Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Апреля 2013 в 23:28, курсовая работа
Метою дослідження є системний аналіз правового статусу Рахункової палати, визначення її місця в системі органів державної влади України, аналіз її функцій, завдань і повноважень, основні аспекти міжнародного співробітництва та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення діючого законодавства, яке регулює правовий статус Рахункової палати.
Завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети:
- здійснити історичний аналіз становлення Рахункової палати України як вищого органу фінансового контролю;
- визначити місце Рахункової палати в системі органів державної влади України на основі різних підходів;
- проаналізувати завдання, функції, повноваження та принципи діяльності Рахункової палати;
- визначити основні аспекти та напрями міжнародного співробітництва;
-рсформулювати рекомендації щодо вдосконалення діючого законодавства у сфері регулювання правового статусу Рахункової палати.
Правову державу, побудовану на принципах захисту прав і свобод людини, неможливо уявити без упорядкованої системи фінансів. Адже ефективність виконання поставлених перед державою завдань безпосередньо залежить від того, наскільки повноцінно в ній функціонує ця система. У свою чергу, дієвість системи фінансів залежить від організації належного бюджетного контролю. Для розвинутих демократичних держав є характерним існування спеціальних органів, завданням яких виступає здійснення контролю за виконанням бюджету. В Україні таким органом є Рахункова палата.
Актуальність теми. В Україні створено ряд державних органів, на які покладено функцію здійснення фінансового контролю: Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України тощо. Рахункова палата вирізняється серед них наданим їй статусом. Виходячи з того, що парламент безпосередньо є представником інтересів всього народу, який є джерелом влади і делегує свої владні повноваження обраному ним представницькому органу, Рахункова палата є особливим органом фінансового контролю, оскільки отримує повноваження безпосередньо від вищого представницького органу держави.
Досвід діяльності Рахункової палати в Україні вимагає відповідного осмислення й узагальнення результатів її функціонування, надання пропозицій щодо покращення ряду аспектів роботи даного органу. Як показує практика, неправильне розуміння статусу і завдань Рахункової палати призводить до конфліктних ситуацій у державному апараті і зводить нанівець заходи щодо здійснення її ефективної діяльності.
На сьогодні нерозв’язаними на законодавчому
рівні залишаються питання щодо
місця Рахункової палати в системі
органів державної влади
Таким чином, актуальним є проведення більш поглибленого наукового дослідження щодо правового статусу Рахункової палати, визначення її основних функцій, повноважень, механізму здійснення контрольної діяльності, а також міжнародного співробітництва, що дозволило б сформулювати рекомендації щодо забезпечення її ефективної діяльності.
Метою дослідження є системний аналіз правового статусу Рахункової палати, визначення її місця в системі органів державної влади України, аналіз її функцій, завдань і повноважень, основні аспекти міжнародного співробітництва та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення діючого законодавства, яке регулює правовий статус Рахункової палати.
Завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети:
- здійснити історичний аналіз
становлення Рахункової палати
України як вищого органу
- визначити місце Рахункової палати в системі органів державної влади України на основі різних підходів;
- проаналізувати завдання, функції, повноваження та принципи діяльності Рахункової палати;
- визначити основні аспекти та напрями міжнародного співробітництва;
-рсформулювати рекомендації щодо вдосконалення діючого законодавства у сфері регулювання правового статусу Рахункової палати.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійсненні контрольних повноважень Рахунковою палатою, а також із міжнародними партнерами та регулюються законодавством.
Предметом дослідження є правові норми, що закріплюють правовий статус Рахункової палати, інших органів фінансового контролю, та законодавство іноземних держав, що регулює правовий статус органів, подібних до Рахункової палати.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставлених у роботі мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічною основою курсової роботи є теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, які присвячені питанням регулювання Рахункової палати та органів, подібних до неї, а також комплекс наступних наукових методів дослідження:
- діалектичний метод зумовив розгляд проблем визначення правового статусу Рахункової палати, її положення в системі органів державної влади України;
- історико-правовий метод було використано під час дослідження історії становлення органів фінансового контролю, подібних за своїм статусом до Рахункової палати;
- порівняльно-правовий метод застосовувався під час зіставлення законодавства зарубіжних країн та України в галузі фінансового контролю та визначення правового статусу рахункових органів;
- за допомогою метода системно-структурного аналізу з`ясовано основні завдання, які поставлені перед Рахунковою палатою, та методи, якими досягається їх вирішення;
- метод економіко-математичного моделювання застосовувався при формуванні наглядних діаграм, таблиць та схем.
Інформаційною базою дослідження є: законодавчі і нормативні документи, аналітичні огляди, статистичні звіти Рахункової палати України; монографічні дослідження та наукові публікації з питань правового статусу Рахункової палати, проблем її розвитку та діяльності а також місця Рахункової палати серед міжнародних інститутів вищого незалежного фінансового контролю. В курсовій роботі були опрацьовані дослідження різних вчених, зокрема: О.І.Гриценка, Т.Мазур, В.П. Нагребельного, Ю.В.Тузова, О.М. Ковалюка, А.В. Мамишева, В.Ф. Погорілка та ін.
Наукова новизна полягає в ґрунтовному дослідженні історії розвитку Рахункової палати України, вивченні різних поглядів щодо місця Рахункової палати в системі державних органів, визначенні основних функцій та повноважень Рахункової палати а також вивченні основних принципів діяльності та міжнародної співпраці з іншими органами фінансового контролю інших країн.
Контроль за використанням затверджених парламентом грошових коштів є надзвичайно важливою формою здійснення контрольних повноважень зі сторони парламентів різних країн. Ця діяльність передбачає перевірку звітів про використання міністерствами та центральними відомствами грошових коштів. Саме з метою проведення таких перевірок при парламентах створюються особливі органи. При багатьох парламентах наявні сформовані ними так звані рахункові палати, на які покладено завдання здійснення контролю за використанням бюджетних коштів. [20, с.588]
Історично в світі напрацьований великий досвід діяльності державних органів контролю за виконанням бюджету, які ведуть свій родовід з органів фінансового контролю. Так, перші згадки про такі органи -рахункові відомства з'явилися в Китаї ще 3 тисячі років тому, а в Кореї - понад 1,3 тисячі років.
Контрольна діяльність має довгу історію і в Європі. Тут класичної форми органи контролю набули у XII-XIII ст. (Національне управління аудиту Великобританії- 1120 рік, Палата рахунків Франції - 1318 рік, Регулярна аудиторська організація Бельгії -1386 рік). Незалежні інститути, які здійснювали державний контроль за виконанням бюджету в інших країнах Європи виникли дещо пізніше. Наприклад, в Пруссії — в 1714 році (Генеральна палата рахунків), в Чехії - у 1761 році (Імперська облікова палата), в Австро-Угорщині - у 1768 році (Імперсько-Королівський Верховний суд аудиту), в Польщі - у 1808 році (Головна рахункова палата Варшавського Князівства), в Іспанії — у 1828 році (Суд рахунків), в Туреччині - у 1862 році (Вища бухгалтерська Рада Османської імперії), в Румунії-у 1864 році (Виший суд аудиту). [14, с.127]
В економічно розвинених країнах законодавчі органи вже достатньо давно заснували такі аудитні агентства для перевірки (розслідування) витрат і дій органів виконавчої влади. Так, у Бельгії таке агентство було засноване 1830 р., в Італії — 1862, в США — 1921 р. Трохи пізніше вони були створені у Франції та Швейцарії — 1967 р. Законодавчі органи доручили цим агентствам отримувати детальну інформацію не тільки щодо бухгалтерської звітності, а й ефективності менеджменту, інакше кажучи, щодо управління будь-якою установою. Такі аудитні агентства можуть отримувати інформацію про результати і вплив програм чи засобів, які проводить установа. [17, с.386]
Правомірне й раціональне використання державних коштів є важливою передумовою правильного управління державними фінансами та дієвості прийнятих відповідними установами рішень. Для досягнення цієї мети необхідний ефективно діючий вищий орган фінансового контролю, незалежний статус якого закріплений у відповідному законодавстві.
У країнах Європейського союзу існує чотири основних типи такого органу, а саме:
Поряд з інститутами зовнішнього контролю (вищих органів фінансового контролю) у більшості країн діють також урядові контрольно-ревізійні системи, які здійснюють внутрішній контроль. Перш за все це міністерства фінансів (Німеччина, Канада, Японія, Швеція, Польща, Угорщина тощо). Міністерства фінансів під назвою Державних казначейств функціонують у США та Великобританії, як Міністерство фінансів та економіки – у Франції. Є країни, де в системі виконавчої влади функціонує декілька фінансово-контролюючих відомств. [9, с.151]
У різних державах механізм (порядок) формування Вищого органу фінансового контролю регламентується з урахуванням міри реального співвідношення законодавчої і виконавчої гілок влади і ролі глави держави у призначенні його керівника й інших членів цього органу.
Зазначимо у цьому зв’язку, що в багатьох державах у призначенні на посаду керівника Вищого органу фінансового контролю бере участь не тільки законодавчий орган, але й виконавча влада (уряд чи президент), що залежить від конституційно-правової практики організації державної влади.
Інтеграційні процеси в галузі фінансового контролю привели до об'єднання зусиль представників державних органів контролю за виконанням бюджету з метою обміну досвідом у цій галузі. Це об'єднання проявилося в тому, що в жовтні 1977 р. на 9 конгресі Міжнародної асоціації вищих органів фінансового контролю в Лімі була прийнята Декларація керівних принципів фінансового контролю.
Лімська декларація - це принциповий документ, що враховує різниці в системах фінансового контролю, вказує місце фінансового контролю в системі поділу влади, а також рівень розвитку в окремих країнах. В ній у найбільш концентрованому виді сформульовано основи юридичної конструкції і природи рахункових палат. Вона проголошує, що незалежні органи державного бюджетно-фінансового контролю є атрибутом демократії, обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами. Особливо підкреслюється необхідність закріплення в законодавчому порядку інституціональної, функціональної й організаційної незалежності органів фінансового контролю, що служить забезпеченням законності, об'єктивності і системності контролю. [19, с.234]
Слід зазначити, що лімська декларація не містить конкретних рекомендацій щодо надання переваги тій або іншій організаційній структурі контрольних органів. З погляду міжнародного права вона має тільки рекомендаційний характер, однак її значення і вплив на створення і розвиток вищих органів фінансового контролю в країнах не можна недооцінювати. Положення цього міжнародного документа включені в основу створення законодавчої і конституційної бази в сфері фінансового контролю багатьох держав, в тому числі і України. [15, с.89]
В Україні інститут фінансового контролю пройшов досить довгий період розвитку. Тому в історії становлення державного органу контролю за виконанням бюджету доцільно виділити три етапи:
1) становлення цього державного органу за часів перебування України в складі Російської Імперії;
2) його становлення в радянській Україні;