Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2012 в 22:17, курсовая работа
На протязі сторіч всі країни світу ведуть нескінченну боротьбу з тіньовою економікою. ЇЇ вивчають, з нею домовляються, з нею борються. Як суспільне явище тіньова економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня соціально-економічного розвитку. Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й тіньова економіка. Суттєво може змінюватися лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізм її взаємодії з легальною економікою.
Зміст. 2
Вступ. 3
1. Сутність та структура тіньової економіки. 6
1.1 Сутнісні характеристики, структура та типологізація тіньової економіки. 6
1.2 Методи оцінки обсягів та рівня тіньової економіки. 11
2. Особливості тінізації економіки України. 16
2.1 Основні чинники тінізації економічної діяльності в Україні. 16
2.2 Основні тенденції розширення тіньового сектору в Україні. 21
2.3 Наслідки функціонування тіньової економіки в Україні. 25
3. Досвід боротьби з тіньовою економікою. 28
3.1 Організаційні основи боротьби із легалізацією тіньових капіталів – світовий досвід. 28
3.2 Сутність та стратегічні пріоритети детінізації української економічної діяльності. 34
Висновок. 42
Список використаних джерел. 45
Додатки. 47
Основними чинниками тінізації економіки України є: надмірна зарегульованість економічної діяльності; численні випадки невиправданого втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарську діяльність; ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни; надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів; складна процедура реєстрації підприємств; часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами; тиск з боку місцевих органів влади; недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту; дефіцит якісної ділової інформації тощо.
Вирішення проблеми тінізації потребує узгоджених зусиль держави у багатьох сферах державної політики. Сьогодні необхідно відійти від припущення, що детінізація не потребує спеціальних зусиль та заходів та відбуватиметься по мірі розвитку ринкових відносин у країні. Поряд з цим, враховуючи те, що державний сектор економіки потребує реформування, проведення таких реформ без врахування впливу на тіньову економіку містить ризики щодо їх ефективності. Будь-які заходи не матимуть успіху за збереження макроекономічних та економіко-правових умов, які призвели до поширення процесів тінізації економіки. Реальне скорочення тіньового сектору може відбутися лише за умови зменшення витратності та зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу. Це має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Беззаперечною умовою такого перетворення має бути послаблення фіскального тиску на легальну економіку, що створить мотивацію переведення тіньових операцій на легальні засади. А отже, зниження рівня тінізації економіки має відбуватися у процесі стійкого економічного зростання.
Стратегічними пріоритетами детінізації економіки України на сучасному етапі є стимулювання інвестиційних процесів; вдосконалення монетарної політики; створення сприятливих умов для розвитку підприємництва; значне зниження і вирівнювання податкового навантаження, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства; створення ефективної системи управління державним сектором економіки; посилення державного контролю за використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, посилення боротьби з корупцією тощо. Треба пам’ятати, що тіньова економіка зменшує ефективність макроекономічного регулювання. Відсутність певних даних о масштабах і структурі розвитку тіні не дозволяє уряду приймати адекватні економічні рішення. Тіньова економіка обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектора стимулює ріст спекулятивних фінансових і торговельних угод в шкоду розвитку реального виробництва.
Додаток А
Умовна схема складових економіки і її тіньових складових.
4.1 «Темно-сірий» сектор економіки
4.2 «Чорний» сектор тіньової економіки
4.3 Диверсифіковані
частки тіньової економіки
Додаток Б
Методи визначення обсягів тіньової економіки.
Додаток В
Показники рівня тіньової економіки обраховані Мінекономіки
(відсотків від ВВП)
Назва відомчого документу |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
Тенденції тіньової Е економіки в Україні за І півріччя 2008р. |
- |
27 |
28 |
30 |
29 |
26 |
28 |
Стан економічної безпеки України в І півріччі 2008р. |
- |
- |
- |
- |
- |
26 |
28 |
Тенденції тіньової економіки в Україні за І півріччя 2007р. |
45 |
38 |
36 |
33 |
30 |
30
|
- |
Тенденції тіньової економіки в Україні за 2007р. |
- |
31 |
31 |
34 |
34 |
32 |
- |
граничний рівень для такого
показника у цілях економічної безпеки
для держави не повинен перевищувати 30% від ВВП.
Додаток Г
Готівка поза банками на 2003-2008 роки.
,