Отчет предипломна практика на ВСП „БМЕУ-2”

Розглянемо частку кожної складової пасивів в динаміці (табл. 10.4):

 

Таблиця 10.4

Аналіз структури  джерел фінансування ВСП „БМЕУ-2”

у 2005 – 2007 роках

Показник	Станом на 01.01. року								Відхилення питомої ваги, в.п.
	2005		2006		2007		2008
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	за 2005 рік	за 2006 рік	за 2007 рік
Власний капітал	-2410,6	-7,8	2806,0	6,5	-4508,0	-12,6	-4361,0	-11,6	14,3	-19,1	1,0
Забезпечення наступних  витрат і платежів	98,6	0,4	255,3	0,6	198,0	0,6	238,0	0,6	0,2	0,0	0,0
Поточні зобов`язання	33348,0	107,4	40292,0	92,9	40203,0	112,0	41691,0	111,0	-14,5	19,1	-1,0
Баланс	31036,0	100,0	43353,3	100,0	35893,0	100,0	37568,0	100,0	х	х	х

Аналіз засвідчив негативний вплив від’ємної суми власного капіталу на структуру всього капіталу підприємства: поточні зобов'язання майже постійно мали частку понад 100% в структурі  джерел фінансування, а це говорить про те, що всі основні засоби профінансовані виключно за рахунок найкороткостроковіших джерел й ставить питання про схильність підприємства до банкрутства.

Забезпечення наступних  виплат і платежів в структурі  пасивів займає не більше 0,6% протягом всіх трьох років.

Оцінимо як така структура активів і пасивів відобразилася на показниках ліквідності (табл. 10.5).

 

Таблиця 10.5

Аналіз показників ліквідності ВСП „БМЕУ-2” у 2005 – 2007 роках

Коефіцієнт	Станом на 01.01. року				Відхилення		Норма-тивне значення
	2005	2006	2007	2008	за 2004 рік	за 2005 рік
Поточної ліквідності	0,02	0,03	0,06	0,07	0,00	0,03	>1
Швидкої ліквідності	0,01	0,01	0,04	0,00	0,00	0,03	0,7 - 0,8
Абсолютної ліквідності	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,2 - 0,35

 

Розраховані коефіцієнти  показали вкрай незадовільний рівень ліквідності за всіма показниками: коефіцієнт поточної ліквідності найвищий свій рівень мав наприкінці 2007 року, коли дорівнював 0,07 при вимогах нормативу в 1 та більше.

Швидка ліквідність  також була завжди дуже далекою від  норми та, якщо в 2005-2006 роках її рівень зростав (з 0,01 до 0,04). То 2007 року він знизився до рівня нижче 0,005.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності вище 0 жодного разу не піднявся.

Причина вкрай незадовільної  ліквідності полягає в надвеликих сумах поточних зобов’язань (перевищують  всю суму активів підприємства) та дуже невеликої частки оборотних активів підприємства в майні (не більше 7,5% як показав попередній аналіз структури активів).

Підприємство також  є зовсім нестійким фінансово (табл. 10.6):

 

Таблиця 10.6

Аналіз показників фінансової стійкості

ВСП „БМЕУ-2”  у 2005 – 2007 роках

Коефіцієнт	Станом на 01.01. року				Відхилення			Норма-тивне значення
	2005	2006	2007	2008	за 2005 рік	за 2006 рік	за 2007 рік
Автономії	-0,08	0,06	-0,13	-0,12	0,14	-0,19	0,01	³ 0,5
Залежності	1,08	0,94	1,13	1,12	-0,14	0,19	-0,01	£ 0,5
Фінансового лівереджу	-14,42	13,16	-9,33	-10,11	27,59	-22,49	-0,78	£ 1
Маневрування	13,59	16,29	-13,54	8,63	2,70	-29,82	22,17	0,5
Забезпеченості власними оборотними коштами	-85,97	-69,72	-55,29	-15,55	16,25	14,43	39,73	0,6 - 0,8

 

Аналіз джерел фінансування оборотних активів в розділі 7 засвідчив відсутність ВОК на підприємстві, причиною чого є від’ємне значення власного капіталу. Розраховані ж в таблиці 10.6 показники мають неадекватні значення через від’ємні величини власного капіталу, ВОК, які приймають участь у більшості розрахунків.

Отже, ВСП „БМЕУ-2”  має незадовільний фінансовий стан: неліквідний, нерентабельний, з кризовою фінансовою стійкістю та із зниженням оборотності, ділової активності.

 

 

Розділ 11

Вивчення стану фінансового планування на підприємстві

 

 

Основними завданнями фінансового  планування на підприємстві є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними  фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин з суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями та ін.;

визначення шляхів ефективного  вкладання капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація  резервів підвищення прибутку за рахунок  раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

контроль за утворенням та використанням платіжних засобів.

В розрізі фінансового  планування на базовому підприємстві:

визначаються необхідний обсяг фінансових ресурсів для підприємства, встановлюються оптимальні, індивідуально  розраховані пропорції розподілу ресурсів на внутрішньогосподарські потреби, а також необхідність вкладання фінансових ресурсів з метою отримання прибутку;

виявляються резерви  раціонального використання промислових  потужностей, основних фондів, оборотних  коштів з метою максимально можливого підвищення ефективності виробництва, його рентабельності, отримання прибутку;

визначаються фінансові  взаємовідносини підприємства з  державним бюджетом, банками.

Фінансовий план вважається ключовим розділом бізнес-плану, а його головною метою є розробка основних фінансових показників, які забезпечують вартісну форму вираження усім показникам, які включаються до бізнес-плану.

У практиці розробки цього  розділу бізнес-плану слід враховувати  такі його особливості:

У багатьох відношеннях  фінансовий план є найменш гнучкою за формою частиною бізнес-плану. На відміну від інших розділів він містити відповідний перелік фінансових документів, у тому числі таблиці, графіки. Кожен з цих документів повинен мати стандартну форму, жорсткі вимоги до опрацювання цих документів спричиняються необхідністю забезпечення єдиної методики розрахунку фінансових показників.

Інвестори та кредитори вимагають щоб фінансовий план складався на 3 роки, причому перші річні показники мали розмежування на щомісячну інформацію, а другий і третій роки – поквартальне вираження даних.

Рекомендується розробляти два варіанти фінансових показників: один має ґрунтуватися на консервативних припущеннях, другий – враховувати повний потенціал бізнесу.

Таким чином, особливий  інтерес до перспективного фінансового планування та складання фінансового плану пов’язаний з тим, що в останньому: узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану; кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях; обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Складанні фінансового  плану відбувається у три етапи:

• аналіз очікуємого виконання фінансового плану поточного року;
• розгляд та вивчення виробничих, матеріальних показників, на основі яких був розрахований фінансовий показник;
• розробка проекту фінансового плану.

Метою складання фінансового  плану є взаємоузгодженість доходів  і видатків. За перевищення доходів  над видатками сума перевищення  спрямовується до резервного фонду. Коли витрати, які більші за доходи, уст-ся по підприємству, це свідчить про дефіцит фінансових ресурсів, які можливо отримати за рахунок залучених коштів, але втрачати додаткове фінансування у вигляді відсотків за кредити або самостійно прийнятого рішення.

Фінансовий план складається на один рік (інформація по кварталам). Порядок розрахунку окремих показників фінансового плану передбачає аналогічну методику, яка використовувалася на підприємстві на протязі звітного періоду. Але є й особливості. Підприємства, які не складають бізнес-план, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи з запланованих обсягів, асортименту, або за допомогою укрупненного методу. В процесі складання балансу доходів і витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань з джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженнями коштів. Витрати на реалізацію, які передбачені в другому розділі балансу доходів і витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг. Аналітик повинен розрахувати суми ПДВ та акцизного збору.

З метою перевірки  правильності складання балансу  за узгодженістю його окремих доходних та витратних статей, а також подальшого контролю цільовим використанням окремих  видів доходів та надходжень доцільно складати шаховий баланс у вигляді спеціальної перевірочної таблиці.

Скласти таблицю можливо  лише при наявності балансу доходів  та витрат, а також розрахунків  до нього. При цьому розбивка та балансування цих статей проводиться на основі цільового призначення кожного джерела фінансування. По вертикалі групуються витрати за джерелами їх покриття, а по горизонталі розподіл доходів за напрямками їх використання. Існує методика складання шахового балансу доходів і витрат. Спочатку заповнюється підсумкова графа по вертикалі "Всього витрат", а потім – підсумкова графа по горизонталі "Всього доходів". При цьому дані підсумкових граф повинні дорівнювати один одному, а також загальному підсумку балансу доходів і витрат – фінансовому плану. Після встановлення тотожностей заповнюється перевірочна таблиця з усіма видами доходів та витрат з виконанням вимог їх економічного взаємозв’язку. Підсумки по горизонталі та вертикалі за кожним економічним взаємозв’язком повинні співпадати. Потім шахова таблиця співставляється з фінансовим планом та встановлюється джерела фінансування покриття витрат виробничого характеру, їх питома вага у власних коштах підприємства.

Для розробки фінансового  плану розраховуються планові суми амортизаційних відрахувань, відрахувань  у ремонтний фонд, прибутку, необхідного приросту оборотних коштів, необхідного приросту кредиторської заборгованості, яка постійно знаходиться у розпорядженні підприємства.

Платіжний календар –  це документ, який в залежності від  призначення передбачає термін виконання тих чи інших зобов’язані з боку комерційних клієнтів підприємства і з боку самого підприємства. Методика розробки платіжного календаря передбачає групування його на підставі терміну. Він може складатися один раз в декаду або у місяць.

Платіжний календар розробляється на підставі даних про: планові матеріали на випуск і реалізацію продукції; кошториси витрат на виробництво, договори постачання матеріальних ресурсів; строки виплати заробітної плати та інших виплат працівникам; строки сплати податків та обов’язкових платежів; кредитні угоди з банківськими установами в частині отримання кредитів і сплати відсотків по ним; дані про стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства; виписка з банківських рахунків.

Інший обов’язковий документ фінансового планування – касова заявка, яка складається щокварталу і надається в банк для узгодження грошових потоків між банком та підприємством, касова заявка в таких умовах є обов’язковою для всіх підприємств, а отже і фінансове планування відбувається як мінімум в цьому аспекті.

 

Розділ 12