Тіньова економіка: сутність, причини, соціально-економічні наслідки та шляхи подолання в Україні

1) недотримання законних  гарантій здійснення економічної діяльності;

2) відступ від загальних принципів здійснення економічної діяльності (незаконне підприємництво; незаконна банківська діяльність, легалізація грошових коштів чи іншого майна, отриманих незаконним шляхом; придбання або продаж майна, отриманого незаконним шляхом тощо);

3) спрямовані проти інтересів кредиторів (незаконне отримання кредитів; злісне ухилення від погашення заборгованості; зумисне чи фіктивне банкрутство та ін.);

4) пов’язані з виявами  монополізму чи несумлінною конкуренцією (монопольні дії, обмеження конкуренції; примушення до виконання оборудки чи відмова від її здійснення; незаконне використання товарного знаку тощо);

5) що порушують встановлений  порядок обігу грошей чи цінних  паперів;

6) недотримання правил  здійснення зовнішньоекономічних  операцій (контрабанда; незаконний експорт технологій, науково-технічної інформації та послуг, військово-технічної продукції; ухилення від сплати мита та ін.);

7) передбачені всупереч  встановленого порядку обігу  валютних цінностей (неповернення  валютних коштів з-за кордону;  незаконний обіг дорогоцінних металів, коштовностей тощо);

8) спрямовані проти  встановленого порядку сплати  податків і внесків у державні  позабюджетні фонди;

9) що порушують права  та інтереси споживачів товарів  та послуг.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття «тіньова економіка» необхідно враховувати, що вона може мати як широке, так і вузьке розуміння. У широкому розумінні до складу тіньової економіки можуть бути віднесені всі види неврахованої, нерегламентованої, прихованої економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні (дот. А, сектори 2, 3, 4). У вузькому розуміння поняття «тіньова економіка» обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними. (дод. А, сектор 4).

Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються не продаються, тобто не є об’єктами ринкових відносин, що робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важливим завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів ВВП або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Неформальний  сектор економіки (світло-сіра економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг, а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов’язково повинен бути врахований у складі ВВП.

«Темно-сірий» сектор тіньової економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів. Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Оцінка обсягів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора легальна, однак розподіл чи виробництво товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

«Чорний» (кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжка і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, «відмивання» та фальшування грошей, «кілерські послуги», торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак владу більш цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, аніж сплата податків. «Чорна» економіка має тенденцію до постійного втручання у «світлу» економіку, руйнуються легальні економічні відносини, що сприяє утворенн. Корумпованої бюрократії, мафії.

1.2 Методи оцінки обсягів та рівня тіньової економіки.

Було запропоновано багато різноманітних методик розрахунку обсягів тіньової економіки. Їх поділяють на дві основні групи: мікрометоди (опосередковані методи) і мікрометоди (прямі методи). До мікрометодів належать:

1. Метод, оснований на виявленні розбіжностей різних статистичних даних, він полягає:

- у порівнянні доходів,  розрахованих різними способами;

- у порівнянні зареєстрованих  доходів і видатків.

2. Метод за показником  зайнятості, який базується на  припущенні, про зниження офіційного  сектора економіки зумовлено переливом трудових ресурсів у неофіційний.

3. Монетарні (грошові)  методи:

- аналіз попиту на  готівку;

- питома вага поза  банківського обігу готівки;

- аналіз та вивчення  грошових операцій, угод.

4. Структурний метод,  який базується на підрахуванні  розмірів тіньової економіки  в різних сферах виробництва  з наступними зведеними підрахунками  всієї долі тіньових доходів,  неврахованих в національному  валовому продукті.

5. Метод мякого моделювання,  що базується на врахуванні  та співставленні таких факторів  як: рівень оподаткування, етика  стосовно сплати податків і  рівень державного регулювання  (кількість зайнятих в адмінслужбах  у % до загальної зайнятості); рівень зайнятості (кількість працюючих чоловіків у % до чисельності всього населення); тривалість робочого тижня; кількість іноземних робітників (у %до загальної кількості зайнятих).

Мікрометоди:

1. Аналіз записів в податкових книгах, що полягає у вивченні документації щодо обліку осіб, які ухилились від сплати податків.
2. Опитування населення та експертів з постановкою питань про участь у неформальній економіці, про оплату неофіційних послуг.

Окремою групою можна  виділити методи безперервних перевірок (соціологічні, інвентаризаційні, контролюючі). (дод. Б).

Методика оцінки тіньового виробництва. Оцінки тіньового виробництва ґрунтується на припущенні про закономірність зменшення умовно змінних витрат адекватного скороченню кількості випущеної продукції. Порушенню прямо пропорційної залежності цих характеристик відбувається через певне зростання умовно постійних витрат, які не залежать від обсягів виробництва, оскільки переносяться на всю продукцію. Виходячи з того, що постійні витрати становлять не більше 20% загальних витрат, можна припустити, що скорочення кількості випущеної продукції на 1% повинне викликати зниження змінних витрат на 1,1%. Якщо норма витрачання ресурсів на одиницю продукції зростає в більшій пропорції, то цілком імовірне приховане виробництво.

Згідно із цим припущенням обсяги тіньового виробництва можна розраховувати, або виходячи з матеріальних витрат у цілому, або по профілюючих їх видах. Для здійснення відповідних розрахунків необхідні дані про витрати матеріальних ресурсів поточного й базового років у порівняльних цінах і показники фізичного зростання (або зменшення) випуску продукції. Обсяги тіньового виробництва на цій основі розраховуються за формулою:

  ,                                                                                                       (1)                                

де О_Т – обсяги тіньового виробництва (млн. грн.); I_мв – індекс зростання матеріальних витрат, або окремої групи витрат у порівняльних цінах;

I_фз – індекс фізичного зростання або зменшення випуску продукції; 1,1 – коригуючий коефіцієнт, його значення встановлюється експертним шляхом відповідно до конкретних умов; О_Л – обсяги легального виробництва (млн. грн.).

Методи визначення тіньової зайнятості. Вихідним положенням щодо оцінки тіньвої зайнятості є припущення про те, що жодна людина, за незначним винятком, нем оже існувати без відповідних джерел фінансування. До категорії людей, що не займається суспільною працею для забезпечення свого існування відносяться домогосподарки, як правило, із заможних сімей, в яких доходи інших членів родини відповідають сукупним потребам. Проте, як свідчить досвід, не менше як у половини сімей з в високим достатком усі працездатні члени родини працюють, які таким чином забезпечують свої потреби в самовизначенні. Іншим посиланням при визначенні тіньової зайнятості є припущення про те, що не всі люди, які працюють у народному господарстві, займаються виключно легальною діяльніст. Залученню їх у тіньові структури спонукає скорочення обсягів виробництва і зростання у зв’язку із цим тривалості й кількості вимушених відпусток без будь-якої або часткової матеріальної компенсації. Водночас через недостатність офіційної заробітної плати значна частина працюючих вимушена шукати альтернативні джерела поповнення доходів. Через недостатність матеріального забезпечення пенсіонерів, студентів. Багатодітних сімей, інвалідів певна їх частина також лхоплена тіньвої діяльністю.

Виходячи з наведених  припущень розмір тіньової зайнятості розраховується за формулою:

Т_з = Н_п + П – З – Б – П_п – П_з – П_н – С_д + З_в + З_нр,                                                   (2)     

де  Т_з – кількість населення, охопленого тіньовою зайнятістю; Н_п – кількість населення працездатного віку;  П – кількість пенсіонерів; З – кількість населення, зайнятого в народному господарстві;  Б – кількість безробітних; П_п – кількість пенсіонерів, працюючих у народному господарстві; П_з – кількість пенсіонерів із високим пенсійним забезпеченням; П_н – кількість пенсіонерів похилого віку (понад 80 років не здатного до праці); С_д – кількість студентів із сімей із високими доходами; З_в – кількість зайнятих у народному господарстві, які перебувають у вимушених відпустках; З_нр – кількість працівників, зайнятих у народному господарстві, не забезпечених роботою через скорочення обсягів легального виробництва і падіння продуктивності праці.

Методи обчислення тіньових доходів. Визначення обсягів тіньових доходів від різних форм неврахованої трудової діяльності ґрунтується на припущенні про те. Що обсяги споживання продуктів і послуг з урахуванням збережень, придбання валюти , нерухомості тощо мають дорівнювати - легально отриманих доходів. Позитивна різниця між ними до певної міри характеризує розміри тіньових доходів у цій сфері. Загальний обсяг тіньових доходів від неврахованої трудової діяльності розраховується за формулою:

 Тдт  = ∑С - ∑ЛД, (3)     

 де Тдт – обсяг  тіньових доходів від неврахованої  трудової діяльності; ∑С – загальний  обсяг споживання товарів та  послуг; ∑ЛД – загальний обсяг  легальних доходів населення.

Методика розрахунку прихованої інфляції. Рівень прихованої інфляції реального знецінення грошей розраховується за формулою:

Р_ПІ = Д/Тр,                                                                                                                (4)        

 де Р_ПІ – рівень прихованої інфляції; Д – грошові доходи за мінусом податків та обов’язкових платежів; Т_р – обсяги роздрібного товарообігу.

Відношення відкритої  інфляції (І_і) до прихованої (Р_пі), а саме: І_зг = І_і/Р_пі показує (І_зг) процент зменшення грошової маси в обігу, яка обслуговує легальну економіку. Якщо припустити, що ці штучні чинники сприяють тонізації економіки, то, помноживши масу грошей в обігу (М) на зазначений коефіцієнт, а саме: М_л = М*І_зг, можна оцінити масу грошей, яка обслуговує легальну економіку (М_л). Зменшивши на цю суму масу грошей в обігу одержимо: M_m = М – М_л, де М_m – оцінка маси грошей, що обслуговує тіньову економіку.

Висновки до розділу. Тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Вона повинна охоплювати весь спектр доходів, отриманих від нерегламентованої державою економічної діяльності, починаючи від доходів дрібних ремісників-кустарів і закінчуючи доходами організованих та індивідуальних злочинців. Швидке та недостатньо кероване реформування економіки нашої країни призводить до низки негативних наслідків, зокрема, до зростання обсягів тіньового сектору, що зумовлює необхідність дослідження теоретичних обґрунтувань цього явища, ретроспективного аналізу його динаміки.

 

2. Особливості тінізації економіки України.

2.1 Основні чинники тінізації економічної діяльності в Україні.