Звіт з переддипломної практики на примере ФОП Кондратенко І.М

Наднормативні запаси незавершеного  виробництва і готової продукції  можуть створюватися на підприємствах  у зв’язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними  утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантажень продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх  періодів банки видають підприємствам  позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий—серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх  періодів є також витрати, пов’язані  з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і  витрати включаються в її собівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово  бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об’єктами довгострокового  та середньострокового кредитування є  капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Використання різноманітних  форм кредитування підприємства прискорює  рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

 

Розділ 8

Оцінка фінансового стану підприємства

 

Загальну оцінку фінансового стану  розпочинають з аналізу майна  підприємства та джерел його придбання. Майно – це ресурси, контрольовані  підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

У складі майна виділяють  оборотні (мобільні, поточні) і необоротні (іммобілізовані) активи. Майно підприємства може бути використане у внутрішньому обороті або поза його межами, тобто, іммобілізованим в дебіторську заборгованість, вкладеним в цінні папери або залученим в оборот інших підприємств у вигляді інвестицій.

В процесі аналізу  майна підприємства використовують прийоми горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального аналізу (визначають питому вагу окремих статей та їх змін). Показники аналізу активів балансу можна об'єднати у три групи:

• структури балансу;
• динаміки балансу;
• структурної динаміки балансу.

Дослідження змін структури  активів підприємства дозволяє отримати важливу інформацію. Так, збільшення частки оборотних активів у майні  може свідчити про:

• формування більш мобільної структури активів, що буде сприяти прискоренню оборотності засобів підприємства;
• відвертання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, готової продукції, послуг, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів із господарського обороту;
• викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку і т. п.

Основними ознаками «гарного»  балансу є:

• збільшення валюти балансу;
• перевищення темпів росту оборотних активів над темпами росту необоротних;
• власний капітал за розміром перевищує позиковий та темпи його росту вищі ніж позикового;
• приблизно однакові темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;
• частка власного капіталу в оборотних активах перевищує 50 %;
• в балансі відсутні статті «Непокриті збитки», «Вилучений капітал», «Неоплачений капітал».

Аналіз майна підприємства має важливе значення, так як від  його величини та структури залежать обсяги діяльності, соціально-економічний  розвиток господарюючого суб'єкту, рівень платоспроможності, ліквідності та фінансова сталість.

Баланс досліджуваного підприємства та звіт про фінансові  результати за 2009-2011 роки можна знайти у додатках А, Б, В.

Аналізуючи отримані розрахунки відмічаємо зменшення валюти балансу майже на 200 тис.грн. або  у 3 рази, що пов’язано з реформуванням діяльності досліджуваного підприємства. Проте таке зменшення обсягів господарської діяльності не вплинуло на кінцевий фінансовий результат (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Динаміка чистого  прибутку підприємства

Після оцінки майна підприємства та джерел його формування спробуємо оцінити ефективність використання ресурсів за допомогою показників ліквідності, стійкості, рентабельності та ділової активності.

Ліквідність поточних активів  є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов'язань.

Аналіз ліквідності  балансу полягає у порівнянні засобів, які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування) їх ліквідності, із зобов'язаннями, які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на такі групи:

• найбільш ліквідні активи - це суми грошових коштів та їх еквівалентів, а також короткострокові фінансові вкладення, які можуть бути прирівняні до них;
• середньо ліквідні активи - це дебіторська заборгованість та інші активи, для їх перетворення на готівку потрібен певний час;
• низько ліквідні активи - це запаси підприємства за статтями розділу II «Оборотні активи» активу балансу, для їх перетворення на готівку потрібен певний час пов'язаний з їх реалізацією та налагодженням сталих ділових відносин з покупцями;
• важко ліквідні активи - це активи підприємства, які використовуються в процесі господарської діяльності протягом тривалого періоду. До цієї групи включають усі статті розділу І «Необоротні активи» активу балансу та витрати майбутніх періодів з терміном використання понад рік.

Враховуючи ступінь  ліквідності активів маємо можливість спрогнозувати фінансовий стан підприємства на короткострокову і довгострокову  перспективу (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Оцінка фінансового  стану підприємства з урахуванням  ступеня ліквідності активів

Тип стану	На дату складання звітності			У короткостроковій перспективі			У довгостроковій перспективі
Абсолютний	А1≥П1			А1≥П1+П2			А1≥П1+П2+П3
2009	226	>	138	226	>	138	226	>	194
2010	65	>	53	65	>	53	65	>	53
2011	50	>	20	50	>	20	50	>	21
Нормальний	А1+А2≥П1			А1+А2≥П1+П2			А1+А2≥П1+П2+П3
2009	240	>	138	240	>	138	240	>	194
2010	79,5	>	53	79,5	>	53	79,5	>	53
2011	50,5	>	20	50,5	>	20	50,5	>	21
Передкризовий (критичний)	А1+А2+А3≥П1			А1+А2+А3≥П1+П2			А1+А2+А3≥П1+П2+П3
2009	242,0	>	138	242,0	>	138	242,0	>	194
2010	81,5	>	53	81,5	>	53	81,5	>	53
2011	50,5	>	20	50,5	>	20	50,5	>	21
Кризовий	А1+А2+А3≤П1			А1+А2+А3≤П1+П2			А1+А2+А3≤П1+П2+П3
2009	242	>	138	242	>	138	242	>	194
2010	81,5	>	53	81,5	>	53	81,5	>	53
2011	50,5	>	20	50,5	>	20	50,5	>	21

 

Баланс підприємства можна вважати абсолютно ліквідним, оскільки як на дату складання звітності, так і у довгостроковій перспективі ліквідні активи перевищують поточні та довгострокові зобов’язання.

Для об'єктивної оцінки фінансового  стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності. Платоспроможність – це одна з характеристик фінансової стійкості підприємства, яка показує наявність у нього коштів, достатніх для погашення боргів за всіма короткостроковими зобов'язаннями та одночасного здійснення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Потенційними засобами для погашення боргів є грошові кошти, дебіторська заборгованість, яка за нормальним кругообігом коштів повинна перетворитись у готівку, наявні запаси товарно-матеріальних цінностей, які також можна реалізувати. В окремих випадках на погашення боргів можуть бути направлені необоротні активи після їх реалізації.

Таблиця 8.2

Показники платоспроможності  підприємства

Показники	Оптимальне значення	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення (+,-) 2011року від:
					2009 року	2010 року
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,3	1,638	1,226	2,500	0,862	1,274
Коефіцієнт термінової ліквідності	0,7-0,8	1,739	1,500	2,525	0,786	1,025
Коефіцієнт загальної ліквідності	2,0-2,5	1,754	1,538	2,525	0,771	0,987
Коефіцієнт ліквідності запасів	-	0,014	0,038	0,000	-0,014	-0,038
Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках	-	0,101	0,274	0,025	-0,076	-0,249
Коефіцієнт мобільності активів	≥0,5	0,893	0,755	0,692	-0,201	-0,063
Коефіцієнт співвідношення активів	>1,0	8,345	3,135	2,295	-6,050	-0,840

 

 

 

Відмічаємо позитивну  тенденцію показників абсолютної, термінової та загальної ліквідності, станом на кінець 2011 року всі вони відповідають теоретично-рекомендованим значенням.

Умовою й гарантією  виживання й розвитку будь-якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно в стані «витримати» несподівані зміни ринкової кон’юнктури, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обов’язками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами.

Фінансова стабільність підприємства – це його надійно-гарантована  платоспроможність у звичайних  умовах господарювання й випадкових змін на ринку.

До основних факторів, що визначають фінансову стійкість  підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення позикових і власних коштів, а також довгострокових і короткострокових джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів (насамперед необоротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової стійкості необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів, але й напрямки їхнього вкладення.

Фінансову стійкість  підприємства визначають за системою узагальнюючих та часткових показників.

Узагальнюючим показником фінансової незалежності є надлишок або нестача джерел фінансування для формування запасів, який визначають як різницю між величиною джерел покриття та величиною запасів. Вартість запасів порівнюють послідовно з наявністю власного оборотного капіталу, довгостроковими зобов'язаннями та короткостроковими кредитами та позиками. Відповідно до забезпеченості запасів, згаданими варіантами фінансування, розрізняють чотири типи фінансової стійкості.

1. абсолютна стійкість – цей тип фінансової ситуації зустрічається рідко та вказує, що для забезпечення запасів достатньо власного оборотного капіталу, платоспроможність підприємства гарантовано;
2. нормальна стійкість – для забезпечення запасів залучають власний (постійний) капітал та довгострокові кредити та позики, платоспроможність гарантована;
3. передкризовий (критичний) фінансовий стан – для  забезпечення запасів крім власного оборотного капіталу та довгострокових кредитів і позик залучають короткострокові кредити та позики, платоспроможність порушено, але є можливість її відновити за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів;
4. кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів, не вистачає зазначених джерел їх фінансування, підприємству загрожує банкрутство, поновлення запасів відбувається за рахунок коштів, які сформувалися за рахунок уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.