Страхування в сучасних умовах ринкових відносин

П1 = стр.530 ф.1                                      (2.5)

2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити  банків, інші позики, які підлягають  погашенню впродовж 12 місяців після звітної дати.

П2 = стр.640 ф.1 - стр.380 ф.1 -  стр.480 ф.1 -  стр.530 ф.1-  стр.430 ф.1    (2.6)

3. Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і  інші довгострокові пасиви –  статті 3-го розділу пасиву балансу  «Довгострокові зобов'язання».

П3 = стр.480 ф.1 + стр.430 ф.1 +  стр.630 ф.1                (2.7)

4. Постійні пасиви (П4) – статті 1-го розділу пасиву  балансу «Власний капітал», 2-го  «Забезпечення майбутніх виплат  і платежів» і 5-го «Доходи  майбутніх періодів».

П4 = стр.380 ф.1                                   (2.8)

Для визначення ліквідності  балансу необхідно порівняти  показники групп по активах та по пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні нерівнення:

 Л1 

П1; Л2 П2; Л3 П3; Л4 П4.

Результати розрахунків  показують, що співвідношення груп по активах та пасивах має наступний  вигляд:

На початок року – Л1 П1; Л2 П2; Л3 П3; Л4 П4,

39,7

0; 7671,7 5597,5; 4596,8 34,3; 5690 12366,6.

На кінець року – Л1 П1; Л2 П2; Л3 П3; Л4 П4.

43,3

32,5; 7486,7 5250,9; 4209,4 6805; 5968,4 12355,9.

Бачимо, що як на початок, так і на кінець року не спостерігається негативних тенденцій в динаміці ліквідності активів та пасивів. Тобто найбільш ліквідних активів (А1) достатньо для покриття термінових зобов’язань та їх кількість збільшилася за поточний рік. Швидкореалізуємих активів (А2) та повільнонореалізуємих активів (А3) для погашення позик,  короткострокових та довгострокових кредитів банків зменшилась за цей період, але все ж таки їх достатньо. Також як на початок, так і на кінець звітного періоду з‘явився надлишок постійних пасивів, що також є позитивною тенденцією.

Аналізуючи таблицю 2.1, бачимо, що як на початок, так і на кінець періоду надлишок є:

найбільш ліквідних активів (Л1);

активів, що швидко реалізовуються (Л2);

активів, що поволі реалізовуються (Л3).

Також спостерігається  недолік активів, що важко реалізовуються (Л4) як на початок періоду, так і на кінець.

Таблиця 2.1

Аналіз ліквідності  балансу

 

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або  недолік (-)
Найбільш ліквідні активи (Л1)	39,7	43,3	Найбільш термінові  зобов'язання (П1)	-	32,5	39,7	10,8
Активи, що швидко реалізовуються (Л2)	7671,7	7486,7	Короткострокові пасиви (П2)	5597,5	5250,9	2074,2	2235,8
Активи, що поволі реалізовуються (Л3)	4596,8	4209,4	Довгострокові пасиви (П3)	34,3	68,5	4562,5	4140,9
Активи, що важко реалізовуються (Л4)	5690,00	5968,4	Постійні пасиви (П4)	12366,6	12355,9	-6676,6	-6387,5

 

Проведений аналіз є  первинним, та більш детальним є  аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

У вітчизняної практики, як правило використовують три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якому  ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань.  Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці  до двох.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається таким  чином.

,

.                            (2.9)

Коефіцієнт швидкої  ліквідності (інше найменування цього  коефіцієнта- коефіцієнт „лакмусового папірця”) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів – повільно реалізовані активи - виробничі запаси і незавершене будівництво.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності визначається по наступній  формулі:

,

.                     (2.10)

В сучасних умовах економіки  достатнім визнається його значення, рівне 0,7 - 0,8.

Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів -  коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Оптимальне його значення визнається на рівні 0,2-0,35.  Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їхнє використання. 

Формула розрахунку коефіцієнта  абсолютної ліквідності має наступний  вид:

,

.                             (2.11)

Як видно з приведеного  аналізу (табл. 2.2) за звітний період відбувся ріст коефіцієнта швидкої ліквідності на 0,05 і коефіцієнта абсолютної ліквідності на 0,001. Коефіцієнт поточної ліквідності склав 2,22  (при його нормативному значенні 1-2), його ріст за звітний період склав 0,02.

Таблиця 2.2

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

 

Показник	За попередній період (на кінець 2006)	За звітній період (на кінець2007)	Відхилення     (+/-)
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,20	2,22	+0,02
Коефіцієнт швидкої  ліквідності	1,60	1,65	+0,05
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,007	0,008	+0,001

 

Таким чином, ліквідність  підприємства досягається за рахунок  високого значення коефіцієнта поточної ліквідності, що характеризується наявністю  в підприємства найбільш ліквідних  оборотних активів, що свідчить про  стабільний фінансовий стан і здатність підприємства вчасно погашати свої поточні зобов'язання.

Одна  з найважливіших  характеристик фінансового стану  підприємства – стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

Тому наступний крок в аналізі фінансового стану  підприємства – це аналіз фінансової стійкості підприємства, що характеризується співвідношенням джерел фінансування.  Аналіз динаміки джерел фінансування проводиться за допомогою наступних коефіцієнтів:

1. коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури джерел фінансових ресурсів;
2. коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову стійкість з позиції витрат, зв'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих засобів.

Серед коефіцієнтів капіталізації  найбільш істотними є наступні.

Коефіцієнт фінансової автономії, що характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється по формулі:

,

.                        (2.12)

Чим вище значення цього  коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії – 0,5.

Коефіцієнтом, зворотним  коефіцієнту фінансової автономії  є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі:

              (2.13)

Ріст цього показника  в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства, а, отже, і утрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники цілком  фінансують своє підприємство.

Наступний коефіцієнт, що буде використаний, служить для визначення капіталізації підприємства що аналізується - коефіцієнт фінансового ризику. По своєму економічному значенню він поєднує  в собі два попередніх коефіцієнти  і показує співвідношення залучених і власних коштів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

              (2.14)

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта  0,5, критичне значення – 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина  власного оборотного капіталу знаходиться  в обороті, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинний бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид:

                           (2.15)

Тепер перейдемо до розгляду коефіцієнтів покриття. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

                                      (2.16)

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Ці два взаємозалежних коефіцієнти показують, яким буде фінансовий стан підприємства в майбутньому,  тобто, чи зміниться залежність підприємства від зовнішніх  інвесторів чи ні.

               (2.17)

              (2.18)

Щодо співвідношення цих показників у закордонній і вітчизняній практиці існують різні думки. Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел фінансування ( ) повинна бути досить велика, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60 %).

Аналіз отриманих показників (табл. 2.3) свідчить про незначне зниження маневреності власного капіталу.

Таблиця 2.3

Розрахунок коефіцієнтів капіталізації і покриття

Показник	На початок звітнього періоду (за 2006 р.)	На кінець звітнього періоду (за 2007р.)	Відхилення     2007р.  до 2006 р. (+/-)
Коефіцієнт фінансової автономії	0,69	0,70	+0,01
Коефіцієнт фінансової залежності	0,31	0,30	-0,01
Коефіцієнт фінансового  ризику	0,45	0,43	-0,02
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,54	0,52	-0,02
Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень	0	0,005	0,005
Коефіцієнт довгострокового залучення коштів	0	0,002	0,002
Коефіцієнт фінансової автономії капіталізованих джерел	1	0,99	-0,01

 

Про це свідчить наступний  показник: коефіцієнт маневреності власного капіталу в поточному році знизився на 2%. Зниження коефіцієнту маневреності свідчить про зменшення  гнучкості використання власних коштів підприємства.

Збільшення коефіцієнта структури покриття довгострокових вкладень  (на 0,005) і коефіцієнта довгострокового залучення позикових засобів (на 0,002) свідчить про збільшення частки фінансування капітальних вкладень за рахунок залучених джерел, і про орієнтацію підприємства на стабілізацію фінансового стану за рахунок балансування показників фінансової залежності і фінансової автономії.

Важливе значення при  аналізі фінансово-господарської  діяльності підприємства має рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

За допомогою коефіцієнту  оборотності активів (коефіцієнта  трансформації) оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

            (2.19)

Коефіцієнт трансформації  показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів.

За коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості (інша назва цього  коефіцієнта – коефіцієнт оборотності за розрахунками, або коефіцієнт інкасації) судять у скільки разів у середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворилася в кошти.

       (2.20)

Для аналізу оборотності  дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:

.                      (2.21)

Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості доповнює попередній коефіцієнт. Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості

 

         (2.22)

Для аналізу оборотності  кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської  заборгованості:

 

.                           (2.23)

Деякі аналітики для оцінки платоспроможності  і фінансової стійкості не тільки розглядають співвідношення між поточними активами і поточними зобов'язаннями, але і відокремлюють також їхню різницю.