Аудит операцій з коштами в касі на підприємстві ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»

У звітному році незважаючи на забезпеченість власними оборотними коштами підприємства користувалось короткостроковими  кредитами банку, що ще збільшило суму основних джерел покриття запасів, тобто надлишок коштів склав: 73825 тис. грн. – на початок року та 105102 тис. грн. на кінець року. Таким чином можна стверджувати про забезпеченість підприємства у досліджуваному періоді власними оборотними коштами та загальними джерелами покриття запасів. Розрахунок надлишку коштів свідчить про перший тип фінансової стійкості, що притаманний даному підприємству, а саме: абсолютна фінансова стійкість.

Такий стан на підприємстві досягається  при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному руху грошових коштів та стійкому економічному зростанні.

Для підтримки стану абсолютної фінансової стійкості на підприємстві, також для ефективної діяльності в ринкових умовах необхідно стежити  за раціональною забезпеченістю потреб підприємства фінансовими ресурсами.

 Наступним кроком є оцінка фінансової стійкості підприємства. (Додаток 6). До розрахунків використовує дані форми № 1 «Баланс» та дані форми № 2 № Звіт про фінансові результати».

Аналіз коефіцієнтів фінансової витривалості показав, що на період проведення розрахунків підприємство було незалежне від зовнішніх займів та кредитів, а значить було автономним. Про це свідчить зростаюче значення коефіцієнту автономії: 0,56 на початок року та 0,68 – на кінець звітного року, тобто 68 % від загальної вартості джерел активів складала сума власного капіталу.

 Коефіцієнт фінансової залежності зменшується з 1,78 до 1,48, тобто підприємство стає  менш залежним від зовнішніх позик. Коефіцієнт фінансового ризику теж зменшився на 0,3.

Коефіцієнт мобільності підприємства показує співвідношення оборотних  активів та необоротних. Ріст частки необоротного капіталу є не зовсім позитивним в зміненні фінансового  стану підприємства. На кінець року значення коефіцієнта збільшилась з 1,95 до 2,35.

Коефіцієнт маневреності характеризує питому вагу власних оборотних коштів у власному капіталі. Значення цього  коефіцієнту відповідає нормативному рівню (≥0,1), але має тенденцію до збільшення та  складає 0,4 на початок року та 0,56 на кінець звітного періоду, тобто частка власних оборотних коштів у сумі власного капіталу збільшилась.

Коефіцієнт забезпеченості запасів  власними оборотними коштам переважає 1 і складає 0,59 на початок та 1,06 на кінець року. Це означає, що підприємство вдосталь забезпечене власними оборотними коштами для покриття запасів. Наявність достатньої суми власних оборотних коштів свідчить про високий рівень фінансової стійкості на підприємстві.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості не досягає 1, але має тенденцію до збільшення: з 0,61 до 0,76. Це означає, що і поточні зобов’язання складаються з кредиторської заборгованості  на 76% на кінець року. Тобто підприємство віддає перевагу короткостроковим кредитам як джерелу залучення коштів.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості зменшився на -0,14 і склав 1 на кінець звітного року, спостерігається зниження. Це свідчить про відносне зниження інтересів покупців та замовників до продукції підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство є незалежним від зовнішніх займів, має оптимальну структуру власного та залученого капіталу, в достатній мірі забезпечене власними оборотними коштами.

2.2. Умови домовленості щодо проведення перевірки

Підставою для надання аудиторських послуг є договір, який укладається між аудитором (аудиторською фірмою “Одеський аудиторський центр”) та замовником (підприємство ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування"). Договір на проведення аудиту є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленостей між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки (Додаток 7).

Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов’язків, умов їх виконання та меж відповідальності, у договорі максимально чітко обумовлені всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з його укладанням.

Перед укладанням договору аудиторській фірмі необхідно вивчити такі питання:

1. чи існують професійні причини, через які недоцільно надавати послуги цьому підприємству;

2. які конкретно послуги повинні бути надані підприємству;

3. чи можуть бути повністю дотримані нормативи аудиту або інші релевантні вимоги в разі надання таких послуг. [17 c.300]

Аудитори повинні враховувати  репутацію підприємства та його керівництва. Нормативи контролю якості потребують від аудиторської фірми встановлення політики і процедур, що забезпечують мінімізацію ймовірності задоволення та збереження фірми, керівництво якого не є чесним.

Перед укладання договору є обмін листами між аудитором та клієнтом. Підприємство ПАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування" звернулось за допомогою листа-пропозиції до аудиторської фірми “Одеський аудиторський центр” з проханням надати даному суб’єкту підприємництва аудиторські послуги, в якому зазначається мета та завдання аудиту, бажаний масштаб перевірки тощо (Додаток 8).

Лист-зобов’язання аудитора підтверджує  його згоду з поставленим завданням  і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються межі відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-зобов’язання може передувати етап обстеження об’єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження (Додаток 9).

Після обміну листами та на їх підставі складається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути невід’ємною складовою договору або додатком до нього, якщо це буде обумовлено умовами договору. Схема документообігу для досягнення угоди на проведення аудиту наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Схема документообігу для досягнення угоди

на проведення аудиту

До укладання і підписання договору аудитору необхідно ознайомитися з клієнтом шляхом особистого спілкування з керівництвом підприємства, вивчення установчих документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загального огляду звітності, ознайомлення з діяльністю даного суб’єкта, визначення рівня аудиторського ризику та оцінки можливостей додержання аудитором професійної етики. На цьому етапі аудитор попередньо визначає трудомісткість виконання робіт, вартість та можливі строки надання аудиторських послуг, а також необхідність залучення до перевірки інших спеціалістів.

Аудиторські послуги у вигляді  консультацій можуть надаватись на підставі договору, письмового або усного звернення  замовника до аудитора чи аудиторської фірми.

Договір про надання аудиторських послуг може мати разовий або довготерміновий характер, виходячи з умов договору та прав аудитора (аудиторської фірми) займатися аудиторською діяльністю протягом даного періоду. У випадку проведення повторного аудиту аудитору необхідно вирішити, чи вимагають обставини перегляду умов договору та чи є необхідність нагадати клієнту про діючі умови договору.

Порядок підготовки, умови та зміст  договору на проведення аудиту в Україні  регулюються стандартом аудиту № 210 «Умови домовленості про аудиторську  перевірку» та Цивільним кодексом України. Зміст договору про надання аудиторських послуг може бути різним залежно від конкретних обставин. Проте ряд моментів мають бути відображені в договорі в будь-якому випадку. Це:

- мета аудиту;

- масштаби аудиту, нормативи (масштаб аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки, склад, кількість та обсяг аудиторських процедур, включаючи дотримання чинного законодавства);

- можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, замовленої в зв’язку з аудитом;

- відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудиторові інформацію (у разі необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства-клієнта письмового підтвердження щодо наданої інформації);

- умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

- вказівка на те, що у зв’язку з рівнем суттєвості перевірки та іншими властивими аудиту обмеженнями існує можливість, навіть ймовірність того, що будь-які помилки можуть залишитись незнайденими;

- форма, у якій замовнику буде подана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг і склад переданої замовнику документації).

У договір можуть бути включені окремі пункти щодо планування аудиту, залучення до перевірки інших аудиторів і фахівців інших галузей, внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта, порядку розрахунків за виконання робіт та будь-яких можливостей обмеження аудиторського зобов’язання.

Структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Планування аудиторської перевірки

Виходячи зі змісту процедур, які  виконуються аудитором, та їх зв'язком  з кінцевою метою - формуванням судження про фінансову звітність, процес аудиту можна поділити на окремі етапи. Різні джерела з теорії аудиту мають визначення таких етапів, які дещо відрізняються одне від одного, що в цілому не має принципового значення. Тому умовно можна назвати такі етапи:

- переддоговірний етап.

- етап укладення договору.

- етап підготовчої роботи перед  безпосереднім проведенням процедур  отримання аудиторських доказів, або етап планування аудиту.

- етап проведення процедур отримання  аудиторських доказів, етап здійснення  заключних процедур.

Разом з тим МСА 300 "Планування" визначає, що планування не є відокремленою  фазою аудиту, а, скоріше, безперервним та інтеративним процесом, який часто починається одразу після (або у зв'язку) виконання попередньої аудиторської перевірки та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту.

Планування аудиту означає розробку загальної стратегії виконання завдання та плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня.

Адекватне планування аудиторської перевірки  дозволяє забезпечити належну увагу  важливим питанням аудиторської перевірки, своєчасне визначення та вирішення  потенційних проблем, а також організувати та виконати завдання з аудиту ефективно і якісно. Планування також дозволяє точно розподілити роботу між працівниками аудиторської фірми, які беруть участь у перевірці, що, у свою чергу, полегшує нагляд, керування та перевірку роботи кожного виконавця та допомагає координувати роботу, яку виконують аудитори підрозділів і експерти, якщо такі є. Обсяг планування залежить від видів діяльності та складності організаційної структури підприємства, досвіду попередньої роботи аудитора з підприємством та змін обставин, що трапляються під час виконання завдання з аудиту.

Отже, процес планування аудиту розпочинається ще на етапі укладення договору, коли проводиться попереднє планування аудиту. На даному етапі планування аудитор використовує наступні методи та прийоми: перевірка документів, спостереження, аналітичні процедури, усне опитування керівництва і персоналу підприємства.[19 с. 672]

Вибір та обсяг процедур залежать від знання аудитором галузі клієнта, наявності попереднього досвіду роботи з ним, від ефективності внутрішнього контролю.

Таким чином, планування — це процес, який дає можливість більш раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик виявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, воно повинно доповнюватися контролем виконаних робіт і постійною реєстрацією всіх фактів і висловів. Це надає можливість уникнути зайвого ризику, більш ґрунтовно підійти до прийняття рішення щодо загальних результатів перевірки. Таким чином, планування аудиторської діяльності необхідне для:

• вибору підходів для досягнення цілей аудиту;
• виконання і контролю за роботою;

- визначення саме основних аспектів  об'єкта аудиту;

- гарантованості повноти виконаної роботи;

- зменшення ризику.

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль.

Так як внутрішній контроль являється  невід'ємною частиною загальної  системи управління, то в ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, настільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.