Звіт з переддипломної практики на примере ФОП Кондратенко І.М

 

Рис. 8.7. Динаміка показників рентабельності

 

Розділ 9

Фінансове планування на підприємствах

 

Необхідною умовою покращання економіки є програма фінансового  оздоровлення, спрямована на створення  надійної фінансової бази прискорення  виробничого і соціального розвитку; підвищення активності фінансових стимулів; інтенсифікацію виробництва і його збалансованість. Її реалізація багато в чому залежить від рівня і постановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів і їх погодженість з матеріальними ресурсами, що забезпечує реалізацію дієвості економічних важелів, а також органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму планового управління економікою підприємства.

Підприємство є одним  із головних суб'єктів товарного  ринку. Виступаючи на ньому, з одного боку, як товаровиробник, а з іншого боку – в якості споживача, воно також пред'являє попит на кошти і робочу силу, є суб'єктом ринкових відносин на фінансовому ринку і ринку праці. Ринкові відносини несуть у собі і регулюючий початок: податки, банківський кредит і відсоток, договірні зобов'язання, контрольний пакет акцій, державне замовлення та ін. У цих умовах об'єктивно необхідним стає поточне  планове регулювання економіки підприємства, істотним елементом якого є фінансовий план.

Підприємство може функціонувати  тільки маючи прямий і зворотний  зв'язок із зовнішнім середовищем, основу якого складає ринок, економічні, політичні та інші чинники. Тому аналіз зовнішнього середовища, що представляє собою процес контролю зовнішніх чинників, є першим кроком у стратегічному фінансовому плануванні. Під стратегічним фінансовим плануванням розуміється управлінський процес створення і підтримки фінансової відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями і можливостями у сфері маркетингу. Етапи стратегічного планування подані на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Етапи стратегічного  фінансового планування

Для забезпечення успішного  процесу стратегічного планування необхідно:

– чітко усвідомити цілі діяльності підприємства;

– враховувати зовнішні і внутрішні чинники, що можуть проявитися, намагатися безпомилково оцінити вплив на діяльність протягом певного періоду;

– враховувати думку  досвідчених працівників, домагатися згоди серед менеджерів щодо загальних  стратегічних цілей, завдань, конкретних заходів і успішної їх реалізації;

– виходячи з того, що гнучкість, адаптація, дієвість стратегічного фінансового планування залежить від участі найбільшої кількості працівників усіх рівнів у цьому процесі, необхідно враховувати, що найбільш успішними стратегічними планами є ті, у які вірять на всіх рівнях управління.

Стратегічне фінансове  планування – безперервний процес прийняття пов'язаних з ризиком  рішень на основі прогнозування, система  втілення цих рішень у життя і  порівняння фактичних результатів  з необхідними на основі постійного вивчення зворотних зв'язків.

До завдань стратегічного  фінансового планування можна віднести:

1. Моделювання потенційно  можливих ситуацій.

2. Виявлення сприятливих  і несприятливих для підприємства  тенденцій розвитку.

3. Запобігання некомпетентних  рішень.

4. Визначення часових рамок реалізації прийнятих рішень.

Ефективності стратегічного  фінансового планування сприяє аналіз фінансового становища підприємства. Крім того, необхідний постійний контроль фінансового становища і можливостей; на основі оцінки фінансової діяльності здійснюється перерозподіл ресурсів і фондів по підрозділах з метою поліпшення їх фінансової діяльності.

Реальність фінансових планів багато в чому залежить від  використання прогресивних динамічних методів їх розрахунку та обґрунтування, що необхідно розвивати й уточнювати відповідно до розвитку економічних наук, узагальнення діючої практики. Виходячи із завдань і цілей фінансового планування, вироблено декілька методів розробки планових завдань і їх взаємного ув'язування. Це методи економічного аналізу, коефіцієнтів, нормативний, економіко-математичні методи і балансовий. Вони повинні застосовуватися одночасно, тому що доповнюють один одного і тільки в єдиній ув'язці дозволяють обґрунтовувати фінансовий план кожної ланки господарства.

Вихідним у фінансовому плануванні є економічний аналіз використання фінансових ресурсів за минулий період. Його слід розглядати не як просте зіставлення звітних даних із плановими для виявлення відхилень, а як спосіб, що дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в динаміці натуральних і вартісних показників, резерви зростання виробництва і його рентабельності. Аналіз фінансових показників здійснюється в безпосередньому зв'язку з виробничими даними, оскільки тільки так можна встановити залежність окремих показників, справжні причини відхилень від планових завдань, вплив конкретних чинників на кінцевий результат діяльності.

Однією із вимог аналізу  є його комплексність, що забезпечується виявленням сутності процесів, що відбуваються, і взаємозв'язку чинників, що впливають на них. Головне завдання аналізу руху фінансових ресурсів полягає у встановленні вихідного рівня доходів, грошових нагромаджень і витрат, у розкритті внутрішніх резервів, визначенні тенденцій у зміні вартісних пропорцій, щоб згодом впливати на їх поліпшення. Одночасно повинні вивчатися фінансові взаємовідносини, їх вплив на результати діяльності, що дозволяє узагальнити дані і зробити відповідні висновки.

В економічній літературі можна зустріти визначення економічного аналізу не як методу, що використовується при плануванні, а як певного етапу розробки плану. Тим часом, етапи планування являють собою окремі щаблі поступової розробки плану, при яких застосовуються різні методи. Логіка і практика показують, що для складання фінансового плану необхідно насамперед визначити вихідну базу (метод економічного аналізу), обчислити розміри конкретних надходжень і витрати (нормативний метод фінансових розрахунків), а потім окремі завдання і статті ув’язати в єдине ціле, збалансувати їх (балансовий метод).

Таким чином, економічний аналіз виступає як метод планування, на основі якого вивчаються вихідні позиції плану, що дозволяють зробити економічні прогнози на майбутній період. Важливою умовою для здійснення обгрунтованих фінансових розрахунків є способи визначення розміру доходів і витрат (коефіцієнтний, нормативний, економіко-математичні методи). За допомогою коефіцієнтів, що базуються на досягненнях минулого періоду, розраховуються передбачувані доходи і витрати, платежі у бюджет. Однак такий підхід має істотні недоліки:

– по-перше, він не стимулює використання внутрішньогосподарських  резервів, оскільки перевиконання планових завдань тягне за собою їх автоматичне  збільшення в кожному новому періоді. Це негативно позначається на ощадливому використанні матеріальних і фінансових ресурсів, знижує зацікавленість колективів в ефективному господарюванні;

– по-друге, при недостатньо  обгрунтованій базі подальше поліпшення показників збільшує погіршує недоліки;

– по-третє, недосконалість діючої методики планування негативно позначається на ефективності використання виробничих фондів, матеріальних і фінансових ресурсів, а в ряді випадків призводить до порушення вартісних пропорцій, погіршення фінансового становища.

Реальність планових рішень підвищується при проведенні фінансових розрахунків нормативним методом. Використання прогресивних норм і нормативів при плануванні забезпечує науковий і стабільний характер фінансових планів, їх тісний зв'язок з виробничими показниками.

 

Розділ 10

Фінансова санація та банкрутство

 

Оцінку ймовірності банкрутства спробуємо провести на основі дискримінаційних моделей.

Таблиця 10.1

Прогнозування банкрутства  за моделлю Ліса

Прогнозування банкрутства. Модель Ліса
Z=0,063A+0,092B+0,057C+0,001D
Z<0,37 - висока ймовірність  банкрутства
Показник	2008	2009	2010
A	0,5739	0,5773	0,5627
B	0,2424	0,2086	0,1952
C	0,2404	0,1918	0,2594
D	0,3914	0,2936	0,5187
Z	0,0726	0,0668	0,0687

 

Таблиця 10.2

Прогнозування ймовірності  банкрутства за моделлю Бівера

Показники	Рекомендовані значення показників			2008	2009	2010
	група І - стійкий фінансовий стан	група ІІ - за 5 років до банкрутства	група ІІІ - за рік до банкрутства
Коефіцієнт Бівера	0,4-0,45	0,17	-0,15	0,40	0,31	0,50
Коефіцієнт загальної ліквідності	<=3,2	<=2,0	<=1,0	1,54	1,02	1,15
Рентабельність капіталу за чистим прибутком	6-8	4	-22	24,04	19,18	26,19
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	<=0,37	<=0,50	<=0,80	0,72	0,77	0,66
Коефіцієнт покриття активів власним  оборотним капіталом	0,4	<=0,3	=0,06	0,20	0,01	0,08

 

 

 

Таблиця 10.3

Прогнозування ймовірності банкрутства за п’ятифакторною моделлю Е.Альтмана

Показники	Методика розрахунку	2009	2010	2011	+,- 2011/2009
Частка власних оборотних коштів в активах (Х1)	Власний оборотний капітал / Загальна вартість активів	0,201	0,014	0,076	-0,125
Рентабельність активів, розрахована з використанням нерозподіленого прибутку (Х2)	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) / Загальна вартість активів	0,240	0,192	0,259	0,019
Рентабельність активів, розрахована  з використанням чистого прибутку (Х3)	Прибуток до виплати відсотків / Загальна вартість активів	0,240	0,192	0,262	0,021
Коефіцієнт покриття поточних зобов’язань  власним капіталом (Х4)	Власний капітал / Поточні зобов’язання	0,109	0,062	0,169	0,059
Коефіцієнт трансформації (Х5)	Чиста виручка / Загальна вартість активів	0,498	0,746	0,781	0,283
Z - показник	1,2Х1+1,4Х2+3,3Х3+ 0,6Х4+1,0Х5	1,935	1,701	2,200	0,265
Ймовірність банкрутства (1,8 - ймовірність дуже висока; 1,8-2,7 - висока; 2,7-2,9 - банкрутство можливе; 3 - ймовірність банкрутства дуже низька)		висока	висока	висока	-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Проходження практики у ФОП Кондратенко І.М. здійснювалось згідно з програмою і відповідно до затвердженого індивідуального завдання. Основним в практиці було проаналізувати і зробити відповідні висновки щодо фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства в період 2009-2011років. На основі даного аналізу було вирішено, що організаційна та фінансово-економічна структура підприємства є ефективною. На підприємстві охорона праці, техніка безпеки і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало, але так як підприємство досить молоде, існують, звичайно, й деякі недоліки. Одними з найважливіших критеріїв успішності фінансової діяльності підприємства є чіткий контроль товарообороту, недопущення відсутності ходових товарів, мінімізація присутності товарів, що користуються малим попитом, або не користуються ним взагалі. Для впровадження контролю по вищезазначеним критеріям розроблений ряд методів, що будуть сприяти суттєвому поліпшенню результатів діяльності підприємства.

Список використаної літератури

 

1. Бородіна О. М. Державна підтримка сільського господарства: концепція, механізми, ефективність / О.М. Бородіна // Економіка і прогнозування : Науково-аналітичний журнал. - 2010. - №N1. - С. 109-125.
2. Боронос В. Г. Фінансова санація та банкрутство підприємств в умовах корпоративних відносин // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія "Фінанси і кредит". Вип.1(20), 2006: науково-методичний журнал / СНАУ. - Суми : СНАУ, 2010. - 402 с.
3. Булович Т.М. Методичні підходи до оцінки санаційної спроможності підприємства / Тетяна Булович // Економіст. - 2009. - № 3. - С. 44-47
4. Гаркуша С. А. Інформаційне забезпечення та нормативне регулювання оцінки фінансового стану підприємств / Н. Г. Гаркуша // Економіка АПК. – 2008. - №1. – С. 353 – 359.
5. Голубков Є. В. Державна підтримка сільського господарства: проблеми та тенденції / Аграрний вісник Причорномор'я. Вип.37 : До 100-річчя з дня народження М.О. Браславця: збірник наукових праць. - Одеса : Одеський ДАУ, 2009. -319 с
6. Горохов В.М. Джерела забруднення є об'єктом оподаткування "екологічним" збором // Вісник податкової служби України : Журнал Державної податкової адміністрації України. - 2010. - № 14. - С. 56-59
7. Діброва А. Державна підтримка аграрного сектору економіки за допомогою спеціальних режимів та механізмів оподаткування / А. Діброва // Економіст. - 2009. - № 7. - С. 32-35
8. Євтушевський Ф.М. Основи корпоративного управління: Навч. Посібник / Ф.М. Євтушевський. - К.: Знання-Прес, 2009. -317с.
9. Єлецьких С. Я. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навчальний посібник / С. Я. Єлецьких, Г. В. Тельнова ; Донбаська державна машинобудівна академія. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 175 с.
10. Загородній А.Г. Фінансовий словник. - 2-ге вид., виправлене та доповнене. - Львів: видавництво "Центр Європи", 2008. - 576 с.
11. Закоморна Н. І. Основні напрямки діагностики фінансового банкрутства та його запобігання в аграрній сфері // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія "Фінанси і кредит". Вип.1(20), 2006: науково-методичний журнал / СНАУ. - Суми : СНАУ, 2006. - 402 с.
12. Коваленко, М. А. Санація підприємств регіону та фінансові джерела її проведення // Фінанси України: науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України. - Киiв: Міністерство фінансів України. - 2004г. № 8;
13. Котляр М. П. Аналіз фінансового стану підприємства / М. П. Котляр // Фінанси України – 2004. -№5. – С. 99 – 104.
14. Кропивко М.М. Фінансово-інвестиційні аспекти державного регулювання // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 4. - С.76-80.
15. Крыжановский В.Г.Антикризисное управление: Учебное пособие / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др; под ред. З.С.Минаева и Панагущина В.П.. - М: Издательство ПРИОР, 2007. - 432 с.
16. Кузьмін О. Є., Олексів І. Б., Фещур Р. В. Планування фінансово – економічних показників діяльності підприємства // Фінанси України. – 2005. - №11. – С. 93 – 102.
17. Лагун М. І. Методичні аспекти аналізу фінансового стану підприємств у контексті прийняття управлінських рішень / Лагун М. І. // Формування ринкових відносин в Україні. -2007. – Вып. 7. – С. 109.
18. Леміш А. М. До питання про визначення економічної сутності поняття "фінансове оздоровлення" підприємств / А.М. Леміш // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2005. - Вып.12. - С. 71-77
19. Матюшко П.Ю. Сучасні питання банкрутства в європейському та американському праві / П.Ю. Матюшко // Експерт-юрист. - 2009. - №6. – С.25-31
20. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, від 31.03.1998р.(зі змінами та доповненнями 01.01.2004). № 214/2654 [електронний ресурс] – Режим доступу www.zakon.rada.gov.ua
21. Міценко Н. І. Фінансовий аналіз як метод діагностики фінансового стану підприємства // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – 2008. – Вып. 2. – С. 192 – 196.
22. Молдованова М.І. Енциклопедичний словник бізнесмена: /За заг. ред. М.І. Молдованова. - К.: Техніка, 2010.
23. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України N 2343-ХІІ від 14 травня 2003 року. [електронний ресурс] – Режим доступу www.zakon.rada.gov.ua
24. Терещенко О.О. Фінансова санація тат банкрутство підприємств: Навч. Посібник / О.О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2000. -412 с.
25. Фінанси підприємств: Підручник / керівник авт. кол. і наук, ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 4-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 584 с.
26. Фокіна Н.П. Прогнозування криз та банкрутств промислових підприємств / Н.П. Фокіна // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №2. -С.76-78.
27. Хотомлянський О. Л. Комплексна оцінка фінансового стану піжприємтсва / Хотомлянський О. Л. // Фінанси України: Науково – теоретичний та інформаційно – практичний журнал міністерства Фінансів. – 2007. - №1. – С. 111 – 117.
28. Чупіс А.В. Фінансова санація підприємств: навчальний посібник / А. В. Чупіс, К. В. Багацька, Л. І. Катан. - Суми : Довкілля 2006 . - 326 с.