Бухгалтерський облік та контроль браку та відходів у виробництві

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідження теоретичних та практичних аспектів бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості дає можливість сформулювати наступні висновки:

1. Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента. Об'єктом кредиту є гроші або речі, що втілюють певну вартість. Позичальник використовує їх для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх особистих потреб. За термінами використання і погашення, кредит поділяється на: короткострокові кредити (до 1 року) пов'язані переважно з функціонуванням оборотних фондів і фондів обігу; середньострокові (від 1 до 5 років) – з оборотом основних фондів; довгострокові (більше 5 років) охоплюють інвестиційні процеси, капітальні вкладення в нове будівництво.

2. Аналізуючи практично і в спеціальній літературі підходи до питання вдосконалення аналізу кредитів підприємства, зазначимо, що виокремлення методів аналізу кредитів майже не проведено. Найближче до даної проблеми підходили такі вчені, як О.М. Шинкаренко, А.Т. Сафарова, Т.Кучеренко. Також авторами зазначаються конкретні етапи аналізу залученого капіталу та кредитів підприємств. Негативним є відсутність більш детального аналізу кредитів підприємства відповідно до елементів. В результаті висновком проведеного дослідження є недостатність розгляду особливостей методики аналізу кредитів підприємств в періодичних виданнях та позитивний напрямок теоретико-практичного розгляду даної проблеми в навчально-методичній літературі.

3. Для забезпечення повноти формування обліку підприємства в частині залученого капіталу виділено такі елементи облікової політики щодо операцій з залученим капіталом методи оцінки зобов'язань та порядок їх визнання, порядок відображення витрат, пов'язаних із залученням капіталу, склад, порядок формування та використання забезпечень майбутніх витрат і платежів. Крім того, організація облікових робіт у процесі первинного нагромадження щодо елементів залученого капіталу забезпечить правильність і достовірність формування інформації для подальшого її групування і узагальнення, прогнозування. З метою підвищення ефективності стратегічного обліку управління залученим капіталом запропоновано складати такі внутрішні звіти: ЗК-1. Наявність та рух залученого капіталу, ЗК-2. Рух залученого капіталу за строками погашення, ЗК-3. Оцінка залученого капіталу, ЗК-4. Витрати на обслуговування залученого капіталу. Подання необхідних даних у зручних формах дозволило керівництву значно оперативніше приймати обґрунтовані та виважені рішення щодо операцій з залучення капіталу, що в свою чергу забезпечило новий більш якісний рівень управління господарською діяльністю підприємства. Своєчасно надана інформація про операції зі залучення капіталу надасть змогу розробки стратегічного обліку, спрогнозувати подальший розвиток підприємства, отримати прибуток у майбутньому.

4. За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів — власний капітал і позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок внесків власників підприємства або шляхом реінвестування прибутку. В іноземних літературних джерелах фінансування за рахунок нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань досить часто позначають також як Cash-flow-фінансування.

5. Виникнення заборгованості пов’язано з тим, що одночасне виконання обома сторонами зустрічних зобов’язань по договору здійснюється дуже рідко. Як правило, свої зобов’язання виконує одна зі сторін, в результаті чого в неї виникає право вимоги компенсації по виниклій заборгованості в формі, обумовленій у договорі, а у іншої сторони – зобов’язання сплатити (погасити) цю заборгованість. Тобто, в бухгалтерському обліку першої сторони у складі господарських засобів виникає актив у виді заборгованості дебітора (до отримання), що називається дебіторською, а в іншої сторони виникає зобов’язання перед кредитором погасити цю заборгованість, що називається кредиторською заборгованістю.

6. Перевірку операцій із довгостроковими і поточними зобов’язаннями доцільно розпочинати з інвентаризації. Метою проведення інвентаризації довгострокових і поточних зобов’язань є встановлення правильності розрахунків з кредиторами, обґрунтованості сум кредиторської заборгованості, виявлення реальності заборгованості перед персоналом підприємства з оплати праці та за іншими операціями. Об’єктами інвентаризації виступають дані щодо стану розрахунків по зобов’язаннях на певну дату, а також суми кредиторської заборгованості, в розрахунках за невідфактурованими поставками, розрахунках за недостачами і втратами, з персоналом підприємства, за претензіями, одержаними кредитами та позиками. В ході документальної перевірки розрахункових кредитних операцій з метою виконання умов договору аудитору, насамперед, слід ознайомитися з переліком юридичних і фізичних осіб, з якими підприємство, що перевіряється, веде розрахунки; вивчити динаміку кредиторської заборгованості та встановити, чи відповідають дані, отримані за розрахунками, даним бухгалтерського обліку. Це дає змогу з'ясувати якість внутрішнього контролю за розрахунками з боку бухгалтерії, виявити випадки викривлень звітних даних за розрахунками.

Основними пропозиціями, щодо удосконалення управління кредитами підприємства є:

• оптимізувати рівень кредиторської заборгованості, слідкувати за виконанням строків розрахунків відповідно договірних зобов’язань;
• скорочувати понаднормовані запаси сировини і матеріалів, приведення у нормальний вигляд залишків готової продукції;
• здійснення постійного аналізу діяльності підприємства, та оцінка його кредитоспроможності на основі автоматизованих інформаційних систем, покращення наявних коефіцієнтів фінансової стійкості та ліквідності підприємства;
• якісна робота підприємством щодо оптимізації залученого та власного капіталу, утримування фінансової стійкості та платоспроможності в довгостроковій перспективі та інш.
• уникати незбалансованість грошових потоків шляхом оптимізації використання кредиторської заборгованості із наявністю дебіторської заборгованості.