Організаційно-економічна характеристиа підприємства та документування та первинний облік виробничих запасів

На підставі документів щодо задоволення позову чи інших документів досудового врегулювання, що надають інформацію з приводу досягнення згоди стосовно відшкодування втрат, власник виробничих запасів визнає дебіторську заборгованість й інші операційні доходи за кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» з одночасним включенням даних з позабалансового субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Для відображення в обліку окремих операцій, пов’язаних з витрачанням виробничих запасів, що не відповідають критеріям визнання активів (у тому числі ті, на які підприємство не має право власності, але якими користується чи забезпечується їх зберігання), застосовуються позабалансові рахунки, передбачені Інструкцією.

 

 

РОЗДІЛ 3

ОЦІНКА ТА ОБЛІК ВИБУТТЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

 

 

Необхідними передумовами належної організації обліку виробничих запасів на  підприємстві є формування об'єктивної і своєчасної інформації про обсяги, склад, джерела їх фінансування, оцінювання та відображення у балансі підприємства, контроль за своєчасністю розрахунків підприємства з постачальниками виробничих запасів, ефективність їх використання у виробництві. Правила оцінки виробничих запасів залежать від джерел їх надходження. Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону для переробки і в порядку реалізації надлишкових виробничих запасів [12, с. 323].

При відпуску матеріалів зі складу вони оцінюються: за собівартістю кожної одиниці, включаючи всі витрати, пов'язані з придбанням матеріалів; собівартості кожної одиниці, включаючи лише вартість матеріалів або в облікових цінах з їх подальшим коригуванням на величину ТЗВ чи інших витрат, які включаються у вартість матеріалів; способом ФІФО. Перший із перерахованих варіантів оцінки запасів зустрічається найбільш часто. При його використанні на підприємстві СУПП ТзОВ «Олівія-Віта» у кінці місяця виконується спеціальний розрахунок за наступним алгоритмом: у другому розділі Журналу № 5 (5А) визначається сума відхилення фактичної собівартості залишку матеріалів на початок місяця та їх надходження від вартості залишку матеріалів на початок місяця та їх надходження в облікових цінах (10514 (52654–42140) грн.; у другому розділі Журналу № 5 (5А) визначається частка виявленого відхилення у вартості залишку матеріалів (цукор-пісок) на початок місяця і їх надходження в облікових цінах 24,95% (10514/42140 100); виходячи з обчисленого відсотка відхилення, у третьому розділі Журналу № 5 (5А) визначається величина ТЗВ, що відносяться до списаних матеріалів. За результатами наших розрахунків сума відхилень, що відноситься до списаних матеріалів така: 8284 (33205 0,2495), а фактична собівартість використаних матеріалів – 41490 (33205+8284) грн. Після розрахунку суми відхилень фактичної собівартості від облікових цін вони списуються на витрати матеріалів (в дебет рахунків 23, 91, 93, 71, 94). Зауважимо, у разі, якщо облік матеріалів ведеться з використанням рахунка 20, суми відхилень списуються з кредиту цього ж рахунка. Якщо облік ведеться з використанням рахунку 29 і субрахунку 294, суми відхилень списуються з кредиту субрахунку 294 (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Бухгалтерський облік операцій списання сировини і матеріалів

Господарські операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.	Обліковий регістр
	Дебет	Кредит
Облік списання матеріалів, якщо їх надходження враховувалося без використання рахунка 29, субрахунку 294
Протягом місяця матеріали в обліко-вих цінах передаються у виробництво	23	201	798482	Журнал 5, 5А
У кінці місяця відповідно до виконаних розрахунків списується частка витрат на заготівлю і доставку, що відносяться до вартості відпущених у виробництво матеріалів	23	201	131669 (930151 – – 798482)	Журнал № 3
Облік списання матеріалів, якщо їх надходження враховувалося з використанням рахунка 29, субрахунку 294
Протягом місяця матеріали в обліко-вих цінах передаються у виробництво	23	201	798482	Журнал 5, 5А
У кінці місяця відповідно до виконаних розрахунків списується частка витрат на заготівлю і доставку, що відносяться до вартості відпущених у виробництво матеріалів	23	294	131669	–

 

Відпуск виробничих запасів іншим підприємствам здійснюється за договорами, інструкціями щодо порядку прийняття продукції виробничо-технічного призначення за кількістю і якістю, стандартами, технічними й особливими умовами постачання окремих видів виробничих запасів. При відвантаженні виробничих запасів залізничним чи водним шляхом виписується спеціальне розпорядження на відправку вантажу. Розпорядження є підставою для відібрання, пакування, передачі виробничих запасів експедиції. На прийняті до перевезення виробничі запаси транспортна організація видає вантажну квитанцію, яка разом з рахунками-фактурами, специфікаціями, пакувальними ярликами, іншими документами при платіжній вимозі-дорученні відправляється покупцю.

За П(С)БО 9, оцінка виробничих запасів при відпуску їх у виробництво, продажу, іншому вибутті здійснюється за допомогою таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; ФІФО; нормативних витрат; ціни продажу.

У собівартість виробничих запасів включається їх купівельна ціна, витрати на доставку, зберігання, переробку. Собівартість сировини і матеріалів залежить також від зміни цін і транспортних тарифів, тривалості перебування на складах і в цехах. За великою номенклатурою, складних технологічних процесах складно розрахувати справжню собівартість виробничих запасів, які знаходяться на зберіганні, в обробці, відвантаженні. Неможливо також забезпечити цілісність фізичного і вартісного їх потоку.

Аналіз проведеного дослідження показав, що на СУПП ТзОВ «Олівія-Віта» застосовується метод середньозваженої собівартості одиниці виробничих запасів. Виробничі запаси кожної окремої одиниці витрачаються і поповнюються упродовж певного періоду. Наприклад, цукор надходить від різних постачальників за різною ціною упродовж одного місяця, а завантажується в один бункер. Зазначений метод доцільно використовувати на підприємстві, оскільки за його допомогою вирівнюється значення показника собівартості реалізованої продукції при непередбаченому зростанні закупівельних цін, виключається потреба попартіонного обліку закупівельних цін на реалізовану продукцію. Методика оцінки відпущених матеріалів за середньозваженими цінами припускає визначення середньої ціни залишку на початок місяця і надходження матеріалів та її подальше застосування до кількості відпущених матеріалів і їх залишку.

Для відображення послідовності дій при практичному використанні методів оцінки відпущених матеріалів за середньозваженими цінами методом ФІФО припустимо, що у даному прикладі купівельні ціни на матеріали, які придбавались змінювались упродовж місяця, як це видно з табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Надходження цукру-піску в звітному місяці на підприємство

СУПП ТзОВ «Олівія-Віта»

Показник	Кількість, кг	Ціна за одиницю (без ПДВ), грн.	Вартість, грн.
Залишок на 01.04	50	5	250
Надходження
05.04	100	5	500
09.04	150	6,5	975
14.04	120	7,5	900
25.04	100	8	800

 

При цьому кількість фактично прибулих і відпущених у виробництво матеріалів даної групи залишилось незмінним. При оцінці матеріалів, що списуються за середньозваженими цінами спочатку визначається середня ціна, яка становить: (250+500+975+900+800)/(50+100+150+120+100)=6,587грн.

У звітному періоді у виробництво відпущено 490кг цукру-піску, що у вартісному вимірі з використанням обчисленої середньої ціни складає 3227грн., (490 6,587), як це видно на  рис. 2.9. Величина залишку на кінець періоду – 30кг, вартість визначається балансовим методом за формулою:

 

,

(3.1)

 

де – залишок на кінець періоду;

 – залишок на початок періоду;

 – надходження за період;

 – відпуск за період.

Вартість залишку 197,31грн. (250+3175–3227). Теоретично він повинен відповідати вартості залишку за середньозваженою ціною, яка становить 197,61грн. (30 6,587). Відмінність вартості залишку, визначеного балансовим методом і вартості залишку, розрахованим за середньозваженою ціною, є засобом округлень при розрахунку середньозваженої ціни.

Одночасно з вибором методу оцінки вартості виробничих запасів необхідно обрати систему їх списання (постійну чи періодичну). Відмінність між ними полягає у послідовності розрахунку кредитового обороту за рахунками, що використовуються для обліку виробничих запасів і залишку на кінець періоду. Упровадження методу оцінки вартості виробничих запасів при постійній системі списання виробничих запасів передбачає визначення кредитового обороту за рахунками, що використовуються для обліку виробничих запасів щоразу, коли здійснюється відпуск їх у виробництво.

При застосуванні методу оцінки вартості виробничих запасів при періодичній системі списання виробничих запасів обирається тиждень чи два на кінець якого має бути визначений кредитовий оборот і залишок запасів.

При використанні методу середньозваженої собівартості при постійній системі списання виробничих запасів, як правило, складні розрахунки. Це пов'язано з необхідністю постійного визначення середньозваженої ціни за кожною одиницею виробничих запасів. Визначення вартості виробничих запасів, що вибули упродовж звітного періоду, виконується за формулою 3.2:

 

,

(3.2)

де – середньозважена вартість виробничих запасів, використаних у процесі виробництва (при постійній системі списання), грн.;

 –  залишок виробничих запасів на початок періоду, тонн;

 – кількість виробничих запасів, що надійшли до моменту використання  виробничих запасів;

 – вартість одиниці виробничих  запасів, які є на підприємстві  на початок періоду, грн.;

 – вартість виробничих запасів, які надійшли до моменту використання  виробничих запасів;

 –  кількість використаних  виробничих запасів, тонн.

Водночас, використання формули 3.3 доцільне при разовому надходженні виробничих запасів до моменту їх використання у виробництві. У разі, коли продукція виробляється нерегулярно або до моменту використання виробничих запасів було декілька їх надходжень за різною ціною, формула 2.4 набуває такого виду:

 

,

(3.3)

 

де – кількість виробничих запасів при закупівлі – ої партії, які надійшли до моменту використання виробничих запасів, т;

 – вартість одиниці виробничих запасів – ої партії, яка надійшла до моменту використання виробничих запасів, грн.

Використання методу середньозваженої собівартості при застосуванні періодичної системи списання виробничих запасів передбачає: а) виділення періодів, на кінець яких буде розрахований кредитовий оборот і залишок виробничих запасів; б) визначення вартості і кількості виробничих запасів певного виду, які можна використовувати протягом звітного періоду; в) визначення середньозваженої ціни виробничих запасів; г) визначення кількості виробничих запасів, які залишились на кінець звітного періоду шляхом проведення інвентаризації і розрахунок їх вартості за середньозваженою ціною; д) розрахунок різниці між залишком виробничих запасів на початок і кінець звітного періоду, що дає змогу встановити кількість і вартість витрачених у виробництві виробничих запасів. Визначення вартості виробничих запасів, використаних у процесі виробництва за методом середньозваженої собівартості при періодичній системі списання запасів здійснюється за формулою:

 

,

(3.4)

 

де – середньозважена вартість виробничих запасів, які використані в процесі виробництва за перший період, грн.;

 – вартість залишку виробничих  запасів на початок періоду, грн.;

 – вартість виробничих запасів, які надійшли, грн.;