Формування витрат на виробництво та реалізацію продукції, порядок їх розподілу на сільськогосподарському підприємстві ПП «Агрофірмі Сла

3)  витрати, пов'язані  з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

4) виплати громадянам  за виконання робіт (послуг) згідно  з договорами цивільно-правового характеру;

5) виплата звільненим  працівникам вихідної допомоги  і середнього заробітку;

6) вартість безкоштовно  наданих працівникам комунальних  послуг, продуктів харчування, витрати  на оплату безкоштовно наданого  працівникам підприємства житла  (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг тощо);

7) вартість безкоштовно  наданих предметів (включаючи  формений одяг, обмундирування), що  залишаються в особистому постійному  користуванні, або сума пільг   у  зв'язку  з  продажем  їх  за   зниженими  цінами.

Витрати на оплату праці  поділяються на основну й додаткову  заробітну плату.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна  плата - це винагорода за працю понад  установлені норми, за трудові успіхи і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До елемента "Відрахування на соціальні заходи" належать відрахування:

• на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;
• на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

 

• на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві;
• інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи,  визначені законодавством.

Ці відрахування здійснюються за встановленими законодавством нормами  від загального розміру витрат на оплату праці згідно з чинним законодавством.

До складу елемента "Амортизація  основних фондів та нематеріальних активів" належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з порядком, нормами  та умовами, встановленими відповідно до чинного законодавства та облікової політики підприємства.

Розрахунок амортизації  основних засобів та нематеріальних активів і віднесення їх на собівартість робіт (послуг) здійснюються згідно з  П(С)БО 7 “Основні засоби” та П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”.

До складу елемента "Інші витрати" належать витрати, що включаються у собівартість наданих послуг (виконаних робіт) і нараховані в попередніх елементах витрат, а саме:

1) відшкодування  витрат  за участь у виставках, ярмарках. На собівартість робіт (послуг) зазначені витрати відносяться  в розмірі, що не перевищує двох відсотків від обсягів реалізації робіт (послуг) за звітний період і в цілому за рік;

2) витрати на перевезення  працівників до місця роботи  і назад у напрямках, що не  обслуговуються пасажирським транспортом  загального користування,  витрати на перевезення працівників-інвалідів I і II груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3) витрати, пов'язані  з набором робочої сили, передбачені  законодавством;

4) платежі з обов'язкового  страхування майна підприємства;

5) витрати на оплату  процентів за фінансовими кредитами,  одержаними для поповнення власних  обігових коштів, а також для  придбання основних виробничих  фондів і нематеріальних активів  для поточної виробничої діяльності незалежно від терміну кредитування, а також для сплати відсотків за товарні  й  комерційні   кредити.

Витрати на оплату процентів  за фінансовими кредитами, одержаними та використаними на інші цілі, а  також на оплату процентів за простроченими  кредитами, не включаються до складу собівартості (робіт, послуг).

Витрати, пов’язані із сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими  в оренду (лізинг), нараховуються  щомісячно в розмірі, передбаченому  договором, і відображаються у складі собівартості робіт (послуг) в тому періоді, за який їх  нараховано;

6) витрати, пов'язані  з оплатою послуг комерційних  банків та інших кредитно-фінансових  установ, включаючи плату за  розрахункове обслуговування;

7) витрати на виготовлення  і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

8) витрати на утримання  приміщень, що надаються безоплатно  підприємствам громадського харчування;

9) податки, збори та  інші обов’язкові платежі, передбачені  законодавством;

10) виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, виплата звільненим  працівникам вихідної  допомоги  і середнього  заробітку;

11) витрати на оприлюднення  річного звіту;

12) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

• службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;
• оплата робіт (послуг) консультаційного й інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;
• оплата послуг інших підприємств (організацій) щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією робіт (послуг), якщо штатним розписом  підприємства  не  передбачено  відповідні  функціональні  служби;
• оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;
• оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;
• сплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління,  передбаченого  законодавством;

13) платежі за викиди  і скиди забруднюючих речовин  у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах   лімітів;

14) сума сплачених орендарем  процентів (винагороди) за користування  наданими в оперативну й фінансову  оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення  включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади.

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг) [5].

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

Згідно з зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) входять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону  праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати.

Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають  витрати на виготовлення нових видів  продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням  нових виробничих цехів, технологічних  ліній, удосконаленням технології й  організації виробництва.

Обслуговування виробництва  містить витрати на забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, інструментами, іншими засобами та предметами праці. До цієї групи належать витрати, пов'язані  з раціоналізацією та винахідництвом, амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг).

Охорона праці та техніка  безпеки потребують витрат на створення  необхідних санітарно-гігієнічних умов праці; на охорону та протипожежну безпеку, підтримання чистоти та порядку на підприємстві, обладнання кімнат відпочинку і прийому їжі; витрати, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища.

До витрат на оплату праці  та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підготовкою кадрів для підприємства.

До інших витрат відносять  відрахування на соціальні заходи, плату за оренду тощо.

Слід зауважити, що з  різних причин на практиці немає повної відповідності між справжніми витратами  на виробництво та собівартістю продукції. Так, наприклад, до собівартості включаються  витрати на оплату часу працівникам, які залучаються для виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку та ін. Разом з тим до собівартості не входять загальногосподарські (адміністративні) витрати та витрати на збут продукції (робіт, послуг).

Склад витрат, які входять  до собівартості, не є незмінним, він  може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати  витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Залежно від часу розрахунку розрізняють:

планову собівартість, яку  визначають перед початком планового  періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плану;

фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку;

нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво  та реалізацію продукції, розраховані  на основі поточних норм витрат ресурсів;

кошторисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють  технологічну, цехову, виробничу собівартість.

Технологічна собівартість включає витрати, пов'язані з технологічним  процесом виготовлення продукції. Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість – це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також  індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції  в умовах окремого конкретного підприємства, середньогалузева – відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.

Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналізу  та порівняння витрат виробництва окремих  підприємств, середньогалузева – головним чином для ціноутворення.

Слід розрізняти собівартість продукції (робіт, послуг) і кошторис виробництва. Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

1) матеріальні витрати;

2) витрати на оплату  праці;

3) відрахування на соціальні заходи;

4) амортизація основних  фондів і матеріальних активів;

5) інші витрати, пов'язані  з основною діяльністю.

Таке групування для  всіх підприємств промисловості  є ідентичним. До складу елемента «Матеріальні витрати» включається вартість витрачених матеріалів (крім продукту власного виробництва):

• сировини й основних матеріалів;
• купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• палива й енергії;
• будівельних матеріалів;
• запасних частин;
• тари і тарних матеріалів;
• допоміжних та інших матеріалів.