Звіт з переддипломної практики на примере ФОП Кондратенко І.М

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Февраля 2013 в 14:57, отчет по практике

Описание работы

Базою для проходження переддипломної практики було обрано приватне підприємство ФОП Кондратенко І.М., що займається торгівельною діяльністю. До торгівельної діяльності підприємства відноситься безпосередня реалізація продажу продуктів харчування та господарських товарів. Підприємство має мережу магазинів у м. Херсон, яка на протязі 10 років успішно займається роздрібною торгівлею.

Содержание работы

ВСТУП…………………………………………………………………………..3
1. Організація фінансової роботи на підприємстві……………5
2. Організація грошових розрахунків на підприємстві..........9
3. Грошові надходження підприємств………………………........13
4. Оборотні активи та джерела їх формування………………...18
5. Фінансове забезпечення формування та відтворення основних засобів………………………………………………………….22
6. оподаткування підприємств………………………………….......27
7. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВ…………………………………………………………………32
8. Оцінка фінансового стану підприємства…………………...38
9. Фінансове планування на підприємствах………………….52
10. Фінансова санація та банкрутство…………………………...57
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..59
Список використаної літератури…………………………………..60

Файлы: 1 файл

Звіт_з_переддипломної_практики_ФОП_Кондратенко_І.М.doc

— 459.50 Кб (Скачать файл)

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

- класифікацію розрахунків;

- організацію розрахунків;

- форми відповідних  документів;

- взаємовідносини платників  з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

- розрахунки за товарними  операціями;

- розрахунки за нетоварними  операціями.

Розрахунки за товарними  операціями пов'язані з реалізацією  продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну  частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними  операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Відповідно до територіального  розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і  постачальником через банки (постачальника  і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків  передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом  організація безготівкових розрахунків  виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні  форми розрахунків пов'язані з  використанням різних видів розрахункових  документів.

Розділ 3

Грошові надходження підприємств

 

У процесі виробничо-господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60–70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних  грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку.

На рис. 3.1. приведена  структурно-логічна схема формування і використання доходів підприємств згідно з національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку, що введені з 2000-го року в Україні.

Відповідно грошові  надходження підприємств тепер  включають.

— Доходи від основної (операційної) діяльності — виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

— Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи).

— Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи.

— Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.

— Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Отже, грошові надходження  підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи  авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

 

 

 

Надходження грошових коштів від діяльності підприємств

Доходи від основної  
операційної діяльності

Доходи від іншої  
операційної діяльності

Доходи від фінансових  
операцій

Доходи від іншої  
звичайної діяльності

Доходи від надзвичайних  
подій

 

Грошові надходження від основної діяльності

Мито

Акцизний збір

Податок на додану вартість

Грошові доходи

     

Матеріальні витрати

Амортизаційні нарахування

Інші операційні, фінансові  
адміністративні і надзвичайні витрати

Валовий дохід

     

Оплата праці

Чистий дохід

       

Відрахування на соціальні заходи

Податки та інші платежі до бюджету

Загальний прибуток (фінансовий результат  від усієї діяльності)

         

Податок на прибуток

Чистий прибуток

         

Створення  
резервного фонду

Виплата дивідендів

Поповнення статутного фонду

Інші напрями  
використання

Усього витрат

       

 

Рис. 3.1. Структурно-логічна  модель грошових надходжень, формування й використання доходів підприємств  
згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку

 

 

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво — використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).

Таким чином, утворюються  економічні умови для нового виробничого  циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

«Валовий дохід є  та частина вартості... і виміряна частина валового продукту..., котра  залишається після відрахування частини вартості і виміряної  частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво  і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі...+ прибуток + рента».

Це визначення підкреслює, що валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається  після відрахування частини цього  продукту, що використовується на відтворення виробництва. Водночас, вартість цієї частини продукту — валового доходу, утворена у вигляді заробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і є фінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливий показник не обраховується і не планується (крім колективних сільськогосподарських підприємств)

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди  пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв’язку ніяк не можна погодитись з думками авторів стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття «прибуток» і «чистий дохід» є однозначними.

Водночас за економічним  змістом прибуток — це грошовий вираз частини вартості додаткового  продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством.

Рис. 3.2 Структурно-логічна  схема формування прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні

 

Розділ 4

Оборотні активи та джерела їх формування

 

Діяльність суб’єктів  господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі  поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу  виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і  їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці  виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого —  як втілення затрат суспільної праці  у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто  з економістів спрощено трактує  їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти  — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і  фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній  літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал»  виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Информация о работе Звіт з переддипломної практики на примере ФОП Кондратенко І.М