Основні методи і технології бюджетування та прогнозування прибутку підприємства

1. Сутність поняття «бюджетування». Теоретичні основи бюджетування на підприємстві

 

Сьогодні  в умовах нестабільної економічної  ситуації у будь-якого підприємства гостро постає потреба контролювати власні доходи та витрати, рух грошових коштів, розрахунковий баланс тощо.

На сучасному  етапі розвитку підприємництва дуже складно триматися на плаву та розвивати свій бізнес без запровадження  бюджетування на підприємстві. Правильне  складання бюджету на підприємстві дозволяє його власнику не тільки випередити конкурентів, але й постійно розширяти свій бізнес. Саме бюджетування дозволяє керівнику так скласти та розподілити бюджет підприємства, щоб отримати максимальний прибуток та мінімальні збитки.

Загалом бюджетування являє собою процес розроблення  бюджетів з метою визначення обсягу та складу витрат, забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел. Проте це не лише складання бюджетів, а і їх виконання, контроль та аналіз відхилень. Бюджетування є управлінською технологією, яка сприяє виробленню й прийняттю таких рішень, що забезпечують підприємству високу ефективність та конкурентоздатність на основі раціонального використання усіх видів ресурсів [8, с.55].

Бюджетування  є робочим інструментом, що включає  в себе всі сторони діяльності підприємства: його виробничі, техніко-технологічні, маркетингові, фінансові, інноваційні, інвестиційні ті інші аспекти. Разом з тим, процес бюджетування базується на загальній концепції розвитку підприємства, більш детально розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії і являє собою єдину систему взаємопов’язаних технічних, організаційних і економічних змін на визначений період часу [15, с. 367].

Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що немає єдиного підходу до тлумачення поняття «бюджетування».

Згідно з визначенням, яке подає М.Д. Білик, бюджетування – це стандартизований процес, що базується як на самостійно розроблених підприємством, так і на загальновизнаних вимогах і процедурах [3, с.97–109].

У.О. Балик вважає, що бюджетування – це не лише складання бюджетів, але й їх виконання, дотримання аналізу відхилень та реорганізації відповідно до дійсно досягнутого рівня ділової активності [2, с.13–19].

Ще один вітчизняний  науковець Г.О. Партин трактує поняття «бюджетування» як розроблення бюджетів з метою визначення обсягу та складу витрат, забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел [12, с.50–53].

А.Ю. Харко дещо ширше характеризує це поняття та стверджує, що бюджетування полягає в плануванні діяльності підприємства шляхом розробки системи взаємопов’язаних бюджетів, комплексно орієнтованих на ринкові потреби і покликаних забезпечити стійкий фінансовий стан і поступальний розвиток підприємства відповідно до його головної місії та статутних завдань [18, с. 87–91].

Усі погляди, які стосуються трактування сутності поняття «бюджетування», можна об’єднати у декілька груп [9, с.16–19].

1. Перша група  авторів розглядає бюджетування  як розроблення, формування, складання  бюджетів на підприємстві. Таке  трактування є найпоширенішим  у літературі та на практиці, але воно є надто вузьким, оскільки характеризує лише один із аспектів бюджетування – формування та розроблення бюджетів, та не висвітлює такі невід'ємні складові бюджетування, як бюджетне організування, стимулювання на засадах бюджетів, контролювання виконання бюджетів та здійснення регулювання.

2. Друга група  авторів трактує бюджетування  як технологію планування, обліку  та контролю грошей і фінансових  результатів (існують певні варіації  цього трактування). Це тлумачення  уже є значно ширшим від трактування терміну «бюджетування» авторами першої групи, тут бюджетування розглядається уже як технологія, тобто сукупність знань, відомостей про послідовність певних процесів: планування, обліку і контролю грошей та фінансових результатів. Але це трактування також має певні недоліки, а саме: не розглядається організаційний та мотиваційний аспекти бюджетування. Варто звернути увагу також на те, що облік є одним із етапів реалізації функції контролювання, тому не доцільно акцентувати увагу одночасно на двох поняттях.

3. У третю  групу увійшли автори, які розглядають  бюджетування з суб'єктивно-індивідуалістичних  несхожих позицій. Згідно з ними бюджетування розглядається як стандартизований процес, що базується як на самостійно розроблених підприємством, так і на загальновизнаних вимогах і процедурах [3, с.97–109].

4. У четверту групу увійшли автори, які запропонували найбільш вдалі та повні трактування терміну «бюджетування». Насамперед заслуговують на увагу твердження В. Гамаюнова, Т. Сізової, В. Хруцького, що бюджетування є управлінською технологією, яка призначена для вироблення та підвищення фінансового обґрунтування управлінських рішень, адже уся система бюджетування спрямована на підвищення якості управлінських рішень, що стосуються оптимізації формування та використання ресурсів організації [20, с.21].

Аналізуючи  вищенаведені погляди науковців, можна  зробити висновок, що всі сходяться  на думці, що бюджетування є стратегічно  необхідним елементом в діяльності сучасного підприємства, але кожен  покладає на нього різні завдання: від формулювання основних цілей діяльності підприємства до виявлення вузьких місць [6].

На основі загальних вимог до визначення поняття  «бюджетування» виділено його позитивні  і негативні риси (табл. 1).

Таблиця 1

Позитивні та негативні риси поняття «бюджетування»

Позитивні риси	Негативні риси
1. Вказує на технологічну сторону  бюджетування	1. Розглядається з точки зору  бухгалтерського обліку
2. Акцентує увагу на взаємозв’язку  зі стратегією підприємства	2. Великий акцент на кількісне вираження цілей підприємства
3. Пов’язане із системою управління  діяльністю підприємства	3. Визначення бюджетування є  неповним

 

Таким чином  на підставі аналізу різних підходів до визначення поняття «бюджетування» під бюджетуванням пропонується розуміти управлінську технологію складання бюджетів, яка дає змогу зв’язати діяльність підприємства з його стратегічними цілями, планувати, організовувати, контролювати та мотивувати виконання бюджетів на підприємстві, тобто здійснювати процес управління підприємством, спрямований на досягнення поставлених перед підприємством цілей. Сформульоване визначення включає в себе всі визначені переваги бюджетування та ліквідує недоліки поняття, а саме вказує на технологічну сторону бюджетування, яка виражає перетворення інформації в процесі бюджетування для досягнення цілей, пов’язує бюджетування зі стратегією підприємства, а не тільки з тактичною та оперативною діяльністю, а також пов’язує його з системою управління діяльністю підприємства, її аналізом та прогнозами здійснення діяльності у майбутньому.

Завдання  бюджетного планування полягає в  обґрунтуванні та розширенні річного  плану господарської діяльності підприємства з метою усунення непередбачуваних змін, які виникають в процесі  його  діяльності, визначенні координації дій між окремими його ланками для уникнення прийняття неузгоджених рішень, підвищенні ефективності управлінського контролю щодо виключення неефективних чинників, а також, оцінки вкладеної праці, дій та прийнятих рішень керівництвом підприємства [19, с. 18].

Процес постановки системи бюджетування на підприємстві доволі складний та досить довготривалий, тому різні вчені розглядають  його складові по-різному і не розглядають  їх взаємозв’язок, що не досить коректно оскільки процес впровадження бюджетування на підприємстві достатньо складний. Можна виділити основні складові процесу бюджетування (рис. 1).

 

^{Рис. 1. Взаємозв’язок основних понять бюджетування на підприємстві [18]}

 

Зазвичай бюджетним  періодом є календарний рік, у  межах якого виділяють короткі періоди: квартали, місяці, декади, тижні.

В процесі бюджетування розробляють різні види бюджетів залежно від 

цільового призначення, об’єкта бюджетування, змісту показників, методів та строку розроблення, способу складання та напрямків побудови. Застосовуючи на практиці існуючі методи розробки бюджетів, кожне підприємство визначає для себе, який із бюджетів йому розробляти в першу чергу, беручи до «уваги вузькі місця». Оскільки найчастіше «вузьким місцем» діяльності підприємства є обсяг реалізації продукції, то, насамперед, складають бюджет продажу, так як від обсягів продажу і вартості реалізації залежить обсяг виробництва, собівартість, прибуток, ціни тощо. Цей бюджет визначає рівень і характер усієї діяльності підприємства, впливає на інші бюджети, складені на основі його інформації. Прогноз продажу є основою планування виробництва, а бюджет продажу – основою бюджету виробництва [3, с. 104].

Бюджет  виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити, щоб забезпечити запланований обсяг продаж і необхідний рівень запасів. На основі бюджету виробництва і бюджету продаж складають бюджет прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших операційних витрат, загальновиробничих витрат, бюджети адміністративних витрат та витрат на збут.

Бюджет  капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів і джерел фінансування, спрямовує розвиток підприємства й ефективність його діяльності. Цей бюджет впливає на бюджет руху грошових потоків, бюджет прибутків і збитків, на бухгалтерський баланс.