, її завдання  та зміст. 

Метою дослідження є обґрунтування  засобів активізації іноземних  інвестицій для забезпечення економічного зростання України на основі комплексного дослідження сучасних процесів міжнародної  інвестиційної діяльності та аналізу  інструментарію макроекономічного  регулювання інвестиційних потоків.

Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлено такі конкретні  завдання:  дослідження теоретичних  основ іноземного інвестування; аналітична оцінка особливостей стану іноземного інвестування в економіку України; аналіз іноземного інвестування галузей; розробка шляхів підвищення впливу інноваційно-інвестиційної діяльності на зростання конкурентоспроможності національної економіки.

Об’єкт дослідження - процес іноземного інвестування в економіку України за умов глобальних трансформацій.

Предметом дослідження є  механізм ефективного залучення  та проблеми використання прямих іноземних  інвестицій в Україні в процесі  формування стратегії сталого економічного зростання. 

Методологічною основою є роботи провідних вітчизняних вчених і фахівців у сфері дослідження процесів міжнародного інвестування.

Інформаційною основою роботи послужило широке коло літературних джерел: монографічні дослідження вітчизняних  і зарубіжних економістів, матеріали  міжнародних організацій, законодавчі  акти України, у тому числі, Укази  Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові  акти, матеріали Державного комітету статистики).

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

1. . Особливості іноземного інвестування в умовах глобалізації

 

 

Зростання економіки України  в умовах глобалізації неможливе  без спільної роботи з іноземними суб’єктами господарювання. Глобалізація охоплює усі сфери життя людського  суспільства, але її найважливішим  елементом є глобалізація світогосподарських зв’язків, яка веде до формування єдиного у межах світу процесу суспільного відтворення. Щоб наша країна могла увійти до цієї системи світогосподарських зв’язків і швидше адаптуватися до високих вимог міжнародного господарського механізму, їй необхідно постійно вирішувати існуючі проблеми, аналізувати позитивні та негативні сторони функціонування народного господарства, шукати нові перспективні й прогресивні як напрямки, так і форми господарювання. Саме за таких обставин особливу увагу необхідно приділяти розвитку міжнародного бізнесу. Завдяки цьому неодмінно відбудеться: якісне оздоровлення економіки нашої країни, інтегрування України у світовий простір, розвиток і практична реалізація зовнішньоекономічних зв’язків. А іноземне інвестування є невід’ємною часткою сучасного міжнародного співробітництва. Ось чому на сьогоднішній день, іноземні інвестиції, в основному, виступають у якості незамінних важелів економічного зростання, що забезпечує розширене виробництво у державі, стабілізацію її економіки, збільшення певної частини щорічного валового внутрішнього продукту країни.

Інвестиції, як внутрішні  так і зовнішні являють собою  складний багатоступінчатий механізм, здатний у величезній мірі збільшити  економічний потенціал України. Тому успіх, досягнутий у даній сфері, багато в чому визначить реалізацію всієї державної реформи.

Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. У результаті цього, питання залучення іноземних інвестиційних ресурсів є досить актуальними вже протягом довгодіючого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями те ж складається не кращим чином – унаслідок не найсприятливішого клімату і нестабільністю законодавства. Хоча, останнім часом і зафіксована тенденція до збільшення обсягів зовнішніх інвестиційних потоків, Україна відчуває їх нестачу [5].

Таким чином, сучасна економічна ситуація в Україні потребує вирішення  кардинальних взаємопов’язаних проблем як вихід із кризи та перехід до ринкових методів господарювання. Для цього необхідно залучати та використовувати значні матеріальні, людські  та фінансові ресурси.

Отже, інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій  спрямованих на реалізацію інвестицій з метою одержання прибутку або  досягнення соціального ефекту. Термін “інвестиція” походить від лат. invest, що означає “вкладати”. Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу [4].

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є  прибуток. Обидва процеси — вкладання  капіталу і одержання прибутку — відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін “інвестування” часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном “капітальні вкладення”. Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау) [14].

Окремі автори [9;18;20;22], визначаючи термін “інвестиції”, вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайно- вих активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Поточний стан економіки  визначається діяльністю господарюючих  суб’єктів, майбутній — обсягами інвестицій у виробництво.

У процесі виготовлення продукції  та надання послуг зношуються основні фонди підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується амортизаційний фонд. Обсяг амортизаційних фондів підприємств, нарахований за певний період часу, визначає обсяг коштів, необхідних для простого відновлення зношених основних фондів. Основні фонди підприємств відновлюються у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення [15].