Страхування в сучасних умовах ринкових відносин

На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна (державна) власність, що не створювало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання [7].

Характеризуючи  окремі аспекти ролі страхування в ринковій економіці, виділимо низку важливих моментів:

 страхування є особливою формою страхового захисту підприємців та громадян. Водночас, саме ринкові відносини створюють передумови для більш ефективного використання потенціалу страхування для фінансової стабілізації економіки країни через механізм страхового захисту окремих суб’єктів господарювання;

страхування є важливим інструментом обмеження ризику. В умовах ринкової економіки розширюється спектр страхових ризиків, а тому роль страхування об'єктивно зростає;

страхування є способом відшкодування збитків страхувальника у разі зростання страхової події. Як свідчать статистичні дані, загальна сума страхових виплат 2005 р. становила 1,8 млрд. грн. і порівняно з 2004 р. зросла на 0,3 млрд. грн. За 2002-2004 рр. страхові виплати, здійснені страховиками, зросли майже втричі (рисунок 1.2) [11].

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 1.2. Динаміка виплат страховими компаніями

рівень виплат збільшився на 0,4 в. п. – до 5%. Рівень чистих виплат за шість місяців збільшився на 1 в. п. – до 21,6%. Рівень страхових виплат, як і в попередньому періоді, є порівняно невисоким;

у процесі здійснення страхування створюються значні резерви грошових коштів, які можна розглядати як джерело інвестицій в економіку держави (рисунок 1.3) [11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3. Активи і резерви страхових компаній

Незважаючи  на зменшення страхових резервів на 39%, що відбулося через падіння  валових страхових премій на 35%, обсяг активів СК дещо зріс.

Важливим  моментом даного аспекту є те, що акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню та оновленню виробничого потенціалу суспільства.

Станом на 01.07.2006 структура  страхових резервів була такою: вкладення  в акції склали 44,5%, облігації – 1,9%, кошти на депозитах у банках – 30,7%, нерухомість – 4,1%, права вимоги до перестраховиків – 11,6%. У структурі портфеля цінних паперів страхових компаній, що займаються non-life-страхуванням, питома вага цінних паперів, що не пройшли лістинг в торговій інформаційній системі, складає 63,2%.

На українському страховому ринку  України поряд з українськими компаніями працюють також компанії з польським, американськими, австрійським російським, австралійським капіталами, тощо, що свідчить про зацікавленість іноземних інвесторів страховим ринком України (рисунок 1.4) [11].

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.4. Структура іноземних інвестицій в капітал  Українських СК

1.2 Види страхування

 

Страхування, як і будь-яка  інша сфера діяльності людини, будь-яка  інша система знань, потребує внутрішньої  структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Для досягнення необхідної впорядкованості використовується класифікація.

Страхову діяльність класифікують за такими видами страхування (таблиця 1.1):

Табл.1.1. Види страхування

Для ринкової економіки властива свобода  підприємництва, різноманітність його форм, орієнтація всіх суб'єктів господарювання на споживача з метою забезпечення зростання прибутку. В ринкових умовах держава безпосередньо не втручається в діяльність підприємницьких структур, їх взаємовідносини з партнерами й клієнтами, банками, тощо [1, 56-60].

Разом з тим державою визначаються найважливіші правила ринкового  господарювання для всіх видів підприємницької  діяльності та особливі умови для певних галузей виробничої й невиробничої сфер. Дотриманню встановлених вимог сприяє система фінансових, податкових, митних та інших важелів.

Ефективність ринкової економіки  забезпечується гнучким і погодженим використанням економічних та неекономічних методів управління нею. З цією метою використовується і страхування. Воно відіграє як роль одного з елементів такого регулювання економіки, так і саме виступає об'єктом управління, що функціонує в межах загальних і специфічних для нього особливостей.

Державна форма страхування виражає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Вона може здійснюватись в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, монополії держави на окремі його види, або ж при відсутності будь-якої державної страхової монополії.

Роботу по особистому і майновому  страхуванню серед населення безпосередньо проводять позаштатні агенти державного страхування. Їм надано право від імені органів державного страхування заключати з громадянами договори страхування і видавати страхові свідоцтва та квитанції встановленого зразка за своїм підписом і печаткою інспекції. Вказану роботу страховий агент повинен проводити на визначеній дільниці, з оплатою його праці на комісійних засадах [3].

Органи державного страхування організують роботу інспекцій, безпосередньо проводять деякі види страхування, розраховують і затверджують крупні суми виплат страхового відшкодування, проводять ревізії підпорядкованих підрозділів, контролюють використання коштів на проведення заходів по попередженню загибелі, пошкодження застрахованого майна, тощо.

Характерною ознакою державного страхування  є участь в ньому багатьох державних  і громадських організацій. Вона реалізується при розробці умов страхування, врахуванні й оцінці майна і проведенні обов'язкового страхування, заключенні договорів добровільного майнового та особистого страхування, визначенні причин виникнення матеріального збитку, обставин, пов'язаних із страховими випадками, що вже відбулись. Враховуючи, що при проведенні майнового і особистого страхування доводиться вирішувати питання, що вимагають спеціальних знань, до роботи страхових органів залучаються спеціалісти-експерти відповідних професій.

Власність громадян —  це система економічних відносин між громадянами і державою, між громадянами і підприємствами та організаціями усіх форм власності, між самими громадянами щодо майна, яке входить у коло об'єктів особистого споживання, а також господарського, виробничого, комерційного, соціального, культурного, інтелектуального та іншого призначення. У власності громадян можуть бути: житло, земельні ділянки, предмети домашнього вжитку, сільськогосподарські та інші тварини, грошові засоби, підприємства; майнові комплекси у сфері виробництва товарів, побутового обслуговування, торгівлі, в інших сферах підприємницької діяльності; споруди, устаткування, транспортні засоби, засоби інформаційного обслуговування і т. ін.

З розвитком суспільства зростає обсяг майна, що перебуває у приватній власності громадян, а отже, зростає потреба в захисті майнових інтересів громадян [4, 25-31].

Майнове страхування  — галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту  є майно в найрізноманітніших його проявах. До майнового страхування  відносять: страхування засобів  повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших видів майна, страхування фінансових ризиків тощо.

Раніше майнове страхування  поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим все  майно громадян розподілялось на дві категорії:

перша категорія —  пріоритетне майно, втрата якого  зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);

друга категорія —  майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.

Втрата громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення страхового захисту держава організовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частина підлягає добровільному страхуванню.

Обов'язковим є страховий  захист об'єктів космічної діяльності, майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди  про розподіл продукції", майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" тощо [17].

Основними видами майнового  страхування є:

добровільне страхування майна юридичних особ;

добровільне страхування домашнього майна громадян;

добровільне страхування продуктивної худоби та свійської птиці;

добровільне страхування будівельно-монтажних ризиків;

добровільне страхування вантажів та багажу;

страхування фінансових збитків внаслідок втрати права власності на об’єкти нерухомого майна (титульне страхування).

Добровільне страхування майна юридичних особ. Бізнес і ризик — поняття нероздільні. Вони обидва притаманні підприємствам, які в своїй діяльності оточені великою кількістю ризиків як ринкового, так і природного характеру. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачувані обставини, які негативно відображаються на їхньому фінансовому стані. А оскільки власні резерви підприємств обмежені і коштів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків, постає потреба у страхуванні.

Страхуванню підлягає все  майно, що належить підприємству. Майно можна застрахувати на випадок таких ризиків: пожежі, влучення блискавки, вибуху газу, стихійних лих (смерчу, урагану, бурі, тайфуну, сходження снігових лавин, обвалу, селі, повені, паводку, зливи, осідання грунту, затоплення грунтовими водами, землетрусу), пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем протиправні дії третіх осіб наїзду техніки, що рухається падіння літальних апаратів, їх частин чи вантажу [5].

Страхування може здійснюватися  за дійсною (ринковою), експертною, балансовою або відновною вартістю майна  по кожному окремому об'єкту страхування.

Страхування домашнього майна громадян. Дуже поширене і популярне в цивілізованому світі. В нашій країні наразі для запобігання непередбачуваних втрат надається перевага таким заходам, як зміцнення дверей та встановлення сигналізацій.

При страхуванні домашнього майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна (за цінами і тарифами, що діють на момент укладання Договору) або вартості, погодженої Сторонами на момент укладання Договору страхування.

Страхування фінансових збитків внаслідок втрати права власності на об’єкти нерухомого майна (титульне страхування). Сьогодні титульне страхування є актуальним видом страхування, оскільки реальна загроза права власності на нерухомість існує навіть тоді, коли її придбано із дотриманням усіх норм чинного законодавства України [15, 310-315].

Підроблені паспорти, печатки, підписи і довідки, неправомірні дії щодо неповнолітніх дітей, старших або хворих осіб – усе це часто фігурує у справах із втрати права власності на нерухомість.

Договір титульного страхування  рекомендується укладати на стадії купівлі  житла на вторинному ринку нерухомості.

Страховим випадком за Договором є втрата Страхувальником права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішення суду/господарського суду, що набуло законної сили.

Страхова сума може бути визначена на основі:

дійсної вартості об’єкту  нерухомості;

ціни об’єкту нерухомості згідно з договором купівлі-продажу;

вартості об’єкта  нерухомості за оцінкою БТІ;

заставної вартості.

Страхова сума не може бути вищою від дійсної вартості об’єкта страхування [12, 252].

Особисте страхування  регламентується ЗУ „Про страхування”.

Особисте страхування  можна визначити як галузь страхової  діяльності, яка має на меті надання  певних послуг як фізичним (окремим  громадянам, членам їхніх сімей), так  і юридичним особам (наприклад, страхування  працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

В особистому страхуванні  розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'язку із виходом на пенсію.

Згідно ст.6 ЗУ „Про страхування”, страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку (рисунок 1.5) [11].