Поняття про бізнес-процес. Етапи та методи математичного моделювання бізнес-процесів

 

При проведенні виділення й класифікації для кожного бізнесу-процесу визначається склад учасників бізнесу-процесу. Важливе місце при визначенні учасників займає власник бізнес-процесу, як правило, посадова особа - топ-менеджер.

 

Проведення виділення й класифікації бізнес-процесів, визначення їхніх  параметрів - індивідуальна й досить не проста робота при переході на процесну організацію й керування діяльністю підприємства. Тому, важливою заключною стадією виконання даної роботи є узгодження результатів проведеної класифікації між власниками бізнес-процесів, а також власниками підприємства [16, c.49].

 

Раціоналізація ділових процесів між підприємствами - це наступний великий крок при введенні бізнес-процесів й у скороченні витрат, збільшенні якості продуктів і послуг та прискоренні операцій.

 

Виділення ресурсів під Рбп-проекти - це важливе питання, на який потрібно відповісти, оскільки на цій стадії доводиться приймати велику кількість рішень.

 

Ключові ролі, необхідні для проведення Рбп-проекта, включають керуючу групу, що повинна складатися з вищих  менеджерів, координатора, що вирішує  всі адміністративні справи, власника процесу, обраного командою керівників, коммунікатора, що розуміє методику, а також знає, як допомагати в Рбп-проекті, й лідера команди, як ми вже відзначали [16, c.58].

 

Важливою частиною вимог відносно ресурсів є активна підтримка  процесу з боку команди вищих менеджерів й їхня готовність виділити команді реінжинірингу необхідний час із самого початку проекту.

 

Одна із причин розвитку реінжинірингу  бізнес-процесів як стратегічного інструмента - це зростаюча роль нових технологій практично в кожній сфері діяльності організації, а також зростаюча міць цих технологій. Технологія дає можливість працювати по-новому, а отже, породжує новий підхід до проектування процесів. Нова технологія використовується насамперед для автоматизації процесу, а не для його зміни.

 

Автоматизація деякого етапу процесу  означає, що цей етап надалі не буде виконуватися вручну, хоча сам по собі етап залишається. Якщо бізнес-процес вимагає радикальної й творчої  зміни, часто для цього потрібно використати нові технології, а не просто проводити автоматизацію. Щодо цього технологія відіграє роль рушійної сили перетворення бізнесу-процесу, висуваючи вперед такі методи роботи, про які раніше не можна було й мріяти. Виходить грандіозний ефект, якщо реінжинірингова команда знає, чого можна домогтися за допомогою нової технології. Застосовуючи свої знання, команда може порушити існуючі правила гри. До деякої міри подібні дії вимагають нового підходу до проблем, заснованого скоріше на індуктивному, чим на дедуктивному мисленні. У багатьох роботах, що стосуються реінжинірингу бізнес-процесів, подібний підхід називають "пошуком проблем для існуючих рішень" замість того, щоб шукати рішення для існуючої проблеми [18, c.66].

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

 ПОСТАНОВКА Й МАТЕМАТИЧНИЙ  ОПИС РОЗРОБЛЮВАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

 

 

2.1 Концептуальна модель

 

 

Для успішного написання даної  роботи було необхідно зробити ретельний  аналіз літератури (всі використані  джерела перераховані у відповідному розділі). Насамперед, це література по темі й зокрема по середовищу розробки, тобто по середовищу Делфі. Середовище Borland Delphi 6.0 являє собою об'єктну мову програмування. Текст програми являє собою набір процедур або функцій, зв'язаних між собою й між об'єктними компонентами. Процедури в Делфі - це опис подій компонентів (такими подіями можуть бути: натискання кнопки, натискання клавіші, редагування, введення, закриття, створення, активація й т.д.).

 

Для побудови самої моделі програми був проведений аналіз економіко-математичної, математичної, економічної літератури, а також літератури пов'язаної з моделюванням процесів. З метою побудови як можна більше точних розрахунків і видачі точних результатів використовувалися методи, такі як: застосовувана у багатьох закордонних країнах  система директ-костинг, системи одержання знань, економіко-математичне моделювання й методи одержання знань про бізнес-процеси на основі імітаційного моделювання. Саме розроблена система дозволяє проводити розрахунки з найменшою похибкою й більш точно оцінювати фінансовий стан підприємства, а разом із цим впроваджувати бізнес-процеси на підприємстві, які допоможуть при прийняття правильних управлінських рішень і будуть сприяти подальшому розвитку підприємства. У даному методі розрахунки виробляються за допомогою оцінки балансових показників, тобто показників, які в цілому характеризують всю доцільність роботи підприємства по випуску й продажу своєї продукції. Звичайно ж, представлена модель скорочена, але загальна структура збереглася. Варто врахувати той факт, що основним завданням ставилася дослідницька робота з вивчення й, по можливості, створенню нових методів одержання знань про вироблені на підприємствах бізнес-процесах.

 

Дуже важливо, щоб модель правильно  акцентувала увагу на істотних факторах і приховувала несуттєві. Але  навіть при наявності зробленої моделі бізнесу фактор ризику обов'язково залишається, так само як і невизначеність. Моделі допомагають зменшити ризик, уникнути деяких помилок і збільшити ймовірність успіху.

 

 

 

 

 

2.2 Опис застосування

 

 

 

2.2.1 Обґрунтування обраної моделі  реалізації програми

 

 

 

Сучасний менеджмент зосереджує увагу  на факторах організації успішного  керування, використовує усе більш  продуктивні засоби комп'ютерної  обробки даних й аналізу.

 

Підвищений інтерес до імітаційних  моделей всі частіше зв'язують із проблемами масової реструктуризації керування економікою розвинених країн, обумовленої тотальним впровадженням нових інформаційних технологій і переглядом практично всієї сформованої системи керування бізнесом.

 

У дослідженні економічних процесів широко застосовуються як аналітичні, так і статистичні моделі. Кожний із цих типів має свої переваги й недоліки. Аналітичні моделі більш  грубі, ураховують менше число факторів, завжди вимагають якихось допущень і спрощень. Зате результати розрахунку по них легше доступні для огляду, більш виразно відбивають властивому явищу основні закономірності. Статистичні моделі, у порівнянні, з аналітичними, більш точні й докладні, не вимагають настільки грубих допущень, дозволяють урахувати велику  кількість факторів. Але й у них - свої недоліки: громіздкість, велика витрата машинного часу, а головне, крайні труднощі пошуку оптимальних рішень, які доводиться шукати  шляхом здогадів і проб.

 

Модель є цілеспрямоване подання  досліджуваного об'єкта, реальне або уявлюване. Імітаційна модель є модель, що відтворює поводження об'єкта за певний період часу; у цьому змісті імітаційна модель є динамічною. Значення всіх змінних, вхідних в імітаційну модель, обчислюються в кожен момент модельного часу. Потім, через певний інтервал, на основі старих значень обчислюються нові значення змінних, і т.д. Таким чином, імітаційна модель “розвивається” по певній траєкторії протягом заданого відрізка модельного часу.

 

Для побудови імітаційних моделей  динамічних систем використовуються змінні чотирьох типів: час, фонд, потік і конвертор.

 

Змінна “час” є первинною  для імітаційної моделі динамічної системи: її значення генерується системним  таймером і змінюється дискретно, тобто, починаючи з деякого початкового значення, час за кожен такт збільшується на заздалегідь задану величину, що слугує одиницею модельного часу. Число тактів й одиниця часу є параметрами “прогону” моделі й визначаються заздалегідь. Варто врахувати той факт, що змінна час величина непостійна і змінювана, тобто виходить випадковим чином. Задається вона з параметрами +/-. Наприклад закупівля сировини й матеріалів відбувається на підприємстві з інтервалів часу 80+/-10 днів, а гроші на інші витрати (витрати на маркетингові дослідження, на рекламу, на зарплату робітником і т.д.) будуть зніматися з рахунку з інтервалом 27+/-3 дні. Задані тимчасові параметри можуть змінюватися в кожному конкретному випадку й залежно від системи, що моделюється.

 

Змінна типу “фонд” дорівнює обсягу (кількості) деякого “продукту”, накопиченого в деякому сховищі за час “життя” моделі з початкового по сучасний момент. Продукт може надходити у фонд й/або витягатися з нього. Тому значення фонду в сучасний момент часу можна обчислити як суму його значення в попередній момент і величини, рівної різниці величин вхідного й вихідного потоків продукту за одиницю модельного часу. 

 

Змінна типу “потік” дорівнює обсягу (кількості) продукту, що надходить  або витягається з відповідного фонду в одиницю модельного часу. Значення цієї змінної може змінюватися залежно від зовнішніх впливів на неї. Зокрема, потік можна представити як функцію від значень інших потоків і фондів. Найпростіший приклад циклу зі зворотним зв'язком утворить вхідний потік, величина якого залежить від значення фонду, у який цей потік надходить. До змінних типу “потік” ставляться практично всі параметри настроювання роботи моделі, а саме: ціна за одиницю ресурсу, кількість закуповуваних ресурсів, кредит який візьме підприємство у випадку недостачі власних коштів, кількість виробленої продукції в процесі одного виробничого циклу, ціна за одиницю продукції, кількість проданих виробів, а також такі змінні як рахунок (власні кошти на рахунку в банку), кількість коштів у самому банку (настроювання зовнішнього середовища).

 

Фонди характеризують статичний стан системи, а потоки - її динаміку. Якщо, наприклад, уявити собі, що в якийсь момент часу всі процеси в системі  зупиняться, то фонди будуть мати ті значення, які були на момент зупинки, а потоки будуть дорівнюють нулю. З  іншого боку, про величину потоку можна судити тільки за певний проміжок часу.

 

Істотно те, що зовнішній інтерфейс  засобів імітаційного моделювання  може бути настроєний на подання відповідних  інфраструктур керування ідеограмами  фондових потоків. Таке подання  вдало сполучає концептуальну універсальність базового фінансового терміна “фонд” із принципово динамічним, існуючим лише в часі, поняттям “потоку”. Дійсно, підприємець із поняттям фонду асоціює різноманітні ресурси, або вкладені бізнесом у вигляді коштів, дебіторський заборгованості, людських ресурсів, запасів й устаткування, або отримані бізнесом у вигляді позик, торговельного кредиту, облігацій або акціонерного капіталу.

 

Допоміжна змінна “конвертори” можуть дорівнювати константам або значенням  математичних функцій від інших змінних (у тому числі й від змінної “час”), тобто дозволяють перетворювати (“конвертувати”) одні числові значення в інші.

 

Взаємодіями фондових потоків, по яких "протікають" у часі модельні одиниці  що мають інтерес для аналізу (гроші, векселі, рейтинги, одиниці персоналу, курси акцій і т.д. ), необхідно керувати. Подібне керування здійснюється відповідними обчисленнями на кожному кроці імітації або безпосередньо потоком, або локальним "конвертором", пов'язаним з іншими елементами моделі через сполучні "конектори".

 

Використовуючи концепцію фондових потоків, імітаційні моделі знаходять  досить природний і проблемно-орієнтований понятійний інтерфейс із найбільш активними  учасниками операційного середовища керування.

 

У   процесі  розіграшу  за  допомогою  ЕОМ   випадкових ситуацій впровадження бізнес-процесів накопичується  інформація про якість функціонування  досліджуваної системи   у   вигляді  конкретних   реалізацій   чисельних   значень показників якості функціонування. Розіграш випадкових ситуацій триває доти,  поки обсяг вибірки не стане достатнім для   обчислення  статистично  достовірних  оцінок показників якості функціонування роботи виробництва.

 

Також слід зазначити, що аналогічні вибірки могли б бути отримані в процесі  спостереження  за  функціонуванням  реальної складної  системи. Однак, метод статистичного моделювання в більшості  випадків є кращим. Це порозумівається наступними факторами:

 

а)  вартість  натуральних  експериментів  майже  завжди  вище від вартості машинних експериментів з моделлю;

 

б)  вимір  ряду показників якості  функціонування впровадження бізнес-процесів на реальних системах принципово не можливо  й може бути проведено тільки  при  зміні  самої  системи;

 

в)  при  складанні  рекомендацій  з   модернізації системи неможливо провести експеримент із ще неіснуючою структурою;

 

г)  умови  роботи,  при яких потрібно провести  експеримент, можуть бути неприпустимими для реальної системи;

 

д) натуральний експеримент часто  неможливий через  надзвичайно великі інтервали часу між моментами зміни станів системи (наприклад, при  дослідженні  показників  надійності  пристроїв, що рідко виходять із ладу);

 

е)  машинний експеримент можливий і з моделями ще не створених систем.

 

На   підставі   оцінок  якості   функціонування   системи, отриманих  у  результаті  експерименту  з  моделлю,   може  бути проведений  пошук  як  найкращих умов роботи впровадження бізнес-процесів на підприємстві,  так  і  найкращої структури досліджуваної системи. 

 

 

 

2.2.2 Опис алгоритму роботи

 

 

 

Комп'ютерне моделювання       - одне з найбільш ефективних наявних  у цей час засобів для підтримки  й уточнення людської інтуїції. Хоча модель і не є зовсім точним поданням реальності, вона може бути використана  для прийняття більш обґрунтованих  рішень, ніж ті, які могла би прийняти людина.

 

Дана робота призначена для моделювання  процесу роботи підприємства з виробництва  товарів різного призначення (тобто  може моделюватися будь-який продукт  виробництва або реальна система) і призначена для одержання знань про бізнес-процеси за допомогою розрахунку економічних показників ефективності роботи виробництва. При цьому використовується графічна інтерпретація розрахованих показників у вигляді графіків і статистики, виведеної на екран. Розроблений алгоритм ґрунтується на принципах імітаційного моделювання й розрахунку економіко-математичних показників діяльності підприємства. Він описаний у такий спосіб: існує підприємство, що займається виробництвом різної продукції. Це підприємство бажає розвивати своє виробництво впроваджуючи бізнес-процеси, одержуючи при цьому максимальний економічний ефект від роботи й впровадження бізнес-процесів. Підприємство має у своєму розпорядженні грошові засоби, які перебувають на рахунку в банку. Для того щоб почати виробництво, підприємству треба першочергово - зробити закупівлю сировини й матеріалів, провести маркетингові дослідження й т.д., тобто налагодити ефективне виробництво. Для цього з рахунки знімаються кошти на витрати (витрати на сировину й матеріали, зарплата робітникам, транспортні витрати й т.д.). Якщо власних коштів підприємству не вистачає, то воно може взяти кредит у банку на певну суму. Повернення коштів здійснюється після продажу зробленого товару на ринку й надходження виручених коштів на рахунок. Після цього закуплені ресурси надходять на склад зберігання ресурсів. Також варто врахувати той факт, що повинна бути вироблена оптимальна стратегія закупівлі ресурсів, адже якщо ресурсів не буде вистачати, то зупиниться процес виробництва товарів і бізнес-процес, що вводить відповідно, виявиться неефективним. Потім закуплені сировина й матеріали попадають у процес виробництва. Закупівля сировини відбувається з певним тимчасовим інтервалом (початкове настроювання моделі), який можна набудовувати за бажанням користувача. Після процесу виробництва зроблені товари попадають на склад готової продукції, після чого відбувається реалізація виготовленої продукції на ринку. Продаж зробленого товару відбувається  з певним тимчасовим інтервалом. Після продажу товару отримані кошти від реалізації товару попадають знову на рахунок. У процесі роботи моделі відбувається розрахунок економіко-математичних показників, таких як: рентабельність продукції, ліквідності виробництва, оборотності капіталу, прибутковості, обсягів реалізації, а також собівартості продукції. Динаміку зміни цих показників користувач може спостерігати в реальному часі й графічній інтерпретації, викликавши з меню “Файл” підміню “Графіків”. На підставі заданих параметрів моделювання й отриманих у процесі роботи програми показників можна буде судити, чи ефективний впроваджуваний бізнес-процес на підприємстві, який буде економічний ефект від впровадження даного бізнесу-процесу. Вся система настроюється залежно від бажання користувача. Логічну структуру можна подивитися на рисунку 2.1.