Бухгалтерський облік та контроль браку та відходів у виробництві

 

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА КОНТРОЛЮ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ НА ПРИКЛАДІ

 

3.1 Методичні основи організації економічного аналізу зобов’язань

Методологічну основу економічного аналізу становить діалектичний метод, який забезпечує об’єктивність, комплексність, всебічність і конкретність розгляду досліджуваного предмета (об’єкта), ураховує вплив як ендогенних, так і екзогенних змінних, що, у свою чергу, уможливлює отримання адекватних висновків за наслідками проведеної роботи.

Організовуючи аналітичну роботу, необхідно передовсім створити такі умови, які б забезпечили вивчення взаємозв’язків між окремими показниками діяльності суб’єкта господарювання. Досвід аналітичної роботи підказує, що в багатьох випадках резерви виробництва погано використовуються не тому, що бракує можливостей для їх реалізації, а тому, що їх своєчасно просто не було виявлено.

Організація аналітичної  роботи на підприємствах включає  розробку загальних планів та планів (програм) конкретних аналітичних робіт: порядок проведення аналізу; матеріальне, методичне й наукове забезпечення; загальне керівництво, способи виконання аналітичних робіт, контроль за впровадженням у виробництво виявлених резервів. [61]

Аналітична  робота на підприємстві розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи та план (програму) конкретних аналітичних робіт.

Загальний план такої  роботи складається на рік. Його структура  включає розділи господарської  діяльності; об’єкти, що мають вивчатися; періодичність і терміни проведення аналізу; коло виконавців та осіб, відповідальних за певні розділи аналізу; джерела інформації і способи її поповнення. Обсяг аналітичної роботи, терміни її проведення, склад виконавців визначають, виходячи із завдань аналізу.

Плани окремих робіт  складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи і передбачають визначення об’єктів та етапів аналізу, термінів виконання робіт, визначення конкретизованих завдань та відповідальних технічних виконавців.

Програма включає розгорнутий  та деталізований перелік питань, які передбачено вивчити, послідовність проведення аналізу; методику аналізу окремих факторів; комплект форм, схем, аналітичних таблиць та графіків, які треба обов’язково опрацювати під час аналізу. Якісне складання програми забезпечує цілісність і повноту проведення аналітичного дослідження.

Визначаючи  зміст аналітичної роботи та терміни  її проведення, необхідно врахувати  наявність готового матеріалу для  аналізу, трудомісткість збирання та опрацювання  додаткової інформації, а також час, потрібний для виконання окремих робіт за етапами.

Виконання завдань  економічного аналізу на всіх стадіях  виробничо-господарської діяльності підприємства потребує повного охоплення аналітичною роботою всіх служб і дільниць. [61]

Тому необхідно розподілити  обов’язки й відповідальність між структурними підрозділами та окремими спеціалістами (виконавцями), ураховуючи кількість, територіальну цілісність структурних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру й технічну оснащеність управлінського апарату; організацію планування та обліку.

Провідними в організації  та здійсненні аналізу виробничо-господарської  та фінансової діяльності підприємства і його підрозділів є планово-економічний, бухгалтерський і фінансовий відділи. Ці функціональні служби під керівництвом головного економіста (заступника директора з економічних питань) розробляють методи аналізу окремих об’єктів і показників; проводять попередній, оперативний і наступний (завершальний) аналіз діяльності підприємства в цілому і окремих його підрозділів; здійснюють контроль за проведенням аналізу іншими відділами підприємства та економічними службами окремих цехів; готують висновки і розробляють заходи для прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу. [7]

Розподіл обов’язків між функціональними службами підприємства щодо виконання аналітичних робіт передбачається робочою програмою. Він може мати такий, наприклад, вигляд.

Планово-економічний  відділ є відповідальним виконавцем і за участю інших економічних і технічних служб здійснює:

• розробку плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням;
• методичне забезпечення аналізу;
• комплексний огляд узагальнюючих показників виробничо-господарської діяльності, метою якого є оцінка кількісних та якісних показників виконання виробничої програми, використання ресурсів, оцінка рівня організаційно-технічного, економічного й соціального розвитку виробництва та економічної ефективності господарської діяльності;
• конкретний аналіз виконання виробничої програми, оцінку впливу основних факторів на показники обсягу виробництва, зміну структури і якості продукції;
• аналіз використання основних та виробничих потужностей;
• аналіз собівартості за техніко-економічними факторами її зниження;
• аналіз ефективності економічного стимулювання;
• узагальнення результатів аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів;
• розробку заходів за результатами аналізу.

Фінансовий  відділ проводить аналіз показників використання плану реалізації, показників прибутку та рентабельності, взаємовідносин з Державним бюджетом (фінансування з бюджету і розрахунки з бюджетом та з позабюджетними фондами).

Відділ  бухгалтерського обліку аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан і платоспроможність підприємства.

Відділ матеріально-технічного забезпечення контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками, якістю, стан збереження складських запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно-заготівельних витрат.

Відділ  праці і заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів щодо його поліпшення, забезпечення підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу та фонду заробітної плати.

Відділ  збуту вивчає виконання договірних зобов’язань і планів поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, стан складських запасів і збереження готової продукції.

У комплексному аналізі виробничо-господарської  діяльності беруть участь також і  технічні служби: відділ якості продукції  або відділ технічного контролю (ВТК), виробничий відділ, відділи головного  технолога, головного механіка, головного енергетика, конструкторський відділ та ін. Ці служби здебільшого здійснюють техніко-економічний аналіз, який уможливлює пов’язання виробничо-технологічних факторів із кількісними та якісними показниками роботи окремих дільниць і підрозділів підприємства.

Виробничий  відділ — аналізує виконання плану випуску продукції за обсягом та асортиментом, ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки та технологій, комплексної механізації та автоматизації виробництва, роботу обладнання, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплектність випуску продукції, загальний технічний та організаційний рівень виробництва.

Відділ  головного механіка — вивчає стан експлуатації машин та обладнання, виконання планів-графіків ремонту й модернізації обладнання, якість і собівартість ремонту, повноту використання обладнання та виробничих потужностей, раціональність потреби в енергоресурсах.

Відділ  технічного контролю — аналізує якість сировини та готової продукції, брак і втрати, рекламації покупців, розробляє заходи щодо зменшення браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни. [7]

Комплексний економічний  аналіз треба проводити щоквартально, опрацьовуючи заходи для реалізації виявлених резервів. Проте з деяких питань необхідно проводити аналіз за місяць, декаду, навіть окрему зміну (дотримання графіків виконання робіт, стан матеріально-технічного постачання, фінансовий стан, випуск продукції підсобними виробництвами). За підсумками аналізу цих господарських процесів рекомендується приймати відповідні рішення, не чекаючи результатів за квартал.

Керівник підприємства контролює проведення аналітичної  роботи.

Об’єктом такого контролю є цифровий матеріал, висновки та пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи.

Отже, організація економічного аналізу передбачає оптимальний  вибір і використання великої  кількості різних показників діяльності будь-якого колективу, чого, у свою чергу, можна досягти тільки глибоким вивченням технології, економіки й організації виробництва, стану обліку і звітності, особливостей взаємозв’язків об’єктів економічного аналізу.

Створення таких умов як на мікро-, так і на макрорівні забезпечить повну реалізацію економічним  аналізом своєї практичної функції, дасть можливість скоротити розрив у часі між демонтажем адміністративних методів управління економікою та становленням (формуванням) ринкових інструментів регулювання.

Охоплюючи всі сторони  діяльності підприємства, економічний  аналіз має бути постійною складовою економічної роботи в цілому. Вимога безперервності аналітичної роботи відповідає реальній дійсності процесу відтворення.

Дальше становлення  економічного аналізу повинно враховувати  особливості розвитку кожного суб’єкта господарювання і водночас базуватися на вже досягнутому науковому рівні методології, методики й організації аналітичної роботи.

Наступним етапом роботи є представлення методик економічного аналізу зобов’язань. Вони викладені в двох таблицях, за ознаку поділу були взяті основні показники, тобто в першій таблиці автори, що виклали методику аналізу за допомогою різних показників, а в другій за допомогою коефіцієнтів.

Таблиця 3.1.

Методика аналізу зобов’язань(1)

№	Автор	Завдання аналізу	Етапи аналізу	Основні показники
1	Тарасенко Н. В	Аналіз структури довгостроковових зобов’язань та оборотності кредиторської заборгованості	1) Аналіз динаміки структури довгостроковових зобов’язань. 2) Визначення питомої ваги довгостроковових зобов’язань в сумі оборотних активів. 3) Порівняння суми дебіторської та  кредиторської заборгованості  (складання розрахункового балансу). 4) Оцінка оборотності кредиторської заборгованості	1) Тривалість періоду погашення кредиторської заборгованості. 2) Швидкість обороту (коефіцієнт  оборотності). 3) Відношення середнього розміру  кредиторської заборгованості до  виторгу від реалізації
2	Немодрук Н. М	Аналіз розрахунків  з оплати праці	1) Аналіз фонду оплати праці як  елемента витрат на виробництво на  підставі спеціальної статистичної форми. 2) Аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції (заробітна плата  виробничих робітників)	1) Показник індивідуальної  заробітної плати. 2)Інтегральний коефіцієнт оцінки  праці робітників

 

 

 

 

Продовження  таблиці 3.1

3

Цал-Цалко Ю. С

Оцінка платоспроможності підприємства за зобов’язаннями

Визначення абсолютної платоспроможності. Визначення проміжної платоспроможності Визначення загальної платоспроможності. Визначення інтегральної платоспроможності. Факторний аналіз загальної платоспроможності. Визначення можливості відновлення платоспроможності. Визначення можливості збереження платоспроможності. Визначення термінів погашення зобов’язань. Визначення сум довгострокових зобов’язань

Показник абсолютної платоспроможності. Показник проміжної платоспроможності. Показник загальної платоспроможності. Показник інтегральної платоспроможності. Показник можливості відновлення платоспроможності. Показник можливості збереження платоспроможності. Показник терміну до погашення поточної заборгованості. Сума платіжних зобов’язань, що можуть щоденно формуватись відносно підприємства

 

Отже, можна сказати, що Тарасенко Н. В пропонує при аналізі підприємства аналізувати динаміку структури, визначення питомої ваги довгострокових зобов’язань та порівняння суми дебіторської та кредиторської заборгованості (складання розрахункового балансу). Також він пропонує аналізувати оцінку оборотності кредиторської заборгованості, на відміну від

Ю. С Цал-Цалко який в свою чергу розглядав оцінку зобов’язань та виділив наступні етапи: визначення абсолютної платоспроможності,визначення проміжної платоспроможності, визначення загальної платоспроможності, визначення інтегральної платоспроможності, факторний аналіз загальної платоспроможності, визначення можливості відновлення платоспроможності, визначення можливості збереження платоспроможності, визначення термінів погашення зобов’язань, визначення сум довгострокових зобов’язань.

Наступна таблиця характеризує етапи аналізу за допомогою розрахунку коефіцієнтів.

 

Таблиця 3.2.

Методика аналізу зобов’язань(2)

№	Автор	Завдання аналізу	Етапи аналізу	Основні показники
1	Бутинець Ф.Ф.	Розрахунок та оцінка показників ліквідності	1) Розрахунок коефіцієнту покриття. 2) Розрахунок коефіцієнту швидкої ліквідності. 3) Розрахунок коефіцієнту  абсолютної ліквідності	1) Коефіцієнт покриття. 2) Коефіцієнт швидкої ліквідності. 3) Коефіцієнт абсолютної  ліквідності
2	Прокопенко І. Ф	Розрахунок та оцінка показників довгострокової ліквідності	1) Розрахунок коефіцієнту ліквідності. 2) Визначення коефіцієнту покриття. 3) Визначення, на скільки  підприємство може зменшити  вартість довгострокової активів при їх продажу для того, щоб отриманої суми було досить на погашення довгострокових зобов’язань	1) Коефіцієнт ліквідності. 2) Коефіцієнт покриття
3	Крамаренко Г.О.	Аналіз руху кредиторської заборгованості, стану розрахунків з кредиторами та платоспромож-ності	1) Аналіз руху кредиторської заборгованості. 2) Оцінка стану розрахунків з кредиторами. 3) Оцінка платоспроможності  (визначення коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності)	1)Коефіцієнт довгострокової  заборгованості. 2)Коефіцієнт покриття. 3)Коефіцієнт швидкої ліквідності. 4)Коефіцієнт абсолютної ліквідності
4	Салига С.Я	Оцінка ліквідності	1)Визначення коефіцієнта  абсолютної ліквідності. 2)Визначення коефіцієнта  поточної ліквідності. 3)Визначення загального  коефіцієнта покриття	1)Коефіцієнт абсолютної ліквідності. 2)Коефіцієнт довгострокової  ліквідності. 3)Загальний коефіцієнт покриття