Державний борг

 

 

Найбільші розміри зовнішнього  боргу (% ВВП) у 1993 р. були у Таджикистані (63,5), Росії (61,3), Грузії (47,1), Киргизії (30,0) та Білорусії (27,7). З розвитком національних економічних систем та зміною боргової політики урядів країн у 90-х роках почали певним чином змінюватися розміри цього показника. Так, у 1997 р. найбільшим відношення зовнішнього державного боргу (% ВВП) було в Туркменії (73,8), Таджикистані (68,4), Киргизії (57.9), Молдавії (54,7), Вірменії (45,1).

Таким чином, у країнах, колишніх республіках СРСР, продовжує існувати тенденція до накопичення державного боргу. Це зумовлює зростання частки державних доходів, що спрямовуються на обслуговування боргів. Найбільші витрати на обслуговування державного боргу у відсотках до державних доходів у 1997 р. мали Молдова (15,4%), Узбекистан (11,3%) та Литва (10.3%).

Світова громадськість приділяє велику увагу проблемі реструктуризації заборгованості. Реструктуризація державного боргу — це засіб подолання боргової крилі шляхом перегляду умов погашення заборгованості за чинними зобов'язаннями з огляду на складне фінансове становите країни-боржника. Реструктуризація передбачає переоформлення раніше сформованого боргу на нових умовах за досягнутими домовленостями при неспроможності країни-боржника своєчасно (за графіком) виконувати власні зобов'язання.

Механізм проведення реструктуризації визначається залежно від резиденства кредиторів, типу боргу тощо. Реструктуризуються лише борги, строк погашення яких перевищує 1 рік, які виникли до настання «дати відсіку», і за наявності відповідних кредитних угод між країною боржником та з МВФ. Строки погашення боргу мають припадати на період кредитування її МВФ.

При реструктуризації державних боргів застосовуються такі основні заходи: пряме списання певної частки (або повністю) боргу: зменшення розмірів відсоткової ставки; загальний перегляд боргових умов, пов'язаних з переглядом сум погашення основного боргу, строків та порядку сплати відсотків; конверсія боргів у фінансові активи; зворотний викуп боргових зобов'язань; конверсія боргу в облігації (ре-капіталізація та надання нових кредитів для обслуговування і погашення старих боргів); списання частки або всієї суми боргу.

Реструктуризація боргів може проводиться  Паризьким або Лондонським клубами  кредиторів окремими кредиторами, що не входять до зазначених клубів (раніше входили до Токійського клубу). та іншими неклубннми кредиторами.

Реструктуризація заборгованості залежить від багатьох факторів, що ускладнюють цю процедуру:

- врахування положень міжнародного  права і правових засад окремих країн, що мають свою специфіку;

. обговорення реструктуризації  із значною кількістю приватних кредиторів:

- незбіг інтересів приватних кредиторів, що ускладнює (чи зводить нанівець) переговори з реструктуризації.

Значна кількість угод про реструктуризацію боргів на суму більше, ніж 120 млрд. дол. США була укладена у 80-90-тих роках. Залежно від рівня доходів на душу населення та ваги боргового тягаря окремим країнам сума загального боргу була зменшена наполовину, а деяким (Чилі. Болівія. Мозамбік, Філіппіни) його було списано майже повністю.[37;29]

Реструктуризація як механізм врегулювання боргової проблеми набула значного поширення. Тільки з 1989 по 1993 р. Паризьким клубом було укладено понад 400 реструктуризаційних угод, а Лондонським клубом - 66.

 

3.2. Напрямки та засоби  оптимізації державного боргу  України

 

Сьогодні базовим документом, що регулює питання, пов’язані з державним боргом України є бюджетний кодекс. Різноманітні постанови Кабінету міністрів та документи міністерства фінансів визначають лише деякі умови окремих видів запозичень. А чинний закон “Про державний внутрішній борг” нагадує радше проспект а не законодавчий акт. Адже він містить лише дев’ять коротких статей, які, зрозуміло, не можуть законодавчо забезпечити ефективність управління державним боргом. Тим паче, що з 14,8 млрд. доларів державного боргу лише 4,3 млрд. – внутрішній борг. Відповідно, понад 70% боргів України – це зовнішні зобов’язання.

 Для зменшення боргового навантаження на державний бюджет Україні потрібно активніше працювати на світовому фінансовому ринку. Пропонований Кабінетом Міністрів законопроект передбачає надання Міністерству фінансів цілої низки активних інструментів для роботи з державним боргом. У першу чергу, це можливість проводити операції із “заміни” дорогих кредитів на дешевші. Адже у нас ще є непогашені кредити, взяті свого часу під 16%. Очевидно, що державі вигідно повернути їх за рахунок залучення нових кредитів, взятих вже під 7,65%. Витрати на обслуговування цієї частини боргу таким чином зменшаться вдвічі. Зменшити навантаження на бюджет можна і шляхом розрахунку по кредитах, які належать державі пакетами акцій приватизованих підприємств. Свого часу так вчинила Росія. Такий підхід, окрім зменшення видатків бюджету, дозволяє ще й залучити інвестора на підприємства. Але для того, щоб це стало можливим, потрібне прийняття цілого ряду законів. Зокрема, закону про захист прав міноритарних акціонерів. Адже зараз п’яти- або десятивідсоткові пакети акцій державних підприємств світових фінансистів не цікавлять. Словом, вирішувати проблему потрібно “в комплексі”. Ще один момент. Минулого року ми розмістили своїх зобов’язань на 1 млрд. доларів. Це при тому, що пропозицій було на 5 млрд. Постає питання, хто на цьому заробив? Якщо нам пропонують купити наші зобов’язання на суму в 5 разів більшу від пропонованої, зрозуміло, що держава повинна на цьому заробляти.

Одним з основних моментів законопроекту “Про державний борг України” є створення Агентства з управління державним боргом, з метою   створення умов для залучення висококласних спеціалістів в тому числі.

Ми вважаємо, що сьогодні необхідно створити таку атмосферу, за якої Україна зможе за рахунок світових фінансових організацій кредитувати певні вітчизняні проекти. Уряд повинен допомагати нашим підприємствам отримувати дешеві кредити під державні гарантії.

Викуп боргу як метод управління державним боргом застосовується при наявності можливостей нарощування необхідних обсягів золотовалютних резервів. В Україні на даний момент накопичені достатні золотовалютні запаси для дострокового погашення боргу. Викуп боргових зобов'язань можливий, по-перше, при наявності застережень щодо розміщення боргових зобов'язань про можливе дострокове погашення цих зобов'язань. Як правило, дострокове погашення державних боргових зобов'язань можна застосувати на внутрішньому ринку боргових зобов'язань, де уряд визначає правила «гри». На світовому ринку кредитних ресурсів позичальник при викупі боргу має оптимально враховувати інтереси позичальника і кредитора. Позичальник під час викупу боргу зацікавлений У значному розмірі дисконту. Зростання дисконту за міжнародними чи зовнішніми борговими зобов'язаннями держави свідчать про невпевненість інвесторів у платоспроможності позичальника.

Консолідація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її промислових, торговельних та ін. корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів. 
           Конверсія “борг - борг”, тобто заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старим, при збережені номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов’язань; може змінитися валюта боргу і т. ін. 
             Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов’язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає останнє погашення її зобов’язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягара мають певні недоліки, що пов’язані насамперед зі скороченням валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій. Тому застосовуючи той чи інший метод в Україні слід враховувати як позитивні моменти, так і негативні. 

Отже, як видно з вище викладеного  проблеми державного боргу торкнулись не тільки України, але і багато інших  держав у світі. З подібними проблемами зіткнулись країни колишнього Радянського  Союзу і становище України  в порівнянні з іншими є не таким вже катастрофічним, як нам намагаються його подати. Тим більше, що існують приклади успішного виходу із боргової кризи ( Бразилія, Чилі, Мексика).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Проблема державного боргу набула актуальності у другій половині XX століття, коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику,  позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках.   Як відомо, на сьогодні, проблема державного боргу є однією з основних і в Україні.

Державний   борг -   це  сукупність   зобов'язань держави   за платежами,   які   належить   виконати   на   підставі   одержаних   або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди.  Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій форм.

Державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються форми державного боргу. Виходячи з розрахунку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачеш за зобов'язаннями держави на визначені період. Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна величина боргу держави без розбивки на періоди, на протязі яких він повинен бути погашений Поточний борг - це сума зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) в поточному році.

Виходячи з того, внутрішнім чи зовнішнім кредиторам заборгувала держава, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній державний борг – це заборгованість держави резидентам, а зовнішній – нерезидентам. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливішою для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень. Це пов'язано з тим, що державним органам управління відносно простіше здійснювати управління внутрішнім боргом, включати проведення його реструктуризації. Крім того, виплати держави за внутрішніми зобов'язаними є вкладами в національну економіку, а не відволікають капітал за кордон. Разом з тим, іноземні запозичення дають змогу державним органам управління залучити додаткові фінансові ресурси з метою фінансування тих програм, які неможливо забезпечити внутрішніми джерелами.

 Станом на І січня 2002 року державний борг України становив 14,085 млрд. дол. США, з них зовнішній борг — 10,117 млрд. дол. (71,8%), внутрішній — 3,968 млрд. дол. (28,2%).

У січні-квітні 2004 р. державний борг України, включаючи внутрішні і зовнішні зобов’язання, збільшився на $121 млн. (0,83%) — до $14,66 млрд., у гривневому еквіваленті — на 602 млн. грн., до 78,135 млрд. грн. При цьому загальний внутрішній борг за перші чотири місяці цього року виріс на 787,55 млн. грн. до 21,312 млрд. грн., у той час як обсяг зовнішньої заборгованості держави знизився на $29,3 млн. до $10,662 млрд. У квітні 2004 р. сукупний держборг скоротився на $171 млн. або 1,15%: прямий державний і гарантований зовнішній борг минулого місяця скоротився на $186 млн., внутрішній — виріс на 78 млн. грн. У 2004 році Мінфін планує виплатити з держбюджету в рахунок погашення й обслуговування держборгу $2428,29 млн., у тому числі по зовнішньому боргу — $1533,31 млн. 
           В Україні оперативне врегулювання боргової кризи здійснюємося в 1998-1999 та 2000-2001 рр. У 1998-1999 рр. воно передбачало заміну внутрішніх державних боргових зобов'язань, що перебували в обігу, на нові конверсійні боргові папери. При цьому терміни обігу внутрішніх державних боргових паперів були подовжені та зменшилась їхня прибутковість, тобто було поєднано методи конверсії та консолідації. Застосування цих методів мало і позитивні, і негативні наслідки. Позитивним було скорочення вартості основного внутрішнього державного боргу, а негативним стало зниження довіри резидентів та нерезидентів до внутрішніх боргових зобов'язань України, відплив іноземного спекулятивного капіталу за кордон та зниження кредитного рейтингу держави.

Реструктуризація комерційного боргу  України у 2000 р. полягала в заміні старих боргових зобов'язань облігацій державної зовнішньої позики 1995 р. на облігації зовнішньої державної позики 2000 р. деноміновані в євро та долари США. Застосування коефіцієнтів зміни облігацій дало можливість зменшити суму основного боргу на 152 056.5 тис. дол. США.

Фінансування видатків, пов'язаних з безпосереднім проведенням реструктуризацій у 1998 та 2000 рр. та збільшення витрат з обслуговування фідуціарних комерційних позик, деномінованих у нові облігації, спричинило загальні додаткові витрати державного бюджету з обслуговування (у тому числі погашення державного боргу) на суму 631163,3 тис. дол. США .

В липні 2001 р. було підписано угоду  про реструктуризацію українського зовнішнього боргу між Паризьким  клубом кредиторів та урядом України. Рішення було прийнято після відновлення кредитування МВФ за програмою розширеного фінансування. Загальна сума реструктуризованого зовнішнього боргу становила 580 млн. дол. США. Завдяки проведеній реструктуризації вдалося скоротити витрати перед Паризьким клубом кредиторів з 800 млн. до 285 млн. дол. США у період 2001-2002 рр.