Методика фінансового обліку довгострокової дебіторської заборгованості

АНОТАЦІЯ

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними  особами одночасно з передачею  майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну.

Довгостроковою  дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в  ході нормального операційного циклу  і буде погашена після 12 місяців  з дати балансу.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Процес обліку довгострокової дебіторської заборгованості потребує постійного вдосконалення. Створення ефективної моделі обліку дебіторської заборгованості дозволить уникнути ризиків неплатоспроможності і зниження показників ліквідності внаслідок отримання об’єктивної та своєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………….	5
Сутність, визнання та оцінка довгострокової дебіторської        заборгованості.………………………………………………………………..	7
2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної     літератури………………………………………………………………………	12
3. Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ «Альпіна»………	15
4. Документальне оформлення  обліку та узагальнення інформації у     регістрах та фінансовій  звітності щодо довгострокової дебіторської      заборгованості…………………………………………………………………	28
5. Синтетичний та аналітичний  облік довгострокової дебіторської    заборгованості………………………………………………………………….	38
6. Удосконалення обліку  довгострокової дебіторської заборгованості………	45
Висновки і пропозиції…………………………………….....................................	51
Список використаних джерел…………………………………………………….	53
Додатки…………………………………………………………………………….	56

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Фінансова незалежність та участь вітчизняних господарюючих суб'єктів у міжнародних економічних відносинах зумовлюють необхідність безперервного забезпечення виробничого циклу оборотними засобами. Розвиток принципово нового підходу до проблем платіжно-розрахункових відносин між суб'єктами ринку зумовлює необхідність досліджувати похідну уповільнення даних відносин – дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість здатна активно  впливати на обсяг та структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість  обігу коштів. Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможності і банкрутстві частини покупців.

Проблемам розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку та аналізу дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених - економістів: С.Д. Батехіна, І.А. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, С. Грязнової, З.В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О.Д. Заруби, В.В. Ковальова, В. Костюченко, С.І. Маслова, Є. Петрик, Г.В. Савицької, Я.В. Соколова, В.В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М.Г. Чумаченка, А. Шаповалової, М. Швайки та ін.

Разом з цим, багатоаспектність дослідження зумовлена складністю і різноманітністю суб'єктів та об'єктів розрахунково-платіжних відносин, що вплинуло на суперечливий характер нормативних документів, а також на рівень розробок окремих теоретичних і практичних аспектів методології бухгалтерського обліку та аналізу дебіторської заборгованості.

Об’єктом дослідження обрано ТОВ «Альпіна».

Предметом дослідження є організація обліку довгострокової дебіторської заборгованості на ТОВ «Альпіна».

Метою даної роботи є вивчення методики фінансового обліку довгострокової дебіторської заборгованості.

Для досягнення поставленої  мети в курсовій роботі вирішуються такі завдання:

• визначити сутність, визнання та оцінку довгострокової дебіторської заборгованості;
• навести економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури;
• навести коротку організаційно-економічну характеристику ТОВ «Альпіна»;
• вивчити синтетичний та аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості на підприємстві;
• розробити шляхи удосконалення обліку довгострокової дебіторської заборгованості.

Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа курсової роботи – економічна теорія дебіторської заборгованості, законодавчі та нормативні акти, що регламентують платіжно-розрахункові відносини суб'єктів господарювання, методичний та інструктивний матеріали з бухгалтерського обліку, звітності та аналізу, праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців із теорії і практики бухгалтерського обліку і аналізу дебіторської заборгованості.

Інформаційною базою  дослідження стали закони та інші урядові нормативні документи з  питань економічної політики, міжнародні (стандарти) бухгалтерського обліку (М(С)БО), національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), статистичні матеріали, звітна інформація підприємства.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.

 

 

1. СУТНІСТЬ, ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНКА ДОВГОСТРОКОВОЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» [7]. Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Згідно з  П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [7].

Дебіторською вважається заборгованість підприємству різних інших  підприємств та осіб, що виникла  на певну дату, а дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів [29, c. 71].

Визнання дебіторської заборгованості та відображення її у  бухгалтерському обліку і звітності підприємства містить декілька етапів, таких як:

1. Поточна заборгованість (небезнадійна та несумнівна) визнається одночасно з визнанням прибутку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг або при отриманні передоплати й оцінюється за первісною вартістю.

2. Безнадійна дебіторська заборгованість визнається в тому звітному періоді, в якому підприємство одержало інформацію про те, що така заборгованість не буде повернена.

3. Сумнівні борги визнаються в тому звітному періоді, в якому у підприємства виникають сумніви щодо погашення дебіторської заборгованості. Сумнівні борги продовжують враховуватися у складі активів підприємства до моменту визнання їх безнадійною заборгованістю або до моменту погашення.

4. Момент визнання довгострокової заборгованості у П(С)БО 10 не визначено. Довгострокова дебіторська заборгованість повинна визнаватися у тому звітному періоді, в якому або здійснена передоплата за товари (роботи, послуги), або відвантажено товари, надано роботи (послуги).

Отже, будь-яка дебіторська  заборгованість підприємства спочатку відображається на балансі підприємства або як поточна, або як довгострокова.

За строками погашення дебіторська заборгованість може бути короткострокова і довгострокова.

Короткострокова заборгованість погашається в період до одного року: заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію або виконані роботи, заборгованість підзвітних осіб [11, c. 81].

Довгострокова дебіторська заборгованість не виникає  в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відноситься:

- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

- надання позик іншим  підприємствам; 

- надання позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає  при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжках тощо.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, а її сума може бути достовірно визначена.

За терміном погашення  розрізняють довгострокову та поточну  дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська  заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [7].

Поточна дебіторська  заборгованість класифікується за трьома напрямками:

- дебіторська заборгованість за якою існує впевненість у погашенні її божником;

- дебіторська заборгованість, за якою існує невпевненість  у погашенні її боржником;

- дебіторська заборгованість, за якою немає впевненості  у погашенні її боржником або  закінчився строк позовної давності.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну [23, c. 77].

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється  на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість [25, c. 102].

Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в  кредит, тобто з відстроченням  платежу.

За строками платежу дебіторська заборгованість класифікується на вистрочену (строк здійснення обов'язків по якій ще не настав) і прострочену (строк здійснення обов'язків по якій вже настав).

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів:

• першій – виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;
• другий – на підставі класифікації дебіторської заборгованості за періодами її виникнення з врахуванням досвіду минулих років щодо платоспроможності дебіторів [7].

За двома способами  величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості за продукцію та коефіцієнту сумнівності. Різниця у способах полягає лише в тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку, і як визначається коефіцієнт сумнівності.

У П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» зазначається, що коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію за попередні звітні періоди [7].

Виключення безнадійної  дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.

Поточна дебіторська  заборгованість, що не пов'язана з  реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг (дебіторська заборгованість по розрахунках та інша дебіторська  заборгованість) і визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат в складі інших операційних витрат. По такій заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.