Проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій

Першочергову увагу потрібно приділити країнам ЄС, в яких функціонує велика кількість середніх ТНК –  потенційних інвесторів. На цьому  ринку Україні необхідно взяти  курс на максимально швидке адаптування  вітчизняного виробництва до економічних  реалій сучасного ринка. До останнього часу не знайдено шляхів покращення структури  торгівлі з Росією (збільшення експорту вітчизняних товарів проти імпорту  енергоносіїв). Україна недооцінює потенційні можливості прикордонних держав (Польщі, Білорусі, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії) в розширенні торгово-економічних  відносин. Це великий потенційний  ринок збуту української продукції. Україна повинна враховувати  інтеграційні процеси в країнах  Азії. Цей регіональний ринок найбільший, з великими природними багатствами, де виробляється більше 50% ВНП світу [9, с.89].

Необхідно відзначити, що попит  на іноземні інвестиції в світі в  цілому значно перевищує їхню пропозицію. Тому поява України на світовому  інвестиційному ринку передбачає боротьбу по залученню цих капіталовкладень.

Інвестиційні можливості кожної країни також залежать від  господарської ситуації, що склалася на даний момент. Так в умовах економічного зросту можна очікувати  збільшення інвестиційних потоків. Важлива інформація для прогнозування  інвестиційних можливостей міститься  в даних торгових балансів країн. Його структура дозволяє виявити  галузі з високими експортними частками, в яких і можуть визначитися потенційні інвестори.

Для країни, що приймає іноземний  капітал, важливим є здатність та бажання інвестора інтегруватися  в національне виробництво, співробітничати  з місцевими виробниками. При  визначенні схильності компанії до такого партнерства слід орієнтуватися  на «індекс інтернаціоналізації», який визначається виходячи з обсягів  іноземних активів компанії, суспільної зайнятості та товарообігу.

Розрахунки індексу демонструють, що ТНК з невеликих країн –  Бельгія, Швейцарія, Нідерланди – здійснюють свою діяльність більше на зовнішніх  ринках, на відміну від ТНК крупних  держав. Відповідно й Україні в  своїй політиці залучення інвестицій, на наш погляд, необхідно орієнтуватися  не тільки на крупні інвестиційні країни, але й на невеликі держави.

  3.2 Шляхи вдосконалення державного регулювання і основні напрямки інвестиційних процесів

Однією з головних передумов  успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції і передбачуваність рівня цін в економіці. Для  цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та витратами в бюджеті, а по-друге, суттєвого значення має  вирішення проблем боргового  тягаря. Уряд та НБУ використовують досить мало інструментів для активного  регулювання темпів росту цін. Також  стимулює інфляційні очікування відсутність  середньострокового прогнозу по цінам  на імпортні енергоносії.

Отже, складність світової економіки, а також різноманіття можливостей, що відкриваються перед компаніями в різних країнах, приводить до того, що компанії часто приймають рішення  про використання прямого інвестування капіталу як способу виходу на міжнародний  ринок. При цьому рішення про  прямі іноземні інвестиції залежить від багатьох факторів, які можуть бути віднесені до трьох категорій: фактори попиту, фактори пропозиції та політичні фактори (табл. 3.4) [30, с.98]

        Таблиця 3.4 - Фактори, що впливають на прямі іноземні інвестиції

Доцільно було б розробити  механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони в відносному надлишку (наприклад, експортоорієнтовані галузі), в галузі, де є потреба в капіталі.

Для України на сучасному  етапі важливим є модернізація ринків капіталу в країні, реформування депозитарної та біржової системи. Для цього створений  при Кабінеті міністрів України  координаційно-моніторинговий комітет  по питанням модернізації інвестиційного середовища повинен розробити головні  пріоритети в вирішенні проблем  прискореного розвитку інвестиційної  інфраструктури, в сфері технологічного забезпечення, впровадження корпоративного фінансування.

Поряд з цим важливого  значення будуть мати програми реструктуризації банківської системи, оскільки капітал  банків України складає приблизно 10% від ВВП. Приток інвестиційних  капіталів через банківський  сектор може позитивно вплинути на ріст і розвиток української економіки  за рахунок ефекту присутності іноземних  банків на вітчизняному ринку. Але НБУ  необхідно проводити зважену  політику з метою підвищення рівня  надійності банківської системи  України, який є недостатнім для  крупних іноземних інституційних  інвесторів. Серед негативних моментів банківської системи відмітимо, по перше, високу чутливість до міжнародних  фінансових потрясінь за рахунок  присутності великого обсягу іноземного капіталу в цьому секторі. По друге, загрозу надійності банківської  системи складає збільшення споживчого кредитування без адекватної оцінки довгострокової кредитоспроможності  позичальників.

Національному банку України  необхідно спростити правила  залучення інвестицій в Україну, які передбачають відкриття місцевих рахунків в українських банках та використання українських посередників [30].

В перспективі важливим є  створення механізму трансформації  збережень населення в інвестиції, тому широкою підтримкою користується система гарантованих вкладів населення  в комерційних банках.

Необхідно продовжувати ініціативи, спрямовані на розвиток іпотечного кредитування, що створює прозорий ринок кредитування для особистого майна і активізує  інвестиційні процеси в Україні.

Потребує вдосконалення  законодавча база в сфері фінансового  інвестування [21]. Інвестори продовжують зіштовхуватися з проблемами перехідних стандартів бухгалтерського обліку, з відсутністю достовірної інформації про компанії, недостатнім правовим захистом акціонерів, з випадками подвійної реєстрації випуску акцій. В Україні зареєстровано 29 інститутів спільного інвестування, 757 торговців цінними паперами, 186 зберігачів, 2 депозитарії, 361 реєстратори та 11 саморегулюючих організацій, з яких на Першу Фондову Торгову Систему (ПФТС) приходиться 94,8% укладених угод. Тому, на наш погляд, уряд повинен розглянути варіанти консолідації малоефективних фондових бірж з метою формування прозорих цін і розкриття інформації на основі міжнародних стандартів. Необхідно провести реформування двох державних депозитаріїв, а саме: Міжрегіонального фондового союзу та Національного депозитарію України, з метою їх злиття  і формування єдиного Центрального депозитарію. Важливо стимулювати створення професійними учасниками ринку цінних паперів компенсаційних фондів, з яких відшкодовувались б збитки інвесторів, що виникли з вини брокерів, реєстраторів, депозитаріїв та інших інститутів.

Необхідна також проста і  зрозуміла система оподаткування. Це передбачає формалізований, а не індивідуальний (з врахуванням бізнес-інтересів), характер стягнення податків. Заборгованість по відшкодуванню ПДВ для експортерів, також є важливою проблемою, що потребує негайного вирішення. Оскільки, затримки з виплатою компенсації поширюють  корумпованість серед податківців  і становляться важливим фактором непередбачених втрат для багатьох іноземних  компаній, що суттєво відбивається на рентабельності планованих інвестицій. Важливим є створення технологічних  парків, що передбачають державну фінансову  підтримку, цільові субсидії та податкові  пільги для іноземного капіталу.

Потрібно зазначити суттєву  неоднорідність інвестиційного потенціалу України. Тому інвестиційну політику необхідно  проводити виходячи з диверсифікованого  розвитку кожного регіону. Так, в  Західному регіоні ефективним може бути створення виробництва з  використанням місцевих природних  ресурсів - сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також  розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних  комплексів. В Донецько-Придніпровському регіоні необхідно здійснити  реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних  та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування. В Південному регіоні найбільш вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. В регіонах України, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно впровадити найновітніші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

Для стимулювання внутрішніх інвестицій в регіони є виправданим  надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування вже розроблених  інвестиційних проектів для реалізації, що потребує створення спеціальних  інформаційно-економічних підрозділів  на рівні регіонів.

 Важливим є підвищення  ефективності діяльності антимонопольних  органів України, оскільки спостерігається  тенденція створення «регіональних  монополій» (наприклад, в сільськогосподарському  секторі, будівництві, енергетиці). З іншого боку, укрупнення експортоорієнтованих компаній в металургії та хімії дозволило б їм знизити витрати та підсилити вплив на формування світової ціни на їхню продукцію.

Інвестиційна привабливість  в трансформаційних економіках звичайно безпосередньо пов’язана з результативністю приватизаційних процесів. Україні  необхідно активно реалізовувати  політику спрямовану на створення та укріплення інституту ефективного  приватного власника, в тому числі  через приватизацію, що дасть можливості для формування конкурентного економічного потенціалу. Але деякі приватизаційні процеси в Україні, а саме: приватизація «Криворіжсталі», «Луганськтепловоз», «Дніпроенерго», - досить сумнівні та незаконні. Тому, є актуальним відновлення та забезпечення суспільної довіри до приватизації. Для цього необхідно зробити прозорою, деполітизованою стратегію приватизаційних процесів та розробити механізм допуску всіх потенційних інвесторів і недопущення перегляду результатів приватизації.

Існує хоч і складний, але позитивний зв'язок між приватизацією, потоками інвестицій та інтеграцією  на міжнародних ринках. Глобалізація буде мати як позитивні, так і негативні  наслідки для галузей української  економіки. Тому українська влада повинна  спрямувати свої зусилля на мінімізацію  негативних наслідків на економіку, на формування зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом та на підвищення міжнародного кредитного рейтингу країни, що сприятиме покращенню інвестиційного іміджу України в світі.

 Ще один важливий  напрямок – удосконалення механізму  проведення міжнародних тендерів.  Оскільки, на практиці іноземні  компанії не можуть конкурувати  на рівних з вітчизняними фірмами,  хоча законодавчо вони і не  є обмеженими. Серед проблем, з  якими зіштовхуються іноземні  компанії є: відсутність повідомлення  про тендерні правила та вимоги, корумпованість організаторів проведення  тендеру, неефективний механізм  вирішення спорів.

Необхідне реформування української  судової системи, яка на даний  момент має невисокий рівень довіри з боку іноземних інвесторів (деякі  дослідники стверджують, що більше, ніж 2500 підприємств України постраждали  від корпоративних спроб передачі права власності). Українському уряду  необхідно зобов’язати Український  центр сприяння іноземним інвестиціям взяти на себе роль посередника при вирішення ділових та інвестиційних спорів з участю іноземних компаній.

Важливим є вирішення  проблем законодавчо-правового характеру. Так,  Цивільний кодекс та Господарський  кодекс мають протиріччя в регламентації  регулювання підприємницької діяльності. Господарський кодекс має ряд  положень, що не відповідають вимогам  ринкової економіки і спрямований  на збереження привілейованого положення  для державного сектору економіки  з можливістю його втручання в  приватні комерційні відносини.