Формування витрат на виробництво та реалізацію продукції, порядок їх розподілу на сільськогосподарському підприємстві ПП «Агрофірмі Сла

Із витрат на матеріальні  ресурси, що входять до кошторису, вираховується  вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли у процесі виробництва продукції (робіт, послуг). Вони втрачають повністю або частково свої споживчі властивості початкового ресурсу й у зв'язку з цим використовуються з підвищеними витратами продукції або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотних відходів не належать: залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг).

До складу елемента «Амортизація»  входить сума нарахованої амортизації:

• основних ресурсів;
• нематеріальних активів;
• інших необоротних матеріальних активів (спеціальні інструменти та пристосування, тимчасові споруди та природні ресурси, інвентарна тара).

До складу елемента «Інші  витрати», пов'язані з основною діяльністю, включають витрати, що не ввійшли до складу перелічених вище елементів, зокрема:

• витрати на відрядження;
• на послуги зв'язку;
• виплати матеріальної допомоги;
• плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Виробнича собівартість валового випуску продукції розраховується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості продукції. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні – додається.

Виробнича собівартість виготовленої продукції обчислюється як сума витрат на випуск валового випуску  продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції  на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Порядок розроблення  кошторису виробництва може бути різним, залежно від розміру підприємства, стану його інформаційної бази та стадії планування. На стадії прогнозування величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.

Структура собівартості – це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу  структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали;

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною  є частка витрат на енергію;

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва;

г) трудомісткі виробництва.

 

Нормативно-правове забезпечення формування витрат

 

 

 

Задача  формування  витрат   полягає в такому визначенні і взаємному узгодженні впливаючих на витрати чинників, при яких заданий  об’єм продукції буде вироблений з мінімальними витратами.

Отже,  теорія витрат істотно розширює і узагальнює спеціальний технічний аспект теорії виробництва  і в свою чергу представляє інтерес для підприємства.

П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення  економічних вигод у вигляді  вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до  зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати   відображаються   в   бухгалтерському   обліку   одночасно   зі зменшенням активів  або збільшенням зобов'язань [4].

Не  визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові 

результати:

-  платежі за договорами комісії,  агентськими угодами та іншими      аналогічними договорами на користь  комітента, принципала тощо;

-  попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

-  погашення одержаних позик; 

-  інші зменшення активів  або збільшення зобов'язань, що  не відповідають ознакам, наведеним  у пункті шостому ПСБО 16;

-  витрати, які відображаються  зменшенням власного капіталу  відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось при розгляді класифікації, розрізняють витрати  за елементами та статтями калькуляції. 

Під економічними елементами в П(С)БО 16 розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами. 

Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні  витрати показуються за їх видами (елементами), інші – за  комплексними статтями (мають декілька елементів). При цьому один елемент може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

Виробнича собівартість – виражені  в грошовій формі поточні витрати  підприємства на виробництво продукції, виконані роботи та надані послуги - що є одним із найважливіших економічних  показників господарської діяльності підприємства, у якому відображаються зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес тощо.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно П(С)БО 16, за економічними елементами до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

-  прямі матеріальні  витрати; 

-  прямі витрати  на оплату праці; 

-  інші прямі витрати; 

-  змінні загально  виробничі та постійні розподілені загальновиробничі   витрати.

Адміністративні витрати  не формують собівартості виробленої і реалізованої продукції, а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства або збільшують валовий збиток.

До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, що направлені на обслуговування і управління підприємством:

-  витрати, пов'язані з управлінням  підприємством; 

-  витрати на утримання та  обслуговування основних засобів,  інших необоротних матеріальних  активів загальногосподарського  призначення;

-  витрати на обслуговування  виробничого процесу; 

-  податки, збори та інші  передбачені законодавством обов'язкові  платежі (крім податків, зборів  та обов'язкових платежів, що включаються  у виробничу собівартість продукції  (робіт, послуг);

-  інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут  також    не формують собівартості виробленої і  реалізованої продукції, а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства або збільшують валовий збиток. До витрат на збут належать витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:

-  витрати на утримання підрозділів  підприємства, що пов'язані зі  збутом продукції; 

-  витрати на утримання, ремонт  та експлуатацію основних  засобів,  інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, пов'язаних зі збутом продукції;

-  витрати, пов'язані з транспортуванням, перевалкою та страхуванням готової  продукції; 

-  витрати, пов'язані з забезпеченням  правил техніки безпеки та  охорони праці; 

-  фактичні витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування продукції або гарантійні заміни проданих товарів, якщо на підприємстві не створювався резервний фонд;

-  витрати на проведення передпродажних  та рекламних заходів та на  дослідження ринку стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються підприємством;

-  витрати на зберігання, навантаження, розвантажування й пакування  продукції; 

-  податки та збори: 

-  інші витрати, пов'язані  із збутом продукції [3].

Витрати підприємства, крім операційної  діяльності, формуються також в процесі фінансової та інвестиційної діяльності, надзвичайних подій, а також внаслідок сплати податку на прибуток, дивіденди, і податку на додану вартість.

До фінансових витрат відносяться  витрати на проценти (за користування  кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються  витрати, які виникають під час  звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо  з виробництвом  або реалізацією  продукції. До таких витрат належать:

-  собівартість реалізованих  фінансових інвестицій (балансова  вартість та витрати, пов'язані  з реалізацією фінансових інвестицій);

-  собівартість реалізованих  необоротних активів (залишкова  вартість та витрати, пов'язані  з реалізацією необоротних активів);

-  собівартість реалізованих  майнових комплексів;

-  втрати від неопераційних  курсових різниць; 

-  сума уцінки необоротних  активів і фінансових інвестицій;

-  витрати на ліквідацію  необоротних активів (розбирання, демонтаж);

-  залишкова вартість  ліквідованих (списаних) необоротних активів;

-  інші витрати звичайної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

 

2.1. Фінансово-економічна  характеристика господарства

 

Приватне підприємство агрофірма «Славутич» - зареєстроване рішенням голови Бобринецької районної адміністрації, Кіровоградської області в 2002 році. Господарство є самостійним об’єктом господарювання з правом юридичної особи, створене з метою виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, торгівельно-заготівельної діяльності. З 2002-2005 роки  загальна площі землі становила 2 тис. га. З кожним роком площа земель постійно збільшується і на сьогодні становить  3697 га.

Приватне підприємство розташоване в північній частині  Бобринецького району Кіровоградської області і об’єднує земельні фонди колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Фрунзе і Буховецьке, загальна площа користування 3386га. в тому числі сільськогосподарські угіддя – 3386 га, рілля – 3386 га. Господарство розташоване в зоні степу. Відстань до районного центру становить 5 км., до обласного центру – м. Кіровограду – 65 км. Найближча залізнична станція Бобринець розташована за 5 км. Ґрунти господарства - це чорноземи звичайні, середній показник гумусу в яких становить 5,9 %, вміст нітратного азоту в орному шарі ґрунту в середньому складає 1,3 мг. на 100 гр. ґрунту., кислотність ґрунтів – 6,1.  Поверхня полів рівнинна, з нахилом не більше 1 – 1,5 %. Господарство орендує землі в розмірі 3386 га., власних земель не має.

Щоб визначити розмір досліджуваного господарства, розглянемо основні показники, які характеризують рівень концентрації виробництва в  досліджуваному господарстві( табл.2.1).

Розраховані дані таблиці  свідчать, що ПП Агрофірма «Славутич» - це  невелике за розмірами господарство. У 2011р. порівняно з 2009р. в даному господарстві  спостерігається зростання усіх показників виробництва.

 

 

Таблиця 2.1

Розмір виробництва в ПП агрофірмі «Славутич» Кіровоградської області

Показники	Господарство			В серед ньому  по господар- ствам району за 2011рік	Господарство у 2011р. порівняно з
	2009р.	2010р.	2011р.		2009р., %	2010р., %	В серед ньому  по господар- ствам району,%
Валова продукція сільського господарства в порівнянних цінах 2005р. тис. грн	6324,56	5256,54	6090,85	2002,13	96,3	115,9	304,2
Грошова виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн	12475,9	17734,1	22843,5	5286,71	183,1	128,8	432,1
Середньорічна чисельність працюючих,осіб	70	84	85	23	121,4	101,2	369,6
Площа сільського-сподарських угідь, га	3161	3111	3386	1331	107,1	108,8	254,4
Поголів’я  худоби та птиці, ум.гол	77	81	104	12	135,1	128,4	866,7
Середньорічна вартість активів, тис. грн	23228,1	7788,0	3066,0	8321,6	132,0	172,4	368,4