Основи бізнес-планування

2.1 Фінансове планування  на промислових підприємствах

Фінансове планування — необхідний елемент управління економікою промислових підприємств, який суттєво впливає на виробничо-господарські процеси та сприяє встановленню оптимального обсягу фінансових ресурсів для їх здійснення. Розглянуто різні тлумачення вченими-економістами категорії "фінансове планування", запропоновано новий підхід до її визначення, звернуто увагу на законодавче регламентування процесу складання річного (поточного) фінансового плану державним підприємством.

Особливістю сучасного перехідного періоду  розвитку економіки є те, що механізм ринкового регулювання суспільного виробництва перебуває в стадії зародження. Промислові підприємства опинилися в складному становищі, лишившись наодинці із невизначеним зовнішнім середовищем, непередбачуваною поведінкою інших суб'єктів ринкових відносин.

Саме  тому сучасні умови господарювання спонукають промислові підприємства до максимального розширення прогнозування та фінансового планування, подальшого удосконалення методології й методики розроблення як прогнозів, так і планів. Відомо, чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління фінансовою діяльністю промислових підприємств. Фінансовий план визначає конкретну мету й передбачає детальний фінансовий розвиток об'єкта, що досліджується. У плані фіксуються шляхи й засоби фінансового розвитку промислових підприємств відповідно до поставлених завдань та прийнятих управлінських рішень.

Перед тим як розглянути правовий режим  фінансового планування в Україні, доцільно докладніше зупинитися на визначенні цього процесу вченими-економістами. Місце й роль фінансового планування у діяльності промислових підприємств, на нашу думку, можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо теоретичне обґрунтування його необхідності.

Фінансове планування на рівні суб'єктів господарювання, на думку О.М. Бандурки, М.Я. Коробова, П.І. Орлова та К.Я. Петрової — "це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств".

У наведеному визначенні чітко окреслено дії  підприємства щодо фінансових ресурсів. У трактуванні О.Д. Василика "за своєю суттю фінансове планування в підприємницьких структурах — це сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності"_.

Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що процес фінансового планування повинен втілювати мету маркетингової діяльності промислового підприємства. Такої думки щодо визначення фінансового планування дотримується A.M. Поддєрьогін, який вважає, що "фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді".

Але тут  автор не уточнює, на якому етапі  фінансового планування доцільно враховувати виробничі та маркетингові показники діяльності промислового підприємства. Відповіддю може бути тлумачення поняття "стратегічне фінансове планування" А.В. Чупісом. Він зазначає, що під стратегічним фінансовим плануванням розуміють управлінський процес утворення та підтримання фінансової відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями і можливостями у сфері маркетингу.

Таке  тлумачення поняття фінансового  планування зводиться до стратегії розвитку промислового підприємства, а, як наслідок, виступає процесом забезпечення джерелами фінансування виробничої й маркетингової діяльності, на яку і звертав увагу у своїй праці професор A.M. Поддєрьогін.

Вироблення  управлінських фінансових рішень, оцінка та вибір найефективніших варіантів, форм і засобів їхнього втілення повинно відбуватися не лише на основі планування розвитку економіки підприємства в цілому, а й встановлювати розрахунковий механізм ключових фінансових параметрів.

Враховуючи, що у складі загального планування розвитку економіки промислового підприємства істотна роль належить фінансовому плануванню, необхідність залучення розрахункового фінансового апарату очевидна. Підтверджує цю думку поняття фінансового планування у трактуванні О.С. Філімоненка: "фінансове планування — це процес розрахунку надходження видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації та інших) і їх розподілу на покриття відповідних витрат за різноманітними видами діяльності підприємства в запланованому періоді" .

Цілком  очевидним є те, що без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління економікою промислового підприємства, що забезпечує підвищення її ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне розв'язання соціальних питань і матеріальне стимулювання робітників. Саме такий підхід враховано при визначенні фінансового планування В.П. Савчуком. Автор звертає увагу на те, що — "це управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується в деталізованих фінансових планах".

Отже, завершальною фазою фінансового  планування є прийняття управлінських рішень в умовах, коли реальне виконання планів не відповідає бажаному стану. Відомо, що від якості розроблення, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання ресурсів промислового підприємства взагалі та фінансових зокрема. Саме за результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих фінансових результатів діяльності.

Враховуючи  вищевикладене,  доцільно дати таке визначення фінансового планування: це управлінський процес, пов'язаний із використанням методичних підходів щодо руху фінансових ресурсів, які забезпечують достатній рівень виробничо-господарської діяльності підприємства.

Безумовно, процес фінансового планування повинен  повністю забезпечувати промислове підприємство інформацією щодо його розвитку. Його перебіг не може відбуватися без визначення сукупної потреби промислового підприємства у фінансових ресурсах. Обсяги фінансових ресурсів повинні забезпечити фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами. Водночас слід враховувати обсяги фінансування, спрямовані на розв'язання соціальних завдань і матеріальне стимулювання працівників підприємства. До переваг фінансового планування можна віднести його можливості запобігати наднормативним і надплановим витратам товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як щодо окремих проведених заходів, так і щодо підприємства в цілому.

У фінансовому  плануванні промислових підприємств  слід, на наш погляд, використовувати балансовий метод, який дає змогу виявити та ліквідувати диспропорції (у грошовому вираженні) у фінансовому розвитку.

Як  відомо, у процесі фінансового  планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансовий контроль за виконанням планових показників набуває пріоритетного значення у період реалізації прийнятих рішень. Унаслідок проведеного контролю можуть виявитися не лише відхилення від величини запланованих фінансових показників, а й похибки самого рішення, що потребує коригування. А щоб таких недоліків було менше у фінансовому плануванні, контрольну функцію треба здійснювати на всіх етапах прийняття рішень.

Зрозуміла річ, фінансове рішення у сфері  планування ресурсів повинно бути доведене до виконавців. Найважливіше завдання керівника фінансової ланки на останньому етапі процесу управління фінансовим плануванням — подолання об'єктивних і суб'єктивних перешкод та створення умов для реалізації рішення.

У практичній діяльності промислових підприємств  поряд з методами прямого впливу (наказ, розпорядження, адміністративний тиск тощо) повинні використовуватися заходи матеріального стимулювання працівників, вплив шляхом переконання, роз'яснення суті фінансового рішення тощо. Усі вони спрямовані на те, щоб подолати опір нововведенням, які застосовуються з метою вдосконалення процесу фінансового планування. Доцільно вплинути на погляди фінансових працівників і підвищити зацікавленість усіх учасників процесу реалізації прийнятого фінансового рішення, активізувати їхню діяльність, зрештою, розв'язати фінансову проблему, що стоїть перед промисловим підприємством.

Зауважмо, головним інструментом фінансового  планування є фінансовий план підприємства. Розроблення фінансового плану відбувається на завершальному етапі управлінського процесу, який висвітлює фінансове планування. У ньому знаходить відображення рух усіх фінансових ресурсів підприємства, які надходять до нього і витрачаються у відповідних напрямах. Наказом міністерства економіки України від 25.12.2000 року за № 277 затверджено Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (крім казенного). Відповідно до п. З цього положення фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, разом із зобов'язаннями щодо сплати податків та обов'язкових платежів. При цьому законодавець звернув увагу на те, що для підприємств інших форм власності це положення має рекомендаційний характер. Для державних підприємств з 2001 року складання річного фінансового плану є обов'язковим. Воднораз він затверджується й використовується органами управління у процесі контролю за діяльністю підпорядкованих підприємств.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна  сказати, що механізм фінансового планування тісно пов'язаний з особливостями системи управління, в рамках якої здійснюється планування на мікроекономічному рівні. Мікроекономічний суб'єкт самостійно встановлює пріоритети своєї діяльності, визначає потрібний обсяг фінансових ресурсів та вибирає умови господарювання. Регулювання з боку держави процесу фінансового планування відбулося у момент набуття чинності цим положенням.

Україна зробила лише перші кроки на шляху  до створення законодавчого поля фінансового планування. Отож від науково виваженої фінансової політики держави стосовно законодавчого забезпечення усіх видів фінансового планування залежить сьогодні майбутнє мікроекономічного рівня, який, у свою чергу, суттєво впливатиме на розвиток держави в цілому.

2.2 Фінансовий план державного підприємства

Головною метою управління об'єктами державної власності є досягнення оптимальності й ефективності діяльності державного сектору економіки. З огляду на це уряд останніми роками приділяв значну увагу удосконаленню правових основ системи управління об'єктами державної власності, запровадив як обов'язкове фінансове планування на державних підприємствах та у господарських товариствах із пакетом акцій держави у статутному фонді у понад 50 відсотків, а також систему контролю за процесами складання, затвердження й виконання фінансових планів державних підприємств.

Кількість підприємств, заснованих на державній  власності, становить нині близько 13% від їхнього загального числа.

Правовою  основою фінансового планування на державних підприємствах порядок, визначений наказом Міністерства економіки від 25.12.00. №277 "Про;,] затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану, державним підприємством" та чинним наказом Фонду державного майна від 21.02.02. №343, яким затверджено "Положення про порядок складання та затвердження річного фінансового плану господарського товариства, у статутному фонді якого понад 50 відсотків акцій належать державі". Поточне фінансове планування у державному секторі економіки запроваджене із 2003 року. Фінансовий план має стати основою для прийняття управлінських рішень і в господарських товариствах.

У процесі  управління ними особлива увага має  приділятися виконанню фінансових планів. Уперше контроль за виконанням фінансових планів державними підприємствами й господарськими товариствами, у статутних фондах яких понад 50% становлять державні пакети акцій, здійснено за дорученням уряду Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України за III квартал 2004 року.

Основою для контролю за виконанням фінансових планів послужили дані започаткованої Міністерством економіки із 2004 року системи збору та обробки інформації. На підставі даних про виконання фінансових планів, що надходять і від органів виконавчої влади, в електронному вигляді формується інформаційна база для моніторингу за їхнім виконанням за звітними періодами 2004 року.

Результати  моніторингу стануть основою  для прийняття управлінських  рішень міністерством економіки  щодо коригування форми фінансового  плану.

Аналіз  матеріалів із виконання фінансових планів державними підприємствами свідчить ось про що. Загальна кількість державних підприємств і господарських товариств, які за чинним законодавством зобов'язані формувати фінансові плани, становила у 2004 році відповідно 2980 та 337 одиниць. Воднораз на 2004 рік фінансові плани затверджено лише 2168 державним підприємствам, або 73% від їхньої кількості, а звіти про їхнє виконання подано 1826 підприємствами, або 61,3%. Особливо проблемною є ситуація у Мінпаливенерго, де в управлінні перебуває 847 державних підприємств та 26 господарських товариств із державною часткою у понад 50%, а затверджено фінансові плани лише 280 підприємствам, що становить 33% від їхньої загальної кількості.

У негативному  плані виділяється Мінпромполітики, де із 439 підпорядкованих державних підприємств фінансові плани затверджено 363 підприємствам, а звіти про їхнє виконання подано 301 підприємством, відповідно по Міноборони із загальної кількості 206 підприємств фінансовий план затверджено 173 підприємствам, по Мінтрансу із 202 підприємств фінансовий план затверджено 131 підприємству. Що стосується господарських товариств із державною часткою у понад 50% у статутному фонді, то тільки по товариствах Фонду державного майна України із підпорядкованих 221 товариства фінансовий план затверджено 151 товариству.