Аудит витрат на виробництво продукції рослинництва у ПСП "Сонячна долина" Вознесенського району

Таблиця 3.1

Типові  бухгалтерські проведення з обліку витрат на виробництво продукції

Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, підприємство має відобразити спочатку за дебетом субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха» і кредитом рахунку 23 «Виробництво», а після цього віднести на фінансовий результат за дебетом субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» і кредитом субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха».

При пересіяній площі на збитки мають бути віднесені  тільки вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, сівбу тощо (повторні витрати).

Витрати у разі часткової  загибелі посівів списуються на збитки підприємства у частині, віднесеній на недобір продукції, що відображується за дебетом субрахунку 991 «Втрати від стихійного лиха» і кредитом рахунку 23 «Виробництво». Суми страхового відшкодування за посіви, які загинули, відображують за дебетом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і кредитом субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій».

Якщо  у господарстві вирощують зернові культури за інтенсивною технологією, то має бути забезпечено окремий облік витрат і виходу продукції за кожною з технологій. Розмежовують облік витрат і виходу продукції на зрошуваних, незрошуваних та осушених землях.

Розвитку рослинництва значною мірою сприяє обґрунтованість розробки виробничої програми та складання технологічних карток. Аудитор ретельно перевіряє правильність визначення обсягів робіт, норм і розцінок, закладених у плані.

Достовірність аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва перевіряють на основі даних Виробничих звітів, які щомісяця складає кожний структурний підрозділ сільськогосподарського підприємства.

Виробничий  звіт по рослинництву (ф. № 18) (далі — Звіт) є регістром аналітичного обліку, в якому узагальнюються дані про витрати і надходження продукції. Він складається із трьох розділів: І. Витрати на виробництво продукції рослинництва (дебет рахунку 231); ІІ. Вихід продукції рослинництва (кредит рахунку 231); ІІІ. Обороти за кредитом рахунку 231. Дані цих розділів використовують для запису в Журнал-ордер № 10/2.

Ретельне вивчення зазначених питань дасть змогу аудитору скласти думку про стан витрат на підприємстві, визначити вузькі місця в організації їх обліку і можливі напрямки порушень і помилок.

3.3 Формування аудиторського висновку та оформлення звіту з аудиту витрат на виробництво продукції рослинництва

Згідно МСА  НВЕ 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення» та 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора» після закінчення аудиторської перевірки аудитор повинен скласти 2 документа – аудиторський звіт та аудиторський висновок.

Аудиторський  звіт - це внутрішній підсумковий документ, складання якого, як правило, передує  складанню аудиторського висновку.

Зміст аудиторського висновку носить конфіденційний характер, й тому не підлягає публічному розкриттю перед третьою стороною. Інформація звіту повинна бути надійною, чіткою, реальною та достовірною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною та правдивою. Необхідність формування аудиторського звіту визначається договором на проведення аудиту. МСА НВЕ не встановлюють спеціальних вимог щодо змісту та структури аудиторського звіту. Кожна аудиторська фірма самостійно розробляє та затверджує відповідні вимоги внутрішніми стандартами.

За структурою аудиторський звіт має містити:

1. Найменування аудиторської фірми і № свідоцтва про включення до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності, прізвище аудитора і № його сертифіката
2. Повне найменування суб’єкта, що перевіряється
3. Період часу, що перевіряється
4. Склад документації, перевіреної аудитором
5. Посилання на ті норми, якими керувався аудитор при проведенні аудиту
6. Дата складання аудиторського висновку

Другим документом, який складає аудитор по закінченню перевірки, є аудиторський висновок. Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» № 140 від 14.09.06р.[10] аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у вільному порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово  – господарської діяльності.

При вільній  формі складання аудиторський висновок все ж повинен містити такі розділи: вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дата аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми, підпис незалежного аудитора.

Аудиторський  висновок складається у трьох  примірниках. Перший та третій передається замовнику, а другий - виконавцю.

Згідно з  МСА 700 висновок аудитора може бути безумовно-позитивним та модифікованим (безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом, умовно-позитивний, негативний, відмова від надання  висновку про фінансову звітність підприємства).

 Безумовно – позитивний висновок видається лише тоді, коли аудитор впевнений у тому, що фінансові документи готувались правильно, на основі принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленим принципам, вимогам та інструкціям і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, що в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансової звітності.

Враховується  також стан обліку та фінансової звітності  підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як: «задовольняє вимогам», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з», «відповідає».

В усіх інших  випадках згідно з МСА аудитор  складає модифікований аудиторський висновок. Якщо аудитором виявлено окремі обставини (чинники), які є важливими, але не впливають на його думку, то видається безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом або так званими прикінцевими положеннями.

В окремих ситуаціях аудитор не може видати безумовно-позитивний висновок через існування обмеження в обсязі його роботи або через невпевненість чи незгоду. Залежно від рівня суттєвості обмежень перевірки, незгоди чи невпевненості аудитор складає умовно-позитивний або негативний висновок чи дає відмову від висловлення думки. За наявності невпевненості аудитор не може сформулювати думку з окремих питань (елементів перевірки) або в цілому про фінансову звітність. При існуванні незгоди аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить перевіреній фінансовій звітності.

Виділяють дві  категорії обставин, які впливають  на обмеження: фундаментальна невпевненість  і незгода.

Існують основні  причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення; не може виконати всі необхідні аудиторські процедури; ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації.

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невпевненості або незгоди. Невпевненість та незгода можуть бути суттєвими i несуттєвими.

Отже, умовно-позитивний аудиторський висновок складається за наявності несуттєвої невпевненості та несуттєвої незгоди. В усіх випадках слід дати детальне пояснення невпевненості та незгоди.

  Негативний аудиторський висновок згідно з п. 39 МСА 700 слід висловлювати лише тоді, коли вплив будь-якої незгоди з керівництвом настільки суттєвий i глибокий для фінансової звітності, що, на думку аудитора, недостатньо модифікувати висновок, щоб розкрити викривлення або неповний характер фінансової звітності. Виявлені аудитором суттєві порушення облікової політики, значні перекручення сум у фінансовій звітності, недостатнє розкриття інформації, порушення чинного законодавства призводять до видачі негативного аудиторського висновку, а виявлені незначні (несуттєві) порушення - до складання умовно-позитивного висновку.

Відмова від висловлення думки застосовується в разі якщо обмеження обсягу перевірки дуже значне (суттєве), внаслідок чого аудитор не може отримати достатню кількість необхідних аудиторських доказів i відповідно сформулювати обґрунтовану об'єктивну думку про фінансову звітність. Обмеження в обсязі перевірки можуть виникати як з вини підприємства (встановлення дуже стислих термінів перевірки, незгода керівництва на надсилання запитів для підтвердження дебіторської та кредиторської заборгованості; відмова аудитору у спостереженні за проведенням інвентаризації; незадовільне ведення обліку, внаслідок чого відбувається втрата інформації), так i через об'єктивні обставини.

У ході аудиторської перевірки обліку витрат на підприємстві ПСП «Сонячна долина» та паралельно з проведеними тестуваннями, які наведені у Додатку Є , було встановлено ряд порушень, а саме:

- не в повному  обсязі заповнені первинні документи  з обліку витрат (відсутні підписи керівництва, вказані неповні назви підприємств - замовників, відсутність відповідного номеру на первинному документі тощо);

- не правильно  відображені в обліку одержані  штрафи, пені, неустойки за порушення  умов господарських договорів;

- не правильно  були віднесені (не на тому  рахунку обліковувались) безкоштовно  отримані активи.

На основі результатів  проведеного аудиту та виявлених  помилок, які є не досить суттєвими  та не можуть негативно вплинути на фінансову діяльність підприємства, визначаємо вид аудиторського висновку. Він є умовно - позитивним, тому що підприємство усунуло вище зазначені помилки до закінчення аудиторської перевірки. На основі цього буде складений детальний аудиторський висновок, який наведений у Додатку Ж .

3.4 Шляхи вдосконалення аудиту витрат на виробництво

Фінансова звітність  узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Правильні висновки про діяльність підприємства можна зробити лише при наявності достовірної фінансової звітності, що передбачає проведення якісного та об'єктивного аудиту.

Враховуючи  те, що система аудиту в Україні  знаходиться у процесі розвитку та вдосконалення, виникає необхідність у створенні системи контролю його якості. Сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань: методика перевірки залишається недосконалою і не повністю враховує сучасні наукові надбання, що мають бути покладені в основу розвитку аудиторської практики.