Бухгалтерський облік та контроль браку та відходів у виробництві

РОЗДІЛ 3

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

3.1. Напрями здійснення господарського контролю кредиторської заборгованості

 

Значну питому вагу в  складі джерел коштів підприємства мають  позикові кошти, у тому числі й  кредиторська заборгованість. Тому контролеру необхідно також вивчати, перевіряти поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру. Кредиторська заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов’язання.

Мета контролю кредиторської заборгованості:

1. Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є 
   підставою для записів по кредиторській заборгованості.
2. Оцінка синтетичного й аналітичного обліку, правильності використання рахунків.
3. Перевірка правильності розрахунків по кредиторській заборгованості (оплата коштами, векселями, застосування бартерних операцій, розрахунки іншими матеріальними цінностями).
4. Оцінка стану внутрішнього контролю кредиторської заборгованості.
5. Упевненість в порівнянності показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та ін.) відносно кредиторської заборгованості.

Під час перевірки  кредиторської заборгованості мають  бути розв’язані такі завдання:

– вивчення реальності кредиторської заборгованості – як довгострокової, так і поточної;

– установлення причин і строків утворення заборгованості;

– перевірка наявності простроченої кредиторської заборгованості;

– вивчення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позивної давності;

– з’ясування правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув, перевірка достовірності відображення за відповідними статтями балансу суми кредиторської заборгованості;

– перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості та оформлення і відображення в обліку заборгованості за одержаними авансами.

Джерелами інформації для перевірки кредиторської заборгованості є: договори поставки продукції (робіт, послуг), акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга купівлі, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали, машинограми), Головна книга, звітність, а також первинні документи й облікові регістри з обліку розрахунків із постачальниками, різними кредиторами, розрахунки за претензіями, з відшкодування матеріального збитку.

При перевірці поточної заборгованості за довгостроковими  зобов’язаннями первинні документи використовують так як виписки банку, платіжні доручення, розрахунки та довідки бухгалтерії, кредитні договори, додаткові угоди до кредитних договорів та ін.

Основними джерелами  інформації для здійснення перевірки  операцій із зобов’язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (договори купівлі продажу, накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти приймання робіт, послу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи (рахунки фактури, invoiсe, що підтверджують митні вартість товару); транспортні накладні (CMR, залізничні накладні, авіа накладні, консоменти, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи); довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.

При перевірці розрахунків  за податками і платежами джерелами  інформації виступають такі первинні документи як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення.

Джерелами інформації для  проведення перевірки операцій по рахунках з оплати праці є: накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листи з обліку кадрів, особові  картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, складська документація щодо оприбуткування продукції, акти приймання виконаних робіт, маршрутні листи, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, видаткові касові ордери, відрядні довідки, розрахунки бухгалтерії, відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати, регістри обліку.

Джерелами інформації стосовно розрахунків за страхуванням виступають такі первинні документи: розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахункові платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення тощо.

Основними первинними документами якими користується контролер для одержання необхідної інформації при перевірці розрахунків з учасниками є статут, установчий договір, накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії та інші первинні документи.

При перевірці розрахунків  підприємства з іншими операціями джерелом інформації для контролера виступають накладні, податкові накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, претензії, виписки банку, рахунки–фактури, розрахунки бухгалтерії тощо.

Також основним джерелом інформації для аудитора при перевірці  зобов’язань підприємства є облікові регістри та фінансова звітність підприємства.

 

Таблиця 3.1

Розкриття інформації в  облікових регістрах та фінансовій звітності для контролю

Шифр та назва рахунку	Регістри обліку	Номер рядка
1	2	3
60 “короткострокові кредити банків”	Журнал 2	500
61 “поточна заборгованість за  довгостроковими зобов’язаннями”	Журнал 3	510
62 “короткострокові векселі видані”	Журнал 3, відомість 3,4		520
63 “розрахунки з постачальниками  і підрядниками”	Журнал 3, відомість 3,3		530
64 “розрахунки за податками  і платежами”	Журнал 3, відомість 3,6		170, 550,  560
65 “Розрахунки за страхуванням ”	Журнал 5, 5–А		570
66 “розрахунки з оплати праці”	Журнал 5, 5–А		580
67 “розрахунки з учасниками  ”	Журнал 3		590
68 “розрахунки за іншими операціями”	Журнал 3, відомість 3,5		200, 540, 600, 610

 

Контроль кредиторської заборгованості проводиться в кілька етапів. Необхідно встановити, чи не була відображена в балансі заборгованість прострочена. Це здійснюється зіставленням термінів розрахунків, які вказані в договорах, рахунках-фактурах. Перевіряється кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності. Установлюється наявність кредиторської заборгованості з простроченим терміном позову та перевіряється її списання. Для підтвердження реальності кредиторської заборгованості аудитор може розіслати листи кредиторам для підтвердження залишку. Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними журналу № 1. У такий же спосіб виявляється наявність заборгованості з простроченим трирічним терміном давності і перевіряється правильність її списання. [50, с. 153–159]

Перевірка кредиторської заборгованості відбувається за допомогою певних методів.

Метод – це прийом дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз – це метод дослідження, який стосується вивчення предмета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналізується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансово–господарської діяльності підприємства).

Синтез (від гр. sinthesis – сполучення, поєднання, складання) – метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно–матеріальних цінностей).

Індукція (від гр. induction – наведення) – метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведення висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак – синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduction – виведення) – метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окремого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за даними синтетичного обліку, а потім – аналітичного обліку).

Аналогія – прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з іншими. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання – спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікати) – прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – дослідження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз – вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово–господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз – це вивчення об'єктів на стадії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо). Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково–аналітичні, документальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи (від гр. organon – знаряддя, інструмент) – це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Інвентаризація – перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація – це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтерського фінансового обліку і встановлюється результат – нестача, надлишок, пересортиця, природний убуток.

Контрольні замірювання робіт – прийом фактичного контролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.

Найчастіше контрольне замірювання застосовується для  перевірки фактично виконаних і  зданих за актом здавання–приймання будівельно–монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або перевитрати будівельних матеріалів).

Вибіркові спостереження – прийоми статистичного спостереження якісних характеристик господарського процесу (при визначенні дефектів товарів, що надійшли в торгівлю).

Суцільні спостереження – прийоми статистичного спостереження фактичного стану об'єктів (хронометраж норм виробітку, використання робочого часу за звітний період).

Технологічний контроль – контроль якості продукції, її відповідності технічним умовам (контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, що застосовується для перевірки оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріалів і повноти виходу готової продукції).

Хімічно-технологічний контроль – контроль якості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик (способом лабораторного аналізу встановлюють і смакові якості продуктів харчування).

Експертизи – експертні оцінки, що застосовуються криміналістичними, судово–бухгалтерськими, товарознавчими та іншими експертизами, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або коли за виявленими аудитом зловживаннями порушено кримінальну справу.