Основні методи і технології бюджетування та прогнозування прибутку підприємства

3. Прогнозування як складова бюджетного планування

 

Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого  підприємства визначають фінансові  результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками: сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності.

З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Головними завданнями аналізу прибутковості та рентабельності підприємства є:

1) визначення  відхилення фактичного прибутку  та рівня рентабельності від  передбаченого планом, вивчення  динаміки зміни прибутку за  кілька звітних періодів;

2) виявлення чинників  впливу на формування прибутку та рентабельності, оцінка їх динаміки та розрахунки їх впливу;

3) виявлення резервів  збільшення прибутку та рентабельності  та розробка заходів, спрямованих  на реалізацію виявлених резервів [16].

Від правильного  розподілу та використання прибутку залежить кінцевий результат діяльності підприємства, достатність його власних фінансових ресурсів, перспективи розвитку виробництва, можливість залучення додаткових джерел фінансування.

Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідки ризику, зв’язаного з реалізацією товарів на ринку. Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості. Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

- характеризує  економічний ефект, отриманий  у результаті діяльності підприємства;

- є основним  елементом фінансових ресурсів  підприємства;

- є джерелом  формування бюджетів різних рівнів.

Отже, прибуток – це найголовніший елемент, котрий стимулює підприємців для більш  ефективної діяльності в умовах жорсткої конкуренції.

Одним із найскладніших  етапів планування на підприємстві є  процес прогнозування економічної та фінансової його діяльності. Так як абсолютним результуючим показником діяльності кожної фірми є сума отриманого прибутку, то постає питання вибору такої моделі прогнозування прибутку підприємства, яка дала б змогу найточніше визначити фінансові результати його діяльності на майбутній період.

Актуальність  даного проблемного питання обумовлена тим, що через часті зміни в  економіці без прогнозу показників фінансових результатів підприємство не зможе планувати розвиток матеріально-технічної бази, свої витратні статті, віддача яких не співпадає в часі з їх здійсненням, наприклад, на капітальні витрати, на інновації у виробництво, купівлю цінних паперів тощо.

Мета прогнозування  – перш за все створити наукові  передумови для обґрунтування ухвалення і практичної реалізації рішень. Ці передумови включають: науковий аналіз тенденцій розвитку економіки; варіантне передбачення майбутнього її розвитку, що враховує як тенденції, що склалися, так і намічені цілі; оцінку можливих наслідків ухвалюваних рішень.

У процесі  планування прибутку важливо визначити, за рахунок яких чинників він зростає  чи знижується. На величину прибутку впливає  сукупність багатьох чинників, які  залежать і не залежать від підприємницької  діяльності.

Найважливішими  чинниками зростання прибутну, залежними від діяльності підприємства є: дохід (виручка) від реалізації продукції; собівартість; витрати на оплату праці; собівартість та відношення обсягу виробництва на величину прибутку.

Для вивчення впливу окремих факторів та процесів на динаміку економічного показника використовують методи прогнозування.

Загальноприйнятими  кількісними методами короткострокового  прогнозування прибутку підприємства є методи екстраполяції, які спираються на статистичні тенденції зміни  відповідної характеристики об’єкта, тобто на часовий ряд.

Оцінка часового ряду (ряду динаміки) прибутку підприємства та  його прогнозування може здійснюватись  за такими методами:

- метод прогнозування  за середнім рівнем прибутку  фірми;

- метод від  досягнутого або прогнозування на основі абсолютногоприросту прибутку за останній рік;

- прогнозування  за середнім абсолютним приростом  прибутку фірми;

- прогнозування на основі  темпу росту прибутку підприємства  за останній рік;

- прогнозування за середнім  темпом росту прибутку;

- метод екстраполяції  тренду та ін.

За допомогою  методів прогнозування можна  визначити параметри прибутку підприємства на певний період в майбутньому та оцінити вірогідність такого прогнозу, проаналізувати показники діяльності організації за встановленою методикою та визначити шляхи з удосконалення системи управління підприємством та його подальшого розвитку.

Всебічна  оцінка планування прибутку ґрунтується  на чотирьох основних елементах: мета, об'єкти, строки та методи. На характер планування та управління прибутком значно впливає розмір підприємства, стадія його життєвого циклу, організаційно-правові форми діяльності та галузева специфіка.

Найважливішою метою планування прибутку є правильне  визначення суми прибутку, що залишається  у розпорядженні підприємства, яка визначає його можливості у фінансуванні розвитку виробничої, соціальної сфер, матеріального заохочення працівників. Розрахунок впливу на прибуток окремих чинників дозволяє збільшувати випуск продукції, знижувати витрати на її виробництво й реалізацію, підвищувати якість продукції. Крім того, як платник податків підприємець зацікавлений планувати величину податку на прибуток та суму авансових платежів, що сплачуються до бюджету в заздалегідь визначений термін. Звідси витікає важливість застосування прогнозного підходу і методів оцінки результатів прогнозування.

Короткострокове планування (термін планування прибутку – місяць, квартал, рік). Якщо ціни, заробітна плата відносно стабільні, то перспективнее планування охоплює термін 3-5 років. Воно є найбільш складним і потребує визначення системи довгострокових стратегічних цілей планування прибутку та шляхи досягнення визначених прогнозних показників. Загалом, планування процесу формування, розподілу та використання прибутку підприємства умовно поділяють на три основних етапи: прогнозування прибутку на декілька наступних років, поточне планування (один рік) і оперативне планування (місяць, квартал). В нестабільних економічних умовах термін перспективного планування не є досить тривалим і обмежується у середньому трьома роками.

Розробка  системи прогнозування прибутку суб'єкта господарювання у довгостроковому  періоді є основою для поточного  і оперативного планування. У разі виявлення значних розбіжностей та з'ясування причин відхилень вносяться  відповідні корективи у плани. Вихідними параметрами для всіх стадій планування є збалансованість політики планування прибутку з внутрішньою загальною фінансовою стратегією підприємства та її узгодженість із зовнішніми чинниками, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Отже, з одного боку необхідно враховувати планові  обсяги виробництва, реалізації продукції виходячи з наявного потенціалу фінансових, виробничих і трудових ресурсів та системи розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат цих ресурсів. З іншого – зміни системи податкових ставок, кон'юнктури сегментів ринку (товарного, фінансового) та прогноз економічного розвитку держави в цілому.

У наш час  при плануванні на короткий період (квартал, місяць) використовується метод  прямого рахунку. А річне та перспективне планування прибутку доцільно здійснювати за допомогою аналітичного методу. На практиці використовуються обидва методи.

Узагальнення  вітчизняного досвіду планування прибутку на підприємствах дозволяє визначити  особливості кожного з методів, їхні переваги та недоліки. Так, перший метод – прямого розрахунку – не потребує вибору різноманітних варіантів і є простим технічно. Обов'язковими умовами його застосування мають бути стабільні ціни та незмінні витрати протягом періоду планування, а також невелика кількість найменувань виробів і послуг, які пропонуються підприємством. Цей метод був основним у системі директивного планування на підприємстві, але й тепер може бути досить точним для розрахунків у короткостроковому періоді.