Державний борг

2. Зовнішній державний борг і джерела його фінансування

Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.

У структурі державного боргу значно переважає зовнішня заборгованість. Подібна статистика пояснюється і динамікою самого державного боргу, і динамікою корельованих з ним макроекономічних показників. Виплачувати проценти і погашати частину основної суми зовнішнього боргу Україна повинна вчасно.

На 31.03.2004р. державний  зовнішній борг складався з:

1. Заборгованості за позиками, наданими організаціями економічного розвитку ( Європейське співтовариство, Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий Банк ) - 13 216 343,59 тис. грн.

2.           Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління ( Італія, Німеччина, Росія, США, Туркменистан, Франція, Японія )- 14 715 043,97 тис. грн.

3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками ( Bankers Trust Luxembourg S.A.,  Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A., E.M.Sovereign Investments B.V., Баварський об'єднаний банк )- 10 410,67 тис. грн.
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій - 18 305 067,26 тис. грн. [ Додаток 1].

Співробітництво України з МВФ  було започатковане у 1992 році і спрямовувалося на підтримку ринкової трансформації економіки України, макроекономічної стабільності та збалансованості національної валюти. За час цього співробітництва Україна отримала кредитні ресурси Фонду на суму понад 4 млрд. дол. США.

Співробітництво мало як позитивні, так і негативні наслідки для України. Так, залучення кредитів МВФ сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшенню дефіциту платіжного балансу, пом'якшенню негативних наслідків російської фінансової кризи 1998 року, дало змогу залучити пільгові фінансові ресурси інших міжнародних фінансових організацій, насамперед Світового банку та ЄБРР.

Водночас вимоги МВФ, що висувалися до України під час отримання  чергових траншів, часто мали політичне забарвлення і не завжди відповідали економічним інтересам нашої держави. Прикладами цього є провальний досвід реструктуризації АКБ "Україна" на вимогу експертів Фонду і Світового банку, тиск МВФ із метою ліквідації ВЕЗ і ТПР, загострення платіжної кризи у зв'язку з виконанням умов Фонду щодо обмеження грошової маси.[36;19]

Необхідність у залученні кредитних  ресурсів МВФ до 1999 року була зумовлена дефіцитом рахунка поточних операцій платіжного балансу, тобто від'ємним сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами та поточним обслуговуванням державного зовнішнього боргу.

Про неабияке значення співробітництва  з МВФ для підтримки платіжного балансу України свідчить той факт, що питома вага кредитів Фонду у фінансуванні дефіциту рахунка поточних операцій платіжного балансу за період 1995—1999 років становила 66,3% .

Таким чином, протягом згаданих 5 років  за рахунок кредитів МВФ було профінансовано приблизно 2/3 суми дефіциту поточного  рахунка платіжного балансу України.

9 вересня 2002 року закінчилася реалізація для України програми Міжнародного валютного фонду "Механізм розширеного фінансування" (ЕРР). Загальний обсяг програми, затверджений Радою директорів МВФ, у 1998 році становив 1919,95 млн. СПЗ, або понад 2,27 млрд. дол.

Програма "Механізм розширеного  фінансування" є одним із найпільговіших кредитних інструментів МВФ, оскільки передбачає надання кредитів на 10-річний термін із пільговим періодом 4,5 року під невисокі процентні ставки.

У межах програми Україною отримано 1193 млн. СПЗ, або близько 1,6 млрд. дол., що становить 62,1% від її загального обсягу. Після завершення 7 та 8 переглядів програми і прийняття позитивного рішення Радою директорів Фонду щодо надання Україні чергових траншів кредиту у серпні 2002 року Україна отримала кредитні кошти на суму 450 млн. СПЗ, або близько 590 млн. дол.[7;37]

За інформацією МВФ, подовження програми "Механізм розширеного  фінансування" або відкриття нової  такої програми для України на сьогодні неможливе.

Закінчення програми "Механізм розширеного фінансування" ставить перед Україною необхідність визначення подальших форм співробітництва з МВФ.

Є дві основні альтернативи подовження співпраці з Фондом, які полягають у започаткуванні нових кредитних програм для України або у відмові від залучення кредитів та запровадженні програм консультаційної підтримки експертів МВФ і супроводження ними програм Уряду України.

Якщо й надалі збережеться політика залучення кредитних коштів МВФ, то Україна матиме змогу розраховувати  лише на відкриття нової програми Стенд-бай (Stand-by) або запобіжної програми Стенд-бай. Обидві програми відкриваються на термін 12—24 місяці, передбачають надання кредитів на 5 років із пільговим періодом 3,5 року і спрямовані на розв'язання короткострокових проблем із платіжним балансом країн — членів Фонду. Можна прогнозувати, що максимальний обсяг програм Стенд-бай для України не перевищуватиме 800 млн. дол.

Перехід до співробітництва без  залучення кредитів Фонду можливий за рахунок запровадження програми післяпрограмного моніторингу (РРМ) або започаткування програми, нагляд за якою здійснюється експертами МВФ.

Програма післяпрограмного моніторингу  запроваджується для країн, заборгованість яких перед МВФ перевищує 100% їхньої квоти у Фонді й припиняється після того, як сума заборгованості падає нижче від згаданого порога. Головна мета програми полягає у жорсткому контролі експертів МВФ за політикою певних країн для попередження здійснення ними заходів, які можуть призвести до кризи в економіці та наразити на небезпеку погашення заборгованості перед МВФ. Рішення стосовно запровадження такої програми приймається Радою директорів МВФ під час останнього перегляду кредитної програми Фонду, тобто для України — під час останнього перегляду програми ЕРР.

Країни — члени МВФ, зокрема Росія, намагаються уникнути програми післяпрограмного моніторингу, оскільки її запровадження призводить до появи негативних очікувань у інвесторів, міжнародних кредиторів і донорів стосовно перспектив розвитку економіки й створює враження передкризового стану країни. Зважаючи на це, реалізація цієї програми в Україні може негативно вплинути на інвестиційний імідж нашої держави, вартість запозичень для України на світових фінансових ринках, на залучення зовнішнього фінансування від інших міжнародних фінансових організацій, насамперед Світового банку та ЄБРР.

Програма, моніторинг якої здійснюється експертами МВФ, являє собою неофіційну угоду між урядами країн — членів Фонду та МВФ стосовно здійснення моніторингу експертами Фонду реалізації відповідних урядових економічних програм. Цілями такої роботи експертів Фонду є підтримка діалогу з питань макроекономічної політики з метою збереження можливості залучення кредитних ресурсів МВФ, підтвердження офіційним кредиторам, донорам та фінансовим ринкам щодо проведення країною виваженої макроекономічної політики.

Питання вибору подальших форм співробітництва  з МВФ має вирішуватися на основі нових підходів у відносинах із міжнародними фінансовими організаціями, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України "Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002—2010 роки: європейський вибір", які передбачають поступове перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики.[28;16]

Необхідність поступової відмови  від залучення кредитів МВФ зумовлена  досягненням основної мети залучення  кредитів МВФ — макроекономічної стабілізації в Україні, позитивного  сальдо рахунка поточних операцій платіжного балансу та підвищення рівня валютних резервів НБУ, підвищенням внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва.

Сальдо рахунка поточних операцій у 2001 році було позитивним і становило 1,4 млрд. дол. Така тенденція збереглася і у 2002 році, за підсумками якого відповідний показник досяг рівня понад 3,5 млн. дол., що у 2,5 разу перевищує показник за відповідний період минулого року.

Середньострокові прогнози платіжного балансу України на період 2002— 2006 років, підготовлені МВФ і Національним банком, та середньостроковий прогноз економічного й соціального розвитку України, розроблений Мінекономіки, одностайні у питанні збереження зазначеної тенденції за рахунок, зокрема, поступового зростання обсягу українського експорту. Так, за оцінками МВФ, експорт зросте від 17,9 млрд. дол. у 2002 році до 24,5 млрд. дол. у 2006 році.

Приплив іноземної валюти в Україну, зумовлений позитивним сальдо рахунка  поточних операцій, дав змогу Національному  банку у 2001 році збільшити власні валютні резерви на рекордну за всі роки незалежності суму у 1,6 млрд. дол. Станом на 1 січня 2004 року вони досягли рівня у 12,4 млрд. дол.

Темпи зростання сукупного внутрішнього попиту в Україні у 2001 році становили 9% і збігалися з темпами зростання реальних грошових доходів населення. Третину реального приросту ВВП у 2001 році (9,1%) було забезпечено за рахунок зростання внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва. Це свідчить про досягнення деякими групами цих товарів (насамперед українськими продуктами харчування) конкурентних переваг над імпортною продукцією.

Позитивні тенденції зберігались і надалі. Середня заробітна у першому кварталі 2004 року перевищила 100 дол. США. Стимулювання внутрішнього попиту за рахунок зростання реальних доходів населення та реальної заробітної плати визначено одним із пріоритетів нової Програми діяльності уряду України. Це дає змогу прогнозувати збереження позитивних тенденцій у зазначеній сфері в майбутньому.

Подальше залучення Україною кредитів МВФ стало ще більш невигідним починаючи з 2003 року, оскільки з цього року Україна постійно мала від'ємне чисте використання ресурсів Фонду, тобто виплати на користь Фонду перевищували надходження його ресурсів. Залучення кредитів у межах програми Стенд-бай розв'язало цю проблему лише у 2003 році. Але невеликий обсяг, короткостроковість і висока вартість кредитів, притаманні цій програмі, зумовило подальше зростання платежів з обслуговування боргу України перед МВФ.

З огляду на це найприйнятнішою формою співробітництва України з МВФ у середньостроковій перспективі є програма, моніторинг якої здійснюється експертами МВФ. Однак прямий перехід до цієї програми пов'язаний із певними ризиками.

Повна відмова від можливості залучення  кредитних коштів МВФ може також  ускладнити зовнішнє фінансування України міжнародними фінансовими організаціями, насамперед Світовим банком, отримання макрофінансової допомоги ЄС (100 млн. євро), вихід України на світові ринки капіталу.

Забезпечити поступовий перехід до безкредитних відносин з МВФ і гарантувати захист України від можливих зовнішніх шоків може започаткування запобіжної програми Стенд-бай, у межах якої Україна матиме змогу отримувати кредитні кошти Фонду тільки в разі необхідності.

Реалізація цієї програми і наявність  позитивної макроекономічної ситуації у країні на час її завершення створять основу для запровадження програми, нагляд за якою здійснюється експертами МВФ, а у разі винятково позитивної ситуації для України — переходу тільки до консультацій за статтею IV Угоди про заснування МВФ.

Необхідною умовою відмови від  кредитів МВФ є залучення компенсуючого  фінансування від Світового банку, макрофінансової допомоги ЄС або, у  разі потреби, розміщення боргових зобов'язань  України на світових ринках капіталу.

Іншим великим кредитором України є ЄБРР. Наведемо деякі із проектів, що фінансувались ЄБРР.

Фонд "Україна"

Інвестиційний фонд "Україна" засновано у 1992 році. Акціонерний капітал фонду — 11.8 млн. доларів США, з яких частка ЄБРР становила 3.5 млн. доларів. У грудні 1994 року було укладено угоду про збільшення обсягів власного капіталу на 8.5 млн. доларів за рахунок частки ЄБРР.

Кредитна лінія на розвиток малого і середнього підприємництва

У грудні 1994 року ЄБРР та Україна уклали угоду про відкриття кредитної  лінії обсягом 121.2 млн. доларів США на розвиток малого і середнього підприємництва (МСП). Кошти були надані чотирма траншами Національному банку України для передачі комерційним банкам, що відповідають критеріям ЄБРР і визначені для проведення подальшого кредитування МСП. Усього по кредитній лінії МСП було здійснено понад 100 проектів кредитування у різних секторах економіки та у 22 регіонах України, створено майже 3000 нових робочих місць; до державного бюджету надійде близько 106 млн. доларів США у вигляді податків.

"Полтава Петролеум"

У квітні 1995 року ЄБРР уклав угоду  зі спільним підприємством Poltava Petroleum Compani (РРС) про кредит у сумі 8 млн. доларів США на розробку Ігнатівського нафтогазового родовища.