Поняття про бізнес-процес. Етапи та методи математичного моделювання бізнес-процесів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інші витрати

 

(з/п і т.д.)

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Схема роботи моделі

 

 

 

Процес одержання знань про  бізнес-процеси проведених на підприємстві за допомогою представленого програмного  продукту виглядає так (див. рис.2.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Спрощена схема одержання  знань про бізнес-процеси  на підприємстві при впровадженні даної програми

 

 

 

 

 

 

 

Нижче показана послідовність дій  при виборі конкретного бізнесу-процесу  на підставі отриманих результатів  роботи (див. рис.2.3).

 

 

 

Рис. 2.3. Послідовність дій по впровадженню бізнес - процесів за результатами роботи програми

 

 

 

Переваги представленої комп'ютерної  моделі, сконструйованої й використовуваної для підтримки прийняття рішень, полягають у наступному:

 

а) вона змушує особу, що приймає рішення, (ЛПР) точніше й повніше формулювати  мовні описи причин виникнення проблеми, які він неминуче зберігає у своїй голові.

 

б) Коли виробляється “прогін” моделі, стає можливим логічне “тестування”. За допомогою моделі легко оцінюються наслідки з багатообіцяючих, але  ненаочних рішень. Спостереження  за поводженням моделі сприяють появі нових гіпотез про структуру реального об'єкта.

 

в) Коли досягнутий прийнятний рівень надійності, стають можливими формальні  експерименти по виробленню управлінської  політики, що швидко розкривають ймовірні наслідки з різних управлінських альтернатив.

 

г) Формально операційна модель завершена  завжди, але в змістовному змісті ніколи не завершена до кінця.

 

д) Операційна модель може служити  засобом комунікації між людьми, які не брали участь у її побудові. При зміні управлінської політики й модельних параметрів і наступному аналізі результатів цих змін, ці люди можуть краще зрозуміти динаміку розвитку реальних систем.

 

Для реалізації поставленого завдання на практиці було використано імітаційне моделювання.

 

У даній роботі були  реалізовані деякі найбільш важливі способи роботи з моделями, а саме:

 

а) можливість зміни параметрів моделі з метою одержання кращих результатів;

 

б) наочний інтерфейс, що дозволяє простежити візуально процеси, що проходять  у системі;

 

в) можливість  візуального контролю, але більше тривалого в часі, керівництво й зміна процесу моделювання.

 

 

 

2.3 Взаємозв'язок фінансового менеджменту  й бізнес-процесів

 

 

 

Варто розглядати бізнес-процес як динамічний нерівновагий процес у фінансовому  аспекті. У першу чергу будемо розглядати ті фінансові характеристики, які визначають ступінь ефективності й стійкості бізнесу-процесу на періоді у фінансовому аспекті. У такій постановці питання можна говорити про "стани бізнес-процесу на періоді", "режимах функціонування" і визначати їхні властивості ефективності й стійкості. Модель, що ми хочемо побудувати, можна назвати фінансовою моделлю ефективності й стійкості бізнесу-процесу.

 

Визначення взаємозв'язків є  найбільш важкою й найбільш значимою частиною моделювання. Якби всі компоненти потоків коштів проекту були б не зв'язані між собою, у моделюванні не було б необхідності [21]. Зв'язки при моделюванні встановлюються між певними змінними, а завдання моделювання явища починається з точного визначення числа змінних (узагальнених координат), у якому передбачається робити опис розглянутого явища. Після встановлення розмірності завдання вибирається конкретна система координат, у якій виробляється рішення завдання (класу завдань). Разючим є той факт, що в розглянутій області класичного фінансового аналізу цим методологічним питанням не було приділено належної уваги. У номері журналу "АУДИТ і ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ" опублікована стаття автора [Ложкин О.Б. Фінансовий аналіз ефективності й стійкості бізнесу-процесу. АУДИТ і ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, Москва, Видавничий Будинок "Комп'ютерний аудит", №2, 2001], у якій викладена теорія фінансового аналізу ефективності й стійкості бізнесу-процесу. У цій теорії опис певного вище класу фінансових явищ виробляється на принципово новій концептуальній основі, а побудована в підсумку єдина квазістатична фінансова модель ефективності й стійкості бізнес - процесу є мінімальною моделлю: вона повна й адекватна в розглянутому класі завдань і при цьому максимально проста. Суть пропонованої теорії в наступному. Установлюється число узагальнених координат, у якому виробляється опис усього набору розглянутих фінансових явищ у цілому. Для цього будується базова фінансова модель бізнесу-процесу. Остання складається із трьох взаємозалежних компонентів: модель фінансового стану (ФМ1), модель руху ресурсів і прав власності (ФМ2), модель ефективності продажів (ФМ3) (Рис 2.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.4. Базова фінансова модель бізнесу-процесу  й три її компоненти

 

 

 

Пояснимо суть цієї моделі. Якщо робити вимір параметрів бізнесу-процесу на якомусь (кожному) періоді, то результати цих вимірів   у  фінансовому  аспекті  можна  представити  як піраміду

 

великої кількості фінансових параметрів (рис.2.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.5. Піраміда фінансових параметрів бізнес-процесу

 

 

 

Інформація збирається на кожному  з локальних рівнів (окремих підрозділів, взаємин з окремими контрагентами  в процесі обміну ресурсами, окремих  видів продукції і т.д.) і в  підсумку може бути послідовно агрегована до максимально "згорнутого" (нульового ієрархічного) рівня. Базова фінансова модель бізнес-процесу і являє собою фінансову модель бізнес-процесу на нульовому ієрархічному рівні. Модель ФМ1 є в принципі статичною: вона визначає стан бізнес-процесу у фінансовому аспекті на будь-який розглянутий момент. Такий стан об'єктивно існує в кожному сучасному моменті незалежно від того, визначається воно чи ні (у цей момент) методами фінансового або управлінського обліку. Моделі ФМ2 і ФМ3 можна розглядати як у динамічному (аж до моніторингу в режимі реального часу), так й у квазистатичному (за розглянутий період у цілому або на окремих інтервалах часу цього періоду) змісті.

 

Представлена в "згорнутій" формі, інформація завжди може бути "розгорнута" до рівня окремих операцій, окремих  контрагентів, окремих видів продукції, окремих сховищ окремих видів активів, станів на окремий момент і т.д. у міру необхідності. Так, якщо ми в першому рівнянні моделі ФМ2 у складі активів виділимо грошову складову, то одержимо рівняння

 

 

Д к = Д п + Надходження Д пк - Витрати Д пк                   (2.1)

 

 

 

де Д к - кошти на кінець,

 

       Дп - кошти на  початок,

 

       Дпк - кошти,  які залишилися при відрахуванні  Дк-Дпк.

 

Базова фінансова модель бізнес-процесу  є природною підставою для  класифікації завдань фінансового аналізу (рис.2.4). Прокоментуємо коротко класи завдань 1,2 й 4. Підставою класу завдань 1 "Аналіз фінансового стану бізнес-процесу" є модель ФМ1. Цей клас завдань виник, очевидно, історично першим і розглядається найбільше докладно в літературі по бухгалтерському обліку. До класу завдань 2 "Фінансовий аналіз руху ресурсів і прав власності" ставляться багато завдань, розглянуті в управлінському обліку, інвестиційному проектуванні, фінансовому менеджменті, теорії корпоративних фінансів і логістиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.6. Класифікатор завдань фінансового  аналізу на основі

 базової фінансової моделі  бізнес-процесу

 

 

 

Підставою цього класу завдань  є моделі ФМ1 і ФМ2. Сюди ставляться такі відомі завдання, як завдання бюджетування і завдання оцінки привабливості інвестиційних проектів по планованих грошових потоках між фірмою-інвестором й об'єктом інвестицій. Вартість грошових потоків майбутніх періодів приводиться до вартості грошей у дійсному періоді на основі концепції наведеної вартості.

 

Придбання знань реалізується за допомогою  функцій: одержання інформації ззовні і її систематизації. При цьому  залежно від здатності системи  навчання до логічних висновків можливі  різні форми придбання знань. Форма подання знань для їхнього  використання визначається усередині системи, тому форма інформації, що вона може приймати, залежить від того, які здатності має система, тобто чим вище здатності машини до логічних висновків, тим менше навантаження на людину [14, c.27].

 

 

2.4 Принципи системного підходу при реалізації бізнес-     процесів

 

 

 

Економіко-математичне моделювання - це комплекс економічних і математичних дисциплін. Науковою основою є основні  положення діалектики, економіки, теорії складних систем, закони математики. Метою  економіко-математичного моделювання є  одержання знань про економіку, побудову економіко-математичної моделі і їхньої оптимізації на ЕОМ [12, c.24].

 

Складна система - комплекс підсистем, що володіють загальними складними  властивостями.

 

Елемент системи при даному підході - це той об'єкт, що не підлягає розчленуванню, і внутрішня структура якого не досліджується.

 

Підсистема - самостійно функціонуючий  об'єкт.

 

Принципи виділення системи:

 

а) наявність керуючого центра;

 

б) наявність загальної мети;

 

в) складається з компонентів;

 

г) система працює при взаємодії  з навколишнім середовищем;

 

 

д) система життєздатна при наявності  достатніх ресурсів [15, c.67].

 

 

 

 

 

 

середовище

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          

 

 

 

 

середовище

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.7. Взаємодія системи із зовнішнім середовищем

 

 

 

 

 

Параметри:

 

X - вхідні параметри, факторні  ознаки, екзогенні параметри;

 

Y - вихідні параметри, результативні  ознаки, ендогенні параметри;

 

Z - параметри збурювання, випадкові  фактори, випадкові складові;

 

U - параметри керування. Системи  бувають відкриті (взаємодіючі із  зовнішнім середовищем) і закриті  (невзаємодіючі із зовнішнім середовищем).

 

Складна система - комплекс окремих  підсистем, що функціонують у тісній взаємодії та вирішують загальне завдання.

 

Економічна система є частиною більш складної системи - соціально-економічної, і являє собою ймовірну, динамічну  систему, що охоплює процеси виробництва, обліку-розподілу й споживання матеріальних благ.

 

 

Економічні системи - багаторівневі  системи, невизначеність, випадковість у вхідних параметрах у нижніх рівнях приведе до невизначеностей і випадків у вихідних параметрах підсистем більш високого порядку й системи в цілому [8,с. 35].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.8. Структурна схема простої  економічної системи

 

 

 

Розрізняють фізичне й математичне  моделювання. Етапи практичного  моделювання [7,с.84].

 

а) Аналіз економічної системи, її ідентифікація й визначення достатньої структури для моделювання.

 

б) Синтез і побудова моделі з урахуванням  її особливостей і математичної специфікації.

 

в) Верифікація моделі й уточнення  її параметрів

 

г) Уточнення всіх параметрів системи  й відповідність параметрів моделі, їхня необхідна адаптація (виправлення, корегування) .

 

 

 

2.5. Методи одержання знань про  бізнес-процеси за допомогою економіко-математичних систем

 

 

 

В умовах ринкових відносин, коли сировинні  ресурси обмежені, виникає питання  оптимізації прибутку, собівартості й економії ресурсів.

 

ЕММ оптимізації містить одну цільову  функцію, у якій показовою є ефективність виробництва, і систему обмежень, куди входять фактори, в області яких модель не губить своєї практичної цінності. Система обмежень повинна складатися коректно, при цьому можливі 4 випадки:

 

а) обмеження моделі несумісна (модель  має лише позитивні рішення).

 

б)  Не негативні рішення є, але  максимум (мінімум) цільової функції  не обмежений. Умови обмежень обрані невірно.

 

в)  Оптимальне значення цільової функції  являє собою кінцеве число  й досягається при єдиному  сполученні змінних системи обмежень.

 

г) Оптимальне значення цільової функції  досягається при багатьох варіантах  значень змінних системи обмежень (система обмежень не коректна). У  лінійних моделях число змінних  х може мати різні значення [9,с. 40].

 

Якщо число х (видів продукції) більше числа незалежних обмежень і завдання має одне рішення, то в оптимальному плані число х (видів продукції) буде не менше числа обмежень. Інші змінні х будуть рівні 0.