Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій

 

 Використання компенсацій  та відшкодування збитків іноземним  інвесторам, включаючи втрачений  прибуток і моральну шкоду

 

Надання гарантій на випадок  припинення інвестиційної діяльності

 

Надання гарантій трансферту та інших прибутків у зв’язку з інвестуванням

С

ИСТЕМА

 

ГАРАНТ

ІЙ

 Рис. 1.3 Система гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів у спеціальних економічних зонах [14, с.90]

Підприємці США вважають, що інвестиції у країни з високим  рівнем політичних, географічних, валютних, фінансових, інвестиційних та інфляційних  ризиків повинні мати мінімальну норму прибутку — щонайменше 25 %. В Україні ця норма, за нашими розрахунками, майже вдвічі нижча, до того ж має  великий термін окупності капіталу. Згідно з оцінками західних дослідників, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6 %, строк окупності — 6 років, а в Україні ці показники дорівнюють відповідно 21 % і 11 років [17, с.3].

Крім того, існують й  інші негативні моменти: насамперед це бюрок-ратичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку (здебільшого через вивезення продукції видобувних та сировинних галузей, що має попит на світових ринках).

В Україні розроблено законодавство  про іноземні інвестиції, до якого  входять понад 100 різних правових і  нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій та ін.). До них належить також прийнятий  у квітні 1996 р. Закон України “Про режим іноземного інвестування”. У  ньому є позитивні моменти, пов’язані  з особливостями режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів  іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних  гарантій захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території  України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої  діяльності. Зазначається, що для інвестиційних  проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних  програм розвитку пріоритетних галузей  економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий  режим інвестиційної та іншої  господарської діяльності.

Проте, варто ще раз зазначити, що законодавча база має принаймні два основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге, відсутність комплексності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо- господарську та фінансову діяльність об’єктів інвестування. Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора важливіше, ніж пільги.

Як свідчить досвід інших  країн, до формування системи регулювання  міжнародної спільної підприємницької  діяльності на національному рівні  застосовуються два підходи: перший — прийняття єдиного акта, який регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий —  регулювання різних аспектів іноземної  інвестиційної та підприємницької  діяльності сукупністю правових актів.

 

 

Висновки до розділу 1

 

На нинішньому етапі розвитку держави особливо актуальним є залучення  іноземних інвестицій в економіку  України. В цьому контексті варто  виділити наявність жорстких вимог  найбільших донорів України –  МВФ та ЄБРР до макроекономічних показників розвитку вітчизняної економіки. Виділено позитивні (сприяння більш раціональному використанню місцевих природних ресурсів; впровадження нових технологій, забезпечення зарубіжного організаційного та управлінського досвіду, прискорення темпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових реформ та ін.) і негативні (збільшення залежності країни від іноземного капіталу, жорстка експлуатація місцевих сировинних ресурсів, витіснення з ринку внутрішніх виробників і постачальників, трансферт частини прибутків за кордон) наслідки впливу іноземного інвестування.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ  ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНУ

2.1 Характеристика та обсяги іноземного інвестування в Україні

 

 

Роки незалежності України  характеризуються великою кон’юнктурою інвестиційного процесу. Трансформаційний період призвів до великих інвестиційних  втрат в економіці країни. Тільки в 1998 році була зупинена інвестиційна криза і приріст інвестицій в  основний капітал склав 6,8%. Останні  роки інвестиції зростали дуже нерівномірно з великими перепадами. Рекордні темпи  приросту інвестицій в основні фонди  за роки реформ спостерігались в 2007- 2008 роках, що свідчило про послідовну політику уряду при формуванні інвестиційного іміджу України. Але порівняння залучення прямих іноземних інвестицій в різних країнах свідчить, що рівень інвестування в Україні досить незначний, набагато нижчий, ніж в країнах ЄС [32, с.37].

За роки реформ в економіку  України було залучено більше 37 млрд. дол. США іноземних інвестицій.

Динаміка попередніх років  свідчить, що прямі іноземні інвестиції в Україну збільшуються (рис. 2.1). Це говорить про те, що іноземні інвестори бачать реальне покращення інвестиційного клімату в країні. Для України ж залучення фінансових ресурсів є вигідним, оскільки ставки залучення нижче, ніж на внутрішньому ринку, крім цього, на світових ринках можна залучити значно більші за обсягами кошти, ніж у вітчизняних банках.

Необхідно зазначити, що майнові  інвестиції в загальній структурі  іноземних інвестицій в Україну  мають тенденцію до скорочення, а  грошові інвестиції, відповідно, –  до збільшення. Головну роль в цьому  відіграє процес вдосконалення методів  оцінки реальної вартості інвестованого  майна та підвищення пильності української  сторони в питаннях фінансових зловживань з боку іноземних інвесторів).

           Рис. 2.1  Надходження прямих іноземних  інвестицій до України [31].

 

Підвищується інтерес  до українського ринку зі сторони  світових ТНК, оскільки Україна представляє  один з великих ринків в Європі, що має значний потенціал з  точки зору природних та трудових ресурсів. Європейські ж ТНК в  значній мірі вичерпали можливості збільшення капіталу через чистий експорт  товарів за межі ЄС. В цій ситуації ТНК повинні шукати нові ринки  і переорієнтовуватись в своїй  стратегії з товарної експансії  на вивіз капіталу.

Аналіз динаміки іноземних  портфельних інвестицій показує, що період 2008-2010 рр. характеризувався позитивною тенденцією портфельних інвестицій в Україну. Це пояснюється в першу чергу нестачею у підприємств власних коштів для фінансування оборотного капіталу. Залучення фінансових ресурсів з світового ринку шляхом розширення акціонерного капіталу та випуску облігаційних позик було вигідним на той момент, оскільки: кредитний рейтинг України збільшувався, ставки позики в валюті були нижчими, ніж на внутрішньому ринку. Крім того, на світовому ринку можна залучити більші за обсягами ресурси, ніж у вітчизняних банках.

Одержувачами більшої  частини іноземних інвестицій є  українські підприємства. Пояснюється  це тим, що іноземні компанії переважно  залучають фінансові ресурси  через дочірні підприємства, зареєстровані  в Україні. Ті ж в свою чергу  залучають кошти для українських  компаній, співвласниками яких вони є.

Залучення іноземних інвестицій в економіку України є найважливішим  завданням, яке повинно супроводжуватись їх ефективністю, створенням умов для  інтенсифікації вкладень в найбільш конкурентноспроможні виробництва, загальним економічним зростанням та інтегруванням в світову економіку.

В цілому необхідно зазначити, що обсяг капіталовкладень країн  Євросоюзу в українську економіку  виріс за 2011 рік вдвічі і склав 79% від загального обсягу інвестицій в Україну (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Географічна структура іноземних інвестицій в Україну

 

Аналіз географічної структури  дозволяє зробити висновок, що в 2011 р. інвестиції в Україну надійшли з 125 країн світу (табл.2.1)

 

Таблиця 2.1 - Прямі іноземні інвестиції в економіку України, млн. дол. США

Країни-інвестори	Обсяги ПІ на 01.01.2012р.	У % до підсумку	Обсяги ПІ на 01.01.2011р.	У % до підсумку	Абсолютне відхилення
Усього	44708	100	40026,8	100	4681,2
В тому числі
Кіпр	9914,6	22,2	8593,2	21,5	1321,4
Німеччина	7076,9	15,8	6613,0	16,5	463,9
Нідерланди	4707,8	10,5	4002	10,0	705,8
Російська федерація	3402,8	7,6	2674,6	6,7	728,2
Австрія	2658,2	5,9	2604,1	6,5	54,1
Франція	2367,1	5,3	1640,1	4,1	727
Сполучене Королівство	2298,8	5,1	2375,9	5,9	-77,1
Швеція	1729,9	3,9	1272,3	3,2	457,6
Віргінські Острови (Британські)	1460,8	3,3	1371	6,4	89,8
Сполучені Штати Америки	1192,4	2,7	1387,1	3,5	-194,7
Італія	982,4	2,2	992,1	2,5	-9,8
Польща	935,8	2,1	864,9	2,2	70,9
Швейцарія	859,4	1,9	805,5	2,0	53,9
Інші країни	5121,1	11,5	4830,9	12,1	290,2

 

 

Майже половина загального обсягу інвестицій належить інвесторам із 3-х країн: Кіпру (22,2%), Німеччини (15,8%) та Нідерландів (10,5%). У десятку найбільших інвесторів української економіки  також входять: Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови (Британські) та Сполучені Штати Америки.

 Паралельно цьому процесу відбувається зворотній: вітчизняні підприємства інвестують власні кошти під видом іноземних. Як правило, це прибуток, який українські підприємства спочатку виводять з країни, а потім зареєстрований за кордоном акціонер вкладає його в українську економіку.

Великий інтерес українських  інвестицій спостерігається переважно  в таких країнах, як Кіпр та Російська  Федерація. Тобто капітали вітчизняних інвесторів переводяться на рахунки в іноземні банки. Проведеним дослідженням підтверджується схильність українських інвесторів до фінансових зловживань та відмивання коштів, оскільки рангування країн, в які з України надходили кошти, дозволяє виявити наступні офшорні зони: Кіпр, Панама, Британські Віргінські острови, Швейцарія, частка українських інвестицій куди складає 94,5% від загального обсягу.

Кіпр – основний інвестор української економіки. Інвестиції з Кіпру складають 22% загальних іноземних інвестицій в Україну (рис.2.3).

 Рис. 2.3 Обсяг іноземного інвестування в Україну за країнами походження [15]

Ці дані свідчать про те, що збільшення іноземних інвестицій в Україну в значній мірі відбувається не за рахунок іноземних компаній, а за рахунок репатріації українських  капіталів з офшорних зон. Про  це також свідчить наявність серед крупних інвесторів в Україну такої країни, як Віргінські острови і, крім того, країн традиційного депонування капіталів – Нідерландів та Швейцарії.

Але даний факт може мати і позитивну сторону, оскільки збільшення репатріації українського капіталу потребує відповідних передових  технологій і know-how, а прямі іноземні інвестиції можуть стати з’єднувальною ланкою між вітчизняними фінансовими ресурсами та новими технологіями західних компаній.

Принципи визначення офшорності є загальновизнаними в більшості країн. Офшорними зонами називаються держави або окремі території держав, в яких на державному для визначеного типу компаній, власниками яких є нерезиденти, встановлені значні пільги в оподаткуванні, частково або повністю відсутні митні та торгівельні обмеження.

Кабінет Міністрів України  публікував свого часу перелік зон, які визнаються офшорними відповідно законодавства України (табл. 2.2). Але низка країн, які передбачають суттєві пільги для іноземних компаній не потрапили в цей перелік, а саме: Швейцарія, Нідерланди, Сполучене Королівство, Данія.