Страхування в сучасних умовах ринкових відносин

 

Загальна зміна рентабельності власного капіталу склала 0,06  процентних пунктів.

 

Вплив на зміну коефіцієнта  рентабельності власного капіталу зміни  показника чистої рентабельності продажів визначається по наступній формулі:

                           (2.36)

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачи:

                           (2.37)

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни  коефіцієнта фінансової залежності:

                                  (2.38)

Склавши значення зміни  показників рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактора одержимо загальне значення коефіцієнта:

                     (2.39)

Узагальнимо в табл. 2.7 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 2.7

 Вплив факторів на рентабельність власного капіталу

Показник	Вплив	Відносний вплив
Чиста рентабельність капіталу	0,062	4%
Реасурсовіддача	1,462	96,2%
Коефіцієнт фінансової залежності	-0,004	-0,2%
Усього (відхилення коефіцієнту  рентабельності власного капіталу)	1,52	100%

 

Таким чином, за рахунок  збільшення коефіцієнта чистої рентабельності показник рентабельності власного капіталу збільшився на 1,52 процентних пункту, що склало 100%. У розрахунках просліджується прямопропорціональна залежність між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства і рентабельністю власного капіталу: збільшення ступеня фінансової автономії приводить до збільшення рентабельності власного капіталу. Зміна показника ресурсовіддачи призвело до часткової нейтралізації негативного впливу коефіцієнта чистої рентабельності продажів і показника фінансової залежності на 1,462 процентних пункту, і такім чином загальне збільшення показника рентабельності власного капіталу склало на 6%.

Таблиця 2.8

Факторний аналіз прибутку

Показник	Код строки	Попередній рік (2005)	Звітний рік (2006)	Відхилення (+/-)
Виторг від реалізації продукції без урахування ПДВ, акцизного  збору та інших відрахувань з  доходу (В)	035	38631,1	40683,5	2052,4
Собівартість реалізованої продукції (С)	040	32736,5	33802,1	1065,6
Адміністративні витрати (А)	070	2054	2210	156
Витрати на збут (З)	080	1394,9	1582,2	187,3
Інші доходи (Ід)	060+ 120+130	61,2	270,7	209,5
Інші витрати (Ів)	090+140+ 150+160	23,7	124,1	100,4
Податок на прибуток (ПНП)	180	6,2	7,1	0,9
Чистий прибуток (ЧП)	220	2477	3239,6	762,6

 

Діагностика банкрутства  проводиться відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнанні його банкрутом» від 14.05.92 р. Під банкрутством розуміють визнану судом нездатність підприємства відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки через застосування ліквідаційної процедури. При діагностиці банкрутства українських підприємств використовують Методичні рекомендації з виявленню ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій по прихованню банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2005р.  № 10.

Методичні рекомендації розрізняють три ступені неплатоспроможності  підприємства: поточну, критичну і сверхкритичну.

Для того, щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності, характеризують фінансовий стан підприємства, розраховують ряд показників.

Показник поточної платоспроможності:

                                 (2.40)

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами, характеризує наявність  власних оборотних коштів підприємства, необхідних для  його фінансової стійкості:

.                         (2.41)

Нормативним коефіцієнтом забезпечення є 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних  коштів підприємства для погашення  своїх боргів:

,

                                           (2.42)

Нормативне значення цього коефіцієнта  - 1,5.

Алгоритм виявлення  ступеня платоспроможності приведено  в табл.. 2.9.

Таблиця 2.9.

Алгоритм виявлення  ступеня неплатоспроможності

Показник	Ступень неплатоспроможності
	поточна	критична	сверхкритична
Поточна платоспроможність	<0	<0	<0
Коефіцієнт забезпечення	>0,1	<0,1	<0,1
Коефіцієнт покриття	>1,5	<1,5	<1
Чистий прибуток	>0	>0	>0

 

За результатами порівняльного  аналізу коефіцієнтів за звітний і попередній періоди (табл. 2.10) можна відзначити, що підприємство не є потенційним банкрутом. Відповідно до нормативних значень коефіцієнтів, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати як нормальний, позитивна тенденція зміни показників свідчить про його покращення.

Таблиця 2.10

 Діагностика банкрутства

 

Показник	Значення	Рівень поточної платоспроможності	Значення	Рівень поточної платоспроможності
	Попередній період, 2006 р.		Звітний період, 2007 р.
Поточна плато-спроможність	19288,5	нормальна	18985,2	нормальна
Коефіцієнт  забезпечення	0,5	нормальна	0,5	нормальна
Коефіцієнт  покриття	2,19	нормальна	2,21	нормальна
Чистий прибуток	2477	нормальна	3239,6	критична

 

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури  балансу  в прибутково працюючого підприємства, яким є підприємство здатної в перспективі привести до появи ознак неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Такий аналіз проводиться за допомогою коефіцієнта Бивера.

                    (2.43)

Значення коефіцієнта, що рекомендується, знаходиться в  інтервалі 0,17-0,4.

При розрахунку даного коефіцієнта  для підприємство були отримані наступні результати (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Розрахунок коефіцієнта  Бівера

 

Коефіцієнт Бівера	попередній  період	звітний період
	0,04	0,06

 

Отриманий коефіцієнт знаходиться  нижче рівня, що рекомендується (0,17-0,4), але його динаміка (ріст протягом 2006-2007 рр.) дає всі підстави вважати, що висунуте раніше припущення про поліпшення фінансового стану підприємства вірно. А існуюча поточна неплатоспроможність є тимчасовим наслідком проведеної керівництвом підприємства політики стабілізації фінансового стану.

Додатковим тестом при  діагностиці банкрутства підприємства може служити п'ятифакторна Z-модель Альтмана. Порядок розрахунку цього показника наступний.

                    (2.43)

де       інтегральний показник рівня погрози банкрутства;

 відношення власного оборотного  капіталу до суми всіх активів  підприємства;

 відношення нерозподіленого  прибутку до суми всіх активів;

 рівень прибутковості активів;

 коефіцієнт фінансового ризику;

 коефіцієнт оборотності активів.

Таким чином, формулу  розрахунку інтегрального показника  можна представити в такий  спосіб:

 

   (2.44)

 

Відповідно світовому досвіду, значення Z-показника Альтмана, можна трактовати наступним чином (табл. 2.12)

Таблиця 2.12

Інтерпретація показника  Альтмана

Значення показника	Їмовірність банкрутства
<1,8	Дуже висока
1,81-2,7	Висока
2,71-2,99	Вірогідна
>3	Дуже низька

 

Таблиця 2.13

 Розрахунок Z - показника Альтмана

Показник	Значення
	Попередній період (2006)	Звітний період (2007)
X1	0,45	0,43
X2
X3	1,08	1,28
X4	1,32	1,38
X5	2,16	2,28
Z	5,01	5,37
Ймовірність банкрутства	Дуже низька	Дуже низька

 

На підприємстві що аналізується цей показник склав 5,37. (табл. 2.13) Можна сказати, що підприємство не є банкрутом. Це також підтверджує попередній аналіз, який не дозволяє класифікувати підприємство як банкрута, оскільки більшість коефіцієнти, що характеризують роботу підприємства мають позитивну тенденцію до росту.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів  цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування".

Досвід функціонування національного  страхового ринку показав, що зростання  кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій  сфері. І перш за все в конкуренції  з надання страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї фінансової стійкості. як самих компаній, так і їх страхових операцій. Низька ефективність страхової діяльності пояснювалась також і  іншими об’єктивними  причинами і перш за все загальною економічною і фінансовою кризою та пов’язаними з нею проблемами збитковості галузей народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожінням населення, втратою довіри населення до  економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування.

Основними  вимогами до страхової  діяльності залишається   інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення  методології страхування та його економіки й організації, а також підготовка і перепідготовка кадрів.

В більш широкому плані в Україні  по суті стоїть питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку  народного  господарства, для чого необхідний  подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.

Щодо окреслених проблем  можна визначити такі пропозиції до розв’язання:

впорядкувати страхове законодавство в цілому та окремих  його положень, і привести їх у відповідність  до існуючих економічних реалій;

відмінити непотрібні бар’єри, перепони та регулювання на ринку, що гальмують його розвиток та залучення іноземних інвестицій;

обгрунтування й досягнення оптимальної структури між різними  формами страхування;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 1998. - № 5-6. - С. 58-60.
2. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.-К.: ЦУЛ, 2002.
3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997.
4. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 1997. - № 3. - С. 54.
5. Внукова Н.М. Страхування: теорія та практика: Навч.-метод.посіб. Рек. Мін-вом освіти та науки Укр./ Н.М. Внукова, В.І. Успаленко, Л.В. Врененко-Харків: Бурун-книга, 2004-371с.
6. Вовчак О.Д. Страхові послуги: Навч.посіб. Рек. Мін-ом освіти і науки Укр./ О.Д. Вовчак, О.І. За війська. - Львів: Компакт-ЛВ, 2005.- 656с.
7. Горбач Л.М. Страхова справа. - К.: Кондор, 2003.
8. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук),  – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.
9. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003.
10. Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.: Знання, 1998-319с.
11. Інформація про стан розвитку страхового ринку України за 2007 рік // www.allinsurance.com
12. Кащенко О.Л., Борисова В.А. Соц.-ек. Основи страхування: Навч.посібник- Суми: Унів. книга, 1999-252с.
13. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. - С. 103-111.
14. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.
15. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі “Страхування”: К., КНЕУ, 1998. – С. 303-326.
16. Никонович А. Страховий ринок України: проблеми і шляхи вирішення // Економіст.-2006.-№1.-С.41-43.
17. Піддубна Є. Страхування фінансових ризиків в Україні // Фондовий ринок.-2003.-№6.-С. 16-24.
18. Про внесення змін до Закону України „Про страхування”: Закон України від 04.10.2001 року №2745-III // Відомості Верховної Ради України.-2002.-№7.- С.138-157.
19. Страховий бізнес України  -  (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.
20. Страхування: Підручник / За ред. С.С. Осадця.- К.: КНЕУ, 2002.
21. Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.