Державний борг

"Київ-Атлантик"

У травні 1995 року банк інвестував 3 млн. доларів США і надав кредит у сумі 3.9 млн. доларів спільному підприємству Кyiv-Аtlаntіс Ukraine, яке створило агроцентр поблизу Києва.

Дніпропетровський олійно-екстрактний  завод

Дніпропетровський олійно-екстрактний завод (ДОЕЗ) — провідне українське підприємство з виробництва соняшникової олії. В липні 1995 року ЄБРР вклав у акціонерний капітал заводу 8.5 млн. доларів (частка банку становила 41.7%).

Кредити Першому українському міжнародному банку для АПК

У серпні 1995 року ЄБРР надав кредит на суму 13 млн. доларів США Першому українському міжнародному банку (ПУМБ). Це дало змогу провідному банку нашої країни значно розширити обсяги середньострокового кредитування в агропромисловому комплексі — найперспективнішому секторі економіки України.

Київський міжнародний банк

Київський міжнародний банк (КМБ) —  новий інвестиційний банк, що спрямовує  свою діяльність на обслуговування компаній та фінансування проектів ЄБРР вклав у статутний капітал КМБ 1.75 млн. ЕКЮ (35%).

Укррічфлот

Акціонерна судноплавна компанія Укррічфлот — перше приватизоване річково-морське транспортне підприємство в Україні — у вересні 1995 року отримала від ЄБРР кредит у сумі 16 5 млн. доларів США на придбання п'яти нових суден класу "річка — море" на румунському суднобудівному заводі "Олтениця".

Івеко-КрАЗ

У листопаді 1995 року ЄБРР інвестував 18 мли доларів США в автомобілебудівний завод Іvесо-КрАЗ. Це 30 % статутного фонду підприємства.                          

Термінал "Южнкй"

У грудні 1995 року ЄБРР схвалив інвестування на суму 5.1 млн. доларів США в акціонерний капітал для модернізації двох причалів терміналу в Южному (30 кілометрів від Одеси), для транспортування та зберігання сипких вантажів (в основному мінеральних добрив) для подальшого їх відвантаження на експорт.

Програма сприяння торгівлі

Мета програми з підтримки екпорт-но-імпортних  операцій, започаткованої ЄБРР, — розширення можливостей провідних українських банків щодо фінансування торговельних операцій між своїми найбільшими партнерами. У грудні 1995 року ЄБРР відкрив кредитну лінію для надання банківських гарантій на суму 50 млн. доларів США.

"Світоч"

У квітні 1997 року ЄБРР надав фінансування в обсязі 10 млн. доларів США фірмі "Світоч", першій в Україні приватизованій кондитерській компанії, для допомоги у програмі модернізації виробництва.

"Українська хвиля"

"Українська хвиля"— спільне  підприємство, яке працює над  встановленням і введенням у дію у Львові і Львівській області цифрової бездротової телекомунікаційної мережі. ЄБРР та "Українська хвиля" уклали у грудні 1997 року угоду про кредит на суму 15 млн. доларів США.

"Оболонь"

ЗАТ"Оболонь", перший приватизований пивзавод в Україні, уклав з ЄБРР у грудні 1997 року угоду про кредит на суму 40 млн. долар в США. Кошти  використовуватимуться на модернізацію виробництва, збільшення виробничих потужностей та переведення фінансово-бухгалтерської системи на міжнародні стандарти обліку і звітності,

ВАбанк, Західноукраїнський комерційний  банк

У вересні 1997 року Радою директорів ЄБРР затверджено нову програму на суму 20 млн. доларів США, якою передбачено збільшення акціонерного капіталу і кредитування провідних українських банків.

Аеропорт "Бориспіль"

У грудні 1993 року ЄБРР надав кредит на 5.1 млн. доларів міжнародному аеропорту " Бориспіль" на часткове фінансування його реконструкції і переоснащення. За рахунок цього кредиту за шість місяців реконструйовано пасажирський термінал, поліпшено систему обслуговування пасажирів тощо. Встановлено комп'ютерні системи для проведення реєстрації пасажирів, оповіщення про рейси, введено в дію конвеєри для транспортування багажу.

ІТУР

Проектом ІТУР (Італія — Туреччина  — Україна — Росія) передбачено  будівництво систем міжнародного телефонного зв'язку. В ньому задіяно 26 міжнародних телекомунікаційних компаній і банків та ЄБРР. [ Додаток 2]. Одним із традиційних джерел економічного оздоровлення країни є фінансова підтримка ключових галузей державного сектора, а також прибуткового приватного бізнесу. Досить ефективним методом такої підтримки завжди було кредитування. Саме поліпшення ситуації з кредитування господарства вважається одним із основних завдань грошово-кредитної політики за прогнозом економічного й соціального розвитку України до 2010 р.

Але сучасна обстановка потребує залучення  кредитних ресурсів у таких значних розмірах, які практично можуть надати тільки потужні міжнародні фінансові установи, такі, як Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку й інші інстанції.

Природно, що ці установи дотримуються принципу безперечного повернення позичених коштів. Тому характерною вимогою кредитних договорів за їх участю є забезпечення наданих ресурсів державними гарантіями. За часи незалежності було напрацьовано значний практичний досвід із регулювання кредитних відносин. Проте залучення зовнішніх кредитів від міжнародних банківських установ під гарантії уряду — досить молода сфера кредитування, яка лише нещодавно набула правового регулювання.

Основними нормативними актами, що нині регулюють порядок надання гарантій уряду для забезпечення кредитів іноземних фінансових установ, є Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 25—93 "Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів", постанови Кабінету Міністрів України: від 3 квітня 1995 року № 234 "Про пріоритетні напрями використання іноземних кредитів"; від 17 серпня 1995 року № 655 "Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов'язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами" та від 5 травня 1997 року № 414 "Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу".

До цього переліку можна віднести й Порядок конкурсного відбору  організацій—одержувачів кредитів для реалізації інвестиційних проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, затверджений спільним наказом Національного агентства України з реконструкції та розвитку, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України від 16 січня 1998 року № 1/6/15.

Згідно із Положенням "Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення" від 5 травня 1997 року гарантії Кабінету Міністрів України надаються для забезпечення іноземних кредитів, що залучаються у формах:

—  кредитів (кредитних ліній), наданих  Україні іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно до міжнародних договорів України;

—  міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням Кабінету Міністрів України Державним експортно-імпортним банком (Укрексімбанком) чи іншими банками-агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями згідно із законодавством;

—  кредитів в іноземній валюті, що надаються юридичним особам-резидентам міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами й організаціями відповідно до міжнародних договорів України за умови обслуговування зазначених кредитів банками-агентами.[32;15]

Наведений перелік є вичерпним. Це, зокрема, означає, що підприємство, яке бажає отримати кредит від іноземної фінансової установи поза міжнародними договорами України, не може отримати гарантії Кабінету Міністрів України. Такі кредити підлягають особливому оформленню у порядку, передбаченому Постановою Національного банку України від 7 травня 1997 року № 144. А ще гарантією уряду не можуть скористатися фізичні особи — приватні підприємці.

Залучення та обслуговування іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, здійснюється спеціально визначеними урядом банками-агентами. Найвідоміші з них: Укрексімбанк, Укрінбанк, "Аваль", "Фінанси і кредит", Промінвестбанк, "Правекс-банк", Український кредитний банк, "ВАбанк", Перший український міжнародний банк, Приватбанк та банк "Київ"'. Ці банки укладають договори на агентське обслуговування із державними органами, уповноваженими Кабінетом Міністрів України, за погодженням із Міністерством фінансів.[23;49]

Гарантії Кабінету Міністрів надаються  незалежно від форм власності  юридичних осіб-резидентів із погашенням на умовах валютної самоокупності чи із залученням коштів державного бюджету.

Правила надання гарантій уряду  на умовах валютної самоокупності передбачають укладення договорів застави або поруки між підприємством—отримувачем кредиту та банком-агентом, крім випадків, коли майно такого підприємства не підлягає приватизації або якщо залучення кредитів під гарантії Кабінету Міністрів здійснює Національний банк України. При цьому вартість предметів застави має покривати суму основного боргу та відсотків за користування іноземним кредитом, а також відшкодування витрат на його обслуговування і страхування.

З одного боку, такий порядок цілком прогресивний, оскільки у разі неповернення кредиту він забезпечує майже 100% відшкодування банку-агенту, а отже й урядові, сум гарантії (звичайно, за умови об'єктивної оцінки заставленого майна). З другого боку, це суттєво перешкоджає організаціям малого та середнього бізнесу, що, ймовірно, можуть не мати достатньої кількості майна для застави, залучати кредити потужних світових фінансових установ. Державна ж підтримка малого та середнього бізнесу в часи великих економічних випробувань, що потребують значних капіталовкладень, може забезпечити країні стабілізуюче підґрунтя і навіть стати рушійною силою у зростанні й просуванні суспільства вперед. Якщо пригадати не такі вже далекі часи, то саме реалізація програми стимулювання малого та середнього бізнесу підтримала економіку США і дала час для повної модернізації провідних корпорацій країни.

При вкладенні основних зовнішніх  кредитних ресурсів, отриманих лід  гарантію уряду, тільки у великі підприємства (а нині подолати процедурні бар'єри  можуть саме вони), що потребують докорінного переозброєння, суттєво уповільнюється окупність цих ресурсів, а враховуючи недосконалість механізму контролю за їх витрачанням, у багатьох випадках узагалі не досягається очікуваний результат.

Виходом може бути розробка окремої процедури й гарантійного механізму зовнішніх запозичень під гарантії уряду для підприємств малого та середнього бізнесу, якщо буде взято такі критерії: спроможність прибуткового використання коштів; виробництво продукції, що може замінити критичний імпорт; експортні можливості; конкурентоспроможність на внутрішньому споживчому ринку.

Про складність у розв'язанні проблеми із заставним забезпеченням отриманих коштів свідчать факти. Так, упродовж 1996—1997 років тільки 4 підприємства, що одержали ці кредити під гарантії уряду, оформили заставу згідно із законодавством. Привабливішим є, звичайно, отримання гарантій уряду під кредити, погашення яких передбачається здійснювати із залученням коштів державного бюджету, оскільки надання таких гарантій не потребує укладення договорів застави чи поруки. Але, на думку деяких фахівців, такі гарантії не сприяють ефективності використання кредиту, оскільки підприємство, що отримало гарантію, вже не піклується про повернення кредиту.

Це призводить до того, що інститут гарантування потроху перетворюється на інститут субсидування. За результатами аналізу колегії Рахункової палати України, практично весь тягар погашення іноземних кредитів, гарантованих урядом, перекладається на держбюджет, що в умовах дефіциту ресурсів для фінансування першочергових виплат є вкрай неефективним і соціально несправедливим використанням бюджетних коштів.

Парадоксально, що при істотному  скороченні бюджетних надходжень і  недостатньому фінансуванні найважливіших  програм уряд гарантує і навіть майже в повному обсязі сплачує борги вітчизняних підприємств, які отримали кредит на умовах самоокупності. За 1997 і перше півріччя 1998 р. за рахунок державного бюджету таких боргів погашено на суму понад 450 млн. дол. За висновком фахівців палати, головні причини такого становища — недосконалість законодавчої бази, а також порушення урядом ним же встановлених вимог. При цьому Кабінет Міністрів 1997-1998 років надав вітчизняним позичальникам гарантії під 430 млн. дол. іноземних кредитів.

Доведено також, що Валютно-кредитна рада й уряд не дотримувалися встановлених самим же урядом вимог, надаючи гарантії на отримання закордонних коштів тим, хто вже мав непогашені гарантовані Кабінетом Міністрів іноземні кредити. Серед "лідерів" — концерн "Украгротехсервіс", ДАК "Хліб України".

На жаль, Кабінет Міністрів не забезпечує виконання своїх же рішень про відшкодування збитків за використання іноземних кредитів. 1997 року до держбюджету було повернено лише 56 млн. грн., що становить менш ніж 1% загальної заборгованості підприємств-позичальників. Поточна заборгованість перед бюджетом юридичних осіб, які отримали іноземні кредити під гарантії Кабінету Міністрів України, на 1 травня 1998 р. становила 602,2 млн. доларів, а на 1 жовтня сягнула 750 млн. дол.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ШЛЯХИ  ОПТИМІЗАЦІЇ БОРГОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНИ