Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Октября 2012 в 15:23, курсовая работа
Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці, а з іншого – одержання нової продукції (робіт чи послуг).
Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках. Рослинництво як галузь господарства характеризується низкою особливостей. Воно визначається, з одного боку, впливом природних факторів, з другого – соціальних, які необхідно враховувати при організації бухгалтерського обліку.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ЗАКОНОДАВЧО–НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА 5
1.1. Законодавчо-нормативні аспекти аудиту витрат на виробництво продукції рослинництва 5
1.2. Теоретичні аспекти аудиту витрат на виробництво продукції рослинництва 9
РОЗДІЛ ІІ.ФІНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСП «СОНЯЧНА ДОЛИНА» ВОЗНЕСЕНСЬКОГО РАЙОНУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ЗОН РИЗИКУ 14
2.1. Фінансово – економічна характеристика підприємства 14
2.2. Визначення основних зон ризику з операцій із витратами 22
РОЗДІЛ ІІІ.АУДИТ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА У ПСП «СОНЯЧНА ДОЛИНА» ВОЗНЕСЕНСЬКОГО РАЙОНУ 29
3.1. Переддослідна стадія аудиту витрат на виробництво продукції рослинництва 29
3.2. Особливості перевірки обліку витрат на виробництво продукції рослинництва 32
3.3 Формування аудиторського висновку та оформлення звіту з аудиту витрат на виробництво продукції рослинництва 40
3.4 Шляхи вдосконалення аудиту витрат на виробництво 44
ВИСНОВКИ 50
Додатки 54
Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, достовірне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) у натуральних та грошових вимірниках і отримання доходу від реалізації виробленої продукції.
У процесі роботи вивчено та досліджено теоретичні й методичні проблеми обліку витрат на виробництво продукції рослинництва у нових організаційно-правових формах господарювання, створених у результаті реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності на землю. Для одержання оперативної інформації з управління запропоновано до прямих витрат у рослинництві щомісяця додавати непрямі за встановленим відсотком без записів за рахунками бухгалтерського обліку.
Уточнюється склад витрат для визначення собівартості продукції, зокрема: потрібно відносити плату за землю та більшість загальногосподарських витрат, а операції з купівлі та продажу землі недоцільно пов’язувати з витратами виробництва. Розглядається процес формування об’єктів обліку витрат, що стосуються виробництва продукції урожаю поточного та майбутніх років, обґрунтовано методику побудови аналітичних рахунків для узгодження записів із синтетичним обліком, надано пропозиції щодо скорочення кількості форм первинних документів та перебудови плану рахунків у частині обліку виробництва. Запропоновано облік загальновиробничих витрат здійснювати на рахунках класу 2 “Запаси”, а саме на рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” виключити відповідні субрахунки, а продукцію від урожаю вносити на рахунок 26 “Готова продукція”. Наведену форму журналу реєстрації операцій, призначеного для обліку в селянських господарствах різних розмірів. Запропоновано в аналітичних рахунках витрати відображати згідно з кореспондуючими рахунками і не групувати їх окремо за статтями.
Результатом проведеного дослідження є розв’язання теоретичних та методичних проблем обліку витрат на виробництво продукції рослинництва. Результати виконаної роботи дають змогу зробити такі висновки щодо необхідності паралельно з прямими враховувати ще й непрямі витрати. З метою одержання оперативної інформації для управління останні доцільно щомісяця відносити на об’єкти обліку за встановленими нормативами, що дає змогу більш чітко орієнтуватися при прийнятті управлінських рішень. Додавання непрямих витрат логічно здійснювати в системі обліку, тобто розрахунковим шляхом без записів на бухгалтерських рахунках. Це дасть змогу орієнтуватися у розмірах прямих і непрямих витрат на вирощування сільськогосподарських культур відразу після збирання урожаю, а не в кінці року [5]. Головним засобом виробництва продукції рослинництва є земля, яка потребує відповідного обліку. При купівлі землі не відбувається вибуття активів і не збільшуються зобов’язання. Кошти на придбання землі не є витратами рослинництва. Виручка від продажу землі не є доходом від рослинництва. Отже, купівля-продаж землі не повинні враховуватися у собівартості продукції рослинництва. Різниця між ціною купівлі і продажу землі, зумовлена кон’юнктурою ринку, має відображатися в складі результатів від фінансової, а не операційної діяльності. За використання землі сплачується окремий податок або орендна плата. Це платіж за особливий вид засобів. Він має включатися у собівартість продукції рослинництва [6].
Більшість адміністративних витрат пов’язана з процесом виробництва, тому в сільському господарстві такі витрати логічно відносити на собівартість продукції. Недоцільно централізовано встановлювати перелік статей витрат. У регістрах аналітичного обліку виробництва продукції рослинництва потрібно зазначати коди кореспондуючих рахунків (субрахунків), а не статті витрат. При списанні виробничих запасів, використаних для виробництва продукції рослинництва, найбільш прийнятним є метод оцінювання їх за середньозваженою собівартістю. Немає потреби складати спеціальні акти для підтвердження фактів висіву насіння та внесення добрив під сільськогосподарські культури. Для обліку ручних робіт достатньо мати одну форму облікового листа замість діючих на сьогодні чотирьох форм.
При використанні на сільськогосподарських підприємствах журнально-ордерної системи обліку бухгалтера стикаються з відповідними труднощами у відображенні доходів і витрат у журналах-ордерах № 10.3 с.-г. – витрати, № 11 с.-г. – доходи, а потім занесенні отриманої інформації до фінансової звітності. На сьогодні при відображенні витрат та доходів необхідно заповнювати ряд підкласів журналів-ордерів і відомість, а лише після цього формувати загальну інформацію в журналі-ордері [6].
У зв’язку з прийняттям рішення про відображення у квартальних та річних формах звітності інформації про три види діяльності підприємства: основну, інвестиційну і фінансову. Тому виникає необхідність підпорядкувати первинний облік на рівні журналів-ордерів у сільськогосподарських підприємствах для більш точного відображення у звітності інформації про доходи і витрати з розмежуванням видів діяльності. Таким чином, нововведенням є впровадження нових журналів-ордерів, у яких буде узагальнена інформація щодо раніше існуючих журналів – ордерів, але з більшим опором на розподіл усіх витрат і доходів за видами діяльності підприємств.
Методи вибіркової перевірки використовуються аудиторами як для оцінювання системи внутрішнього контролю, так і для аудиторських процедур по суті. З метою тестування контролю вибірка застосовується для оцінювання рівня відхилень, а отже, ефективності процедур контролю. Фактично усі незалежні аудиторські перевірки базуються на вибіркових перевірках. Останні дають змогу аудиторам робити висновки за дослідженням лише частини операцій та подій, здійснених підприємством-клієнтом. Детальний аудит, що потребує експертизи всіх операцій, властивий ранній стадії розвитку аудиту, але оскільки підприємства зростали в розмірах, обсяг операцій став завеликий для суцільних перевірок, щоб бути рентабельним. З цієї причини аудитори почали визнавати важливість політики та процедур контролю для попередження й виявлення суттєвих помилок і невідповідностей, і аудит розвинувся від деталізованого до вибіркового.
В Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.
Потрібно розробити досконалу методику складання аудиторських робочих документів.
Процес ведення бухгалтерського обліку на підприємстві представляє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційних операцій. До інформаційних відносяться операції збору, реєстрації, передачі, зберігання і обробки даних. Контрольно-організаційні операції, пов’язані з контролем і використанням одержаної в результаті виконання інформаційних операцій, які займають найбільшу питому вагу в діяльності бухгалтерського апарату, що являється відображенням об’єкту бухгалтерського обліку, як функціональної управлінської роботи.
Інформаційні операції звітного процесу поділяються на дві нерозривно пов’язані одну з одною стадії.
Перша, яка називається первинним звітом, включає операції збору. Реєстрації і передачі звітних даних. Друга стадія, яка включає операції зберігання і обробку звітних даних, може бути визначена, як систематизація і узагальнення даних первинного звіту.
Задачі обліку
затрат на виробництво інформаційно
пов’язані з суміжними
Отже, умовами функціонування АРМ бухгалтера обліку затрат на виробництво являється формування на машинних носіях необхідної вихідної інформації, яка виникає при рішенні задач по обліку основних засобів, матеріальних цінностей, заробітної плати, фінансово-розрахункових операцій, готової продукції, її відвантаження і реалізації. Вказана інформація повинна бути представлена у виді єдиної бази даних бухгалтерських записів, які формуються у відповідності з вимогами АРМ бухгалтера по обліку затрат на виробництво.
На робочих місцях бухгалтерських робітників обліку затрат на виробництво весь комплекс робіт пов’язаний з вирішенням бухгалтерського обліку в той час як для другого персоналу функції пов’язані з бухгалтерським обліком, не являються основними і займають лише частину їх часу.
Вдосконалення
законодавства України у сфері
фінансового контролю. Необхідність упровадження
сучасної прогресивної форми контролю
– аудиту. На мою думку, першочерговим
завданням для розбудови ефективної системи
аудиторського фінансового контролю в
Україні має бути здійснення заходів щодо
гармонізації нормативно-правового забезпечення
із міжнародними та європейськими стандартами.
Переглянути норми законодавчого забезпечення
суб’єктів контрольно-ревізійної системи
для максимального наближення до міжнародних
і європейських стандартів, а також здійснити
правове й методологічне закріплення
аудиту адміністративної діяльності як
сучасного прогресивного типу контролю
в Україні.
ВИСНОВКИ
Перехід до ринкових відносин ставить завдання вдосконалення методів управління виробництвом. Одним з важливих інструментів управління виробництвом була і залишається собівартість, тобто показник, який показує у вартісному виразі стан витрат виробництва.
Аудиторська перевірка виробничих витрат є досить трудомістким процесом, що вимагає від аудитора знання, крім безлічі нормативних та інструктивних матеріалів, також і особливостей обрахунку собівартості продукції в окремих галузях і видах господарської діяльності. Тому до початку документальної перевірки аудитору необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості підприємства, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його виробничої діяльності. На основі аналізу облікової політики й особливостей виробництва аудитор з’ясовує обґрунтованість застосовуваного на практиці методу обліку виробничих витрат і варіанта зведеного обліку витрат.
Метою аудиту витрат є встановлення правильності відображення даних первинних документів щодо визначення витрат повноти та своєчасності їх відображення в облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним актам. У цілому вирішуються такі питання: додержання підприємством норм, визначених П(С)БО 16 «Витрати», їх переліку при віднесенні окремих витрат до прямих матеріальних, трудових, а також загальновиробничих та інших.
Вивчення Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також інструкції щодо його застосування, затверджених Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 року дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином з однієї стороні відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої – доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток). За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, в тому числі витрат на виробництво продукції та інших витрат діяльності, що передбачена П(С) БО 16 “Витрати” не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва матеріальних цінностей.
Одним із напрямів вдосконалення обліку витрат є їх автоматизація. Автоматизованим шляхом здійснюється вибір оптимального стану виробництва, доцільне виконання замовлень і послуг. Керівнику надається можливість прогнозувати склад витрат, а також отримання максимального прибутку.
Описано нововведення в облік витрат того, що для одержання оперативної інформації з обліку запропоновано до прямих витрат у рослинництві щомісяця додавати непрямі за встановленим відсотком без записів за рахунками бухгалтерського обліку. Уточнено склад витрат для визначення вартості продукції, зокрема: до собівартості потрібно відносити плату за землю та більшість загальногосподарських витрат, а операції з купівлі та продажу землі недоцільно пов’язувати з витратами виробництва. Розглянуто процес формування об’єктів обліку витрат, що стосуються до виробництва продукції урожаю поточного та майбутніх років, обґрунтовано методику побудови субрахунків рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” і аналітичних рахунків для узгодження записів із синтетичним обліком як витрат, так і доходів, надано пропозиції щодо скорочення кількості форм документування та перебудови плану рахунків у частині обліку виробництва.
Зроблені висновки
і пропозиції ще раз доказують, що об’єкт дослідження є складним
і потребує постійного вивчення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ