Формування витрат на виробництво та реалізацію продукції, порядок їх розподілу на сільськогосподарському підприємстві ПП «Агрофірмі Сла

 

Розраховані дані таблиці 2.6 свідчать, що в ПП «Агрофірма Славутич» у 2011 році порівняно з 2010 роком витрати на основне виробництво збільшились на 6, 5%. В тому числі витрати на оплату праці збільшились на 33,5 %, відрахування на соціальні заходи збільшились на 36,4 %, витрати на корми покупні збільшились майже в 2 рази, амортизація основних засобів збільшилась на 56,5%.

Існують також витрати, які протягом трьох років зменшились. Так, в 2011 році порівняно з 2010 роком  витрати на корми зменшились на 10,3 %, витрати на запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали знизились на 11% та витрати на оплату послуг і робіт стороннім організаціям зменшились на 0,2%.

Тепер розглянемо витрати  на основне виробництво в розрізі  галузей ПП «Агрофірми Славутич»  Кіровоградської області. Використаємо для аналізу табл.. 2.7.

 

 

Таблиця 2.7

Витрати на основне виробництво  у розрізі галузей в ПП «Агрофірма Славутич» Кіровоградської області за 2011 рік

Статті витрат	Витрати на виробництво продукції				Усього витрат
	рослинництва		тваринництва		тис. грн	%
	тис. грн	%	тис. грн	%
1	2	3	4	5	6	7
Витрати на оплату праці	1192,3	7,6	71,5	41,7	1263,8	8,0
Відрахування на соціальні заходи	443,4	2,8	26,6	15,5	470,0	3,0
Матеріальні витрати, які увійшли  в собівартість продукції	10823,2	69,4	73,4	42,8	10896,6	69,0
у т.ч.:                                            - насіння та посадковий матеріал	1335,0	8,5	Х	Х	1335,0	8,5
- корми - всього	Х	Х	45,1	26,3	45,1	0,3
з них корми покупні	Х	Х	28,9	16,9	28,9	0,2
- мінеральні добрива	3762,9	24,2	Х	Х	3762,9	23,8
- нафтопродукти	2406,9	15,4	16,5	9,6	2423,4	15,2
- електроенергія	88,6	0,6	1,3	0,8	89,9	0,6
- запасні частини, ремонтні та  будівельні матеріали для ремонту	219,9	1,4	1,2	0,7	221,1	1,4
- оплата послуг і робіт, що  виконані сторонніми організаціями,  та інші матеріальні витрати	3009,9	19,3	9,3	5,4	3019,2	19,0
Амортизація основних засобів	1286,6	8,2	-	-	1286,6	8,1
Інші витрати, включаючи плату  за оренду	1872,5	12,0	-	-	1872,5	11,9
Разом витрат	15618,0	100,0	171,5	100,0	15789,5	100,0

 

Проаналізувавши розраховані дані табл.. 2.7 можна зробити наступний висновок, що в ПП «Агрофірма Славутич» у 2011 році витрати на виробництво продукції рослинництва були більші, ніж витрати на виробництво продукції тваринництва, адже підприємство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва. Отже, на виробництво продукції рослинництва найбільшими були матеріальні витрати (10823,2 тис. грн), які становили 69,4% всіх витрат рослинництва. В той же час витрати на виробництво продукції тваринництва були також найбільшими в структурі виробничих витрат (73,4 тис. грн) і становили 42,8% всіх витрат  на виробництво продукції тваринництва.

 

 

2.4. Порядок розподілу  витрат

 

Розглянемо всі статті витрат та порядок їх розрахунку докладніше.

Витрати на придбання  молодняку — це вартість купленого  за межами господарства або отриманого від інших виробництв молодняку (в останньому випадку ціна на нього дорівнюватиме ринковій).

Оплата праці —  це пряма оплата праці у виробництві (доярок, скотарів, їздових тощо). Витрати за цією статтею визначають згідно з методикою, яка застосовується в господарстві. Слід зазначити, що у фермерському господарстві оплата праці фермера та постійних працівників відноситься до постійних витрат.

Доплати та премії — вказується відсоток надбавок до основної зарплати у виробництві.

Корми — це вартість кормів, які планується згодувати тваринам. При цьому вартість кормів власного виробництва, для яких існує можливість їх реалізації, потрібно вказувати за ціною реалізації, а не за собівартістю. Для точного планування витрат на корми доцільно скласти окрему таблицю «Розрахунок потреби та вартості кормів», у якій зазначати всі статево-вікові групи, кількість тварин у цих групах, потребу в різних видах кормів на голову, загальну кількість кормів, що будуть спожиті тваринами у даному виробництві, й суму витрат на них.

Витрати на підтримку  пасовищ — це витрати, пов’язані  з підтримкою пасовищ для худоби. Сюди входять: вартість мінеральних  добрив, витрачених на пасовищах; ремонт загонів; використання техніки на пасовищах  тощо.

Витрати на ветеринарне обслуговування — вказується вартість засобів захисту для тварин.

Роботи і послуги  — ця стаття витрат включає в  себе кілька інших, а саме: послуги  автотранспорту, живої тяглової сили; транспортні роботи тракторів; витрати  на електроенергію, водо-, тепло- та газопостачання, що спожиті в даному виробництві.

Ремонт — це витрати  на технічний догляд та ремонт машин  і обладнання, які використовуються в даному виробництві. Оскільки ці витрати  неможливо точно спланувати, для  їх визначення доцільно орієнтуватися  на витрати за цією статтею, що склалися в господарстві протягом минулих років.

Роботи та послуги  сторонніх організацій — тут  відображається вартість послуг, наданих  господарству сторонніми організаціями  при здійсненні даного виробництва. Це можуть бути авто­послуги, послуги з ветеринарного обслуговування тощо.

Витрати на реалізацію —  відображаються витрати, пов’язані  з реалізацією продукції (реклама, оплата роботи продавців, доставка продукції  покупцеві, сплата ринкових зборів тощо).

Плата за кредит — це плата за користування короткостроковими кредитами, необхідними для поточного виробництва. Період кредитування дорівнює тривалості циклу відгодівлі, а в молочному виробництві залежить від конкретних умов господарства. Плануючи дану статтю витрат, із загальної суми кредиту потрібно відняти суми, які погашаються продукцією, отриманою від даного виробництва.

Інші витрати —  до них належать інші виробничі витрати, які не ввійшли до попередніх статей. Це, як правило, дрібний інвентар, малі та швидкозношувані предмети.

Після обчислення всіх змінних  витрат розраховується показник «Валовий прибуток», який дорівнює сумі виручки  від реалізації за мінусом суми змінних  витрат. Він дає можливість оцінити, скільки залишається коштів для  того, щоб відшкодувати постійні витрати після відшкодування всіх змінних витрат. Величина валового прибутку в різних виробництвах дозволяє також прийняти рішення стосовно того, якому з них віддати перевагу в короткостроковому періоді, й відповідно визначити розміри виробництв та розподіл наявних у господарстві ресурсів між ними.

Наступним кроком є розрахунок усіх постійних витрат, які відносяться  на дане виробництво. Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні  масштабів виробництва в короткостроковому  періоді. До постійних витрат у тваринництві відносять адміністративні витрати, страхування тварин та майна, орендну плату за майнові паї, амортизацію техніки і приміщень. Деякі види постійних витрат неможливо безпосередньо віднести на конкретне виробництво через те, що вони пов’язані з кількома з них. Це адміністративні витрати, страхування майна, орендна плата за майнові паї й амортизація. Тому дані види витрат потрібно спочатку розрахувати в загальній сумі по галузі (загальновиробничі витрати, страхування майна) та по господарству (загальногосподарські витрати, орендна плата за майнові паї), а потім розподілити за культурами і видами тварин. Розподіл витрат може відбуватися пропорційно сумам витрат на оплату праці у виробництвах, змінних витрат, виручки від реалізації тощо залежно від того, яку методику господарство вважає найдоцільнішою для використання. При цьому із суми загальногосподарських витрат необхідно виключити витрати на сплату відсотків за кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, оскільки ці витрати плануються у статті «Плата за кредит».

Після обчислення всіх витрат розраховується показник «Очікуваний  прибуток». Він дорівнює різниці  між виручкою від реалізації та загальною  сумою витрат підприємства на здійснення даного виробництва. Для приватних та фермерських господарств, тобто для тих, де керівник господарства є його власником, прибуток доцільно розглядати як віддачу на менеджмент (нормальний прибуток), тобто як частину доходу, яка залишається в розпорядженні власника господарства як винагорода за ризик і підприємливість. Величина очікуваного прибутку дозволяє оцінити доцільність здійснення виробництв у довгостроковому періоді, а також визначити, які з них слід розширити, а які скоротити чи взагалі відмовитися від них у майбутньому. Наприклад, якщо значення валового прибутку у виробництві є позитивним, а очікуваного — від’ємним, то це означає, що дане виробництво доцільно здійснювати до того часу, поки обладнання повністю не зноситься.

Розподіл витрат між підрозділами  між дільницями та бригадами підприємства.

Виробнича структура  перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення  техніки, технології, форм організації  виробничих процесів та інших чинників.

Оцінка запасів за середньозваженою собівартістю проводиться  по кожній номенклатурній позиції запасів.

Вона виражається відношенням  сумарної вартості залишку таких  запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості  запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Методи ієрархічного планування Метод "зверху-вниз" дає  змогу досить чітко координувати і збалансовувати розроблення планів підрозділів у вертикальному  і горизонтальному аспектах.

Метод "знизу-вверх" позбавлений недоліків централізованого планування. У розробленні планів активну участь беруть усі підрозділи, у планах більшою мірою враховуються можливості підрозділів, вони точніші, вищі мотиви до їх реалізації

У комбінованому методі намагаються поєднати (комбінувати) позитивні сторони централізованого і децентралізованого планування та уникнути недоліків цих методів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

Собівартість є основою  для визначення цін на продукцію. Систематичне зниження собівартості промислової продукції - одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Собівартість здійснює безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності. Собівартість є основним фактором ціноутворення і формування прибутку. Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції. Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.

Резерви зниження собівартості продукції - це кількісно вимірні  можливості економії витрат живої та уречевленої праці.

Резерви зниження собівартості можна виявляти на ранніх стадіях  життєвого циклу виробів і  у процесі виробництва. На ранніх стадіях життєвого циклу виробів  ефективним методом виявлення резервів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Використання функціонально-вартісного аналізу для зниження собівартості продукції, яку випускають, має деякі відмінності від його застосування при розробці нових виробів. Головна відмінність полягає у тому, що на стадії НДР і ДКР ФВА використовують для підвищення якості виробів, у комплексі з яким вирішують завдання зниження витрат на їхнє виробництво й експлуатацію, а для пошуку резервів зниження собівартості обсяг досліджень обмежують окремими виробами, їхніми елементами, технологією й організацією їхнього виробництва.

Результат проведення ФВА - зниження витрат на одиницю корисного  ефекту - може бути виражений: підвищенням  споживчих властивостей виробу при  одночасному скороченні витрат, підвищенням споживчих властивостей при збереженні або економічно виправданому збільшенні витрат, скороченням витрат при збереженні або обгрунтованому зниженні функціональних параметрів виробу до необхідного рівня [6, 14].

Зниження зайвих витрат або їх повне усунення роблять у межах основної конструкції виробу, змінюють лише окремі елементи, але зберігають їхній взаємозв'язок і взаємодію з іншими складовими частинами виробу. Функціонально-вартісний аналіз виробів, здійснений з метою зниження собівартості, у першу чергу проводять за виробами, що мають найбільшу питому вагу в загальному випуску продукції за умови збереження її в перспективі. Можна використовувати й інші критерії для добору об'єкта ФВА, наприклад, питому вагу даного виробу в загальній трудомісткості матеріальних витрат, витрати конкретного матеріалу. За цими критеріями встановлюють і черговість проведення ФВА.

Для узагальнення даних  про витрати складають таблицю, де відображають деталі і вузли, їх вартість за статтями калькуляції, у  тому числі й податки, що відносяться до собівартості продукції. На підставі даних цієї таблиці утворюють узагальнену характеристику, досліджуваного об'єкта, в якій і відбирають деталі для ФВА, визначають конкретні завдання щодо зниження витрат на їхнє виготовлення. Важливе значення мають побудова й аналіз функціональної моделі. Цю роботу виконує головний конструктор або група його фахівців. Її результатом є формулювання головної функції на базі чіткого з'ясування всієї їхньої сукупності. На підставі проведеного аналізу формулюють завдання щодо усунення виявлених функціональних надмірностей і визначення їхньої вартості. Якщо в результаті аналізу не виявлені функціональні надмірності, то резерви зниження собівартості виробництва за допомогою ФВА визначають як можливості заміни дешевшими матеріалами при збереженні якості, заміни купованих комплектуючих для виготовлення на власному виробництві і т. ін.