Лекции по "Ценообразованию"

1. реальні витрати;
2. альтернативні витрати на одиницю.

Реальні витрати — це витрати, які  прямо відносяться на собівартість конкретного напівфабрикату. Вони часто наближаються до змінних витрат. Альтернативні витрати — це величина, рівна маржинальному доходу, від якого фірма відмовиться при внутрішній реалізації.

Ціни оптової  торгівлі включають у свій склад відпускну ціну виробника і постачальницько-збутову (оптову) націнку  (рис.2.1). У постачальницько-збутовій націнки враховуються витрати оптової торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податку (ПДВ, акциз та інші). До оптових цін відносяться закупівельні ціни, за якими здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємств. Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня за природно-кліматичними законами, а в окремих випадках – і внутрішньозональна диференціація.

Різновидом оптових  цін у ринковій економіці є ціни форвардних угод, які використовуються при операціях на біржі. Вони враховують також величину відсотка за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати на страхування і збереження товару, комісійні брокерам. При нормальній кон’юнктурі ці ціни зазвичай вищі від ціни за наявний товар.

Роздрібні ціни включають оптові ціни і торговельну надбавку. До складу торговельної надбавки входять витрати роздрібної торгівлі, необхідний прибуток і непрямі податки. Якщо товар надходить у роздрібну торгівлю безпосередньо від виробника, то замість ціни оптової торгівлі враховується відпускна ціна виробника. Роздрібна ціна є кінцевою ціною, за якою товар продається безпосередньо споживачеві.

 Різновидом роздрібних  цін є ціни комісійної й аукціонної торгівлі. 

Розглянуті види цін  можуть бути базовими і лімітними.

Базові ціни є попередніми й у процесі купівлі-продажу можуть змінюватися.

Лімітні ціни – це максимально припустимі ціни, встановлені товаровиробником, що забезпечують зацікавленість.

На відміну від складу ціни, структура ціни являє собою відсоткове відношення окремих складових елементів ціни в загальному її рівні. Тобто структура ціни характеризує питому вагу її елементів у ціні товару. Так, ціна товару з ПДВ становить 120%, а собівартість відносно до ціни складатиме, наприклад, 57,7%, прибуток - 25,3%, ПДВ - 20%.

 

 

2.2. Види цін і тарифів залежно від самостійності підприємства

 

За ступенем самостійності  підприємства ціни (тарифи) можуть бути:

• вільними (самостійно встановлюваними);
• договірними (контрактними);
• регульованими;
• фіксованими.

Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно відповідно до прийнятою  на підприємстві цінової політики. Регулятором вільних цін є  лише попит та пропозиція на товари визначеної якості.

Різновидами вільних  цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу (проспекту).

Прейскурантні ціни застосовуються при купівлі-продажу товарів, як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і публікуються в прейскурантах, надрукованих підприємствами (фірмами). Вони належать до категорії довідкових цін, які публікуються продавцем. Прейскуранти фірм є інформацією неперіодичного характеру, досить деталізованою і достовірною. Ці ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві електронно-обчислювальної техніки та ін.

Ціни каталогу (проспекту) – це офіційні ціни, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є різновидом цін довідкового характеру, які публікуються нерегулярно, як правило, продавцем. Використовуються як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі.

До цієї самої категорії  цін належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціни покупця – це фактична грошова сума купівлі товару на ринку, за якою здійснюється угода купівлі-продажу або за якою покупець готовий придбати товар.

Ціни продавця формуються в умовах перевищення попиту над пропозицією (ринок продавця), Такі ціни є стимулом для розширення виробництва даного товару і враховують економічні інтереси продавця, що прагне продати товар дорожче.

Ціни нетто не включають знижки і надбавки, пов’язані з розходженням базисних умов постачання. Це чиста ціна товару на місті його купівлі-продажу. Ціна нетто є для покупців сумою, фактично сплаченою продавцеві, а для продавця – фактичним виторгом від продажу товару, за винятком витрат, понесених у зв’язку з виконанням угоди.

Договірні (контрактні) ціни встановлюються в договорі між продавцем і покупцем за узгодженням сторін. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами) і визначаються умовами постачання товару.

Контракт є офіційним  документом, що являє собою договір  постачання товарів, надання послуг і т.п. Розрізняють контракти: купівлі-продажу товарів у їхній матеріально-речовинній формі, послуг, а також результатів творчої діяльності.

Контракт купівлі-продажу  товарів у їхній матеріально-речовинній формі включає експортні, імпортні, реекспортні і бартерні угоди.

Контракт купівлі-продажу послуг включає операції з оренди; послуг із перевезення і навантаження товарів, за банківськими і розрахунковими операціями; транспортно-експедиційного обслуговування; страхування товарів і вантажів; рекламно-видавничої діяльності; організації й участі у виставках, ярмарках, аукціонах.

Контракт купівлі-продажу  результатів творчої діяльності включає торгівлю ліцензіями і патентами, об’єктами авторського права  і результатами науково-дослідної  діяльності в різних областях науки, техніки, виробництва тощо. У контрактах обумовлюються договірні умови, порядок їх виконання і відповідальність за виконання. Одним із розділів контракту є ціна і загальна сума контракту. Ціна, зазначена в контракті, може бути трьох видів: тверда, ціна з наступною фіксацією, змінна ціна.

Тверда ціна не змінюється за період з моменту підписання контракту  до надходження товару до покупця.

Ціна з наступною  фіксацією вказується в контракті  на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше зазначеної дати, то проставлена в контракті ціна не змінюється. Інакше до постачальника товару, пред’являються визначені санкції, що обов’язково оговорені в контракті.

Ковзаюча ціна змінюється впродовж дії контракту за узгодженим між його сторонами способом. У такому випадку в контракті не зазначається кінцевий рівень ціни, а передбачаються правила й порядок її встановлення. В укладеному контракті може бути узгоджена базова ціна й обумовлені правила та порядок внесення поправок у випадках зміни складових елементів ціни на час поставки партії товару або здійснення платежів за неї. Розрахунок ковзаючої ціни, як правило, проводиться за узгодженою формулою, у якій наявні змінні (витрати на сировину й матеріали, оплату працівників та ін.) і постійні величини (накладні витрати, амортизаційні відрахування, прибуток). При встановленні таких цін у контракт вноситься цінове застереження, яке передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, залежно від підвищення або зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди;

Ковзаюча ціна залежить від зміни економічного положення країни - експортера (продавця). Якщо продавець товару очікує значну зміну цін у країні за період дії контракту, то при підписанні контракту сторони обумовлюють право корегування цін за загальноприйнятою формулою ковзання:

 

 

Ц₁ = Ц₀(АхМ₀/М_I) + ВхБ₀/Б_І + СхЕ₀/Е₁+...D),              (2.3)

 

де Ц₁ - кінцева ціна, тобто ціна товару на момент його поставки;

Ц₀ - базова ціна, тобто ціна товару на момент укладання угоди;    

А+В+С+Д=1 - питома вага в ціні відповідно:

А - купованих матеріалів, сировини, напівфабрикатів;

В - заробітної плати основних виробничих працівників;

С - електроенергії на технологічні потреби;

D - незмінна частка ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати);

М₀, М_I - індекси цін на матеріали, що використано відповідно у базовому і поточному періодах;

Б_І, Б₀ - індекси заробітної плати на період перерахунку ціни (Б_І,) та встановлення базової ціни (Б₀);

Е₀,Е - індекси цін на енергоносії.

Змінні компоненти ціни при визначенні остаточної ціни угоди корегуються за допомогою індексів. Це індекси цін у цілому або за окремими групами товарів, а також індекси заробітної плати, які публікуються в міжнародних і національних статистичних, періодичних і економічних виданнях.

Використання зазначеної формули дає можливість уникнути частих переговорів про корегування цій. Більш того, вона дозволяє переконати покупця в тому, що ціна підвищується в силу об'єктивних причин і лише пропорційно росту деяких витрат.

Ковзаюча ціна застосовується в контрактах на продукцію, яка потребує тривалого строку виконання. В додатках до контракту крім протоколів узгодження договірних цін, може наводитися узгоджений сторонами метод розрахунку ковзаючої ціни. При встановленні ковзаючої ціни в інтересах імпортера (покупця) в контракт можуть бути внесені деякі обмеження, в тому числі може бути встановлена у процентах до договірної ціни межа, в рамках якої перегляд цін не використовується, а також межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 18 % від загальної вартості замовлення), який називається лімітом ковзання.

Ціни, зафіксовані в  контракті, ще називають цінами фактичних угод.

З метою упорядкування  ціноутворення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємствами України, збільшення валютних надходжень від експорту і зниження валютних витрат на закупівлю імпортних товарів, попередження демпінгу, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують у своїх розрахунках індикативні ціни. Це ціни, що склалися на міжнародному ринку на відповідний товар до моменту здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання і виконання розрахунків, визначених відповідно до законодавства України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних організацій. Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць. На товари, щодо яких уведені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються. Їх переліки підлягають опублікуванню в газеті „Урядовий кур’єр” і можуть змінюватися Міністерством зовнішніх економічних зв’язків України.

Регульовані ціни можуть коливатися у визначених межах, не перевищуючи заданого рівня. Їх номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні.

Фіксовані ціни затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні і діють протягом визначеного часу. Як регульовані, так  і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що впливають на загальний  рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на продукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Різновидом регульованих цін є  мінімальна ціна, максимальна ціна.

Мінімальна ціна - це встановлена державою нижня межа ціни, нижче якої даний товар продаватись не може. В Україні використовуються мінімальні ціни, зокрема, на цукор, алкогольні напої тощо. Максимальна ціна - це встановлена державою верхня межа ціни, вище якої даний товар продаватись не може. Наприклад, максимальні ціни в Україні встановлено на тютюнові вироби.

Особливим видом цін  на послуги транспорту, зв’язку, на електричну, теплову енергію є  тарифи. Розмір їх визначається виходячи із загальних принципів ціноутворення.

В капітальному будівництві  розрахунки на здану будівельну продукцію  складаються за кошторисною вартістю, що є ціна продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних  цін і розцінок у капітальному будівництві.

В практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу - продажу товарів за демпінговими цінами. Демпінгова ціна - це ціна на товар, суттєво більш низька, ніж при звичайних комерційних операціях. Використання демпінгових цін обмежується антимонопольним законодавством як українським, так і світовим.

 В Україні законодавчими  актами, які обмежують використання демпінгових цін, є:

          - щодо експорту товарів - указ Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів (від 25 серпня 1994 р. № 475/ 94)., який регулює принципи розрахунку експортних цін для уникнення звинувачень в демпінгу;

- щодо імпорту товарів - Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (від 22 грудня 1998 р. №330-14).

Товар вважається об'єктом демпінгу, якщо в Україні експортна ціна є нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.

 

 

3. Класифікація цін

 

Залежно від територіальної диференціації ціни поділяють: єдині, регіональні, зональні, поясні.