Отчет предипломна практика на ВСП „БМЕУ-2”

Науково-дослідна робота

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСУВАННЯМ  ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА підприємствІ

 

 

Проведений в попередніх розділах аналіз виявив ряд негативних тенденцій в роботі базового підприємства, які спричинені як неефективним використанням основних фондів, так і результати діяльності, що впливають на його нераціональну та неефективну експлуатацію.

Показники стану основних фондів показали, що зростає їх зношеність, відповідно зменшується придатність, процеси оновлення і вибуття відбуваються все повільніше.

Показники ефективності використання показали від’ємну рентабельність основних фондів, проте спостерігається певне підвищення фондовіддачі у підсумку за три роки (з 0,5 до 0,6), що пояснюється більш низькими темпами росту залишкової вартості фондів у порівнянні із ростом обсягів реалізації за останній рік (103,3% проти 115,6%).

За результатами аналізу  підприємству необхідно підрахувати  резерви підвищення фондовіддачі та збільшення випуску продукції.

 Підвищення фондовіддачі можливо за рахунок:

• збільшення продуктивності обладнання;
• збільшення активної частини основних виробничих фондів;                 
• зниження вартості одиниці обладнання;            
• збільшення продуктивності праці робітника;
• збільшення амортизації основних фондів.

Збільшення випуску  продукції можливо за рахунок:

• підвищення фондовіддачі;
• оновлення основних фондів;
• встановлення наявного обладнання;
• введення в дію встановленого обладнання;
• додержання планового фонду робітничого часу;
• зростання коефіцієнту змінності.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів підприємства є зростання  обсягу виробництва продукції. Кількість  же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату  залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

– збільшення екстенсивного  завантаження;

– підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивне  завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним  фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності, практично не є такими обмеженими.

По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату пов’язане зі значними інвестиціями, проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з  дискретним виробництвом кількість  невикористовуваного протягом доби устаткування нерідко сягає 15% – 20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10% – 15% робочого часу.

Це спричиняється:

• неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;
• незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування;
• браком робітників тих чи інших професій;
• перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи.

 Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4% – 6% і модернізувати 6% – 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування.

Досить істотні резерви  ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна  реалізувати з допомогою освоєння у стислі терміни проектних показників, уведення в дію нових технологічних  агрегатів, ліній, устаткування.

Найбільшою проблемою  для нашого базового підприємства є  наявність впродовж двох передостанніх років чистих збитків та невеликої суми чистого прибутку у 2007 році, яка не в змозі подолати значні суми непокритих збитків минулих років. Немаючи прибутку, підприємство не має власного джерела оновлення основних засобів, не є привабливим для інвесторів і має проблеми з отриманням кредитів банків. Тому одним з перших кроків підвищення ефективності діяльності є подолання збитковості.

Наступними кроками  в удосконаленні управлінням основними засобами та їх фінансуванням мають стати:

• списання повністю зношених основних засобів;
• індексація основних фондів, що призведе як до збільшення основних фондів, так й до зростання власного капіталу підприємства, а крім того – до росту фінансових ресурсів держави в номінальному вираженні;
• пошук джерел отримання додаткових доходів та прибутків, зокрема – розпочати надавати на комерційній основі робіт й послуг стороннім підприємствам й організаціям. Адже основний вид діяльності базового підприємства – будівництво – останніми роками є одним з найбільш прибуткових;
• оновлення основних засобів за рахунок віднайдених резервів збільшення фінансових результатів та інших джерел фінансового забезпечення їх відтворення;
• розглянути можливість та перспективи переходу на інші методи нарахування зносу, окрім податкового, який зараз використовується на підприємстві, що дозволить по бухгалтерському обліку маневрувати обсягами одного з основних джерел фінансування основних засобів – амортизаційних відрахувань;
• дослідити й впровадити врахування морального зносу обладнання;
• стосовно оптимізації джерел фінансування доцільно звернутись до державних органів з пропозицію відстрочення на 3 – 5 років поточних зобов’язань з державою як засновником підприємства або їх частини, адже БМЕУ-2 в будь-якому разі не зможе протягом найближчих 1-2 років перекрити надвеликі суми накопичених збитків минулих років, щоб розпочати розраховуватись по зобов’язанням з учасниками.

Приведемо розрахунки по удосконаленню управління джерелами фінансування відтворення основних засобів – амортизаційними відрахуваннями відповідно до пропозицій, наданих вище.

Найвищий рівень зносу мають групи машин і обладнання та інструментів. Це є дуже негативним моментом, оскільки для будівельних робіт основним засобом виробництва все ж таки є обладнання, інструменти та прилади.

Для цих груп основних фондів ліквідаційна вартість складається з залишків металів, інших запасних частин і матеріалів, а якщо підприємство після основного терміну експлуатації передбачає продати це обладнання, то воно має бути придатним для подальшого використання.

Придбати таке зношене  обладнання можуть підприємства, які  його використовуватимуть не часто  і не для основного виробництва  або за потребами іншими. За таких  умов, на наш погляд, ліквідаційна вартість має складати близько 10% від первісної вартості. В такому разі, для машин і обладнання базового підприємства залишається доамортизувати 6%.

Запропонуємо підприємству доамортизувати визначені засоби, що мають досить тривалий термін використання, ліквідувати і на їх місце придбати нове.

Розрахуємо вартість нового обладнання та суму його зносу. Новим будемо вважати обладнання, що надійшло за останні чотири роки. Згідно приміток до фінансової звітності (форма №5).

Знос за податковим методом, що використовує підприємство, складе наступну суму (розрахунок розпочнемо з 2005 року, оскільки амортизувати об’єкт починають з періоду, наступного за періодом уведення до експлуатації, ми вважатимемо, що усе обладнання придбавалося у четвертому кварталі):

 

Таблиця 12.1

Розрахунок  сум амортизації машин і обладнання ВСП „БМЕУ-2”,

які надійшли на підприємство протягом останніх 4 років

Рік	Вартість обладнання, що амортизується  на початок року,          тис. грн.	Вартість придбаного обладнання,        тис. грн.	Сума амортизаційних відрахувань  за річною податковою ставкою, тис. грн.	Залишкова вартість розглядаємого  обладнання,         тис. грн.
2004		329,00		329,00
2005	329,00	330,00	82,25	576,75
2006	576,75	38,00	144,19	470,56
2007	470,56	116,00	117,64	468,92
Разом		813,00	344,08

 

З розрахунку можемо побачити, що відносно нове обладнання на підприємстві за первісною вартістю складає 813 тис. грн., його накопичений знос – 344,08 тис. грн., залишкова вартість – 468,92 тис. грн. В такому разі інші машини та обладнання за первісною вартістю складають 17571 тис. грн. (18384 – 813), їх знос – на рівні 15101 тис. грн. (15445 – 344), залишкова вартість, відповідно, – 2470 тис. грн.

Визначимо ліквідаційну вартість цього обладнання на рівні 10% первісної вартості:

= 1757,1 тис. грн.

Недоамортизована сума складає в такому разі:

2470 – 1757,1 = 712,9 тис. грн.

Пропонуємо всю цю суму „списати” через амортизацію  протягом наступного року (амортизація  за цією групою за останні роки складала від 322 тис. грн. до 779 тис. грн. на рік, тому сума ця не буде надто обтяжливою для собівартості), тобто визначити строк корисного використання цього обладнання на рівні одного року.

Отже, додаткові суми амортизації для наступного використання їх на оновлення за визначеними групами основних засобів збільшаться на 712,9 тис. грн.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Положення, затверджене правлінням НБУ від 15.12.2004р. №637
2. Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку: Постанова Правління НБУ від 09.02.2005р. №32
3. про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Інструкція, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. №22
4. Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Інструкція, затверджена Правлінням НБУ від 12.11.2003р. №492
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові  результати": затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 31.03.1999р. №397/3690
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід":  затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 29.11.1999р. №290
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати":  затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 31.12.1999р. №318
9. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР
10. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997р. №283/97-ВР
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси":  затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 20.10.1999р. №246
12. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991р. №1560-ХІІ
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 „Фінансові інвестиції”, затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 26.04.2000р. №91
14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби”, затверджене  наказом  Міністерства  фінансів України від 18.05.2000р. №288/4509
15. Про кредитування: положення, затверджене Правлінням НБУ від 28 вересня 1995р. №246
16. Міжнародні тенденції рейтингової діяльності // Фінансовий ринок України.-2008.-№12(26).-с.35-37